Ухвала

від 01.06.2017 по справі 2а - 6617/09/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 р.м. ОдесаСправа № 2а - 6617/09/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 25.02.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Самшит на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Самшит про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 115) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самшит податковий борг в сумі 94 809,51 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, а також положень про ведення касових операцій в національній валюті. Зазначена заборгованість є узгодженою, проте відповідач в супереч вимогам податкового законодавства борг не сплачує, у зв'язку із чим контролюючий орган вважає, що наявні всі підстави для стягнення вказаних сум в судовому порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Самшит податковий борг в сумі 94 809,51 грн. на користь Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Самшит , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за відповідачем з 2009 року рахувалась заборгованість у загальному розмірі 101 425 грн. грн., у тому числі, за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати ТОВ Самшит грошового зобов'язання по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, обіг готівки та розрахункових операцій, нарахованих рішеннями ДПІ від 13.10.2009 року №0027522350, №0027532350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно у сумі 9 580 грн. та 91 845 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі №2-а-207/10/1470 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0027522350 від 13 жовтня 2009 року на суму 1 020 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0027532350 від 13 жовтня 2009 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі №2-а-207/10/1470 скасовано. Ухвалено по справі нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі №2-а-207/10/1470 залишено без змін.

Оскільки ТОВ Самшит у встановлені строки узгоджену суму заборгованості по штрафним санкціям не сплатило, контролюючий орган направив на адресу платника податкову вимогу від 25.11.2015 року №2000-25 про сплату боргу у сумі 101 424,96 грн., яка була вручена підприємству 31.12.2015 року (а.с. 165).

На виконання податкової вимоги відповідач згідно платіжного доручення від 01.02.2016 року №8 здійснив погашення заборгованості по штрафним санкціям на суму 40 000 грн. (а.с. 146).

Сплату вказаних сум контролюючий орган врахував в картці особового рахунку платника шляхом приведення відомостей про суму недоїмки платника з урахуванням сплачених сум (а.с. 117).

У зв'язку із чим станом на кінець лютого 2016 року заборгованість підприємства зі сплати вказаних штрафних санкцій склала 94 809,51 грн., де 61 052,43 грн. - сума основного зобов'язання та 33 757,08 - розмір пені, нарахованої на залишок несвоєчасно погашеного зобов'язання (а.с. 116), які позивач просив суд стягнути в судовому порядку за цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач самостійно не сплачує суми податкових зобов'язань, вимоги податкового органу про стягнення з відповідача боргу в судовому порядку є обґрунтованими та законними.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Приписи п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначають податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За правилами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Такі ж правила передбачались в нормах п. 1.3 ст. 1, ст.ст. 5, 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-III (який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України).

З аналізу наведених положень податкового законодавства вбачається, що порушення платником законів з питань оподаткування та правил податкового законодавства, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є підставою для надсилання такому платнику податків відповідних рішень про нарахування податку, збору та штрафів.

Узгоджена сума грошового зобов'язання підлягає сплаті платником податків у визначені податковим законодавством строки.

Разом з цим, узгодженість податкового зобов'язання може мати самостійний характер, тобто визначене самостійно платником податків грошове зобов'язання, а також після закінчення процедури, зокрема, судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування відповідного податкового зобов'язання, збору або штрафу.

При цьому, за правилами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган наділений правом, зокрема, на стягнення з платника податків боргу за його наявності.

Вказані правила податкового законодавства кореспондуються із приписами п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-III (який діяв на момент звернення із цим позовом), згідно яких органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є, зокрема, податкові органи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій, що ввійшли до суми податкового боргу, заявленого до стягнення за цим позовом, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій справі.

Отже, вказані суми є узгодженими та, оскільки залишаються не сплаченими відповідачем у встановлені строки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення податкового боргу з підприємства в судовому порядку.

Разом з цим, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача про безпідставність нарахування контролюючим органом на залишок несплаченої недоїмки пені у сумі 33 757,08 грн. (за період з 02.02.2016 року по 23.02.2016 року), оскільки такий обов'язок у контролюючого органу виникає відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Водночас, за правилами п.п. 102.1, 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Зазначені положення податкового законодавства кореспондуються із приписами п.п. 15.1.1, 15.1.2 ст. 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-III (який діяв на момент звернення із цим позовом).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, звернення податкового органу до суду із вимогами про стягнення з відповідача боргу та стягнення в судовому порядку вказаної заборгованості відбулось з дотримання вищенаведених правил законодавства, а отже ніяким чином не порушують права та інтереси платника у розумінні наведених норм.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Самшит - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.06.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1