Постанова

від 14.11.2017 по справі 924/260/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа № 924/260/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мирошніченко І.В. (представник за довір. №б/н від 06.07.2017р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта"

про зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1;

стягнення 32907,59 грн., з яких: 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом, згідно якого просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.06.2016р. у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнення 32907,59 грн., з яких: 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. вказане рішення суду першої інстанції скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто із відповідача 18492,95 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 36,54 грн. 3% річних та 122,15 грн. пені, 12000 грн. компенсації витрат згідно з п. 8.2.3 договору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. у справі №924/260/16 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2016р. скасовано, справу №924/260/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта", про зобов'язання повернути об'єкт лізингу - автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1; стягнення 32907,59 грн., з яких: 18492,95 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 36,64 грн. - 3% річних, 122,15 грн. - пені, 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 12000,00 грн. - витрат на оплату юридичних послуг, 1987,13 грн. - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу, задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 9331,76 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 51,14 грн. - пені, 15,34 грн. - 3% річних, 393,55 грн. - витрат по оплаті судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася зі апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Зокрема, скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" втратило права лізингодавця з моменту передачі права власності на транспортний засіб, а саме з 13.11.2015р., а тому права та інтереси позивача відповідачем не порушені.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду 19.09.2017р. представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, наведених у ній.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта" явку повноважних представників у судове засідання 14.11.2017р. не забезпечили. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.04.2003р., про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 57, т.1/.

21.05.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", як лізингодавець, уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як з лізингоодержувачем, договір про фінансовий лізинг №00009888 /а.с. 14, т.1/.

Згідно вказаного договору об'єктом договору є автомобіль VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, зі строком лізингу 60 місяців. В подальшому, сторони збільшили строк лізингу до 84 місяців, уклавши 01.01.2015р. додаткову угоду №1/1 /а.с. 31, т.1/.

Відносини сторін, які не врегульовано у договорі, сторони встановили у додатках до договору, серед яких загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - загальні умови) /а.с. 15-26, т.1/ та графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) (далі - графік платежів) /а.с. 27-30, т.1/, які є невід'ємними частинами договору лізингу.

Відповідно до п.п. 3.2-3.4 загальних умов визначено, що Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.

Згідно п. 3.6 загальних умов у випадку, якщо лізингоодержувачем є фізична особа, контракт укладається з метою забезпечення особистих потреб лізингоодержувача, що не пов'язані з його господарською діяльністю; якщо лізингоодержувачем є фізична особа-підприємець або юридична особа, контракт укладається з метою забезпечення господарської діяльності лізингоодержувача.

У пунктах 4.1, 4.2 загальних умов сторони погодили, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту. Після завершення строку дії контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача.

Згідно п.п. 4.8, 4.9, 4.10 загальних умов, лізингоодержувач несе відповідальність за всі ризики, пов'язані з пошкодженням, втратою або виведенням із ладу об'єкта лізингу, включно з форс-мажорними обставинами. Лізингоодержувач не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об'єкт лізингу на користь третіх осіб. Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомити Порше Лізинг Україна про будь-які факти або дії третьої сторони стосовно об'єкта лізингу, а також про будь-які вчинені або очікувані дії третіх сторін у зв'язку з примусовим виконанням, включаючи, окрім іншого, конфіскацію, затримання, вилучення об'єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач уповноважений та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів і вчиняти всі дії з метою захисту права власності Порше Лізинг Україна.

Підпунктами 6.1, 6.3 загальних умов передбачено, що лізингоодержувач зобов'язався щомісячно здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України ("обмінний курс"), який буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття (п. 6.5 загальних умов).

Згідно п. 6.18 контракту сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту / відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об"єктом лізингу.

У випадку прострочення сплати Платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1 контракту);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1. цього контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу) (п. 8.2.2 контракту);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна (п. 8.2.3 контракту).

Пунктом 8.3 контракту сторонами узгоджено, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Згідно пп. 8.3.2 загальних умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до підпункту 12.6.1 пункту 12.6 загальних умов Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та право на повернення об'єкта лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефонними засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7 загальних умов).

Згідно п. 12.9 загальних умов, в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строкулізингу/розірвання контракту.

Відповідно до п. 12.13 загальних умов, у випадках, передбачених п. 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

У відповідності до п.п.13.1, 13.2 контракту, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. У разі вилучення (повернення) об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити Порше Лізинг Україна або уповноваженій нею особі вільний доступ до місця розташування об'єкта лізингу, а також не перешкоджати процесу повернення об'єкта лізингу. Лізингоодержувач не має права на відшкодування збитків, завданих внаслідок вилучення (повернення) об'єкта лізингу.

Пунктом 13.4. контракту встановлено, що після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти.

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п.13.5 контракту).

Пунктом 13.6. контракту узгоджено, що якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Згідно п.16.1 контракту, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.

Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (контракт) підписані сторонами.

У графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) сторонами погоджено розмір лізингових платежів у доларах США та дати їх сплати (15 число поточного місяця). У графіку відмічено, що лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна. Окрім того, спочатку діяв графік від 21.05.2014р., а в подальшому, коли додатковою угодою №1/1 від 01.01.2015р. збільшено строк лізингу, сторони погодили та підписали новий графік від 24.12.2014р.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг, 27.05.2014р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняла у лізинг автомобіль VW Polo Sedan, шасі НОМЕР_3, рік виробництва 2014р., про що складено акт прийому-передачі предмету лізингу №00009888 /а.с. 40, т.1/.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу за вих. №0000988816 від 16.10.2015р. /а.с. 50-51, т.1/ про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. У вказаній вимозі повідомлено про невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингового платежу, прострочка в оплаті якого настала 16.08.2015р. З посиланням на наявну заборгованість, позивач вимагав сплатити борг протягом 3 днів з дня отримання вимоги та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (контракту), повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. та вимагав від відповідача повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження/проживання відповідача.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач отримав вимогу 11.11.2015р.

Відповідачем вимога у повному обсязі виконана не була. З розрахунку позивача, вбачається, що відповідач лізинговий платіж, який мав бути сплачений 15.08.2015р., сплатив 04.12.2015р., однак, об'єкт лізингу так і не було повернуто.

Матеріали справи містять рахунки-фактури лізингових платежів за період грудень 2015 року - лютий 2016 року, які включають в себе відшкодування вартості об'єкта лізингу та проценти і комісії. Так, рахунок-фактура №00309737 від 04.12.2015р. на загальну суму 7566,86 грн., містить такі складові, як 3158,77 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4408,09 грн. - проценти, комісії; рахунок-фактура №00313336 від 06.01.2016р. на загальну суму 7813,06 грн., що складається з 3290,11 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4522,95 грн. - проценти і комісії; рахунок-фактура №00317001 від 02.02.2016р. на загальну суму 8359,65 грн., що складається з 3550,84 грн. - відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 4808,81 грн. - проценти і комісії.

Згідно розрахунку позивача, у відповідача за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року існує борг з оплати лізингових платежів на загальну суму 18492,95 грн., зокрема: за грудень 2015 року - 2320,24 грн., за січень 2016 року - 7813,06 грн., за лютий 2016 року - 8359,65 грн.

На підставі підпункту 8.2.1 пункту 8.2 загальних умов, яким передбачено сплату лізингоодержувачем пені у випадку прострочення сплати платежу у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, позивачем відповідачу нараховано 122,15 грн. пені, загальний період якої складає 16.01.2016р. - 23.02.2016р.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період, який загалом складає 16.01.2016р. по 23.02.2016р. відповідачу нараховано 36,64 грн. - 3% річних.

Також, позивач, з посиланням на ст. 536 ЦК України, нарахував відповідачу 268,72 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами (за період, який загалом складає 16.01.2016р. - 23.02.2016р.), застосувавши при цьому ставку НБУ.

Окрім того, позивач заявив до стягнення 12000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, посилаючись на ст. 22 ЦК України та загальні умови, зокрема, на підпункт 8.2.3, згідно якого у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

На підтвердження понесення витрат на оплату юридичних послуг надано договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015р., укладений з ТОВ "КПД Консалтинг", заявку (додаткову угоду) на надання юридичних послуг №32 від 26.02.2016р., рахунок на оплату №150526 32 1 від 26.02.2016р., акт №1 про надані послуги, складений 04.03.2016р., виписку по рахунку за 18.03.2016р.

Крім того, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №00318968 від 04.02.2016р. на суму 1987,13 грн., що визначена ним, як витрати, які він поніс щодо вилучення об'єкта лізингу. Вказана сума заявлена позивачем з посиланням на ст. 22 ЦК України та п.п. 13.1, 13.5 загальних умов, згідно яких, якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

На підтвердження понесення витрат позивач надав: договір про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р., укладений з ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", з додатками 1 та 2, додаткову угоду №1 від 23.05.2011р., акт №06 приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2016р., рахунок на оплату №30 від 29.01.2016р., платіжне доручення №50027916 від 05.02.2016р. про сплату коштів.

