Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/20659/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/20659/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Глиняна Ю.О., Дерев'янчук В.А.;

від відповідача: Клочко А.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"С_В_Р"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 20.12.2016 р.

у справі № 910/20659/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення заборгованості 481 331,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 201/203, код ЄДРПОУ 21462118) борг у розмірі 256272,19 грн., 3% річних у розмірі 8593,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 27929,50 грн. та судові витрати у розмірі 4391,93 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року по справі №910/20659/16, та стягнути з Публічного акціонерного товариства Укртелеком (ідентифікаційний код юридичної особи: 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю С В Р (ідентифікаційний код юридичної особи: 21462118) суму боргу за надані послуги Аудіотекс у розмірі 427120,32 грн., інфляційні втрати в розмірі 46549,17 грн., 14293,71 грн. процентів річних, а всього 487963,20 (чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 20 коп.).

Судові витрати Позивача, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/362/17 від 13.04.2017 р. справу № 910/20659/16, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Корсакової Г.В. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017 р., справу № 910/20659/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" до розгляду та порушено апеляційне провадження.. Розгляд справи призначено на 22.05.2017 року

В судове засідання 22.05.2017 року представники сторін з'явились.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 27.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (відповідач, Укртелеком), та Товариством з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" (позивач, оператор) укладено договір №888311-32 про надання послуг Аудіотекс (далі - договір), предметом якого є забезпечення споживачів телекомунікаційних послуг (абонентів) доступом до обладнання оператора для отримання послуг Аудіотекс, встановлення порядку взаємодії сторін та взаєморозрахунків, як учасників технологічного процесу при наданні абонентам послуг Аудіотекс.

Послуги Аудіотекс, згідно із пп. 1.2. п. 1. договору, визначені як телекомунікаційні послуги, що надаються Абонентам за встановленими тарифами і полягають у забезпеченні абонентам доступу до інформації оператора за визначеним кодом доступу. Опис послуг надається в додатку № 1/порядковий номер.

У відповідності до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався забезпечити пропуск трафіка з мережі Укртелекому до обладнання оператора за кодом доступу; здійснювати облік та тарифікацію дзвінків від абонентів за надані послуги Аудіотекс відповідно до тривалості наданих послуг та тарифів; здійснювати адміністративні роботи, пов'язані з наданням послуг Аудіотекс; готувати та надавати оператору звіт про обсяги наданих послуг Аудіотекс з даними про обсяги трафіку послуг Аудіотекс, звіряння нарахованих тарифних доходів за послуги Аудіотекс, надані Абонентам (звіт про обсяги наданих послуг) за формою, наведеною у додатку №3 до договору; проводити розрахунки з оператором у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору; протягом 20 днів розглядати та погоджувати нові послуги Аудіотекс шляхом підписання відповідного додатку №1/порядковий номер або направляти оператору вмотивовану відповідь щодо неможливості запуску нової послуги Аудіотекс.

Позивач згідно із п. 3.2. договору, зобов'язався, зокрема, використовувати обладнання для надання послуг Аудіотекс, що має сертифікат (сертифікати), який дозволяє експлуатацію цього обладнання на території України; надавати тільки послуги Аудіотекс, описані в додатку №1/порядковий номер за формою, встановленою у додатку №1/0; у разі необхідності використання абонентами системи управління вибором послуги Аудіотекс у режимі тонального набору забезпечити в рекламі та перед наданням послуги Аудіотекс попередження абонентів про необхідність використання кінцевих телефонних пристроїв з функцією тонального набору; не використовувати нетарифікований інтервал (перші 12 секунд для безкоштовного голосового повідомлення) для надання окремих послуг (телеголосування тощо); не розміщувати реклами послуг Аудіотекс, яка б закликала або провокувала неповнолітніх скористатись цими послугами; не розміщувати рекламу про послуги Аудіотекс без зазначення тарифів з урахуванням ПДВ; не адресувати послуги Аудіотекс неповнолітнім та психічно хворим особам; у разі зміни тарифів на послуги Аудіотекс письмово повідомити Укртелеком про нові тарифи не пізніше ніж за 30 днів до їх впровадження; встановлювати такі тарифи на послуги Аудіотекс, частка Укртелекому в яких не менше від тарифу на послуги міжміського телефонного зв'язку в межах України з 8.00 до 18.00 годин у робочі дні; надавати протягом двох тижнів всю інформацію щодо зміни ліцензії і нових ліцензій, які так чи інакше стосуються відносин за договором.

