Постанова

від 23.05.2017 по справі 910/23171/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/23171/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоменко А.Г.- представник за дов. №225-КМГ-1351 від 21.04.2017 року;

від відповідача: Малікова А.В. - представник за дов. б/н від 06.03.2017 року,

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного комерційного підприємства "Катюша"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року

у справі № 910/23171/16 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Київської міської ради

до Малого приватного комерційного підприємства "Катюша"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" (далі - відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою площею 32 кв.м. без правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року у справі № 910/23171/16 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Мале приватне комерційне підприємство "Катюша звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 32 кв.м. на вулиці Богатирській в Оболонському районі міста Києва та повернути Київській міській раді, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року у справі №910/23171/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що на момент перевірки та складання акту обстеження земельної ділянки 21.09.2015 року, господарська діяльність по вул. Богатирська, 2-д у м. Києві, здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс". Тобто, скаржник господарську діяльність за відповідною адресою не здійснює.

Крім того, скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки твердження про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 16.03.2017 року апеляційну скаргу Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" було прийнято до провадження.

06.04.2017 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 06.04.2017 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс".

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване, безпідставне та таке, що суперечить принципу закріпленому в ст. 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У судовому засіданні 23.05.2017 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" залишити без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 23.05.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 06.04.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.05.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 29.09.2003 року №16/890 "Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку земельної ділянки за адресою: вул. Богатирська в Оболонському районі м. Києва щодо дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 21.09.2015 року № 451/05.

Відповідно до зазначеного акту перевірки встановлено, що на земельній ділянці на вул. Богатирській, в Оболонському районі міста Києва функціонує автозаправний комплекс "КЛО" та розташований автомобільний газозаправний пункт. Автозаправний комплекс "КЛО" розташований на земельній ділянці площею 0,28 га ( кадастровий номер: 78:153:021), яку на підставі пункту 3 рішення Київської міської ради від 21.10.1999 року № 63/565 малому приватному комерційному підприємству "Катюша" було надано в оренду строком на 15 років та оформлено договір оренди земельної ділянки від 10.11.1999 року, зареєстрований Київським міським управління земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 24.11.1999 року за №78-6-00001 термін дії якого закінчився 24.11.2014 року. Обстеженням встановлено, що фактична конфігурація земельної ділянки не відповідає межам земельної ділянки встановлених договором оренди від 24.11.1999 №78-6-00001, тому частина автомобільного газозаправного пункту займає земельну ділянку орієнтовною площею 32 кв.м., яка відповідно до бази даних міського земельного кадастру не обліковується за жодним користувачем.

Приймаючи спірне рішення про задоволення позовних вимог Київської міської ради, суд першої інстанції входив з наступного.

Судом було встановлено, що згідно наданого позивачем Абрису земельної ділянки №8000000000:78:153:0021 на вул. Богатирській в Оболонському районі міста Києва та Витягу з бази даних міського земельного кадастру від 01.02.2016 року, відповідачу було надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 78:153:021 на вул. Богатирській, площею 0,2846 га. Натомість як вбачається з Абрису земельної ділянки №8000000000:78:153:0021 на вул. Богатирській в Оболонському районі міста Києва, реєстру аерофотозйомки відповідачем використовується суміжна з наданою земельна ділянка орієнтовною площею 32 кв.м.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ст. 9 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Однак висновки суду про те, що відповідачем використовується суміжна з наданою земельна ділянка орієнтовною площею 32 кв.м. є передчасними, не відповідають дійсності та не можуть бути належним чином підтверджені, з огляду на наступне.

Так, Акт обстеження земельної ділянки було складено 21.09.2015 року.

02.03.2015 року на підставі договору оренди № 2/ВР- 15 від 02.03.2015 року Автозаправна станція з магазином, загальною площею 199,2 кв.м. та обладнанням за адресою: м. Київ. вул. Богатирська, 2-д передана на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю ВЕНТУС РЕСУРС (копія договору оренди була надана до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору оренди об'єкт оренди передається орендодавцем орендарю в оренду, з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності, шляхом використання його за цільовим призначенням, а саме: АЗС - для реалізації нафтопродуктів, магазини - для роздрібної торгівлі супутними товарами, розміщення та експлуатації на території АЗС авто газозаправного пункту (АГЗП).

Тобто, як правильно зазначено скаржником на момент перевірки та складання Акту обстеження земельної ділянки 21.09.2015 року, господарська діяльність по вул. Богатирська, 2-д у м. Києві, здійснювалась третьою особою.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що АГЗП, про яке йдеться в пункті 2.1 договору відповідачу не належить. Тобто, відповідач господарську діяльність за зазначеної адресою - м. Київ, вул. Богатирська. 2-д не здійснює, що також не заперечувалось представником позивача в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно з абз. 16 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При цьому, колегія суддів враховує, що актом обстеження земельних ділянок №17-0723-05 від 17.05.2017 року встановлено, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю Вєнтус Ресурс (третя особа) самовільно займає спірну земельну ділянку, а не відповідач у даній справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що АГЗП належить відповідачу та саме останнім самовільно зайнята частина спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції для прийняття правомірного рішення повинен був відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу Україн6и залучити до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнтус Ресурс".

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року у справі №910/23171/16 - скасувати та прийняти нове рішення, яким

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Малого приватного комерційного підприємства "Катюша" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 19029354), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 1515,80 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривен 80 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/23171/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк