Постанова

від 25.05.2017 по справі 910/21672/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р. Справа№ 910/21672/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Пашкіної С.А.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Севрюкова В.В. - В.о. голови правління

Яворовский Г.Л. - представник за довіреністю № 4 від 12.02.2017

від відповідача 1: Беспала О.О. - представник за довіреністю № 01-08475-22/01 від 13.12.2016

від відповідача 2: не з'явились

від третьої особи 1: ОСОБА_5 - керівник

Здор К.С. - адвокат згідно з договором на надання правової допомоги № 4 від 14.04.2017 та ордеру серія АА № 013957 від 14.04.2017

від третьої особи 2: Москаленко І.С. - представник за довіреністю № 06-201 від 24.05.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017

у справі № 910/21672/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

до 1. Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації

2. Голови Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Громадська організація Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є

2. Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства

про визнання незаконним та скасування розпорядження

(Для зручності викладення обставин справи в тексті цієї постанови застосовуються такі скорочення:

- Українське товариство мисливців і рибалок - УТМР;

- Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок - ДОО УТМР;

- Громадська організація Мисливсько-рибальське господарство Празов'є - ГО МРГ Приазов'є .)

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання незаконним та скасування п. 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 411 від 19.05.2016 Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області як такого, що прийняте з порушенням вимог ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання (на момент прийняття рішення власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на ведення третьою особою 1 мисливського господарства в межах земельних ділянок - примітка суду) та Закону України Про військово-цивільні адміністрації (мисливські угіддя надано у користування строком на 15 років - примітка суду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017, повний текст якого складений 07.02.2017, у справі № 910/21672/16 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, що відповідачами 1 та 2 було порушено його права та інтереси, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та недотримання норм процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з позовом, додатково зауваживши на тому, що спірні мисливські угіддя раніше належали Колективному підприємству Мисливсько-рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок , засновником якого був позивач, в той час як, в порушення вимог Статуту Українського товариства мисливців і рибалок та Закону України Про мисливське господарство та полювання , керівник Комунального підприємства Мисливсько-рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_5 ввів в оману всіх власників та користувачів мисливських угідь про факт реорганізації очолюваного ним підприємства у Громадську організацію Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є , які є зовсім різними особами, а відтак, очевидним є факт порушення прав засновника Колективного підприємства Мисливсько-рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок - позивача.

Ухвалою від 30.03.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/21672/16 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Відповідач 2 представників в жодне судове засідання не направив, проте 13.04.2017 на електронну адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить розглянути справу № 910/21672/16 без його участі.

Під час апеляційного перегляду справи учасниками судового процесу до матеріалів справи додані документальні докази, які були відсутні у розпорядженні суду першої інстанції, без обґрунтування неможливості їх подачі суду першої інстанції в порядку ст. 101 ГПК України, проте, враховуючи обставини справи, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх позовних та апеляційних вимог, та обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх заперечень щодо вказаних вимог, колегія суддів вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих сторонами під час апеляційного перегляду справи.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представники відповідача 1 та третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України від 22.02.2000 № 1478-III Про мисливське господарство та полювання тут і далі в редакції станом на дату прийняття оспореного рішення (далі ЗУ Про мисливське господарство та полювання ), для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Порядок надання у користування мисливських угідь встановлений статтею 22 ЗУ Про мисливське господарство та полювання , відповідно до ч. 1 якої мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ст. 9 ЗУ Про мисливське господарство та полювання до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, у тому числі, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні в редакції станом на дату прийняття оспореного рішення (далі ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ), місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. (ч. 7 ст. 55 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях здійснюють обласні державні адміністрації.

Відповідно до абзацу 9 ч. 1 ст. 6 ЗУ Про мисливське господарство та полювання до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, належить, у тому числі, подання документів з питань надання у користування мисливських угідь.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства (пункт 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.102014 № 521, яке діяло на дату прийняття оспореного рішення (далі Положення про Держлісагентство).

Згідно з Положенням про Держлісагентство, відповідно до покладених на нього завдань, Держлісагентство, у тому числі, вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення (п. 4.21).

Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення про Держлісагентство).

