Постанова

від 24.05.2017 по справі 802/120/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/120/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

24 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: Бойка Д.В.,

представника відповідача: Клімової Л.Р.,

представника відповідача: Островерха Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Вінницький агрегатний завод звернулося з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0046061305, видане на підставі акту перевірки від 28.10.2016 року №1111/1305/34964131 в частині застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 1629 573, 28 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "ВАЗ" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Вінницький агрегатний завод", зареєстрованого 26.02.2007 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією за №10731020000012672, яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Острозького, 3.

На підставі направлення №403 від 26.09.2016 року та наказу Вінницької ОДПІ №902 від 12.07.2016 року та плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ Клімовою Л.Р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВАЗ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2014 року по 31.03.16 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.03.16 року, за результатами якої складено акт від 28.10.16 року №1111/1305/34964131, яким встановлено наступні порушення: порушення п.176.2 "б" ст.176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку із сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за перевірений період подано з помилками, зокрема: у розрахунку форма 1-ДФ у гр.4а (нарахований податок) та гр.4 (перерахований податок) підприємством відображені дані бухгалтерського обліку нараховані та перераховані суми податку на доходи фізичних осіб не вірно за весь перевірений період; п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 1605171,82 грн., в результаті чого нарахована пеня в сумі 273567,10 грн.; п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, п.п. 168.1.2, п.168.1.5 п.168.1, п.п. 168.4.1, 168.4.2, п.168.4 ст.168, п.176.1 "е" п.176.2 "а" ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: не перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб самостійно визначеного платником податків в сумі 1106124,25 грн. в т.ч. за: 2015р.- 904702,61 грн. та за 2016р.-201421,64 грн.

У послідуючому, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0046061305 від 15.11.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені у загальній сумі 3410432,38 (три мільйона чотириста десять тисяч чотириста тридцять дві гривні тридцять вісім копійок) грн., а саме: за податковим зобов'язанням 1106124,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2030741,03 грн., а також сума пені 273567,10 грн.

ТОВ Вінницький агрегатний завод , вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що порушує його права, звернулося з даним позовом до суду, уточнивши позовні вимоги.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосовано норми положень ст. 127 ПК України за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати по підприємству ТОВ ВАЗ , код за ЄДРПОУ 34964131 (ПДФО) та нараховано штрафні санкції.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.168.1.2). Проте, згідно п.168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України ), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 року у справі №К/800/31809/16.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Таким чином, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Водночас, відповідно до вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Таким чином, підвищені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України за повторне, протягом 1095 днів, не утримання та не перерахування платником податків до бюджету податку на доходи фізичних осіб, застосовується лише в разі повторного виявлення податковим органом таким податкових порушень, що встановлюється та фіксується актом.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до товариства вперше застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 127 ПК України.

Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі колегія суддів прийшла до переконання, що в даній справі з боку позивача має місце лише несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 в справі № 21/2919а15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що періодом перевірки є термін з 01.04.2014 року по 31.03.2016 року, що підтверджується наказами №902 від 12.07.2016 р. та №970 від 25.07.2016 року та актом №1111/1305/34964131 від 28.10.2016 року.

При цьому, згідно акту перевірки встановлено факт порушення строків сплати податку доходів фізичних осіб та нарахував штраф у розмірі 75% від несвоєчасної сплати на загальну суму 2030741,03 грн., в тому числі за періоди: з вересня 2013 року по кінець березня 2014 року у сумі 525015,02 грн.; з квітня 2014 року по березень 2016 року - 1505726,01 грн., тобто за період який не є об'єктом перевірки, що свідчить про порушення права платника та суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, своєчасність, достовірність, нарахування та сплати ПДФО за період з 01.10.2011 року по 31.03.2014 року були предметом податкової перевірки, результати якої оформлено актом №26/17-510-34964131 від 31.03.2014 року були предметом податкової перевірки, результати якої оформлено актом №26/17-510-34964131 від 10.06.2014 роки, проте за наслідками проведеної перевірки, податковим органом не застосовувались до позивача штрафні санкції на підставі ст. 127 ПК України, що не заперечив в апеляційній інстанції представник відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність: застосування відповідачем до спірних правовідносин положень ст. 127 ПК України, та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0046061305, видане на підставі акту перевірки від 28.10.2016 року №1111/1305/34964131 в частині застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 1 629 573, 28 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2017 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.