Постанова

від 23.01.2017 по справі 804/6781/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. Справа № 804/6781/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрь - А Плюс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октябрь-А Плюс" (далі-ТОВ Октябрь-А Плюс , підприємство, платник, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2016р. за №0000341402 та за №0000351402.

Представник позивача, що прибула у судове засідання позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Так, представник позивача мотивувала свою позицію тим, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки є необ'єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, позивач зазначив, що факт реального здійснення господарських операцій ТОВ Октябрь-А Плюс із його контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на позов.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача зазначав, що наведені у позовній заяві доводи не спростовують самого факту встановлення порушень підприємства норм податкового законодавства, оскільки встановлені в ході проведеної перевірки факти свідчать про нереальність господарських операцій платника із ПП Орім та фіктивність первинних документів, що також виключає право позивача на отримання податкового кредиту та свідчить про завищення платником від'ємного значення податку на додану вартість за відповідний період.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Октябрь-А Плюс (код ЄДРПОУ 39077987) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 03.02.2014р. та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, контролюючий орган, відповідач) як платник податків та зборів від 04.02.2014р. за №046214012454 (в т.ч. як платник податку на додану вартість (далі-ПДВ).

У період з 16.05.2016р. по 20.05.2016р. на підставі направлень за №№617,618 від 16.05.2016р. та наказу №578 від 16.05.2016р. згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Октябрь-А Плюс , за результатами якої відповідачем складено Акт Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ОКТЯБРЬ-А ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39077987) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Орім (код ЄДРПОУ 39355541) період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року №1675/04-62-14-62/39071987 від 27.05.2016р. (далі-акт перевірки).

Так, у даному акті в ході проведеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку щодо порушення підприємством:

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ (загальна декларація) в періоді, що перевірявся на загальну суму 20 604, 00 грн. (в т.ч.: за листопад 2014 року в сумі 5282, 00 грн., за грудень 2014р. в сумі 209, 00 грн., за січень 2015р. в сумі 3869, 00 грн., за лютий 2015р. в сумі 7773, 00 грн., за березень 2015р. в сумі 3471, 00 грн.);

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено від'ємне значення ПДВ по рядку 24 декларацій в сумі 26 323, 00 грн. (в т.ч.: за липень 2015р. в сумі 26 323, 00 грн.).

Так, враховуючи виявлені в ході проведеної перевірки порушення підприємством норм Податкового кодексу Украни, на підставі акта перевірки відповідачем сфоромовано:

- податкове повідомлення-рішення №0000341402 від 21.06.2016р., яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ Октябрь-А Плюс по податку на додану вартість на загальну суму 25 755, 00 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 20 604, 00 грн., за штрафними санкціями на суму 5151,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №000035102 від 21.06.2016р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ згідно декларації з ПДВ за липень 2015 року за №9161149188 від 30.07.2016р. на 26 323, 00 грн.

Правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень за №0000341402 та за №0000351402 від 21.06.2016р. є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (ст. 22 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п.14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податокового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р. (далі-Закон №996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХIV.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (стаття 9 Закону №996-XIV), як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість (ПДВ) до складу податкового кредиту або бюджетного відшкодування необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх форальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених, зважаючи на наступне.

Так, в ході проведеної фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська перевірки позивача, контролюючим органом встановлено наступне.

До основних економічних видів діяльності підприємства (за КВЕД) належить:

- 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- 46.34 Оптова торгівля напоями (основний);

- 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що згідно первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку протягом періоду, що перевірявся ПП Орім надано ТОВ Октябрь-А Плюс маркетингові послуги на підставі договорів за №155 від 01.09.2014р. та №155 від 01.01.2015р. на загальну суму 281 562, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 927, 00 грн.).

На виконання вищевказаних договорів про надання маркетингових послуг позивачем та його контрагентом складено акти здачі-прийняття робіт та виписані податкові накладні.

Оплата наданих послуг проведена у безготівковій формі через розрахункові рахунки у банківських установах, які обслуговують підприємства.

Щодо контрагента позивача - ПП Орім податковим органом встановлено таке.

До основного виду економічної діяльності ПП Орім (код ЄДРПОУ 39355541) належить дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Основні фонди та виробничі потужності у даного підприємства відсутні, з огляду на не надання податкових розрахунків, що свідчать про наявність транспортних та виробничих ресурсів, земельних ділянок тощо.

Наведені відомості також підтверджуються отриманою контролюючим органом від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податковою інформацією від 18.03.2015р. №170/10-13-22-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП Орім з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014р. по 31.01.2015р., у якій податковий орган дійшов до висновку, що ПП Орім (контрагент позивача) здійснює діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Окрім того, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська також отримано від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області інформацію, що у провадженні Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22012000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 200 Кримінального кодексу України. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2014-2015 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкового кредиту та заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, організували створення ПП Орім та інших суб'єктів господарювання, які використовуються для мінімізації ПДВ та податку на прибуток реальних платників податків, нібито здійснюючи операції по виконанню різноманітних послуг, робі або поставки товарно-матеріальних цінностей. Фактично ж вказані роботи не виконуються, послуги не надаються, а товарно-матеріальні цінності не реалізовуються.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відсутність реального здійснення господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості наміру платників податків - учасників відповідної операції.

Обставинами, які свідчать про необґрунтованість податкової вигоди є наступні: неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження, майна або обсягу матеріальних ресурсів, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, що є економічно необхідною умовою для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результаті в відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; відсутність товаротранспортної накладної підтверджуючої факт транспортування товару; отримання матеріалів перевірок інших платників податків, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на. органи державної податкової служби; - первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, статтею 9 Закону №996-XIV встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що надані до суду акти здачі-прийняття робіт/послуг, складені ТОВ Октябрь-А Плюс та його контрагентом (ПП Орім ) не містять передбачених ст. 9 Закону №996-XIV обов'язкових реквізитів, а саме: у даних документах відсутня інформація щодо змісту та обсягу господарських операцій, одинць виміру господарських операцій (у натуральному та/або вартісному виразі).

Так, зокрема, у разі проведення залишків не вказано їх кількість, місце проведення, а у разі визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі не зазначено яка саме продукція мається на увазі та у якій торгівельній мережі (назва).

Зважаючи на вищенаведене, фахівці ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська дійшли до висновку про здійснення ТОВ Октябрь-А Плюс у 2014-2015 роках господарських операцій з ПП Орім , які не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів та не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, за рахунок договорів про надання маркетингових послуг, укладених позивачем та його контрагентом (ПП Орім ), оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності здійснення господарських правовідносин, обумовлених договорами із даним контрагентом, що призвело до завищення підприємством показника від'ємного значення ПДВ по рядку 24 декларації з ПДВ за липень 2015 року за №9161149188 від 30.07.2015р. в сумі 26 323, 00 грн. (в т.ч.: ПДВ в сумі 26 323, 00 грн.).

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення за №0000341402 та за №0000351402 від 21.06.2016р., прийняті відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування податкових повідомлень-рішень за №0000341402 та за №0000351402 від 21.06.2016р. - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрь - А Плюс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року

Суддя ОСОБА_1