Рішення

від 25.05.2017 по справі 924/260/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2017 р.Справа № 924/260/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Жовтневе, Кам'янець-Подільський район

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта", м. Буча, Київська область

про 1) зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, реєстраційний номер НОМЕР_1;

2) стягнення 32907,59 грн., з яких: 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 18.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 18.04.2016р.

від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. з додатками до нього, якими є, зокрема, Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та План відшкодування.

Стверджує про наявність у відповідача боргу зі сплати чергових (щомісячних) лізингових платежів за період грудень 2015 року, січень, лютий 2016 року. Нарахування пені обумовлює наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а стягнення 3% річних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проценти за користування чужими грошовими коштами заявлено з посиланням на ст. 536 ЦК України. Вказуючи на те, що розмір процентів у договорі не встановлено, вважає за доцільне застосування аналогії закону, а саме: ч. 1 ст. 1048 ЦК України, в якій встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Повідомив, що у зв'язку із систематичним порушенням умов договору з боку відповідача, несплатою лізингових платежів відповідно до Плану відшкодування, позивач відмовився від договору і висунув вимогу про повернення об'єкту лізингу (вимога від 16.10.2015р.). Однак, відповідач об'єкт лізингу так і не повернув.

При цьому, посилаючись на ст. 22 ЦК України, стверджує, що поніс витрати у зв'язку з реалізацією права на повернення об'єкту лізингу, сплативши ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" кошти за надання послуг з повернення майна (об'єкту лізингу).

Крім того, посилаючись на ст. 22 ЦК України, позивач стверджує, що поніс витрати на юридичні послуги, які обгрунтовує як збитки, відшклдування яких, на його думку, прямо передбачено п. 8.6 загальних умов. Вказує, що до складу юридичних послуг, які надаються позивачу, входить здійснення розрахунку заборгованості відповідача, підготовка та подання позовної заяви, представництво інтересів позивача в суді, включаючи підготовку та подання супутніх документів (заяв, клопотань) по справі.

У письмовому поясненні, наданому 26.04.2017р., позивач в обгрунтування заявлених вимог посилався на положення загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, як додатку до договору про фінансовий лізинг, зокрема, на п.п. 4.8, 6.5, 6.18, 8.2.1, 8.2.3, 8.3, 8.3.2, 8.5, 8.6, 12.1-12.3, 12.6, 12.7, 12.9, 12.10, 13.1, 13.2, 13.5, 13.6 умов. Також, посилався на ст.ст. 7, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 22, 549, 624, 627, ч.ч. 3, 4 ст. 651 ЦК України.

Стверджував про наявність у відповідача боргу з лізингових платежів, в які входять відшкодування вартості об'єкту лізингу та проценти і комісії, за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року, вказував про розірвання договору про фінансовий лізинг у позасудовому порядку та неповернення відповідачем об'єкту лізингу. Зауважував, що пояснення представника відповідача про вилучення об'єкту лізингу представниками правоохоронних органів не підтверджено жодними доказами.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, обгрунтовуючи свою позицію тим, що позивач втратив права лізингодавця з моменту передачі права власності на транспортний засіб іншій особі - ОСОБА_4, а саме з 13.11.2015р. На підтвердження вказаних обставин посилається на довідку, видану Територіальним сервісним центром міста Кам'янця-Подільського №31/22/3-912 від 06.05.2016р.

З огляду на викладені обставини, робить висновок, що ТОВ "Порше Лізинг Україна", на день подачі позову, не було власником предмету лізингу і на даний час ним не являється, тому його права та інтереси не порушені, а відтак не може бути позивачем у даній справі. На думку відповідача, вказані обставини, в силу положень ст. 80 ГПК України, являються підставою для припинення провадження у справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання, згідно якого просить: витребувати у Кривоозерського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області оригінали наказу ТОВ "Порше Лізинг Україна" №139 від 13.11.2015р. та довіреності без номера від 13.11.2015р., що містяться в матеріалах кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12016150250000395 від 30.07.2017р., призначити судову почеркознавчу експертизу документів, а саме: наказу ТОВ "Порше Лізинг Україна" №139 від 13.11.2015р. та довіреності без номера від 13.11.2015р., копії яких надані відповідачем та зупинити провадження у даній справі.

Проведення судової почеркознавчої експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 (директора ТОВ "Порше Лізинг Україна") у наказі ТОВ "Порше Лізинг Україна" №139 від 13.11.2015 на аркуші 1 у рядку 12 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 (директора ТОВ "Порше Лізинг Україна") у довіреності без номера від 13.11.2015 на аркуші 1 у рядку 13 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, стверджує, що наказ №139 від 13.11.2015р. та довіреність без номера від 13.11.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" ніколи не підписувало та будь-яким третім особам не надавало. Стверджує, що ОСОБА_6, якого було призначено на посаду директора ТОВ "Порше Лізинг Україна", жодним чином не уповноважено вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Порше Лізинг Україна". Вважає, що відбиток печатки позивача на зазначених документах суттєво відрізняється від відбитків, які містяться на інших численних документах, що містяться в матеріалах справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення клопотання позивача заперечував та наполягав на відмові у позові.

Третя особа письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог не подала, представника в судове засідання не направила.

При вирішенні клопотання судом враховано, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є зобов'язання за договором фінансового лізингу і питання щодо з'ясування повноважень директора ТОВ "Порше Лізинг Україна" на продаж транспортного засобу не є предметом розгляду у даній справі, в зв'язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях, у клопотанні про витребування у Кривоозерського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області оригіналів наказу №139 від 13.11.2015р. та довіреності від 13.11.2015р., про призначення судової почеркознавчої експертизи документів та зупинення провадження у даній справі судом відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.04.2003р., про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.05.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", як лізингодавець, уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як з лізингоодержувачем, договір про фінансовий лізинг №00009888, об'єктом якого є автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, двигун №CFN 524484, зі строком лізингу 60 місяців. В подальшому, сторони збільшили строк лізингу до 84 місяців, уклавши 01.01.2015р. додаткову угоду №1/1.

Відносини сторін, які не врегульовано у договорі, сторони встановили у додатках до договору, серед яких загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (загальні умови) та графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) (надалі - графік платежів), які є невід'ємними частинами договору лізингу.

Так, пунктами 3.2-3.4 загальних умов визначено, що Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.

При цьому, у пункті 3.6 загальних умов сторони погодили, що у випадку, якщо лізингоодержувачем є фізична особа, контракт укладається з метою забезпечення особистих потреб лізингоодержувача, що не пов'язані з його господарською діяльністю; якщо лізингоодержувачем є фізична особа-підприємець або юридична особа, контракт укладається з метою забезпечення господарської діяльності лізингоодержувача.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг, 27.05.2014р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла у лізинг автомобіль VW Polo Sedan, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, рік виробництва 2014р., про що складено акт прийому-передачі предмету лізингу №00009888.

Отримавши предмет лізингу від ТОВ "Порше Лізинг Україна", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана була сплачувати за користування автомобілем лізингові платежі, порядок сплати яких сторони встановили у розділі 6 загальних умов.

Зокрема, згідно п.п. 6.1, 6.3 умов, лізингоодержувач зобов'язався щомісячно здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України ("обмінний курс"), який буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття (п. 6.5 загальних умов).

У графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) сторонами погоджено розмір лізингових платежів у доларах США та дати їх сплати (15 число поточного місяця). У графіку відмічено, що лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна. Окрім того, спочатку діяв графік від 21.05.2014р., а в подальшому, коли додатковою угодою №1/1 від 01.01.2015р. збільшено строк лізингу, сторони погодили та підписали новий графік від 24.12.2014р.

Як вбачається з розрахунку позивача та не оспорюється відповідачем, лізинговий платіж, який по графіку мав бути сплачений 15.08.2015р. відповідачем оплачено лише 04.12.2015р.

Наслідки прострочення платежів встановлено у розділі 8 загальних умов. Поміж інших, згідно пп. 8.3.2, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Аналогічні положення містить підпункт 12.6.1 пункту 12.6 загальних умов, згідно якого Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та право на повернення об'єкта лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефонними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7 умов).

Згідно п. 12.13 загальних умов, у випадках, передбачених п. 12.6, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Згідно п. 12.9 умов, в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строкулізингу/розірвання контракту.

Матеріали справи містять вимогу позивача, адресовану відповідачу, за вих. №0000988816 від 16.10.2015р. про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. У вказаній вимозі повідомлено про невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингового платежу, прострочка в оплаті якого настала 16.08.2015р. З посиланням на наявну заборгованість, позивач вимагав сплатити борг протягом 3 днів з дня отримання вимоги та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (контракту), повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. та вимагав від відповідача повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження/проживання відповідача.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. у даній справі №924/260/16, судом встановлено, що вимогу позивачем направлено 16.10.2015р.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач отримав вимогу 11.11.2015р. Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2017р. не заперечував щодо отримання вимоги позивача №0000988816 від 16.10.2015р.

Відповідачем вимога у повному обсязі виконана не була. Як вже вказувалось вище, з розрахунку позивача, вбачається, що відповідач лізинговий платіж, який мав бути сплачений 15.08.2015р., сплатив лише 04.12.2015р., однак, об'єкт лізингу так і не було повернуто.

У пункті 6.18 загальних умов встановлено, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п. 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Матеріали справи містять рахунки-фактури лізингових платежів за період грудень 2015 року - лютий 2016 року, які включають в себе відшкодування вартості об'єкта лізингу та проценти і комісії. Так, рахунок-фактура №00309737 від 04.12.2015р. на загальну суму 7566,86 грн., містить такі складові, як 3158,77 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4408,09 грн. - проценти, комісії; рахунок-фактура №00313336 від 06.01.2016р. на загальну суму 7813,06 грн., що складається з 3290,11 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4522,95 грн. - проценти і комісії; рахунок-фактура №00317001 від 02.02.2016р. на загальну суму 8359,65 грн., що складається з 3550,84 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4808,81 грн. - проценти і комісії.

Згідно розрахунку позивача, у відповідача за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року існує борг з оплати лізингових платежів на загальну суму 18492,95 грн., зокрема: за грудень 2015 року - 2320,24 грн., за січень 2016 року - 7813,06 грн., за лютий 2016 року - 8359,65 грн.

На підставі підпункту 8.2.1 пункту 8.2 загальних умов, яким передбачено сплату лізингоодержувачем пені у випадку прострочення сплати платежу у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, позивачем відповідачу нараховано 122,15 грн. пені, загальний період якої складає 16.01.2016р. - 23.02.2016р.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період, який загалом складає 16.01.2016р. по 23.02.2016р. відповідачу нараховано 36,64 грн. - 3% річних.

Також, позивач, з посиланням на ст. 536 ЦК України, нарахував відповідачу 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами (за період, який загалом складає 16.01.2016р. - 23.02.2016р.), застосувавши при цьому ставку НБУ.

Окрім того, позивач заявив до стягнення 12000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, посилаючись на ст. 22 ЦК України та загальні умови, зокрема, на підпункт 8.2.3, згідно якого у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

На підтвердження понесення витрат на оплату юридичних послуг надано договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015р., укладений з ТОВ "КПД Консалтинг", заявку (додаткову угоду) на надання юридичних послуг №32 від 26.02.2016р., рахунок на оплату №150526 32 1 від 26.02.2016р., акт №1 про надані послуги, складений 04.03.2016р., виписку по рахунку за 18.03.2016р.

Як вже вказувалось вище, вимога позивача, адресована відповідачу, за вих. №0000988816 від 16.10.2015р. про повернення об'єкту лізингу відповідачем виконана не була.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №00318968 від 04.02.2016р. на суму 1987,13 грн., що визначена ним, як витрати, які він поніс щодо вилучення об'єкта лізингу. Вказана сума заявлена позивачем з посиланням на ст. 22 ЦК України та п.п. 13.1, 13.5 загальних умов, згідно яких, якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

На підтвердження понесення витрат позивач надав: договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р., укладений з ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", з додатками 1 та 2, додаткову угоду №1 від 23.05.2011р., акт №06 приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2016р., рахунок на оплату №30 від 29.01.2016р., платіжне доручення №50027916 від 05.02.2016р. про сплату коштів.

Однак, об'єкт лізингу так і не було повернуто.

У пунктах 4.1, 4.2 загальних умов сторони погодили, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту. Після завершення строку дії контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача.

Згідно п.п. 4.8, 4.9, 4.10 загальних умов, лізингоодержувач несе відповідальність за всі ризики, пов'язані з пошкодженням, втратою або виведенням із ладу об'єкта лізингу, включно з форс-мажорними обставинами. Лізингоодержувач не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об'єкт лізингу на користь третіх осіб. Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомити Порше Лізинг Україна про будь-які факти або дії третьої сторони стосовно об'єкта лізингу, а також про будь-які вчинені або очікувані дії третіх сторін у зв'язку з примусовим виконанням, включаючи, окрім іншого, конфіскацію, затримання, вилучення об'єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач уповноважений та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів і вчиняти всі дії з метою захисту права власності Порше Лізинг Україна.

Власником автомобіля VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, двигун №CFN 524484, на момент його передачі у фінансовий лізинг відповідачу, було ТОВ "Порше Лізинг Україна", яке придбало авто у ТОВ "КарпатиАвтоцентр", про що свідчить договір купівлі-продажу транспортного засобу №910181 від 22.05.2014р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХХ №093554, видане 27.05.2014р. центром ДАІ.

В матеріалах справи міститься лист Регіонального сервісного центру МВС України №31/22/3-912 від 06.05.2016р., в якому надана інформація щодо проведених реєстраційних операцій по транспортному засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859 та всіх його власників.

Згідно вказаного листа, після первинної реєстрації транспортного засобу товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", 13.11.2015р. транспортний засіб був перереєстрований на ОСОБА_4 за довідкою-рахунком у територіальному сервісному центрі №8043. Надалі, транспортний засіб перереєстровувався на ОСОБА_7 - 05.01.2016р. (центр 4841), а 23.04.2016р. здійснена перереєстрація на ОСОБА_8 (центр 4841).

На запит суду, регіональним сервісним центром в м. Києві супровідним листом №31/26-3833 від 11.04.2017р. в матеріали справи надано довідку-рахунок серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., що видана товариством з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта" та на підставі якої здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4, транспортного засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859.

У листі повідомлено, що підстави видачі довідки-рахунку серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., виданої суб'єктом господарювання ТОВ "СТО Орбіта", код 36826824, адреса місцезнаходження: вул. Депутатська, 1-А, м. Буча, Київської області; адреса місце діяльності: вул. Озерна, 2-А, м. Ірпінь, Київської області, зберігаються в архіві вказаного суб'єкта господарювання.

Окрім того, у листі №31/26-2927 від 13.04.2017р. регіональний сервісний центр в м. Києві повідомив, що документ, який підтверджує повноваження (довіреність) представника товариства на відчуження транспортного засобу, має знаходитись в організації, яка видавала довідку-рахунок.

Як повідомив відповідач, документи щодо перереєстрації предмету лізингу, тобто автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO, кузов №XW8ZZZ61ZEG045859, знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12016150250000395, відкритого у Кривоозерському відділенні поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Ухвалою суду від 26.04.2017р. Кривоозерське відділення поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було зобов'язано надати документи щодо перереєстрації предмету лізингу.