З матеріалів справи, власником автомобіля VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, на момент його передачі у фінансовий лізинг відповідачу, було ТОВ "Порше Лізинг Україна", яке придбало авто у ТОВ "КарпатиАвтоцентр", про що свідчить договір купівлі-продажу транспортного засобу №910181 від 22.05.2014р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане 27.05.2014р. центром ДАІ.

В матеріалах справи міститься лист Регіонального сервісного центру МВС України №31/22/3-912 від 06.05.2016р., в якому надана інформація щодо проведених реєстраційних операцій по транспортному засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3 та всіх його власників.

Згідно вказаного листа, після первинної реєстрації транспортного засобу товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", 13.11.2015р. транспортний засіб був перереєстрований на ОСОБА_4 за довідкою-рахунком у територіальному сервісному центрі №8043. Надалі, транспортний засіб перереєстровувався на ОСОБА_5 - 05.01.2016р. (центр 4841), а 23.04.2016р. здійснена перереєстрація на ОСОБА_6 (центр 4841).

Регіональним сервісним центром в м. Києві супровідним листом №31/26-3833 від 11.04.2017р. в матеріали справи надано довідку-рахунок серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., що видана товариством з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта" та на підставі якої здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4, транспортного засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3.

У листі повідомлено, що підстави видачі довідки-рахунку серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., виданої суб'єктом господарювання ТОВ "СТО Орбіта", код 36826824, адреса місцезнаходження: вул. Депутатська, 1-А, м. Буча, Київської області; адреса місце діяльності: вул. Озерна, 2-А, м. Ірпінь, Київської області, зберігаються в архіві вказаного суб'єкта господарювання.

Окрім того, у листі №31/26-2927 від 13.04.2017р. регіональний сервісний центр в м. Києві повідомив, що документ, який підтверджує повноваження (довіреність) представника товариства на відчуження транспортного засобу, має знаходитись в організації, яка видавала довідку-рахунок.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 26.04.2017р. Кривоозерське відділення поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області супровідним листом №2393/64-2017 від 08.05.2017р. надіслало завірені начальником СВ Кривоозерського ВП Врадіївського відділу поліції ОСОБА_7, копії наступних документів:

- довідку-рахунок серії ААЕ №526534 від 13.11.2015р., що видана товариством з обмеженою відповідальністю "СТО Орбіта" та на підставі якої 13.11.2015р. здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4, транспортного засобу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2014 року виробництва, шасі НОМЕР_3;

- наказ ТОВ "Порше Лізинг Україна" №139 від 13.11.2015р., в якому зазначено, що у зв'язку з продажем ТОВ "Порше Лізинг Україна" автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO, колір білий, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014, наказано ОСОБА_8 продати даний автомобіль в органах Державтоінспекції МВС;

- довіреність ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 13.11.2015р. на уповноваження ОСОБА_8 зняти з обліку та продати автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO, колір білий, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014;

- договір комісії транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку, укладений 13.11.2015р. між ОСОБА_9 по дорученню ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 13.11.2015р., як продавцем, та громадянином ОСОБА_4, як покупцем, в присутності представника комісійного магазину ТОВ "СТО Орбіта", згідно якого покупець придбав, а продавець придбав рухоме майно, що належить йому на підставі права власності: марка VOLKSWAGEN POLO, кузов НОМЕР_3, рік випуску 2014, технічний паспорт НОМЕР_6.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Як зазначено вище, сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу.

В силу ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг, 27.05.2014р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняла у лізинг автомобіль VW Polo Sedan, шасі НОМЕР_3, рік виробництва 2014р., про що складено акт прийому-передачі предмету лізингу №00009888.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Відповідно до п. 6.5 загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття.

Згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) датою сплати лізингових платежів, які включають відшкодування вартості об'єкта лізингу та проценти і комісії, є 15 число поточного місяця.

За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно п. 12.13 загальних умов, у випадках, передбачених п. 12.6, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №0000988816 від 16.10.2015р. про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. У вказаній вимозі повідомлено про невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингового платежу, прострочка в оплаті якого настала 16.08.2015р. З посиланням на наявну заборгованість, позивач вимагав сплатити борг протягом 3 днів з дня отримання вимоги та, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (контракту), повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. та вимагав від відповідача повернути об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження/проживання відповідача. Вимога отримана відповідачем 11.11.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, враховуючи положення 12.13 Загальних комерційних умов та вимоги №0000988816 від 16.10.2015р., договір про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. був розірваний.

