Ухвала

від 25.05.2017 по справі 810/2647/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2647/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування: податкового повідомлення-рішення № 0008421702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 285 964 грн. 62 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0008431702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати військового збору на 20 990 грн. 59 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0008441702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 252 050 грн. 20 коп.; вимоги № 0008411702 від 02.07.2016 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 68 440 грн. 18 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - ДПІ у Києво-Святошинському районі ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.04.2016 р. по 07.06.2016 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 23.02.2015 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 388/1703/НОМЕР_5 від 14.06.2016 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 177, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наслідок чого занижено: суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 228 771 грн. 69 коп.; податок на додану вартість на 201 644 грн. 16 коп.; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 68 440 грн. 18 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

У період з 23.02.2015 р. по 31.12.2015 р. ФОП ОСОБА_2, перебуваючи на загальній системі оподаткування, включила до складу витрат 1 44 885 грн. 67 коп., які були сплачені ФОП ОСОБА_3, ПП Сенат КФ , ТОВ Юніверсум-2000 , ТОВ Ганул , ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ Компента , ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ Сан-Сістем , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Торговий дім систем відеонагляду , ТОВ ВСМК , ТОВ Алюміл Україна ЛТД , ТОВ Профіль , ТОВ Євро-прокат за товари та послуги, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Наведене призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на 228 771 грн. 69 коп., не перерахування 68 440 грн. 18 коп. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 16 792 грн. 47 коп. військового збору.

Згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач відніс до податкового кредиту 5 721 грн. 62 коп. за податковими накладними виданими ПАТ Тетіс та ТОВ Епіцентр К , водночас останні на відобразили відповідні суми у складі податкових зобов'язань.

Крім того, за результатами господарських операцій з ПП Торгівля та Дистрибьюція ФОП ОСОБА_2 сформовано податковий кредит у 195 922 грн. 54 коп.

Разом з тим, відповідно до податкової інформації, отриманої від Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області назване підприємство допускало у своїй діяльності порушення вимог ст.ст. 185, 187 ПК України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0008421702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 285 964 грн. 62 коп., у тому числі 228 771 грн. 69 коп. за основним платежем та 57 192 грн. 93 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0008431702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати військового збору на 20 990 грн. 59 коп., у тому числі 16 792 грн. за основним платежем та 4 198 грн. 12 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0008441702 від 02.07.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 252 050 грн. 20 коп., у тому числі 201 644 грн. за основним платежем та 50 411 грн. 04 коп. за штрафними санкціями; вимогу № 0008411702 від 02.07.2016 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 68 440 грн. 18 коп.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України.

Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 177.4.1, 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 р. № 2464-VI для фізичних осіб-підприємців, крім тих які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі договору оренди № 7 від 01.08.2015 р. ФОП ОСОБА_2 отримала у строкове платне користування належний ТДВ Агентство Союздрук кіоск площею 8,2 кв.м.

У зв'язку з необхідністю встановлення системи захисту орендованого майна позивач придбала у ТОВ Сан-Сістем захисні ролети, а ФОП ОСОБА_3 та ПП Сенат КФ їх, відповідно, встановили і пофарбували.

Згідно договору про надання послуг № 12-БП/15 від 04.05.2015 р. та актів наданих послуг ТОВ Юніверсум-2000 зобов'язалось надати позивачеві послуги з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до договору суборенди № 1/17-04/15 від 17.04.2015 р. та договору зберігання від 02.04.2015 р. ТОВ Ганул взяло на себе зобов'язання зі зберігання тютюнових виробів, що належать позивачеві, на орендованій останнім частині приміщення площею 7 кв.м.

За даними договору № 2-К від 01.04.2015 р. та акту наданих послуг ФОП ОСОБА_4 надав ФОП ОСОБА_2 послуги з кур'єрської доставки від торгових точок документів постачальників.

З метою переобладнання двох тимчасових споруд позивач придбала у ТОВ Алюміл Україна ЛТД , ТОВ Профіль , ТОВ Євро-прокат матеріали, а ФОП ОСОБА_5 - виконав необхідні роботи, на підтвердження чого надано договір № 01-08 від 12.08.2015 р., акт виконаних робіт та видаткові накладні.

Згідно акту надання послуг 16.07.2015 р. ТОВ Компента здійснило збирання та тестування обладнання (системного блоку для встановлення на касовому місці).

Відповідно до договору № 2МР від 01.04.2015 р. та акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_6 надав позивачеві послуги з мерчандайзингу.

Договір № 3-ЮР від 01.04.2015 р. та акт виконаних робіт свідчать про надання ФОП ОСОБА_7 юридичних послуг.

З метою поточного ремонту на торгових точках ФОП ОСОБА_2 придбала у ТОВ Епіцентр К , ТОВ Торговий дім систем відеонагляду , ТОВ ВСМК покриття для підлоги, відеокамери, матеріали для виготовлення тумби під кавовий апарат,

Таким чином, наведені витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходів і в силу положень статті 177 ПК включаються до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі норми, що були у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит було сформовано позивачем у зв'язку з придбанням ФОП ОСОБА_2: у ПП Торгівля та Дистрибьюція - тютюнових виробів, у ПАТ Тетіс - питної води та у ТОВ Епіцентр К - покриття для підлоги.

Той факт, на який посилається відповідач, що згідно податкової інформації ПП Торгівля та Дистрибьюція у своїй діяльності допускало порушення вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Так само і не відображення ПАТ Тетіс та ТОВ Епіцентр К відповідних сум у складі податкових зобов'язань не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Приймаючи до уваги, що названі вище господарські операції підтверджено первинними документами, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 30 травня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.