Пунктом 4.6. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом розподілу нарахованих у розрахунковому періоді доходів від надання послуг Аудіотекс.

Відповідно до п. 4.7 договору необхідною підставою для виставлення оператором рахунка Укртелекому для одержання своєї частки від нарахованих Укртелекомом у розрахунковому періоді доходів за надані абонентам послуги Аудіотекс є підписаний сторонами акт здавання-приймання наданих послуг. Розмір частки оператора від нарахованих Укртелекомом у розрахунковому періоді доходів за кожною окремою послугою Аудіотекс визначається в додатку № 1/порядковий номер.

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 04.11.2010. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2010.

Продовження дії договору оформляється укладанням додаткової угоди до нього (п. 10.2. договору).

Додатковою угодою №1/2 від 24.01.2011 до договору сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2011 та погодили, що її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 05.11.2011.

Додатковою угодою №2/744 від 20.12.2011 до договору сторони подовжили термін дії договору до 31.01.2012, а також передбачили, що у разі коли жодна зі сторін за сім днів до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний місяць на таких самих умовах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору (30.06.2014) позивач у період з 01.07.2014 по 10.07.2014 здійснював забезпечення абонентів доступом до послуги Аудіотекс, у зв'язку із чим сума наданих послуг за розрахунком відповідача становить 432597,96 грн.

Відповідачем також складено Акт звіряння тарифного доходу від 26.11.2014, згідно із яким тарифний дохід розрахункового періоду з ПДВ становить 432 597,96 грн.

За поясненнями позивача акт здавання-приймання наданих послуг у липні 2014 року не складався у зв'язку із відсутністю у цей період діючого між сторонами договору.

10.09.2015 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 44 від 10.09.2015 з вимогою про сплату фактично наданих послуг на суму 432597,96 грн.

Також 24.10.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 09 від 19.10.2016 про сплату боргу у сумі 432597,96 грн., що з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат становить 480863,99 грн.

У зв'язку із тим, що вимоги позивача не були задоволені відповідачем, вартість тарифного доходу позивача за період з 01.07.2014 по 10.07.2014 у сумі 432597,96 грн. сплачена не була, позивачем заявлено у судовому порядку вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги Аудіотекс у розмірі 432597,96 грн., 3% річних у розмірі 14654,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 34079,19 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 905 Цивільного кодексу України передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №888311-32 про надання послуг Аудіотекс від 27.01.2010, згідно із яким сторони погодили порядок забезпечення споживачів телекомунікаційних послуг (абонентів) доступом до обладнання оператора для отримання послуг Аудіотекс, встановлення порядку взаємодії сторін та взаєморозрахунків, як учасників технологічного процесу при наданні абонентам послуг Аудіотекс.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі № 910/23120/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р" до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 1 983 406,54 грн. встановлено, що листом №11/800571/503-800000-473 від 30.05.2014 ПАТ "Укртелеком" повідомив ТОВ "С_В_Р" про відсутність наміру продовжувати договірні відносини за договором №888311-32 про надання послуг Аудіотекс від 27.01.2010, термін дії якого закінчується 30.06.2014. Вказаним рішенням встановлено, що договір є таким, що припинив свою дію 30.06.2014 на законних підставах і з додержанням умов чинного законодавства та домовленостей сторін.

Приписами статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини щодо закінчення 30.06.2014 строку дії договору були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 у справі № 910/23120/14, яке набрало законної сили, і тому в силу ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді даного спору.

Між сторонами підписано звіт про фактично надані послуги Аудіотекс ТОВ "С_В_Р" від 30.09.2015, згідно із яким, позивачем у період з 01.07.2014 по 10.07.2014 було надано відповідачу послуги Аудіотекс на суму 355933,60 грн. без ПДВ, 427120,32 грн. (з ПДВ).

Вказана сума послуг була визначена позивачем і в акті звіряння фактично наданих послуг Аудіотекс позадоговірними відносинами від 24.11.2015 за період 01.07.2014 по 10.07.2014.

Факт надання позивачем та відповідно прийняття ПАТ "Укртелеком" у спірний період послуг Аудіотекс на суму 427120,32 грн. (з ПДВ) відповідачем не заперечується та підтверджується підписаним сторонами та засвідченим печатками сторін звітом про фактично надані послуги Аудіотекс ТОВ "С_В_Р" від 30.09.2015.

Наявний в матеріалах справи Акт звіряння тарифного доходу, відповідно до якого сума послуг Аудіотекс, наданих у період з 01.07.2014 по 10.07.2014, становить 432597,96 грн., з боку відповідача у зазначеній частині не погоджений, борг за вказаний період не підтверджений. З огляду на зазначене, Акт звіряння тарифного доходу вірно не прийнятий судом першої інстанції як належний доказ в підтвердження факту надання позивачем у період з 01.07.2014 по 10.07.2014 відповідачу послуг Аудіотекс у сумі 432597,96 грн.

У відповідності до частини 1, 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що у період з 01.07.2014 по 10.07.2014 позивачем були надані послуги Аудіотекс саме на суму 432597,96 грн.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що вартість послуг Аудіотекс у спірний період становить 427120,32 грн.

Згідно із протоколом засідання робочої групи ПАТ "Укртелеком" щодо визначення комерційних умов розподілу доходів між учасниками технологічного процесу при наданні послуг Аудіотекс, з 01.07.2014 ПАТ "Укртелеком" було впроваджено розподіл доходів як 40% на користь ПАТ "Укртелеком" та 60% - на користь власника коду 900.

Отже, враховуючи те, що договір №888311-32 про надання послуг Аудіотекс від 27.01.2010, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 30.06.2014, враховуючи вищенаведений розподіл доходу, суд першої інстанції вірно вважав обґрунтованими посилання відповідача на необхідність розподілу часток у співвідношенні: 60% - ТОВ "С_В_Р" та 40% - ПАТ "Укртелеком" відповідно.

При цьому, посилання позивача на відсутність підстав для розподілу доходу у зазначеному вище співвідношенні є безпідставними, оскільки у відповідності до правовідносин, що виникли між сторонами та з огляду на характер послуг, за надані позивачем послуги Аудіотекс відповідач отримує частку доходу внаслідок забезпечення пропуску трафіка послуги Аудіотекс.

Будь-яких доказів на спростування розподілу доходів між учасниками технологічного процесу при наданні послуг Аудіотекс, визначеного у комерційних умовах відповідача, а також наявності заперечень щодо відповідного розподілу доходу під час надання послуг у період з 01.07.2014 по 10.07.2014, позивачем надано не було.

За таких обставин, частка позивача доходу за фактично надані послуги Аудіотекс у період з 01.07.2014 по 10.07.2014 становить 256272,19 грн. (60% від загальної суми послуг Аудіотекс 432597,96 грн.).

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Лист вих. №44 від 10.09.2015 про сплату фактично наданих послуг Аудіотекс на суму 432597,96 грн. відповідач отримав 14.09.2015 (відмітка про отримання вх. №5295/0/172-15 від 14.09.2015), а тому мав сплатити заборгованість за надані позивачем послуги Аудіотекс в строк до 21.09.2015 включно.

При цьому, посилання відповідача на ст. 6 ГПК України є безпідставним, оскільки положеннями вказаної норми встановлені вимоги до претензії, пред'явлення якої здійснюється, коли сторонами встановлено досудовий порядок врегулювання спору (ст. 5 ГПК України). В той час, як лист вих. №44 від 10.09.2015 є вимогою про сплату заборгованості у розумінні статті 530 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про ненастання строку оплати у зв'язку із відсутністю рахунку на оплату та не направлення його на адресу відповідача, то оскільки договір №888311-32 про надання послуг Аудіотекс від 27.01.2010 закінчив свою дії, то строк оплати послуг Аудіотекс не залежить від виставлення позивачем рахунку як це було визначено вказаним договором.

Твердження відповідача про надання послуг Аудіотекс після закінчення строку дії договору виключно абонентам є безпідставними, оскільки в силу правової природи надання послуги Аудіотекс, як вже зазначалось, відповідач отримує тарифний дохід та має обов'язок сплатити позивачу належну йому частку від тарифного доходу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, як сторона (учасник/партнер) брав участь в технологічному ( процесі надання послуг Аудіотекс, забезпечуючи:

1. доступ власних абонентів та абонентів третіх операторів до обладнання Апелянта при наданні послуг Аудіотекс через власні АМТС,

2.облік та тарифікацію послуг,

3. виставлення рахунків та збір коштів.

Тобто ПАТ Укртелеком ніс фактичні витрати при наданні Апелянтом послуги Аудіотекс.

Апелянт, є юридичною особою, яка забезпечує надання споживачам послуг в інтерактивному режимі за допомогою власного обладнання, підключеного до телекомунікаційної мережі загального користування. Тарифи на послуги Аудіотекс кожен оператор встановлює самостійно. Розробку та надання послуг оператори здійснюють самостійно, або із залученням медіа-партнерів, з якими співпрацюють на договірних засадах.

Послуги Аудіотекс надавались виключно Абонентам, спочатку на підставі укладеного Договору, а після закінчення дії Договору (30.06.2014), протягом 10 днів липня 2014 року (з 01.07.2014 по 10.07.2014) на підставі позадоговірних відносин.

Окрім того, твердження Апелянта про передачу йому 100% нарахованих доходів суперечить нормам чинного законодавства України, а саме:

П. 5.3. Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, затвердженого рішенням НКРЗІ від 09.07.2009 № 1586 відповідно до якого у разі участі в наданні телекомунікаційних послуг більше ніж двох операторів телекомунікацій взаєморозрахунки здійснюються каскадним методом, тобто кожний попередній оператор телекомунікацій розраховується з наступним, з яким він має безпосереднє взаємоз'єднання та послугами якого користується.

Послуга Аудітекс (код 900) є послугою з розподілом прибутків, за що Апелянт зобов'язаний розраховуватись з відповідачем, оскільки саме через телекомунікаційну мережу відповідача Абоненти отримують доступ до послуги Аудіотекс, що надається апелянтом.

Тобто, обов'язковий розподіл нарахованих у розрахунковому періоді доходів від надання послуг Аудіотекс є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, відсутні жодні передбачені законом підстави для перерахування Апелянту 100% нарахованих доходів. В той же час, є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та звичаям ділового обороту застосування судом принципу розподілу доходів від 40% (Відповідачу) на 60 % (Апелянту).

Оскільки, невиконане відповідачем зобов'язання з оплати за фактично надані послуги Аудіотекс документально підтверджується у сумі 256272,19 грн., то суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги у цій частині частково, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі 256272,19 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14654,80 грн. грн. (нараховані за період з 17.09.2015 по 02.11.2015) та інфляційні втрати у розмірі 34079,19 грн. (нараховані за період з 17.09.2015 по 02.11.2015).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням того, що лист вих. №44 від 10.09.2015 про сплату фактично наданих послуг Аудіотекс відповідач отримав 14.09.2015, то нарахування 3% річних, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, слід здійснювати з 22.09.2015.

За розрахунком сума 3% річних нарахованих на суму 256272,19 грн. за період з 22.09.2015 по 02.11.2016 становить 8593,89 грн.

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене, розрахунок інфляційних втрат має здійснюватись з жовтня 2015 року.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 256272,19 грн. суд першої інстанції вірно встановив, що розмір інфляційних втрат (в межах визначеного позивачем періоду) становить 27929,50 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "С_В_Р".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року у справі №910/20659/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/20659/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай