Постанова

від 23.05.2017 по справі 910/24336/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/24336/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю представників cторін:

позивача: Анісімов В.М., довіреність б/н від 06.03.2017,

відповідача: Дяк Ю.М., довіреність №1402/39 від 18.10.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017

у справі №910/24336/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс"

до Міністерства охорони здоров'я України

про стягнення 4 044 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 4 044 000,00 грн заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №238Т/418/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.12.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №910/24336/16 позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 00012925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 8; ідентифікаційний код 31351527) 4 044 000 (чотири мільйони сорок чотири тисячі) грн заборгованості і 60 660 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят) грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №910/24336/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що з 31.12.2013 по даний час бюджетні зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України перед ТОВ "Ювіс" за договором №238Т/418/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.12.2013 в сумі 4 044 000,00 грн обліковуються у реєстрі бюджетних зобов'язань. Разом з тим, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Міністерство охорони здоров'я України з метою погашення кредиторської заборгованості, що є предметом спору у даній справі, включало у бюджетні запити на бюджетні періоди 2014-2017 років суму заборгованості за договором, однак до законів про Державний бюджет на відповідні бюджетні періоди 4 044 000 грн включено не було, що унеможливлює її погашення у зв'язку з відсутністю законодавчо визначеної відповідної бюджетної програми, з якої необхідно перерахувати кошти. Крім того, відповідач неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з проханням додаткового виділення коштів для погашення кредиторської заборгованості, однак кошти виділені не були. Отже, на думку відповідача, Міністерство охорони здоров'я України під час виконання договору діяло в межах повноважень, в порядку і спосіб, визначені законодавством, а кредиторська заборгованість виникла внаслідок бездіяльності Державної казначейської служби України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2017, апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №910/24336/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.05.2017.

В судове засідання, яке відбулось 23.05.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

У державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель №198564, "ВДЗ" від 13.11.2013 №89/4(832/4) опубліковане оголошення про проведення процедури закупівлі на відкритих торгах медичного обладнання для обстеження та лікування онкохворих дітей - 11 лотів (32.50.1. Інструменти та прилади медичні, хірургічні та стоматологічні).

Переможцем, згідно з повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, за лотом 2 (Лазерний проточний цитофлюориметр з можливістю аналізу не менше ніж по 4-м параметрах флюоресценції - 3 шт.) з ціновою пропозицією у 4 044 000 грн, 16.12.2013 було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіс".

На виконання повідомлення про акцепт пропозиції 31.12.2013 між Міністерством охорони здоров'я України (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювіс" (постачальник, позивач) було укладено Договір №238Т/418/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні, зазначені в специфікації (додаток №1), а замовник - оплатити такий товар на умовах Договору; закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Централізована закупівля медичного обладнання для обстеження та лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання". Товар постачається уповноваженому підприємству замовника - Державному українському об'єднанню "Політехмед" (уповноважене підприємство; далі - Об'єднання) з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування товару: 32.50.1 Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (медичне обладнання для обстеження та лікування онкохворих дітей - 11 лотів), відповідно до додатку №1: Лот 2 - Лазерний проточний цитофлюориметр з можливістю аналізу не менше ніж по 4-х параметрах флюоресценції; кількість товару: 3 шт.

Валютою Договору є гривня України. Сума цього Договору становить 4 044 000 грн, без ПДВ (п. 3.1. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника, на підставі видаткової накладної.

Згідно п. 4.2. Договору оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку замовника в державному казначействі в рахунок оплати товару за Договором (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника, яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника і уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає вимогам Договору.

Підтвердженням факту виконання зобов'язань згідно з Договором є підписання постачальником і замовником акта про поставку (передачу) товару та виконання умов Договору (п. 5.9. Договору).

У відповідності до п. 6.1. Договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п.п. 6.1.1. п. 6.1. Договору);

забезпечити організацію приймання товару уповноваженим підприємством та належне оформлення ним необхідної документації, зокрема, видаткової накладної (п.п. 6.1.2. п. 6.1. Договору);

підписати акт про поставку (передачу) товару та виконання умов Договору після його одержання закладами охорони здоров'я та виконання умов Договору постачальником (п.п. 6.1.3. п. 6.1. Договору).

Постачальник, у відповідності до п.п. 6.3.1. п. 6.3. Договору, зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).

Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 31.12.2013 відповідно до умов Договору та видаткової накладної передав відповідачу товар, а відповідач прийняв вказаний товар, однак зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 4 044 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що 31.12.2016, з метою оплати поставленого постачальником товару згідно п. 4.1. Договору ним було подано до реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів Державної казначейської служби України всі необхідні документи, на підставі яких бюджетні зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України перед ТОВ "Ювіс" за Договором у сумі 4 044 000 грн були зареєстровані Державною казначейською службою в порядку, визначеному законодавством України. Однак Державною казначейською службою в межах бюджетного періоду оплату за Договором здійснено не було. Разом з тим, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Міністерство охорони здоров'я України з метою погашення кредиторської заборгованості, що є предметом спору у даній справі, включало у бюджетні запити на бюджетні періоди 2014-2017 років суму заборгованості за Договором, однак до законів про Державний бюджет на відповідні бюджетні періоди 4 044 000 грн включено не було, що унеможливлює її погашення у зв'язку з відсутністю законодавчо визначеної відповідної бюджетної програми, з якої необхідно перерахувати кошти.

Крім того, відповідач неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з проханням додаткового виділення коштів для погашення кредиторської заборгованості, однак кошти виділені не були. Отже, на думку відповідача, Міністерство охорони здоров'я України під час виконання Договору діяло в межах повноважень, в порядку і спосіб, визначені законодавством, а кредиторська заборгованість, що є предметом спору у даній справі, виникла внаслідок бездіяльності Державної казначейської служби України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та додатків №1, №2 і №3 до нього позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 31.12.2013 №3693 на суму 4 044 000 грн, відповідно до якої відповідачу поставлено: цитометр проточний Cytomics FC 500 Каталожний №626553/FC500 комплектація згідно з відомістю комплектації - 3 шт.; актом комплектації №АК00000000043 до видаткової накладної від 31.12.2013 №3693; актом комплектації №АК00000000044 до видаткової накладної від 31.12.2013 №3693; актом комплектації №АК00000000045 до видаткової накладної від 31.12.2013 №3693.

Судом встановлено, що видаткова накладна №3693 від 31.12.2013 підписана уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс" і Державного українського об'єднання "Політехмед" та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Акти комплектації №АК00000000043, №АК00000000044 і №АК00000000045 також підписані уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс" і Державного українського об'єднання "Політехмед" та скріплені печатками зазначених юридичних осіб.

Таким чином, позивачем виконано умови Договору в повному обсязі та поставлено товар відповідачу, а відповідачем прийнято вказаний товар без будь-яких зауважень на загальну суму 4 044 000 грн.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що Міністерство охорони здоров'я України не мало можливості сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювіс" заборгованість за поставлений товар за Договором у зв'язку з ненадходженням коштів з державного бюджету, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

Крім того, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Державної казначейської служби України як іншого відповідача з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення з Міністерства охорони здоров'я України заборгованості, яка утворилась у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювіс" та Міністерством охорони здоров'я України, а Державна казначейська служба України не є його стороною. Таким чином, невиконання Державною казначейською службою України функцій з виділення Міністерству охорони здоров'я України коштів на погашення заборгованості за Договором є взаємовідносинами між Міністерством охорони здоров'я України та Державною казначейською службою України, які мають вирішуватися зазначеними юридичними особами між собою.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, доказів оплати заборгованості суду не надав.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 044 000 грн заборгованості за Договором №238Т/418/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.12.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із належним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором. За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №910/24336/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №910/24336/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24336/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов