Постанова

від 23.05.2017 по справі 921/772/16-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа № 921/772/16-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2В.(представник за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства «Теплоцентр-Груп» б/н б/д

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.01.2017р. (суддя Андрушків Г.З.)

у справі № 921/772/16-г/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", вул.Боженка, 86 Е, м. Київ, 03150

до відповідача ОСОБА_4 підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ГРУП", вул. Зелена, 34 смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення 141 642,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.01.2017р. у справі № 921/772/16-г/5 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 підприємства "ТЕПОРЦЕНТР-ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна - 90000грн. 00коп. боргу за отриманий товар, 30761грн. 44коп. штрафу, 6218грн.80коп. - інфляційних нарахувань та 1329грн. 07 коп. - 3% річних, а також 1924грн.97коп. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару виконував несвоєчасно та не в повній мірі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, на суму якої позивачем правомірно нараховано штраф, інфляційні та три відсотки річних. Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі щодо повної оплати отриманого від позивача по вищезазначеній накладній товару, суду не надав. Рішення суду в частині відмови в позові мотивоване неправильним здійсненням розрахунку.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково на суму 8329,07 грн., з яких 7000,0 грн. штрафу згідно договору та 1329,07 грн. 3% річних, в решті позову відмовити, мотивуючи це тим, що суд нарахував штрафні санкції на частину боргу, якого вже не існувало на час винесення оскаржуваного рішення, оскільки частину боргу на той час було оплачено відповідачем. Вважає, що штрафні санкції могли бути нараховані лише на суму 35000,0 грн. Відповідач зазначає, що справу розглянуто судом першої інстанції без його відома. Також наголошує, що постачальник погодився на тимчасову розстрочку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що заборгованість станом на день подачі позову існувала у розмірі 90 000,0 грн. Повне погашення заборгованості було здійснено лише 10.02.2017 року, вже після розгляду справи в суді першої інстанції. Зазначає, що доказ погодження позивачем розстрочки щодо оплати товару - відсутні. Крім того, у договорі між сторонами не містить умови про досудове врегулювання спору між сторонами. Наголошує, що всі документи надсилались відповідачу за його місцезнаходженням (юридичною адресою).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, рішення господарського суду першої інстанції - частково скасувати з прийняттям в цій частині рішення про припинення провадження з наступних підстав.

Встановлено, що 09 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", (надалі - Продавець/позивач по справі) та ОСОБА_4 підприємством "ТЕПЛОЦЕНТР ГРУП" (надалі - Покупець/ відповідач по справі) укладено договір поставки №58/2016 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товари, вид, кількість, якість, ціна, загальна вартість, умови та строки поставок, а також порядок оплати, яких визначаються згідно з положеннями цього Договору та Додатку №1 до нього (надалі за тестом - Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.. (п.п.1.1. договору).

Відповідно дот пункту 4 статті 5 договору поставки, строк оплати товарів, поставка яких є предметом цього Договору, визначається в Додатку №1. Загальна вартість товарів, поставлених Продавцем в рамках кожної партії, має бути сплачена Покупцем протягом Строку оплати, визначеному у Додатку№1.

У додатку №1 сторони встановили строк оплати отриманого товару - 30 днів. Тобто до 07.08.2016 року включно.

Відповідно до пункту 4 статті 7 договору поставки, сторони встановили, що у випадку якщо прострочення Покупця по сплаті вартості поставлених товарів перевищить 60 (шістдесят) календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості отриманого товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Покупцем і Продавцем (їх повноважними представниками) та скріплення печатками Сторін та діє до 28 лютого 2017 року. (пункт 1 статті 10 договору поставки).

Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки своєчасно, внаслідок чого виникло прострочення обов'язку з оплати товару.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було здійснено наступні оплати: 06.10.2016 року на суму 13 807,22 грн., 08.11.2016 року - 50 000,0 грн. Відтак, станом на момент подання позову сума основного боргу становила - 90 000,0 грн.

Предметом позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) є вимога про стягнення з відповідача 90 000,0 грн. основного боргу, штрафу з 08.08.2016 року по 05.12.2016 року - 30 761,44 грн., інфляційних втрат з 08.08.2016 року по 08.11.2016 року - 6 218,8 грн., 3% річних з 08.08.2016 року по 05.12.2016 року - 1 337,96 грн. Позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог ціну позову було зменшено на суму пені.

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки, поставивши відповідачу по видатковій накладній №ВН-00001198 від 07.07.2016р. через представника відповідача ОСОБА_6 Юрієвича на підставі виданої йому довіреності №17 від 06.07.2016р., товар на загальну суму 153807 грн. 22 коп.

Апеляційний суд зазначає про відсутність будь яких належних доказів у матеріалах даної справи про наявність між сторонами погодженої домовленості щодо розстрочки оплати вартості товару. У додатку №1 до Договору сторони погодили строк оплати отриманого товару - 30 днів.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що станом на момент подання позову до суду (05.12.2016 року згідно штампу органу поштового зв'язку, 08.12.2016 року - згідно відбитку штампу канцелярії суду першої інстанції) - сума основного боргу становила 90 000,0 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази сплати, погашення відповідачем частини боргу в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Так, згідно виписок з особового рахунку ПП Теплоцентр - Груп 14.12.2016 року було сплачено - 10 000,0 грн., 16.12.2016 року - 25.000,0 грн., 29.12.2016 року - 20 000,0 грн. (а.с. 42-47).Тобто, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було погашено частково заборгованість на суму - 55 000,0 грн.

А відтак, сума основного боргу станом на момент прийняття оскаржуваного рішення у справі становила (90 000,0 - 55 000,0 грн.) 35 000,0 грн.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги вищезазначених доказів про часткове погашення боргу відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, та не було надано їм належної оцінки.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 55 000,0 грн. основного боргу слід скасувати, і в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Згідно п.1.1. ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1-1) відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Також, представники сторін у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечили того, що станом на момент апеляційного перегляду справи відповідачем (боржником) було погашено всю суму основного боргу.

Разом з тим, апеляційний суд переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням тих обставин справи, які існували на момент винесення такого рішення судом.

Згідно п. 7.4 договору у випадку, якщо прострочення покупця по сплаті вартості поставлених товарів перевищить 60 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості отриманого товару.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, а відповідачем даний строк порушений, то у зв'язку з цим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 7.4.) у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% від вартості отриманого товару, що становить 30761грн.44коп.

Отже, сторони погодили, що штраф розраховується саме від вартості отриманого товару - 153 807,22 грн., а тому апеляційний суд вважає підставними позовні вимоги в частині стягнення 30761грн.44коп. штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази про подання відповідачем заяв про зменшення розміру штрафу.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за період 08.08.2016 по 08.11.2016р. становить 6218грн.80коп. та 3% річних від простроченої суми, що за період з 08.08.2016р. по 05.12.2016р. становить1329 грн. 07коп.

Позов у частині стягнення 8грн. 89коп. - 3% річних є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки як слідує з розрахунку 3% річних, доданого до позовної заяви, позивач при здійсненні розрахунку 3% річних, в період прострочення, за отриманий відповідачем товар, включив дні, в які відповідач проводив оплату (розрахунки) за отриманий товар, що суперечить правовим позиціям викладеним у Постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14).

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку розрахунку, та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст.33,34 ГПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині стягнення 30761грн. 44коп. штрафу, 6218грн.80коп.- інфляційних нарахувань та 1329грн. 07 коп. - 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції штрафні санкції мали бути нараховані на меншу суму боргу є необґрунтованими, оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивачем здійснено до - 08.11.2016 року та 05.12.2016 року відповідно, тобто на ті суми боргу, які існували у спірний період, що є правомірним у даному випадку, оскільки такі розраховуються, виходячи саме з простроченої (несплаченої) суми боргу у відповідний зазначений позивачем період.

В апеляційній скарзі скаржник також зазначає, що справу було розглянуто судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вся кореспонденція надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням (юридичною адресою) згідно даних ЄДРЮОФОПГФ (Тернопільська обл., Тернопільський район, смт. Велика Березовиця, вул. Зелена, 34). Така ж адреса зазначена і самим скаржником в апеляційній скарзі. Проте, надіслана судом кореспонденція була повернута на адресу суду установою поштового зв'язку у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду у Постанові від 26.12.2011 року № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування усіх обставин справи, без належної оцінки усіх доказів у справі, а відтак таке підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про припинення провадження. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо перерозподілу судового збору зв'язку з частковим скасуванням оскаржуваного рішення, то на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір припинення провадження у справі є підставою для повернення судового збору. Відтак, позивачу у зв'язку з припиненням провадження в частині позову слід повернути частину судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, і з протилежної сторони (позивача) на користь скаржника (відповідача) у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства «Теплоцентр-Груп» б/н б/д - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.01.2017р. у справі № 921/772/16-г/5 в частині задоволення позову про стягнення 55 000,0 грн. основного боргу - скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення. Провадження у справі № 921/772/16-г/5 в частині стягнення 55 000,0 грн. основного боргу - припинити.

4. У решті рішення залишити без змін.

5. Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", вул.Боженка, 86 Е, м. Київ, 03150 (код ЄДРПОУ 32918130) повернути 1025,04 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", вул.Боженка, 86 Е, м. Київ, 03150 (код ЄДРПОУ 32918130) на користь ОСОБА_4 підприємства "ТЕПОРЦЕНТР-ГРУП", вул.. Зелена, 34, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 38687094) - 1002,5 грн. судового збору.

7. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

9. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 26.05.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1