Ухвала

від 25.05.2017 по справі 826/25343/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25343/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста Консалт Груп", третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аста Консалт Груп , третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ Аста Консалт Груп (код ЄДРПОУ 39782832) з моменту їх реєстрації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Аста Консалт Груп" зареєстровано Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією та взято на податковий облік 07.05.2015.

Відповідно до статуту, свідоцтва про державну реєстрацію засновником підприємства є ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що вказане підприємство було створено та здійснює фінансово - господарську операцію з порушенням вимог законодавства.

Так, співробітниками оперативного управління ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено відпрацювання ТОВ "Аста Консалт Груп", в ході якого було опитано засновника та директора підприємства гр. ОСОБА_3 на предмет причетності до ведення фінансово - господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що останній не має відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Аста Консалт Груп", що підтверджується поясненнями ОСОБА_3 від 14.09.2015 р.

Крім того, відповідно до довідки слідчого управління фінансових розслідувань у Хотинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 7871 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, місцезнаходження ТОВ "Аста Консалт Груп" за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25 не встановлено.

На підставі зазначеної довідки, інспекцією направлено рішення від 25.09.2015 № 1233/26-57-11-01-09 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№ 18-ОПП.

За таких обставин ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вважає, що установчі та реєстраційні документи відповідача (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства. Створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду із позовом про визнання установчих (засновницьких) документів відповідача недійсними.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з того, що доказів, окрім спростованих матеріалами справи, що свідчать про допущенні відповідачем порушення вимог законодавства під час реєстрації статуту товариства, позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пп. 20.1.37 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі також - ПК України ), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України ), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 1 та 2 статті 83 ЦК України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 статті 87 ЦК України , для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою (ч. 2 статті 87 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦК України , у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно ч. 1 статті 89 ЦК України , юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Пунктом 2 ч.1 статті 110 ЦК України , передбачено що юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі також - ГК України ), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 247 ГК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Згідно положень статті 55-1 ГК України , ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України , фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав протокол від 03.06.2016 р. допиту ОСОБА_3 як свідка в межах досудового розслідування кримінального провадження № 3201610001000042.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача, що установчі та реєстраційні документи відповідача (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства ґрунтується на показах засновника та директора підприємства гр. ОСОБА_3 на предмет причетності до ведення фінансово - господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що останній не має відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Аста Консалт Груп", а також довідки слідчого управління фінансових розслідувань у Хотинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.09.2015 № 7871, відповідно до якої місцезнаходження ТОВ "Аста Консалт Груп" за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25 не встановлено у зв'язку із чим інспекцією направлено рішення від 25.09.2015 № 1233/26-57-11-01-09 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону, встановлені обставини та надані позивачем докази на підтвердження своєї позиції, колегія суддів вважає, що правові підстави визнання недійсними установчих документів юридичної особи внаслідок фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності в діях засновників та/або керівників суб'єкта господарювання.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів. Протокол допиту свідка з огляду на положення норм КАС України не є належним та допустимим доказом фіктивності підприємницької діяльності.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відомості про місцезнаходження відповідача є підтвердженим. Доказів направлення державному реєстратору довідки форми 18-ОПП позивачем не надано.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійними установчих (засновницьких) документів, що і було вірно враховано судом першої інстанції при винесені рішення.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києва - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30.05.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.