Ухвала

від 24.05.2017 по справі 201/10824/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2442/17 Справа № 201/10824/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Брага А. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича за участю заінтересованої особи ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року скаргу ПАТ Банк Кредит Дніпро на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, заінтересована особа ОСОБА_4 - задоволено (а.с.32-34).

Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 жовтня 2016 року - скасовано.

В апеляційній скарзіВідділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати (а.с. 37-40).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження , ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ПАТ Банк Кредит Дніпро , суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист був повернутий стягувачу за виконавчим провадженням на підставі правової норми, яка не передбачає умови та порядок повернення виконавчих документів, а також відсутності доказів про не виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, вжиття заходів щодо розшуку цього майна, не можливості з'ясування місця знаходження боржника.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 6 від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 47 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 15 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 49808623 з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 04 лютого 2015 року по цивільній справі № 201/10824/14-ц щодо солідарного стягнення з ТОВ Подільські цукроварні , ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро суми боргу в розмірі 26 842 136,18 грн. Боржником у вказаному виконавчому провадженні є ОСОБА_4 /а. с. 6/.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 04 жовтня 2016 року стягувачу за виконавчим провадженням №49808623 ПАТ Банк Кредит Дніпро був повернутий зазначений виконавчий лист на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , а саме: у зв'язку з тим, що вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника або коштів, на які може бути звернуте стягнення, виявились безрезультатними /а. с. 7/.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року за апеляційною скаргою ПАТ Банк Кредит Дніпро була скасована ухвала Печерського районного суду м.Києва від 02 липня 2016 року про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 без вилучення паспорту; дане подання було задоволено та тимчасово обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України /а. с. 9-11/.

Відповідно до ст.11 ч.3 п.18 Закону України Про виконавче провадження , п.12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5від 02.04.2012 року державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 6 Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Суд вирішує питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця у відповідності до ст. 377-1 ЦПК України.

Факт несплати боргу є злісними діями боржника, спрямованими на невиконання рішення, а звернення, в даному випадку, державного виконавця до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України є стимулом для погашення боргів.

Таким чином, на момент звернення державного виконавця з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, на останню як на боржника знаходилося виконавче провадження про стягнення заборгованості, а на момент задоволення вищезазначеного подання виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження ,

Беручи до уваги, що за таких обставин погіршуються права боржників, оскільки подання про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 задоволено в період коли державний виконавець не уповноважений на вчинення будь-яких дій по виконанню виконавчого документа, що в свою чергу свідчить про безпідставність повернення виконавчого листа стягувачу за п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

З урахуванням вище встановлених обставин, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення скарги з огляду на те, що виконавчий лист був повернутий стягувачу за виконавчим провадженням на підставі правової норми, яка не передбачає умови та порядок повернення виконавчих документів, оскільки висновки суду першої інстанції є поспішними та помилковими, а тому оскаржувана ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича від 04 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров