Ухвала

від 30.05.2017 по справі 805/5032/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа № 805/5032/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання - Куленко О.Д., за участю представника позивача - Музиканта В.С., представника відповідача - Колеснікової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 805/5032/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САНІТА до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003661200 від 01.09.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САНІТА (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003661200 від 01.09.2016 року (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 805/5032/16-а позов було задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0003661200 від 01.09.2016 року (а.с. 85-87)

Не погодившись з таким рішенням, Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову (а.с. 89-93).

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Позивачем було подано відповідачу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік та відповідну уточнюючу декларацію з того ж податку за 2015 рік за земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Урзуф, вул. Приберегова, 17, кадастровий № 1423985500.

Щодо вказаних декларацій відповідачем було проведено перевірку своєчасності сплати позивачем орендної плати з юридичних осіб за вересень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, за результатами якої було складено акт № 000107/05-40-12/32187283 від 01.09.2016 року.

Відповідно до вказаного акту, вказано про порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у додатку до вказаного акту вказано про прострочення позивачем виконання зобов'язання зі сплати орендної плати строком більше 20 днів.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0003661200 від 01.09.2016 року яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - 18 631,14 грн.

Вказане рішення залишено без змін 17.11.16 р. за результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ПК України.

Колегія суддів зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Стаття 6 Закону № 1669 встановлювала - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлювала - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз. 2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і с. Урзуф Першотравневого району Донецької області.

Позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірному рішенні нараховано позивачу штраф за несвоєчасну сплату орендної плати з юридичних осіб за період вересень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція та за період до набрання законної сили редакціями статей 4 та 6 Закону № 1669 на які посилається відповідач в апеляційній скарзі та які є чинними лише з 08.06.16 р.

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669, у відповідній редакції, розповсюджується на спірні правовідносини.

Колегія судддів зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Так, наприклад, встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм, оскільки підставою такого звільнення є, наприклад, сама ст. 7 Закону № 1669, якою відповідна орендна плата скасована на час дії цього закону.

Проте, позивач все ж таки звернувся до Торгово-промислової палати України за видачею відповідного сертифікату та отримав від неї відповідь від 13.04.16 р. про те, що позивач є звільненим від сплати за користування землею в силу положень ст. 6 Закону № 1669 і про те, що зазначена норма не передбачає видачу відповідного сертифікату.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм колегія суддів виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач, у період вересень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року був звільнений від сплати орендної плати з юридичних осіб, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Повний текст ухвали виготовлений 31 травня 2017 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 805/5032/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 805/5032/16-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов