Постанова

від 24.05.2017 по справі 918/1/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Справа № 918/1/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення 017284, від 30.05.2013р.

позивача: представник не з"явився;

відповідача1: ОСОБА_2 , довіреність від 05.01.2017р.

відповідача ОСОБА_3, довіреність № 5-РЄ, від 25.01.2017р.

ОСОБА_4 паспорт (СР 510658, від 17.12.1998р.

відповідача3: ОСОБА_5., довіреність № 1, від 11.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 керівника Рівненської місцевої прокуратури на рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.17р. у справі № 918/1/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_6 керівника Рівненської місцевої прокуратури в особі Рівненської міської ради

до Дочірнього підприємства "Градобуд-Рівне"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме-Євробуд"

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_6 керівника Рівненської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (т.1, а.с.3-10) в інтересах Рівненської міської ради (надалі - позивач) до Дочірнього підприємства Градобуд-Рівне (надалі - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю Реноме-Євробуд (надалі - відповідач 2) та Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - відповідач 3), в якому просить визнати недійсною додаткову угоду №4 від 15.08.2014 до угоди про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у м.Рівному №20 від 22.08.2007.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.03.2017 року (т.2, а.с.21-39) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що вимоги угоди №20 від 22.08.2007 року (у первісній редакції) щодо передачі частини житлової площі об'єкта будівництва виконавчому комітету Рівненської міської ради суперечили вимогам ч.7 статті 40, пунктам 2,7 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки правове регулювання містобудівної діяльності було змінене на законодавчому рівні та встановлено пряму заборону на таку передачу, крім пайової участі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що перелік джерел надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів, передбачений у ч.2 ст.69 та ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України не містить такого джерела надходження, як відрахування відсотку вартості нежитлових приміщень та інших відрахувань, які були вказані у п.5.4 первинної редакції угоди №20 від 22.08.2007 року. Натомість, п.4-1 ч.1 статті 71 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній станом на момент укладення спірної додаткової угоди, передбачає надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів у вигляді коштів пайової участі у розвитку інфраструктури.

Суд першої інстанції також визнав помилковим посилання прокурора на необхідність реєстрації права власності на об єкт містобудування виключно за замовником будівництва, так як стаття 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , на яку при цьому посилається прокурор, не передбачає такого обов язку.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірну додаткову угоду від 15 серпня 2014 року № 4 було укладено Управлінням на підставі рішення депутатської комісії та за її погодженням, не виходячи за межі власних повноважень, а також у встановленому порядку затверджено головою депутатської інвестиційної комісії.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с.47-53) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що відповідач 3, укладаючи додаткову угоду №4, яка не містить умов щодо розподілу площі та компенсації 3% за нежитлові приміщення, вийшов за межі своїх повноважень, так як саме ці умови були передбачені рішенням Рівненської міської ради №53 від 02.12.1998 Про затвердження Положення про порядок і обсяги утримання частини нежитлової площі в новозбудованих будинках , №134 від 26.10.2006 Про створення депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж у місті Рівному та затвердження Положення про діяльність цієї комісії та №463 від 28.12.2006, яким внесено зміни до вказаного рішення №314.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок, що умови додаткової угоди №4 від 15.08.2014 погоджені депутатською комісією з питань залучення інвесторів у будівництво житла.

Також суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин вимоги ч.2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема не врахував при цьому вимоги ч.4 статті 40 даного Закону, згідно якої до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів.

Також скаржником зазначено, що судом безпідставно не враховано вимоги ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до яких право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Також прокурор у свої апеляційній скарзі вказав, що спірна угода не передбачає результатів інвестиційної діяльності та соціального ефекту для управління капітального будівництва Рівненської міської ради та Рівненської міської ради, на які вони розраховували при оголошенні конкурсу та укладанні угоди №20 від 22.08.2007 року. А твердження суду про те, що внесення змін до даної угоди зумовлені змінами в законодавстві повністю суперечать вимогам ст.18 Закону України Про інвестиційну діяльність .

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/1/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. (т.2,а.с.45).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 26 квітня 2017 р. на 11.00 год. (т.2, а.с.46).

19.04.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із перебуванням уповноваженого представника на лікуванні (т.2, а.с. 68).

20.04.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т.2, а.с. 69-80).

До початку розгляду апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду № 01-04/481 від 25.04.2017 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/1/17 (т.2, а.с.81).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/1/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. (т.2, а.с.82).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 розгляд апеляційної скарги у справі №918/1/17 призначено колегією суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. (т.2,а.с.83).

26.04.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т.2, а.с. 84-87).

В судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2017, прокурор (апелянт) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняте без з'ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору. Просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017 року у справі № 918/1/17, прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача 2 проти апеляційної скарги заперечили з підстав, наведених у відзиві та надали пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Представник відповідача 3 проти апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві. Вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи та прийняте законне та обгрунтоване рішення.

Представник відповідача 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. При цьому представником відповідача 1 до суду направлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із незабезпечення явки в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та необхідністю витребування нових доказів ухвалою від 26.04.2017 відклала розгляд апеляційної скарги на 24.05.2017 на 12.30 год. (т.2, а.с. 94-95).

18.05.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 2 на виконання ухвали від 26.04.2017 надійшли дозвільні документи на будівництво кварталу житлової забудови по вул.Костромській та Гагаріна у м.Рівне (т.2, а.с. 101-114).

22.05.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 3 на виконання ухвали від 26.04.2017 надійшли письмові пояснення щодо оприлюднення рішень Рівненської міської ради №53 від 02.12.1998, №314 від 26.10.2006 та №463 від 28.12.2016 року (т.2, а.с. 119-123)

23.05.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т.2, а.с. 124-126).

23.05.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення у справі із вказанням правових позицій Вищого господарського суду України у аналогічних правовідносинах (т.2, а.с. 127-134).

В судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2017, прокурор (апелянт) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняте без з'ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору. Просить суд, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.03.2017 року у справі № 918/1/17, прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача 2 проти апеляційної скарги заперечили з підстав, наведених у відзиві та надали пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Представник відповідача 3 проти апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві. Вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи та прийняте законне та обгрунтоване рішення.

Представник відповідача 1 проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у запереченні. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, таким, що прийнято при всебічному з'ясуванні всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 3 в газеті "7 днів" № 20 (699) від 18 травня 2007 року (т. 1, а.с. 16-17) було розміщено оголошення про проведення конкурсу із вибору інвестора з будівництва об'єктів житла та соцкультпобуту з дотриманням обов'язкових і додаткових умов конкурсу по кварталу житлової забудови з торгово-розважальним центром на земельній ділянці площею 4,7 га на розі вулиць Костромська-Гагаріна у місті Рівному.

Зі змісту оголошення вбачається, що після завершення будівництва відбувається розподіл площ, згідно з яким територіальна громада міста Рівного отримує у власність не менше трьох відсотків від загальної площі житла об'єкта будівництва; інвестор також компенсує коштами, що перераховуються в спеціальний фонд, не менше трьох відсотків за нежитлові приміщення, що проектуються, за визначенням Комісії.

25 червня 2007 року депутатською інвестиційною комісією було проведено конкурс на визначення інвестора по будівництву кварталу житлової забудови з торгово-розважальним центром на земельній ділянці площею 4,7 га на розі вулиць Костромська-Гагаріна у місті Рівному, за результатами якого переможцем стала спільна пропозиція Товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд-Рівне" (т 1, а.с. 27-29).

Зі змісту додатку № 2 до протоколу засідання вищенаведеної депутатської інвестиційної комісії від 25 червня 2007 року № 13 вбачається, що до обов'язкових умов було віднесено, зокрема, розподіл площ після завершення будівництва, за яким територіальна громада міста Рівного отримує у власність не менше 3 % від загальної площі житла об'єкта будівництва, а також компенсацію інвестором коштами, що перераховуються в спеціальний фонд, не менше 3 % за нежитлові приміщення, що проектуються, за визначенням Комісії.

До додаткових умов згідно вказаного документу було віднесено, зокрема, перерахування у спеціальний фонд міської ради 300 000 грн. 00 коп., будівництво майданчиків для паркування автомобілів згідно з державними будівельними нормами та фінансування проектних пропозицій по дитячому садку.

Також до додаткових зобов'язань, прийнятих інвестором з власної ініціативи, було віднесено, зокрема, додаткову передачу територіальній громаді міста Рівного у власність 1,5 % від житлової площі житла об'єкта будівництва.

Враховуючи вищенаведені обставини, 22 серпня 2007 року між Управлінням, Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд-Рівне" було укладено угоду про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному № 20, за умовами якої сторони цього правочину домовились про їх дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 4,7078 га на розі вулиць Костромської та Гагаріна у місті Рівному (т. 1, а.с. 31-36).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками сторін, погоджений секретарем депутатської інвестиційної комісії ОСОБА_7 Мічудою та затверджений головою вказаної комісії ОСОБА_8.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору замовник наділяє інвесторів на період проектування та будівництва правом виконувати функції замовників та землекористувачів, а також наділяє правом використовувати статус забудовників, а інвестори уповноважуються виконувати ці функції щодо закріплених за ними об'єктів інвестування і приймають на себе обов'язки здійснювати фінансування робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації, будівельно-монтажних робіт та фінансування інших витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта інвестування.

Згідно з пунктом 1.3 договору терміни початку та закінчення будівництва об'єкта інвестування будуть визначені замовником та кожним з інвесторів у календарному графіку будівництва після виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації на об'єкт інвестування та спільні інженерні мережі мікрорайону на вулиці Костромській та Гагаріна у місті Рівному. Якщо угода про затвердження графіка будівництва з будь-яких причин не буде підписана, терміни початку та закінчення будівництва кожного з об'єктів інвестування будуть визначені кожним з інвесторів самостійно з урахуванням дати отримання повного комплекту дозвільної документації та нормативних термінів будівництва, але не повинні перевищувати 5 років з дати затвердження проекту будівництва.

За змістом пункту 3.5 цієї угоди після завершення проектування об'єкта інвестування протягом 15 календарних днів з дати затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації замовник та інвестор зобов'язані скласти та підписати акт розподілу площ, який визначає майнові права кожної із сторін на приміщення в об'єкті інвестування, надає право сторонам розпоряджатися правами на приміщення, що їм належать (враховуючи зобов'язання перед третіми особами), та захищає інтереси інвестора.

Пунктом 3.6 зазначеного правочину встановлено, що розподіл площ в об'єктах інвестування здійснюється таким чином: інвестори отримують майнові права на 95,5 % загальної житлової площі об'єкта інвестування та 100 % нежитлових приміщень в об'єктах інвестування; на виконання рішення Ради від 2 грудня 1998 року № 53 "Про затвердження Положення про порядок та обсяги утримання частини житлової площі в новозбудованих будинках", 4,5 % житлової площі об'єкта інвестування утримуються замовником і передаються виконавчому комітетові Ради для забезпечення житлом осіб, перелічених у Положенні.

Майнові права замовника та інвестора на частини об'єкта інвестування виникають з моменту підписання сторонами акту про розподіл площ і передбачають повноваження сторони, якій належать такі права, на вчинення без погодження з іншою стороною наступних дій: оформлення на власне ім'я права власності на приміщення, що за домовленістю сторін включені до належної інвестору частини об'єкта інвестування; переуступку майнових прав на приміщення в об'єкті інвестування третім особам; передачу майнових прав в заставу (іпотеку); розпорядження майновими правами в інший спосіб, що не суперечить закону (пункт 3.7 договору).

Відповідно до пункту 3.8 цієї угоди після завершення будівництва та введення об'єкта інвестування в експлуатацію замовник відмовляється від права на земельну ділянку в частині, що відноситься до прибудинкової території об'єкта інвестування, на користь об'єднання співвласників об'єкта інвестування (у разі його створення) або територіальної громади міста Рівного в порядку, встановленому чинним земельним законодавством України.

Згідно з пунктом 4.3 наведеного правочину, з урахуванням додаткової угоди до нього від 16 січня 2009 року № 2 (т. 1, а.с. 37), останній діє протягом 7 років. Якщо на дату спливу строку дії угоди окремі із зобов'язань сторін залишатимуться невиконаними, чинність угоди продовжується до моменту їх повного виконання.

З матеріалів справи також вбачається, що додатковою угодою від 15 серпня 2014 року № 3 (т. 1, а.с. 38) до вищенаведеного договору було внесено зміни, згідно яких інвестора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд-Рівне" було замінено на нового інвестора - Підприємство.

Крім того, 15 серпня 2014 року на засіданні депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в м. Рівному було прийнято рішення, оформлене протоколом від 15 серпня 2014 року (т. 1, а.с. 30), про продовження терміну дії угоди від 22 серпня 2007 року № 20 на 5 років та приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства.

У той же час судом встановлено, що 15 серпня 2014 року між Управлінням, Товариством та Підприємством було укладено додаткову угоду № 4 до угоди про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному № 20 (т. 1, а.с. 69-82), згідно якої даний правочин було викладено у новій редакції.

Зазначена додаткова угода підписана уповноваженими представниками її сторін, скріплена печатками відповідачів, а також затверджена головою депутатської інвестиційної комісії ОСОБА_9.

Пунктом 3.6 цієї угоди встановлено, що інвестор 1 (Товариство) отримує майнові права на 100 % житлових приміщень (квартир) в об'єкті інвестування інвестора 1, а також 100 % нежитлових приміщень в об'єкті інвестування інвестора 1, які не належать до приміщень спільного користування власників квартир та нежитлових приміщень в об'єкті інвестування (сходових кліток, ліфтових шахт, приміщень для розміщення елементів внутрішньо будинкових інженерних мереж загального користування тощо).

Згідно пункту 3.7 спірної угоди інвестор 2 (Підприємство) отримує майнові права на 100 % житлових приміщень (квартир) в об'єкті інвестування інвестора 2, а також 100 % нежитлових приміщень в об'єкті інвестування інвестора 2, які не належать до приміщень спільного користування власників квартир та нежитлових приміщень в об'єкті інвестування (сходових кліток, ліфтових шахт, приміщень для розміщення елементів внутрішньо будинкових інженерних мереж загального користування тощо).

Враховуючи те, що оспорюваною додатковою угодою були виключені положення угоди від 22 серпня 2007 року № 20, зокрема, щодо отримання замовником і передачі виконавчому комітетові Ради 4,5 % житлової площі об'єкта інвестування для забезпечення житлом осіб, перелічених у Положенні, Прокурор звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом про визнання цієї додаткової угоди недійсною. В обгрунтування цього позову Прокурор посилався також, зокрема, на те, що вказана додаткова угода, на думку останнього, суперечить імперативним законодавчим вимогам та умовам Положення про Комісію, Типової угоди про інвестування будівництва в місті Рівному та умовам конкурсу з визначення інвесторів у будівництво об'єктів житла, а також направлена на позбавлення територіальної громади міста Рівного результатів інвестиційної діяльності.

Розглядаючи позовні вимоги вцілому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів, розглядаючи позовні вимоги в частині наявності повноважень Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на укладення спірної угоди, звертає увагу на наступне.

Рішенням Рівненської міської ради від 26 жовтня 2006 року № 314 "Про створення депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж у місті Рівному та затвердження Положення про діяльність цієї комісії" затверджено відповідне Положення.

У подальшому, рішенням Ради від 28 грудня 2006 року № 463 (т. 1, а.с. 18-25) до вищенаведеного рішення цього органу місцевого самоврядування було внесено зміни; затверджено проект Типової угоди про інвестування будівництва в місті Рівному та Положення про діяльність комісії з питань визначення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж у місті Рівному (далі - Положення про Комісію).

Згідно пункту 5.1 Положення про Комісію на підставі висновку Комісії Управління укладає інвестиційну угоду. Інвестиційна угода готується на основі Типової інвестиційної угоди із зазначенням обов'язкових та додаткових зобов'язань інвестора. Остаточний текст угоди затверджується на засіданні комісії, що проводиться не пізніше 10 робочих днів після проведення конкурсу.

Пунктом 8.1 проекту Типової угоди про інвестування будівництва в місті Рівному передбачено, що в цю угоду можуть бути внесені зміни чи доповнення тільки за згодою сторін, що оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом.

Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що рішення про внесення змін до угоди від 22 серпня 2007 року № 20 було прийнято колегіально депутатською комісією з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в м. Рівному, та оформлене відповідним протоколом від 15 серпня 2014 року, а сама додаткова угода від 15 серпня 2014 року № 4 була затверджена головою депутатської інвестиційної комісії ОСОБА_9.

При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта щодо відсутності погодження умов додаткової угоди вищевказаною депутатською комісією, так як зі змісту протоколу вбачається, що за результатами засідання вирішено продовжити термін угоди №20 від 22.08.2007 та привести її у відповідність до чинного законодавства.

Крім того, встановлено, що Положення Комісії не містить заборон та обмежень для внесення змін до укладених інвестиційних угод.

Відповідно до пункту 8.1 угоди від 22 серпня 2007 року № 20 (в первинній редакції) зміни чи доповнення до цієї угоди можуть бути внесені тільки за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

Враховуючи вищевикладені обставини та вимоги законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що твердження Прокурора про відсутність в Управління повноважень щодо зміни умов вищевказаного договору, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, натомість спірна додаткова угода від 15 серпня 2014 року № 4 була укладена відповідачем 3 на підставі рішення депутатської комісії та за її погодженням, не виходячи за межі власних повноважень, а також у встановленому порядку затверджено головою депутатської інвестиційної комісії.

Розглядаючи позовні вимоги в частині необхідності дотримання вимог підпункту 7 пункту 4.1 Положення про Комісію , Положення про порядок та обсяги утримання частини житлової площі в новозбудованих будинках, затвердженого рішенням Ради від 2 грудня 1998 року № 53, а також пунктів 3.6 та 5.4 угоди про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному від 22 серпня 2007 року №20 у первісній редакції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до підпункту 7 пункту 4.1 Положення про Комісію після завершення будівництва відбувається розподіл площ, згідно з яким територіальна громада міста Рівного отримує у власність не менше трьох відсотків від загальної площі об'єкта будівництва. Інвестор також компенсує коштами, що перераховуються в спеціальний фонд, відсоток за нежитлові приміщення, що проектуються в житловому будинку, за визначенням Комісії.

Згідно з пунктом 2.3 Положення про порядок та обсяги утримання частини житлової площі в новозбудованих будинках (т. 1, а.с. 213-214), затвердженого рішенням Ради від 2 грудня 1998 року № 53, пайовикам недержавних структур, які фінансуються за рахунок власних прибутків, встановлюється розмір утримання житлової площі - 3 %.

Крім того, за змістом пункту 3.1 вказаного Положення кожен замовник, який будує багатоповерхове житло в м. Рівне, утримує зі своїх пайовиків житлову площу згідно розділу II і передає її міськвиконкому.

Як було зазначено вище, умовами пункту 3.6 угоди про дольову участь у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у м. Рівному від 22 серпня 2007 року № 20 у первісній редакції був передбачений наступний порядок розподілу площ в об'єктах інвестування: інвестори отримують майнові права на 95,5 % загальної житлової площі об'єкта інвестування та 100 % нежитлових приміщень в об'єктах інвестування; на виконання рішення Ради від 2 грудня 1998 року № 53 "Про затвердження Положення про порядок та обсяги утримання частини житлової площі в новозбудованих будинках", 4,5 % житлової площі об'єкта інвестування утримуються замовником і передаються виконавчому комітетові Ради для забезпечення житлом осіб, перелічених у Положенні.

Майнові права замовника та інвестора на частини об'єкта інвестування виникають з моменту підписання сторонами акту про розподіл площ і передбачають повноваження сторони, якій належать такі права, на вчинення без погодження з іншою стороною наступних дій: оформлення на власне ім'я права власності на приміщення, що за домовленістю сторін включені до належної інвестору частини об'єкта інвестування; переуступку майнових прав на приміщення в об'єкті інвестування третім особам; передачу майнових прав в заставу (іпотеку); розпорядження майновими правами в інший спосіб, що не суперечить закону (пункт 3.7 договору).

Пунктом 5.4 вказаної угоди передбачено перерахування протягом 15 днів після введення об'єкту інвестування в експлуатацію 3 % вартості нежитлових приміщень (без урахування приміщень допоміжного характеру: горищ, підвалів, коридорів, сходових кліток, побутових приміщень, приміщень для розміщення технологічного обладнання тощо, що застосовуються для спільного обслуговування будівлі), а також інші додаткові зобов'язання.

Слід зазначити, що зобов'язання сторін, передбачені умовами пунктів 3.6-3.8 та пункту 5.4 угоди від 22 серпня 2007 року № 20, на момент укладення між відповідачами оскаржуваної додаткової угоди до цього правочину від 15 серпня 2014 року № 4 виконані не були.

Так, будівництво житлових будинків розпочалось лише у 2015 році, що стверджується матеріалами справи - копіями договорів та документів щодо початку будівництва (т.2, ас. 2-17), а саме: договором на виконання підготовчих робіт №102-РС від 15 січня 2015 року, договором підряду на проектні роботи №8-РС від 20 березня 2015 року, договором про розробку проектної документації №7670/1-15 від 19 травня 2015 року, договором про розробку проектної документації №43 -РЄ від 5 червня 2015 року, дозволом Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 16 липня 2015 року №ІУ 115151970586.

У той же час колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 16 вересня 2008 року №509-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" Закон України Про планування і забудову територій було доповнено ст. 27-1, відповідно до якої, органам місцевого самоврядування заборонялося вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленого цією статтею.

Законом України від 25 грудня 2008 року №800-УІ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" було внесено зміни до частини 8 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та уточнено, що передбачена цією нормою заборона для органів місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг та передачі матеріальних або нематеріальних активів передбачає також недопустимість вимоги про передачу "житлових та нежитлових приміщень, в тому числі шляхом викупу".

16 лютого 2011 року було прийнято Закон України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-УІ, який набрав чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Таким чином, законодавцем було послідовно змінено правове регулювання містобудівної діяльності і встановлено заборону надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

За таких обставин, зобов'язання інвесторів як замовників будівництва, які були передбачені умовами конкурсу та були відображені в угоді №20 від 22 серпня 2007 року, перестали відповідати вимогам чинного законодавства та мали бути замінені сплатою пайової участі замовником будівництва на підставі відповідного договору.

Тобто, єдиним обов'язком замовника могла бути лише сплата пайової участі у порядку та розмірах, встановлених законодавством та відповідним договором. Так, у матеріалах справи наявна копія, зокрема, укладеного між Радою, Управлінням та Товариством договору про пайову участь замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного від 18 листопада 2016 року № 146 (т. 1, а.с. 161-162), за умовами якого, зокрема, було визначено розмір пайової участі вищевказаних відповідачів у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного у відсотковому значенні 1,5 % від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Обов'язки замовника по сплаті пайової участі кореспондуються із вимогами пункту 4 1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, зокрема, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як вбачається зі змісту частини 2 статті 69 та частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди), останні містять вичерпний перелік джерел надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів.

Однак, вказаний перелік не передбачає таких джерел надходжень, як відрахування відсотку вартості нежитлових приміщень, та інших відрахувань, які були вказані у пункті 5.4 первинної редакції угоди від 22 серпня 2007 року № 20.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на момент укладення спірної угоди, підпункт 7 пункту 4.1 Положення про Комісію та пункт 5.4 угоди від 22 серпня 2007 року № 20 не відповідали частині 2 статті 69, частині 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, а отже суперечили статті 19 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо суперечності рішень Рівненської міської ради Рівненської міської ради №53 від 02.12.1998 року, №314 від 26.10.2006 року та №463 від 28.12.2006 року та угоди №20 від 22.08.2007 вимогам законодавства, незважаючи на те, що останні не оспорювались сторонами.

При цьому колегією суддів не беруться до уваги доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі щодо неможливості суперечності вищевказаних рішень вимогам Бюджетного кодексу України, Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у зв'язку із тим, що останні ще не були прийняті на момент укладення угоди та прийняття даних рішень.

Так, прокурор, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається саме на необхідність застосування даних рішень під час укладення спірної угоди. Крім того, посилається на вимоги ст.18 Закону України Про інвестиційну діяльність , акцентуючи увагу на тому, що умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права.

ОСОБА_7 з тим, колегія суддів вважає дану позицію апелянта довільним тлумаченням вищевказаної норми, та не враховано, що зі змісту вказаної норми закону вбачається, що вона не забороняє внесення змін до угоди за згодою сторін і така зміна не є порушенням ст. 18 Закону України Про інвестиційну діяльність .

Зокрема, вказаною статтею передбачено, що умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

ОСОБА_7 з тим, у даному випадку, як встановлено судом, сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору та уклали додаткову угоду.

Колегія суддів звертає увагу, на ту обставину, що угода №20 від 22.08.2007 в частині будівництва почала реалізовуватись відповідачами у 2015 році. Відтак, виконання її вимог здійснюється після набуття чинності вищевказаними нормативними актами, натомість як передбачені у первісній редакції вимоги їм суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до п. 3.17.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно з частиною другою статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними.

Не погоджується колегія суддів із доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі про те, що умови спірної угоди фактично спрямовані на набуття Товариством та Підприємством (а не землекористувачем чи Радою) права власності на результати інвестування (будівельних робіт) та об'єкт будівництва, що розташований на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади міста і на праві постійного користування належить Управлінню. При цьому прокурор вказує на відсутність соціального ефекту від спірної угоди.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність , інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

При цьому, Закон України "Про інвестиційну діяльність", а також Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять вимог щодо порядку розподілу результатів інвестицій (в тому числі у вигляді новозбудованих багатоквартирних будинках, розташованих на земельних ділянках комунальної власності), який би передбачав обов'язкове набуття замовником будівництва або власником земельної ділянки права власності на такі результати (об'єкт нерухомого майна або його частину).

Матеріалами справи підтверджується, що результатом інвестиційної діяльності у формі прибутку (доходу) для територіальної громади міста Рівного та Управління за умовами спірної додаткової угоди є, зокрема, щомісячне отримання 2 % від вартості виконаних будівельно-монтажних робіт при будівництві об'єкта інвестування за здійснення технічного нагляду (пункт 5.2.4 цієї додаткової угоди); компенсація Управлінню документально підтверджених витрат на відведення земельної ділянки, сплату податку на землю, інших витрат замовника (підпункт 1 пункту 3.3 спірної угоди); фінансування робіт з будівництва спільних інженерних комунікацій мікрорайону на вулиці Костромській та Гагаріна у місті Рівному (підпункт 4 пункту 3.3 оскаржуваного правочину); сплата пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного (пункт 5.2.7.2 додаткової угоди).

Результатами ж інвестиційної діяльності у формі соціального ефекту для територіальної громади міста Рівного та Управління в розумінні спірного правочину є забезпечення громадян житлом шляхом будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення орієнтовною площею 62 000 м 2 (пункт 2.2 додаткової угоди); розвиток інфраструктури мікрорайону на вулиці Костромській та Гагаріна у місті Рівному у зв'язку з будівництвом інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, зокрема, водопровідної насосної станції, каналізаційної насосної станції, трансформаторної підстанції, мереж газопостачання, водопостачання та водовідведення, електричних мереж, захисних споруд цивільного захисту, будівництво асфальтової дороги (проїзду) по межі між частинами земельної ділянки, на якій знаходитимуться об'єкти інвестування Товариства та Підприємства (пункт 6.5 спірного правочину); забезпечення зайнятості населення шляхом створення робочих місць; сплата Товариством податків та інших обов'язкових платежів у зв'язку з будівництвом житлових будинків тощо.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно проектної та дозвільної документації, виготовленої та отриманої на виконання угоди від 22 серпня 2007 року № 20, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0052 передбачене будівництво виключно багатоквартирних житлових будинків.

Згідно вимог статті 42 Земельного кодексу України єдиним можливим землекористувачем земельних ділянок багатоквартирних будинків є співвласники таких будинків, тобто власники квартир та нежитлових приміщень, що знаходяться в об'єкті будівництва.

Крім того, як положення пункту 3.8 угоди від 22 серпня 2007 року № 20, так і вимоги пункту 3.9 спірної додаткової угоди до цього правочину, прямо виключають можливість набуття інвестором прав на земельну ділянку після завершення будівництва.

Колегією суддів також розглянуто доводи прокурора на порушення оскаржуваною угодою статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у зв язку з чим зазначається наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

У законі відсутня вказівка про те, що реєстрація права власності на об'єкт містобудування можливий виключно за замовником будівництва.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до пункту 77 вказаного Порядку державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30 - 34 цього Порядку.

Згідно з пунктом 78 цього Порядку для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) .

З огляду на наведене, чинне законодавство не містить вказівки щодо державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно виключно за замовником будівництва, і передбачає здійснення такої реєстрації також за особами, кошти яких були залучені у будівництво на підставі відповідних договорів (інвестиційних, про пайову участь, купівлі-продажу майнових прав тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі №914/3236/14.

Колегія суддів, розглянувши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин вимоги ч.2 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, у зв'язку із наступним.

Відповідно до ст.33 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за її межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом. Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

З наведеної норми вбачається, що комплексна забудова території здійснюється виключно на підставі відповідного рішення уповноважених суб'єктів. У разі відсутності такого рішення забудова земельної ділянки не набуває статусу комплексної забудови території.

ОСОБА_7 з тим, у матеріалах справи відсутнє рішення Рівненської міської ради про комплексну забудову території на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному. Крім того, станом на даний час рішення про розроблення детального плану території міста Рівного також не приймалось.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що на підставі угоди №20 від 22.08.2007р. комплексна забудова території відповідачами в розумінні ст.33 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не здійснюється та не передбачена.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку , що прокурором не доведено підстав, визначених ст. 215 ЦК України для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 керівника Рівненської місцевої прокуратури від 27.03.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 13 березня 2017 року у справі №918/1/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.