Постанова

від 30.05.2017 по справі 805/1810/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 р. Справа № 805/1810/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно договору оренди землі від 01.03.2006 року та додаткових угод від 12.05.2011 року від 10.06.2014 року він орендує три земельні ділянки, строк дії права оренди на яких встановлений до 17.05.2016 року. Згідно умов договору оренди від 01.03.2006 року строк оренди встановлений 5 років, додатковою угодою від 12.05.2011 року строк продовжений на 5 років, 10.06.2014 року ОСОБА_3 райдержадміністрація уклала додаткову угоду щодо зміни умов в частині орендної плати, решта умов залишилась без змін.

Строк договору всіх ділянок, які належать ОСОБА_1 закінчився 17 травня 2016 року, але до настання цієї дати вона отримала лист ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.04.2016 року № 31-5-0.9-3094/2-16 у якому вказано, що станом на 26.04.2016 року повідомлень від позивача про намір продовження строку дії Договору не надходило. Позивача було запрошено в п'ятиденний термін з дня припинення дії договору прибути до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області для підписання угоди про припинення договору оренди та складання акту прийому - передачі земельної ділянки.

18 травня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про продовження договору оренди, на що отримала відповідь начальника головного управління Держеокадастру ОСОБА_4, у якій було вказано, що орендар повинен звернутись з листом повідомленням не пізніше як за місяць до спливу строку оренди. Крім того у даному листі було вказано, що земельна ділянка має бути повернута орендодавцеві за актом приймання - передачі не пізніше 7 днів.

Листом головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07.03.2017 року було повідомлено, що він зобов'язаний у десятиденний термін звернутись до ОСОБА_3 райдержадміністрації та повернути земельну ділянку підписавши акт приймання - передачі земельної ділянки, із чим позивач не згоден.

Просила визнати дії відповідача, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо спонукання ОСОБА_1 припинити виконувати зобов'язання орендаря земельних ділянок за договором оренди від 01.03.2006 року, а саме лист-повідомлення про припинення договору оренди від 07.03.2017 року № 31-5-0.48-2061/2-17, неправомірними, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, відповідно до договору оренди землі від 01.03.2006 року має три земельні ділянки: площею 4,00 га, кадастровий номер 1421584800:04:000:00584; площею 15,40 га, кадастровий номер 1421584800:04:000:0059; площею 17,00 га, кадастровий номер 1421584800:04:000:0060. Згідно п. 6 даного договору строк оренди встановлений 5 років.

12 травня 2011 року була підписана додаткова угода, відповідно до якої строк оренди продовжений на 5 років.

10 червня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 райдержадміністрацією укладено додаткову угоду щодо зміни умов в частині орендної плати, решта умов договору оренди землі від 01.03.2006 року залишилась без змін.

17 травня 2016 року закінчився строк договору оренди всіх ділянок, проте позивачем отриманий лист ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.04.2016 року № 31-5-0.9-3094/2-16 у якому вказано, що станом на 26.04.2016 року повідомлень від ОСОБА_1 про намір продовжити дію строку договору оренди не надходило та було запропоновано у п'ятиденний термін з дня припинення дії договору з'явитись до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області для підписання угоди про припинення договору оренди та складання акту прийому - передачі земельної ділянки.

18 травня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про продовження договору оренди.

02 червня 2016 року ОСОБА_1 отримала відповідь від головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за № 2053/0-1416/6-16, у якій вказано, що орендар повинен звернутись з листом повідомленням не пізніше як за місяць до спливу строку оренди. Крім того вказано, що земельна ділянка має бути повернута орендодавцеві за актом приймання - передачі не пізніше 7 днів.

ОСОБА_3 райдержадміністрації від 20.07.2016 року вказано, що ОСОБА_1 зобов'язана повернути земельну ділянку орендодавцеві (райдержадміністрації) у стані не гіршому того у якому отримала в оренду.

У вересні 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області з питань участі у конкурсі, але відповіді не надходило.

31.10.2016 року ОСОБА_1 знову звернулась з проханням прискорити розгляд звернення у термін передбачений законом, потім 22.11.2016 року знову повторила звернення.

09 грудня 2016 року позивач отримав відповідь на свої звернення, у якій вказано, що про прийняття рішень про продаж права оренди вищезазначених земельних ділянок позивачу буде повідомлено додатково.

Із настанням весняно-польових робіт ОСОБА_1 знову звернулась до головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з метою недопущення залишення земель без обробки.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07.03.2017 року позивача повідомлено про те, що у десятиденний термін позивач зобов'язаний звернутись до Орендодавця по договору (ОСОБА_3 райдержадміністрації) та повернути земельну ділянку підписавши акт приймання - передачі земельної ділянки.

Листом - повідомленням від 07.03.2017 року № 31-5-0.48-2061/2-17, в.о. начальника головного управління Держгеокадастру ОСОБА_5 витребував у ОСОБА_1 підписати акт про передачу земельних ділянок орендодавцеві в особі ОСОБА_3 райдержадімінстрації.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про землеустрій визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про землеустрій встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України Про землеустрій передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно із ст. 8 Закону України Про землеустрій , регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно із п. 7 згаданого Положення, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Статтею 1 Закону України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Приписами статті 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 4 статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є видом господарської діяльності. Таким чином виконувати операції з прийому - передачі нерухомого майна, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення може тільки представник суб'єкт господарської діяльності в сфері сільськогосподарської діяльності.

Начальник головного управління Держгеокадастру є посадовою особою органу виконавчої влади в сфері земельних ресурсів і як представник юридичної особи має право здійснювати господарські операції з прийому - передачі майна юридичної особи яку очолює. Головне управління може мати на праві постійного користування передбаченого ст.. 92 Земельного Кодексу України земельну ділянку на якій розташована будівля державної установи за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування , але як юридична особа не може набувати право постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та здійснювати із фізичними особами господарські операції з їх прийому - передачі.

Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області, є розпорядником земель даної категорії як орган виконавчої влади відповідно до ст.ст. 186, 186-1 Земельного Кодексу України, а не як суб'єкт господарської діяльності.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області згідно ст. 186, 186-1 Земельного Кодексу України уповноважено розглядати клопотання зацікавлених осіб щодо набуття прав на земельні ділянки та видання наказів про дозвіл або відмову у розробленні проектів землеустрою, про затвердження проектів і передачу земельних ділянок у користування і власність, або про відмову у затвердженні і передачі земельних ділянок у власність і користування.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, а відповідач не заперечує проти даного факту, за місцем розташування земельної ділянки після закінчення договору ніхто не з'являвся для прийняття земельних ділянок від позивача за актом приймання - передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Земельного Кодексу України, Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного Кодексу України, Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно ст. 15-1 Земельного Кодексу України, Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим виконанням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; вирішенням інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу

місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Таким чином начальник головного управління Держгеокадастру ОСОБА_4 відмовився виконати задачі обумовлені Земельним Кодексом України, а саме розпорядитися земельними ділянками сільськогосподарського призначення, не завдаючи шкоди правам і свободам громадянам, інтересам суспільства, не погіршуючи екологічну ситуацію і природні якості землі, забезпечуючи раціональне використання та охорону земель, виправдовуючи такі дії намаганням дотриматись порядку встановленого ст. 33 Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, в результаті бездіяльності посадової особи, зобов'язання ОСОБА_1, щодо збереження та використання за цільовим призначенням державного майна яким є земельні ділянки залишилось чинним після 17 травня 2016 року.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не отримувала вимог щодо передачі земельних ділянок власнику, здійснених належним чином, а саме розпорядчим документом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області, позивач продовжує виконувати зобов'язання орендаря земельних ділянок, відповідно до умов договору і чинних законів, що регулюють відносини щодо оренди землі.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст. 123 Земельного Кодексу України та полягає у наступних етапах: отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; розробка проекту землеустрою; погодження такого проекту; прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, яким здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано під час розгляду жодних належних та допустимих доказів по суті спору на підтвердження правомірності своїх дій, а саме спонукання позивача та посадових осіб ОСОБА_3 райдержадміністрації до удаваного або фіктивного правочину з повернення земельних ділянок до земель запасу.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006 року - задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо спонукання ОСОБА_1 припинити виконувати зобов'язання орендаря земельних ділянок за договором оренди від 01.03.2006 року, а саме лист - повідомлення про припинення договору оренди від 07.03.2017 року № 31-5-0.48-2061/2-17, неправомірними, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (85752, Донецька область, Волнвоаський район, с. Новоандріївка, вул. Колхозна, 1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) суму судових витрат у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.