Ухвала

від 29.05.2017 по справі 445/1971/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 29 травня 2017 року м. КиївКолегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Потерпілі звернулися до суду касаційної інстанції зі скаргою на зазначене судове рішення.

Статтею 427 КПК встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, оскільки у скарзі не наведено обґрунтування вимог щодо необхідності скасування ухвали суду апеляційної інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, з огляду на ст. 414 КПК та не зазначено положень матеріального і процесуального права, які, на думку потерпілих, не було дотримано судом апеляційної інстанції.

Також у касаційній скарзі не вказано клопотань сторони захисту, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не задовольнив, або доводів апеляційних скарг, які порушуючи ст. 419 цього Кодексу, апеляційний суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими. Натомість потерпілі зазначають про невідповідність висновків суду першої інстанції (рішення якого не оскаржують у касаційній скарзі) фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Посилання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на необхідність застосування до ОСОБА_6 більш суворого виду покарання, ніж те, яке було йому призначено місцевим судом за ч. 3 ст. 286 КК, не ґрунтується на зазначених положеннях Закону, оскільки засудженому обрано найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією ч. 3 ст. 286 КК.

Також потерпілими не дотримано п. 6 ч. 2 ст. 427 КПК. Вони не долучили до касаційної скарги її копій з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження й усім учасникам судового провадження.

Усупереч вимог ч. 5 ст. 427 КПК потерпілими до касаційної скарги не долучено належним чином засвідчених копій вироку місцевого суду й ухвали суду апеляційної інстанції, як це передбачено пунктами 13.6, 13.7 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173.

Крім того, потерпілі не зазначили, чи бажають брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її необхідно залишити без руху та встановити строк для усунення викладених в ухвалі недоліків (скаржники мають підтвердити, що не пропустили такого строку при повторному зверненні до суду).

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів

у х в а л и л а:

Залишити без руху касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 й ОСОБА_5 та встановити їм п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3