Згідно п. 12.9 умов, в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Враховуючи положення п.п. 12.9 загальних комерційних умов та вимоги №0000988816 від 16.10.2015р. відповідач зобов'язаний був повернути позивачу об'єкт лізингу.

Однак, відповідач своїх зобов'язань не виконав, об'єкт лізингу у визначені строки не повернув.

В постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. у даній справі зазначено, що вирішуючи спір, суду у будь-якому випадку слід було встановити власника об'єкту лізингу та у кого в користуванні перебував об'єкт лізингу у спірні періоди, за які лізингодавець вимагає сплати лізингових платежів.

Судом апеляційної інстанцїії встановлено, що об'єкт лізингу (транспортний засіб) на момент його передачі у фінансовий лізинг відповідачу, належав на праві власності позивачу, яке виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. У загальних умовах, що є додатком до договору, сторони домовилися, що позивач залишається власником предмета лізингу (п. 4.1), а перехід права власності на об'єкт лізингу до відповідача передбачався у разі здійснення ним всіх платежів за договором.

Однак, згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС України, наданих на запит суду, власником об'єкта лізингу з 13.11.2015р. став ОСОБА_4, з 05.01.2016р. власником об'єкта лізингу став ОСОБА_5, а з 23.04.2016р. - ОСОБА_6.

Також, на запит суду першої інстанції Кривоозерським відділенням поліції Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було надіслано завірені начальником слідчого відділу Кривоозерського відділення поліції копії документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: довідку-рахунок, на підставі якої здійснено перереєстрацію на громадянина ОСОБА_4 транспортного засобу; довіреність та наказ позивача на особу, уповноважену зняти з обліку та продати транспортний засіб, який був об'єктом лізингу, договір на продаж транспортного засобу.

Таким чином, зазначені вище документи свідчать про те, що у спірні періоди, за які позивач вимагає сплати лізингових платежів, власниками об'єкту лізингу були інші особи, а саме: у грудні 2015 року - ОСОБА_4; у січні та лютому 2016 року - ОСОБА_5.

Як вбачається із рахунків-фактур та розрахунку позивача, заявлена до стягнення сума основного боргу є сумою неоплачених відповідачем лізингових платежів, строк сплати яких настав після розірвання договору фінансового лізингу (15.12.2015р., 15.01.2015р., 15.02.2016р.). Кожен лізинговий платіж, заявлений позивачем, складається з відшкодування вартості об'єкту лізингу та процентів і комісій.

Щодо стягнення після розірвання договору такої складової частини лізингових платежів, як відшкодування вартості об'єкту лізингу, процентів і комісій, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно із частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача Фізичної особи - підприємця Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Отже, оскільки право власності на предмет лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не перейшло, то суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.10.2013р. у справі №3-28гс13 та від 29.10.2013р. у справі №3-31гс13.

Згідно п. 6.18 загальних умов сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Як зазначалося вище, згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС України, наданих на запит суду, власником об'єкта лізингу з 13.11.2015р. став ОСОБА_4, з 05.01.2016р. власником об'єкта лізингу став ОСОБА_5, а з 23.04.2016р. - ОСОБА_6.

Тобто з 13.11.2015р. об'єкт лізингу не знаходиться в користуванні відповідача ФОП ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення такої складової частини лізингового платежу як сплата комісій та процентів за користування об'єктом лізингу в розмірі 9331,76 грн.

Колегія суддів зазначає, що факт сплати коштів відповідачем після вилучення (зникнення) транспортного засобу, не спростовує, що договір про фінансовий лізинг №00009888 від 21.05.2014р. був розірваний. Всупереч наведеному позивачем нараховані лізингові платежі після розірвання договору фінансового лізингу (строк сплати 15.12.2015р., 15.01.2015р., 15.02.2016р.).

Таким чином, у стягненні суми заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу від 21.05.2014р. у розмірі 18492,95 грн. слід відмовити.

Крім того, як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем нарахована пеня за прострочення відповідачем лізингових платежів у розмірі 122,15 грн. за період з 16.01.2016р. по 23.02.2016р.

Враховуючи, що вимоги про стягнення суми заборгованості по сплаті лізингових платежів є безпідставними, відсутні підстави до задоволення позову й в частині стягнення пені у розмірі 122,15 грн.

Також позивачем нараховані 3% річних у розмірі 36,64 грн. за час прострочення лізингових платежів за період з 16.01.2016р. по 23.02.2016р.

Враховуючи, що вимоги про стягнення суми заборгованості по сплаті лізингових платежів є безпідставними, відсутні підстави до задоволення позову й в частині стягнення 3% річних у розмірі 36,64 грн.

Поряд з цим, позивачем на підставі ст. 536 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 268,72 грн.

Умовами укладеного між сторонами у справі договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений. Не встановлений в даному випадку й розмір процентів також законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, правовідносини у даній справі виникли на підставі договору фінансового лізингу, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, і підпадають під дію глави 54 ЦК України „Купівля-продаж" та глави 58 ЦК України „Найм. Оренда". В той час, як статтею 1048 ЦК України передбачено проценти у сфері надання позики, де правовідносини регулюються главою 71 ЦК України „Позика. Кредит. Банківський вклад".

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу та позики є різними за своєю правовою природою видами договірних зобов'язань, що в свою чергу виключає можливість застосування до договору фінансового лізингу за аналогією права будь-яких норм законодавства, які регулюють відносини позики, зокрема, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі №3-22гс13, від 27.12.2010р. у справі №9/67-38 та від 15.04.2015р. у справі №3-39гс15.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 12000,00 грн., що включає витрати на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, витрати щодо вилучення об'єкта лізингу.

В силу ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є витрати зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ст. 623 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність збитків; 2) протиправна поведінка заподіювача збитків; 3) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Колегія суддів зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, витрати щодо вилучення об'єкта лізингу не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг. Крім того, з документів, наданих позивачем в якості доказів понесення витрат щодо вилучення об'єкта лізингу взагалі не вбачається, які послуги були надані і в чому полягають витрати позивача з цього приводу.

Отже, позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а саме лише посилання на умови договору про відшкодування будь-яких понесених витрат не доводять сам факт наявності збитків.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу збитків не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимоги про стягнення витрат на оплату юридичних послуг та витрат щодо вилучення об'єкта лізингу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

В постанові Вищого господарського суду України у постанові від 01.03.2017р. у даній справі зазначено, що частиною першою статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Зазначено, що в результаті переходу права власності на предмет лізингу має місце заміна лізингодавця в договорі.

Враховуючи, що власником об'єкта лізингу після розірвання договору та на час розгляду справи по суті являється інша особа, а не позивач, в користуванні у відповідача об'єкт лізингу не знаходиться, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. по даній справі зазначено, що судами не було з'ясовано правового статусу відповідача, як сторони спірних правовідносин (лізингоодержувача), та не було встановлено чи укладення договору фінансового лізингу відбулося у особистих цілях, чи в результаті здійснення підприємницької діяльності, чи має відповідач статус фізичної особи - підприємця на час вирішення спору, та чи спірний транспортний засіб використовувався ним у своїй підприємницькій діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент подання позовної заяви відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.04.2003р. Договір фінансового лізингу №00009888 від 21.05.2014р. укладений ОСОБА_3 як фізичною особою-підприємцем.

Згідно п. 3.6 загальних умов у випадку, якщо лізингоодержувачем є фізична особа, контракт укладається з метою забезпечення особистих потреб лізингоодержувача, що не пов'язані з його господарською діяльністю; якщо лізингоодержувачем є фізична особа-підприємець або юридична особа, контракт укладається з метою забезпечення господарської діяльності лізингоодержувача.

Враховуючи, що договір лізингу укладений відповідачем як фізичною особою-підприємцем, та, враховуючи п. 3.6 загальних умов, колегія суддів дійшла висновку, що договір укладено, а транспортний засіб надано у лізинг з метою забезпечення господарської діяльності відповідача.

Таким чином, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 слід скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 9331,76 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 51,14 грн. - пені, 15,34 грн. - 3% річних, 393,55 грн. - витрат по оплаті судового збору. В цій частині слід прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення - залишити без змін.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин наявні підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для часткового скасування оскарженого рішення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2017р. у справі №924/260/16 скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 9331,76 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 51,14 грн. - пені, 15,34 грн. - 3% річних, 393,55 грн. - витрат по оплаті судового збору.

В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В; код 35571472) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) 1515,80 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

3.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

4. Справу №924/260/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.