Ухвала

від 31.05.2017 по справі 926/41/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"31" травня 2017 р. Справа № 926/41/15

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ на дії органу ДВС у справі № 926/41/15

У справі :

За позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ

До відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальнісю "Чернівці - СПБ"

2. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Леінарт трейдінг лімітед" (LEINART TRADING LIMITED) Лондон, Англія

Про солідарне стягнення заборгованості за договором № В - 090813/16 врахування простих векселів від 09.08.2013 року - 492 771 491,69 грн.

Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

Від стягувача: не з'явився

Від боржника : не з'явився

Від органу ДВС : ОСОБА_1 - представник (дов.№1028/20.3 - 03 від 29.12.16р.)

ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.05.2015 року у справі №926/41/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці - СПБТ" - 440233000 грн. заборгованості за векселями, 52538491,69 грн. заборгованості по процентам та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці - СПБТ" в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 73080 грн. В частині стягнення боргу із відповідача - 2 - приватної компанії з обмеженою відповідальностю "Леінарт трейдінг лімітед" Лондон провадження у справі припинено.

08.06.2015 року на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 25.05.2015 року, яке набрало законної сили згідно, видано відповідні накази.

11.05.2017 року на адресу господарського суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ (вх.№1587) про оскарження дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, згідно якої скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду з даною скаргою, визнати незаконні дії та скасувати постанову про повернення виконавчого провадження №51852182 від 18.04.2017 року, зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2О відновити виконавче провадження.

В обґрунтування своєї заяви скаржник ПАТ "Брокбізнесбанк" посилається на те, що 05.08.2016 року на підставі виданого судом наказу, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51852182.

18.04.2017 року державним виконавцем Башіловим В.О. на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа ВП №51852182 стягувачеві, яка обґрунтована тим, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними, а також, у разі, якщо у результати вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи. При цьому зазначена постанова направлена стягувачу з запізненням.

Проте, на думку скаржника, державний виконавець відповідно до пункту 10 частини 3 статті 11 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент подання заяви про відкриття ВП) повинен був подати до суду подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, а не виносити постанову про повернення виконавчого провадження. Отже, державний виконавець не здійснив усіх дій, які передбачені ЗУ "Про виконавче провадження", тому така постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.05.2017 року було прийнято та призначено до розгляду скаргу на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 на 23.05.2017 року.

Ухвалою суду від 23.05.2017 року розгляд скарги відкладено на 31.05.2017 року у зв'язку із нез'явленням представника скаржника та боржника.

Представник органу ДВС в судовому засіданні, 23.05.2017 року на вимогу суду надав копії матеріалів виконавчого провадження №51852182.

29.05.2017 року представник органу ДВС надав заперечення на скаргу, в якому зазначив, що скарга є безпідставною та необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент подання заяви про відкриття ВП) у зв'язку із відсутністю майна боржника наказ господарського суду по справі №926/41/15 від 08.06.2016 року, який перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був повернутий стягувачеві. Скаржник (ПАТ "Брокбізнесбанк") повторно пред'явив до виконання вищезазначений наказ, на підставі чого 05.08.2015 року старшим державним виконавцем Башіловим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51852182.

05.08.2016 року старший державний виконавець Башілов В.О. в межах своїх повноважень сформовував інформаційну довідку з реєстрів прав на нерухоме майно боржника, згідно даної довідки відомості щодо майна боржника - відсутні. Також, державним виконавцем направлено запит в органи, що реєструють право власності за боржником та в Державну фіскальну службу України про відкриті рахунки в фінансових установах. Згідно отриманих відповідей від вищезазначених організацій за боржником майно не зареєстровано. Проте, згідно відповіді Державної фіскальної служби України, боржником відкритий рахунок в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" який постановою №49603608 від 17.02.2016 року арештований в межах суми 542048640,85 грн. Державним виконавцем з метою списання коштів з арештованого рахунку боржника подано до банку вимогу №639/21 - 1 від 23.11.2016 року, однак кошти на рахунку також відсутні.

Оскаржувана постанова від 18.04.2017 року винесена у зв'язку з тим, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення , а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними, а також, у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Приймаючи оскаржувану постанову старший державний виконавець Башілов В.О. діяв на підставі наданих йому повноважень та в порядку, передбаченому ЗУ "Про виконавче провадження", а отже і підстав для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження не існує.

30.05.2017 року на адресу господарського суду надійшла заява стягувача (ПАТ "Брокбізнесбанк") про розгляд справи без їх участі.

Представник боржника у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2017 року представник органу ДВС проти задоволення скарги заперечував, вважаючи оскаржувану постанову законною.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 - 2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути скаргу скаржника (боржника) за відсутністю стягувача.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши заперечення представника органу ДВС, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду суд прийшов до висновку, що доводи скаржника є неправомірними, у зв'язку з чим скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до цього Закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент подання заяви про відкриття ВП) передбачений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою від 05.08.2016 року відкрито провадження по виконанню наказу від 08.06.2015 року по справі №926/41/15, яка того ж числа направлена стягувачу. При цьому, в зазначеній постанові боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

05.08.2016 року старшим державним виконавцем Башіловим В.О. сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна де вбачається, що об'єкти нерухомого майна на які можливо звернути стягнення за боржником не зареєстровані, також був зроблений запит в Державну фіскальну службу України про відкриті рахунки в фінансових установах. Згідно повідомлення ДФС України боржник має розрахунковий рахунок відкритий в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", який постановою №49603608 від 17.02.2016 року арештований в межах суми 542048640,85 грн. З метою списання коштів з арештованого рахунку боржника державним виконавцем подано до банку вимогу №639/21 - 1 від 23.11.2016 року, однак кошти на рахунку - відсутні.

Крім того, із матеріалів виконавчого провадження №51852182 вбачається, що при виконанні державним виконавцем наказу №926/41/15 від 08.06.2015 року було направлено ряд запитів, щодо виявлення та встановлення у боржника рухомого та нерухомого майна.

В результаті проведених виконавчих дій, державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.04.2017 року, згідно якої на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" наказ № 926/41/15 від 08.06.2015 року повернуто стягувачеві.

Відповідно до частини 1 статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент подання заяви про відкриття ВП) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Частина 5 вищевказаної статті зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.04.2017 року ВП №51852182 державним виконавцем зазначено про право на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 18.04.2020 року.

Згідно пункту 10 частини 3 статті 11 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавець повинен звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Згідно з витягом з ЄДРПОУ, боржник ОСОБА_3 "Чернівці - СПБТ" є юридичною особою, а відтак твердження скаржника про те, що державним виконавцем не здійснено дій, щодо примусового проникнення до житла та інше є помилковим.

Що ж стосується твердження скаржника про те, що постанова про повернення виконавчого документу направлена йому несвоєчасно, слід зазначити, що останній не заперечує факт отримання постанови, крім того, судом враховано, що він отримав дану постанову з запізненням, тому строк для її оскарження автоматично було поновлено з прийняттям скарги на дії ДВС, при цьому, сам по собі факт отримання постанови з запізненням не є підставою для її скасування.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є правомірними.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не доведено суду та не надано відповідних доказів на підтвердження неправомірності прийняття оскаржуваної постанови та не надано жодних доказів в підтвердження наявності у боржника майна, коштів на які можливо звернути стягнення, тощо.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що при здійсненні виконавчого провадження за наказом господарського суду Чернівецької області від 08.06.2015 року у справі № 926/41/15 державний виконавець діяв у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", від так, скарга на бездіяльність дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби є необґрунтованою, а тому підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 121 - 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відхилити скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2О на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.04.2017 року ВП № 51852182.

Суддя С.М. Гушилик