Кривоозерське відділення поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області супровідним листом №2393/64-2017 від 08.05.2017р. надіслало завірені начальником СВ Кривоозерського ВП Врадіївського відділу поліції ОСОБА_9, копії наступних документів:

- довідку-рахунок серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., що видана товариством з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта" та на підставі якої 13.11.2015р. здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4, транспортного засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859;

- наказ ТОВ "Порше Лізинг Україна" №139 від 13.11.2015р., в якому зазначено, що у зв'язку з продажем ТОВ "Порше Лізинг Україна" автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO, колір білий, кузов №XW8ZZZ61ZEG045859, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014, наказано ОСОБА_10 продати даний автомобіль в органах Державтоінспекції МВС;

- довіреність ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 13.11.2015р. на уповноваження ОСОБА_10 зняти з обліку та продати автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO, колір білий, кузов №XW8ZZZ61ZEG045859, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014;

- договір комісії транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку, укладений 13.11.2015р. між ОСОБА_11 по дорученню ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 13.11.2015р., як продавцем, та громадянином ОСОБА_4, як покупцем, в присутності представника комісійного магазину ТОВ "СТО Орбіта", згідно якого покупець придбав, а продавець придбав рухоме майно, що належить йому на підставі права власності: марка VOLKSWAGEN POLO, кузов №XW8ZZZ61ZEG045859, рік випуску 2014, технічний паспорт СХХ093554.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу, а відносини, які не врегульовано у договорі, сторони встановили у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною, серед яких загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу. Згідно договору та його додатків кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання, зокрема, позивач зобов'язався придбати та передати у лізинг відповідачу транспортний засіб, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі.

З постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. по даній справі касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не було з'ясовано правового статусу відповідача, як сторони спірних правовідносин (лізингоодержувача), та не було встановлено чи укладення договору фінансового лізингу відбулося у особистих цілях, чи в результаті здійснення підприємницької діяльності, чи має відповідач статус фізичної особи - підприємця на час вирішення спору, та чи спірний транспортний засіб використовувався ним у своїй підприємницькій діяльності.

На виконання вказівок, зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017р., судом з'ясовано, що відповідач з 30.04.2003р. являється фізичною особою-підприємцем і договір фінансового лізингу, укладений ним, як фізичною особою-підприємцем.

Пункт 3.6 загальних умов передбачає, у випадку, якщо лізингоодержувачем є фізична особа-підприємець або юридична особа, контракт укладається з метою забезпечення господарської діяльності лізингоодержувача.

Оскільки, як вже вказувалось вище, договір лізингу укладений відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, то, враховуючи п. 3.6 загальних умов, договір укладено, а транспортний засіб надано у лізинг з метою забезпечення господарської діяльності відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зі змісту загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу вбачається право позивача на відмову від договору в односторонньому порядку у випадку прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати.

Отже, в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу міг бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши від позивача предмет лізингу, зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно з графіком платежів, яким було встановлено дату оплати авансового платежу (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу) та періодичних лізингових платежів, які складалися з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, процентів та комісій.

З розрахунку позивача вбачається, а відповідачем не оспорюється те, що лізинговий платіж, який по графіку мав бути сплачений 15.08.2015р., відповідач сплатив лише 04.12.2015р., тобто з прострочкою в оплаті більше трьох місяців підряд. Відповідно, невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу понад 30 днів надає право позивачу на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу.

Позивач скористався наданим йому правом на відмову від договору, надіславши відповідачу вимогу, в якій, зокрема, повідомив про відмову від договору фінансового лізингу.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. у даній справі №924/260/16, судом встановлено, що вимогу позивачем направлено 16.10.2015р. Факт отримання вказаної вимоги відповідачем не заперечується.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач отримав вимогу 11.11.2015р. В самій вимозі позивачем не визначено день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту, як це передбачено пунктом 12.7 загальних умов, тому, судом враховується пункт 12.13 загальних умов, згідно якого контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. З врахуванням вказаного пункту умов - 12.13, договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, є розірваним в позасудовому порядку 25.11.2015р.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Заявлена до стягнення сума основного боргу є сумою неоплачених відповідачем лізингових платежів, строк сплати яких настав після розірвання договору фінансового лізингу (15.12.2015р., 15.01.2015р., 15.02.2015р.).

У постанові від 01.03.2017р. Вищий господарський суд України по даній справі зауважив на тому, що вирішуючи спір, суду у будь-якому випадку слід було встановити власника об'єкту лізингу та у кого в користуванні перебував об'єкт лізингу у спірні періоди, за які лізингодавець вимагає сплати лізингових платежів.

На виконання вказівок, зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017р., судом з'ясовано, що об'єкт лізингу (транспортний засіб) на момент його передачі у фінансовий лізинг відповідачу, належав на праві власності позивачу, яке виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. У загальних умовах, що є додатком до договору, сторони домовилися, що позивач залишається власником предмета лізингу (п. 4.1), а перехід права власності на об'єкт лізингу до відповідача передбачався у разі здійснення ним всіх платежів за договором.

Однак, згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС України, наданих на запит суду, власником об'єкта лізингу з 13.11.2015р. став ОСОБА_4, з 05.01.2016р. власником об'єкта лізингу став ОСОБА_7, а з 23.04.2016р. - ОСОБА_8.

Також, на запит суду Кривоозерським відділенням поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було надіслано завірені начальником слідчого відділу Кривоозерського відділення поліції копії документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: довідку-рахунок, на підставі якої здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4 транспортного засобу; довіреність та наказ позивача на особу, уповноважену зняти з обліку та продати транспортний засіб, який був об'єктом лізингу, договір на продаж транспортного засобу.

Зазначені вище документи свідчать про те, що у спірні періоди, за які позивач вимагає сплати лізингових платежів, власниками об'єкту лізингу були інші особи, а саме: у грудні 2015 року - ОСОБА_4; у січні та лютому 2016 року - ОСОБА_7.

З рахунків-фактур вбачається, що кожен лізинговий платіж, заявлений позивачем, складається з відшкодування вартості об'єкту лізингу та процентів і комісій.

З приводу стягнення після розірвання договору такої складової частини лізингових платежів, як відшкодування вартості об'єкту лізингу, відзначається наступне.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Враховуючи приписи статті 806 ЦК України, статтей 1, 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

З огляду на те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача після розірвання договору такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, є безпідставними і задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо вимог лізингодавця про стягнення з лізингоодержувача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмета лізингу, у випадку розірвання договору лізингу викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012, у постанові Вищого господарського суду України від 31.10.2016р. у справі №912/484/16.

У той же час, сторонами було погоджено сплату лізингових платежів у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, які будуть вважатися платою за користування об'єктом лізингу. Відповідач, стверджував, що об'єкт лізингу у нього було вилучено і в його користуванні він не знаходиться. Між тим, у загальних умовах відповідач зобов'язався негайно повідомляти позивача про будь-які факти або дії третіх осіб щодо відчуження, конфіскації, вилучення об'єкта лізингу.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які би свідчили про повідомлення відповідачем позивача про вилучення (зникнення) об'єкту лізингу, як це передбачено пунктом 4.10 загальних умов. Навпаки, матеріали справи свідчать, а відповідачем не оспорюється факт сплати коштів після вилучення (зникнення) транспортного засобу. Відповідно, позивач, отримуючи від відповідача кошти, ніяким чином не міг дізнатися про вилучення (зникнення) об'єкту лізингу і у кого в користуванні він перебуває, обгрунтовано вважаючи, що об'єктом лізингу користується відповідач, якому він і був наданий за актом приймання-передачі.

Тобто, в даному випадку, спір доведений до суду з вини відповідача, отже, така складова частина лізингового платежу, як сплата комісій та процентів за користування об'єктом лізингу, з врахуванням здійснених проплат, підлягає задоволенню в розмірі 9331,76 грн.

З рештою нарахувань, а саме: такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості об'єкту лізингу, позивач може звернутися як упущена вигода на підставі п. 12.9 загальних умов, як звернув увагу Вищий господарський суд України у своїй постанові від 01.03.2017р. в даній справі.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення платежів у вигляді сплати пені у розмірі, що не перевищує граничний розмір, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши розрахунок пені на частину лізингового платежу (комісій та процентів за користування об'єктом лізингу), взявши, при цьому періоди позивача, суд вважає обгрунтовано заявленим розміром пені 51,14 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних на частину лізингового платежу (комісій та процентів за користування об'єктом лізингу), взявши періоди позивача, суд вважає обгрунтовано заявленим розміром 3% річних 15,34 грн.