Відповідно до пунктів 1, 4.12 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134 (далі Положення про обласні управління Держлісагентства), яке діяло на дату прийняття оспореного рішення, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагентству та є його територіальними органами і відповідно до покладених на них завдань забезпечують подання Держлісагентству документів з питань надання у користування мисливських угідь.

Отже, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням Держлісагентства, підготовленим згідно з документами, поданими обласними управліннями Держлісагентства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Таким чином, у спірному випадку мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Донецької області надаються у користування Донецькою обласною радою за поданням Держлісагентства, підготовленим згідно з документами, поданими Донецьким обласними управліннями лісового та мисливського господарства, погодженим з Донецькою обласною державною адміністрацією, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Водночас слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

03.02.2015 прийнято Закон України Про військово-цивільні адміністрації № 141-VIII тут і далі в редакції станом на дату прийняття оспореного рішення (далі ЗУ Про військово-цивільні адміністрації ), який визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, у районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації - тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Про військово-цивільні адміністрації , у районі, області військово-цивільні адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні строки або для здійснення керівництва у сфері забезпечення громадського порядку і безпеки. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військово-цивільних адміністрацій їх статусу набувають відповідні районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу керівників відповідних військово-цивільних адміністрацій.

Обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (ст. 46 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

За правилами чистин 4, 5 ст. 46 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , сесії обласною ради скликаються головою відповідної обласної ради в меру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

У відзивах на позовну заяву відповідача 1 від 13.12.2016 № 08/348 (а.с. 105-111 т. 1) та відповідача 2 від 13.12 2016 № вх. 01-08475-22/01 (а.с.128-132 т.1 вказано, що остання сесія Донецької обласної ради відбулась 24.09.2014, тобто сесії ради не проводились більше двох років.

За правилами ч. 1 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації , військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.

Указом Президента України від 04.03.2015 № 123/2015 Про утворення військово-цивільних адміністрацій тут і далі в редакції станом на дату прийняття оспореного рішення (далі Указ Президента України) утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

Відповідно до ч. 11 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації повноваження військово-цивільних адміністрацій району, області починаються у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної відповідної ради.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України, в зв'язку з утворенням Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Донецька обласна державна адміністрація набула статусу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, а Голова Донецької обласної державної адміністрації п. Жебрівський П.І. - додатково статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Відповідно до ст. 7 Указу Президента України, цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Датою набрання чинності Указом Президента України є 07.03.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва військово-цивільна адміністрація , що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Отже, починаючи з 07.03.2015, офіційна (відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) назва Донецька обласна державна адміністрація має додаткову назву обласна військово-цивільна адміністрація .

Відповідно, відповідач 1 у цій справі має найменування Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, а відповідач 2 - Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Викладені вище обставини учасниками судового процесу не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації військово-цивільні адміністрації області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації , в день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації, у разі утворення військово-цивільної адміністрації області, повноваження обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, припиняються згідно із цим Законом.

Відповідно до п. 10 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями здійснюють їх керівники.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації , військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Відповідно до ч. 9 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації загальне керівництво діяльністю військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, районних військово-цивільних адміністрацій здійснюють керівники відповідних обласних військово-цивільних адміністрацій; відповідно до п. 10 цього Закону безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями здійснюють їх керівники.

Отже, починаючи з 07.03.2015, до повноважень Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації належать повноваження обласних рад, передбачені статтею 9 та частиною 1 ст. 22 ЗУ Про мисливське господарство та полювання та статтею 43 ЗУ Про місцеве самоврядування у галузі мисливського господарства та полювання, в тому числі, вирішення в установленому порядку питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів обласного значення, а також про скасування такого дозволу та питань надання і користування мисливських угідь.

За обставин, що склалися, з огляду на вище перелічені правові норми, у спірному випадку мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Донецької області мають надаватися у користування Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією за поданням Держлісагентства, погодженим з Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією, а, враховуючи норму п. 10 ст. 3 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації , - безпосередньо керівником вказаного державного органу.

Як слідує з матеріалів справи, листами від 24.03.2015 № 01-57, від 20.04.2015 № 03-92 Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства звернулось до Держлісагентства України з клопотаннями, враховуючи які, 16.07.2015 Держлісагентство України, звернулося до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з листом № 03-01/5343-15 (а.с.125 т.1), яким, з метою підготовки Подання до Донецької обласної ради, направило на погодження матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області на строк не менш як на 15 років ряду підприємств та організацій, в тому числі ГО МРГ Приазов'є .

03.03.2016 Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник військово-цивільної адміністрації Жебрівський П.І., розглянувши лист Держлісагентства України від 16.07.2015 № 03-01/5343-15, погодив надання в користування мисливських угідь на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років, в тому числі, ГО МРГ Приазов'є - 54178,1570 га. (Погодження № 155 від 03.03.2016 - а.с.114-116 т.1).

18.04.2016 Держлісагентство України звернулось до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької військово-цивільної адміністрації з Поданням № 03-11/2357-16 (а.с.126 т.1), яким, враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.04.2015 № 03-92, Погодження Донецької обласної державної адміністрації, погодження землевласників та землекористувачів, направив на розгляд Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області ГО МРГ Приазов'є на строк не менш як на 15 років, загальною площею 54178,1570 га.

19.05.2016 Розпорядженням Голови Донецької обласної ради Жебрівського П.І. № 411 (а.с.117-120 т.1) на підставі, в тому числі, подання Держлісагентства України від 18.04.2016 № 03-11/2357-16 мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648 249,7253 га надані в користування строком на 15 років одинадцяти організаціям і підприємствам згідно з переліком, під пунктом 10 до якого входить Громадська організація Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є з правом користування 54 178,1570 га мисливських угідь.

Отже, відповідач 2 видав Розпорядження № 411 за поданням Держлісагентства, за наявності погоджень Донецької обласної державної адміністрації, землевласників та землекористувачів, тобто діяв відповідно до порядку встановленого діючим законодавством.

Щодо посилань позивача на порушення Розпорядженням № 411 його прав слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, 11.07.2012 Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства та КП МРГ УТМР , засновником якого є ДОО УТМР уклали договір про умови ведення мисливського господарства (далі по тексту Договір від 11.07.2012), за яким Новоазовському мисливсько-рибальському господарству на підставі рішення Донецької обласної ради від 17.12.2009 № 5/25-808 надані у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 79593 га.

Належну копію Договору від 11.07.2012 долучено Громадською організацією Мисливсько-рибальське господарство Празов'є як додаток до Відзиву на апеляційну скаргу від 14.04.2017 (отримано судом 12.05.2017).

За умовами Договору від 11.07.2012, мисливські угіддя надані у користування КП МРГ УТМР терміном до 01.03.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 22 ЗУ Про мисливське господарство та полювання Переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок, а також користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Статтею 23 ЗУ Про мисливське господарство та полювання встановлено, що право користування мисливськими угіддями припиняється у разі закінчення строку користування.

Законодавством не встановлено, що користування мисливськими угіддями після закінчення строку, встановленого відповідним договором, автоматично продовжується і не потребує узгодження нового строку користування.

Доказів продовження у встановленому законом порядку строку користування КП МРГ УТМР обумовленими цим договором мисливськими угіддями, а відтак і дії Договору від 11.07.2012, матеріали справи не містять, тому вказаний строк, як і дія Договору закінчився 01.03.2015.

Отже, право користування КП МРГ УТМР мисливськими угіддями за Договором від 11.07.2012 припинилося 01.03.2015.

24.04.2015, як слідує з матеріалів справи, МГ МРГ Приазов'є звернулось до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства з листом вих. № 5 (долучений ГО МРГ Приазов'є як додаток до Відзиву на апеляційну скаргу від 14.04.2017 (отримано судом 12.05.2017), яким просив прийняти пакет документів до Донецької обласної ради на прийняття рішення про закріплення мисливських угідь в користування загальною площею 54178.157 га: Свідоцтво про реєстрацію, Виписка з Єдиного державного реєстру, Статут, Відомості з Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ), Заява про реєстрацію громадського обєднання, Реєстраційна заява платника податку, Листи сільських та селищних рад, землекористувачів та землевласників, Погодження землекористувачів та землевласників, Карта-схема площі мисливських угідь.

10.06.2016 Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства та ГО МРГ Приазов'є на підставі Розпорядження № 411 уклали Договір про умови ведення мисливського господарства, яким врегулювали ведення ГО МРГ Приазов'є мисливського господарства на території Волноваського району і земель Маріупольської міської ради загальною площею 54178,1570 га. (а.с.74-78 т.1).

Позивач з заявкою на площі мисливських угідь у користування з угідь державного мисливського резерву на території Донецької області, до якої надав відповідні матеріали, звернувся до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства лише 21.07.2016 листом № 40

У відповідь, листом від 01.08.2016 № 03-282 за підписом начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.28 т.1) матеріали позивачу повернуті на доопрацювання і запропоновано визначити межі, погодити карту-схему угідь, та подати заявку на площі мисливських угідь, які знаходяться у державному мисливському резерві, пославшись при цьому на те, що більша частина угідь державного мисливського резерву, зазначених у матеріалах, доданих позивачем до заявки, вже надані в користування ГО МРГ Приазов'є загальною площею 54178,1570 га, терміном на 15 років на підставі Розпорядження голови Донецької облдержадміністрації, керівника військово-цивільної адміністрації № 411 від 19.05.2016.

Враховуючи, що позивач звернувся до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства з заявкою на площі мисливських угідь у користування лише 21.07.2016, тобто після звернення з аналогічною заявкою ГО МРГ Приазов'є , задоволення вказаної заявки та укладення 10.06.2016 відповідного договору, за умови, що позивачем не доведено наявність переважного згідно з законодавством права на користування земельними угіддями, які надані ГО МРГ Приазов'є , відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними Розпорядженням № 411.

Листування, яке відбувалося між позивачем та Держлісагентством України, що доводиться листом № 03-08/1107-16 02.02.2016 (а.с.36 т.1), між позивачем та Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, що доводиться листом № 04 від 27.01.2016 (а.с.31, 32 т.1), вказаних обставин не спростовує.

При цьому слід врахувати, що з долучених 23.05.2017 ГО МРГ Приазов'є пояснень та Таблиці 5.1.1. - Розподілу мисливських угідь КП МРГ УТМР загальною площею 79 593 га, з яких 2430 га лісові, 75814 га польові, 1349 га водно-болотні, які були предметом Договору від 11.07.2012, слідує, що земельні ділянки загальною площею 54178,1570 га, які є предметом Договору, укладеного 10.06.2016 між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО МРГ Приазов'є , та площею 79 593 га, які були предметом Договору від 11.07.2012, не є тотожними не лише в розмірі площ земельних ділянок, переданих під мисливські угіддя за вказаними договорами, а й щодо землевласників і землекористувачів вказаних земель.

Крім того, слід зазначити про таке.

Згідно з частинами 8, 10 ЗУ Про місцеве самоврядування сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), та порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача.

Такий висновок висловлений в Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів , де зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п.1); Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2).

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Оспорене Розпорядження № 411 є актом ненормативного характеру, тобто актом індивідуальної дії, а відтак, породжує права і обов'язки тільки визначеного ним кола осіб, до яких позивач не входить.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця відповідного права лише в момент його порушення чи оспорення, тому відсутність у будь-кого (крім осіб, перелічених в Розпорядженні № 411), в тому числі і у позивача, прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям Розпорядження № 411 не породжує у останнього і права на захист шляхом визнання вказаного акту незаконним і його скасування, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення прав позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт наявності підстав у їх сукупності (невідповідність вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції та порушення законних прав та охоронювані законом інтересів позивача) для визнання недійсним Розпорядження № 411, під пунктом 10 до якого входить третя особа 1 з правом користування 54 178,1570 га мисливських угідь.

Позивач не довів та не навів фактів, підтверджених належними доказами, які свідчили б про порушення його прав та законних інтересів Розпорядженням № 411 в частині надання ГО МРГ Приазов'є в користування 54 178,1570 га мисливських угідь.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З досліджених матеріалів справи слідує, що, вимагаючи визнати незаконним та скасувати Розпорядження № 411, позивач фактично посилається на порушення своїх прав громадянином ОСОБА_5, який, перебуваючи на посаді керівника КП МРГ УТМР , після закінчення строку користування мисливськими угіддями за Договором від 11.07.2012 здійснив дії, які призвели до того, що частину мисливських угідь, на користування якими розраховував позивач, передано в користування новоствореному за участю ОСОБА_5 ГО МРГ Приазов'є , а також на те, що Розпорядження № 411 прийняте з порушенням встановленої законодавством процедури без погодження землевласниками та землекористувачами у порядку, встановленому законом, надання земель в користування ГО МРГ Приазов'є для ведення мисливського господарства, та з перевищенням відповідачем 2 наявних у нього за законодавством повноважень.

Проте, з огляду на вищевикладене, посилання позивача на вказані обставини до уваги колегією суддів не приймаються, а долучені на підтвердження вказаних обставин документальні докази судом не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

З одержаного на запит суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (долучений до матеріалів справи) слідує, що станом на 23.05.2017 ДОО УТМР знаходиться за адресою: 87541, Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Комсомольський, 16, квартира 8, тобто за тою ж самою адресою, що й під час державної реєстрації.

При цьому останні реєстраційні дії проведені Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області 16.10.2015.

За таких обставин, колегією суддів визнаються такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, посилання ГО МРГ Приазов'є у Відзиві на апеляційну скаргу від 14.04.2017 (отримано судом 12.05.2017) на те, що після призначення Севрюкової В.В. в.о. голови ДОО УТМР 12.11.2014 позивач був зареєстрований в органах так званої ДНР за адресою: м.Донецьк, вул. Апшеронська, б. 3.

Додана до вказаного Відзиву на підтвердження зазначених обставин копія Свидетельства серії АА01 № 15677 от 12.11.2014 о государственной регістрации юридического лица, проведеної Департаментом государственной регистрации Министерства доходов и сборов Донецкой народной республіки, і відповідно до якого ДОО УТМР з ідентифікаційним кодом 03928292 зареєстрована за адресою: ДНР, 83062, г. Донецк, ул Апшеронская, д. 3, не може бути прийнята судом до уваги, по-перше, як належний письмовий доказ в розумінні ст. 36 ГПК України, а по-друге, як така що суперечить наявним в матеріалах справи належним документальним доказам.

Також колегія суддів вважає недоведеними твердження ГО МРГ Приазов'є у Відзиві на апеляційну скаргу від 14.04.2017 (отримано судом 12.05.2017) про те, що позивач 25.11.2014 зареєстрував КП МРГ УТМР в органах так званої ДНР за адресою: м. Новоазовськ, вул. Буденого, 88, оскільки, по-перше, додана до вказаного Відзиву на підтвердження зазначених обставин копія Свидетельства серії АА01 № 07883 от 25.11.2014 о регістрации юридического лица, проведеної Департаментом государственной регистрации Министерства доходов и сборов Донецкой народной республіки Новоазовского района, і відповідно до якого КП МРГ УТМР з ідентифікаційним кодом 24814629 зареєстроване за адресою: ДНР, 87600, г. Новоазовск, ул. Буденного, д. 88, не може бути прийнято судом, як належний письмовий доказ в розумінні ст. 36 ГПК України, а по-друге, до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМ України від 07.11.2014 № 1085, місто Новоазовськ внесено лише 18.02.2015 Розпорядженням КМ України № 128-р.

Тобто станом на 25.11.2014 (дата вищезгаданого Свідоцтва № 07883) вказаний населений пункт не відносився до територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а відносився до територій, підконтрольних Україні.

При цьому з одержаного на запит суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (долучений до матеріалів справи) слідує, що станом на 23.05.2017 КП МРГ УТМР знаходиться за адресою: 87600, м. Новоазовськ Донецької області, вул. Буденного, 88, тобто за тою ж самою адресою, що й під час державної реєстрації. Останні реєстраційні дії проведені Новоазовським районним управлінням юстиції Донецької області 07.05.2014.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21672/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.А. Пашкіна