Стосовно процентів за користування чужими грошовими коштами відмічається, що підставами для застосування до правовідносин ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Умовами укладеного між сторонами у справі договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений. Не встановлений в даному випадку й розмір процентів також законом або іншим актом цивільного законодавства.

Застосування позивачем аналогії закону на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, не може бути прийнято судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, аналогію закону можна застосовувати виключно у подібності спірних неврегульованих правовідносинах.

Правовідносини у даній справі виникли на підставі договору фінансового лізингу, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, і підпадають під дію глави 54 ЦК України „Купівля-продаж» та глави 58 ЦК України „Найм. Оренда» . В той час, як статтею 1048 ЦК України передбачено проценти у сфері надання позики, де правовідносини регулюються главою 71 ЦК України „Позика. Кредит. Банківський вклад» .

З огляду на те, що договір фінансового лізингу та позики є різними за своєю правовою природою видами договірних зобов'язань і для них не є характерним регулювання подібних за змістом цивільних відносин, що в свою чергу виключає можливість застосування до договору фінансового лізингу за аналогією права будь-яких норм законодавства, які регулюють відносини позики, зокрема, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі №3-22гс13, від 27.12.2010р. у справі №9/67-38 та від 15.04.2015р. у справі №3-39гс15.

Враховуючи те, що сторонами у договорі, законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в даному випадку не встановлений, а чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору лізингу положень про позику, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, витрати щодо вилучення об'єкта лізингу не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем юридичних послуг зі здійснення розрахунку заборгованості відповідача, підготовка та подання позовної заяви, представництво інтересів позивача в суді, включаючи підготовку та подання супутніх документів (заяв, клопотань) по справі, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом. Окрім того, з документів, наданих позивачем в якості доказів понесення витрат щодо вилучення об'єкта лізингу взагалі не вбачається, які послуги були надані і в чому полягають витрати позивача з цього приводу.

Отже, позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а саме лише посилання на умови договору про відшкодування будь-яких понесених витрат не доводять сам факт наявності збитків.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимоги про стягнення витрат на оплату юридичних послуг та витрат щодо вилучення об'єкта лізингу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.12.2015р. у справі №911/1623/15.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу відмічається наступне: у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Аналогічні наслідки розірвання договору у вигляді повернення об'єкту лізингу сторони відобразили в загальних умовах.

Як вже вказувалось вище, судом з'ясовано, що власником об'єкта лізингу після розірвання договору та на час розгляду справи по суті являється інша особа, а не позивач. Як звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 01.03.2017р. у даній справі, частиною першою статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Вищий господарський суд України зазначив, що в результаті переходу права власності на предмет лізингу має місце заміна лізингодавця в договорі.

З врахуванням того, що власником об'єкта лізингу після розірвання договору і на час розгляду справи по суті позивач не являється, в користуванні у відповідача об'єкт лізингу не знаходиться, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу задоволенню не підлягає. Натомість, позивач, вважаючи, що його право власності порушено, не позбавлений права звернутися з позовом про витребування об'єкта лізингу від особи, за якою на даний час зареєстровано право власності.

Підсумовуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 9331,76 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 51,14 грн. - пені та 15,34 грн. - 3% річних.

Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 9161,19 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 71,01 грн. - пені, 21,30 грн. - 3% річних, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу, а також вимога щодо зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, реєстраційний номер НОМЕР_1 є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладають на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Жовтневе, Кам'янець-Подільський район, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта", м. Буча, Київська область, про 1) зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZEG045859, реєстраційний номер НОМЕР_1; 2) стягнення 32907,59 грн., з яких: 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська (с. Жовтневе), вул. Гастело, 70; код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В; код 35571472) 9331,76 грн. (дев'ять тисяч триста тридцять одну гривню 76 коп.) - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 51,14 грн. (п'ятдесят одну гривню 14 коп.) - пені, 15,34 грн. (п'ятнадцять гривень 34 коп.) - 3% річних, 393,55 грн. (триста дев'яносто три гривні 55 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 30 травня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - третій особі (08292, Київська обл., місто Буча, вул. Депутатська, будинок 1-А).