Ухвала

від 01.06.2017 по справі 183/2490/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 183/2490/17

№ 2-з/183/89/17

01 червня 2017 року м.Новомосковськ

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 31 травня 2017 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного підприємства Лікоіл-Трак про стягнення боргу, 3% річних.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1, передана головуючому судді 31 травня 2017 року, про забезпечення позову у справі, згідно з якою позивач просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль PORSHE CAYENNE, номер шасі WP1АА29Р98LA21466 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_3

Заяву обґрунтовує тим, що означений транспортний засіб належить відповідачу на праві власності, відповідач ухиляється від виконання обов`язку з повернення боргу та має можливість знищити чи відчужити належне йому майно - автомобіль.

Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Згідно зі ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України, видами забезпечення позову є, окрім іншого, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, покладення заборони вчиняти певні дії . У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу виконання обов`язків за договором позики та поруки та майно, щодо якого позивач просить постановити ухвалу про забезпечення позову належить відповідачу-1.

Водночас, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову суду не надано, позивачем відомостей щодо наявності чи відсутності означеної загрози не пояснено.

Крім того, в заяві про забезпечення позивач просить накласти арешт на автомобіль, вартість якого не визначена, в той час, як позов подано про стягнення боргу в розмірі 40000,00 доларів США та 3% річних в розмірі 31643,64 грн., тобто обсяг забезпечення позову не відповідає обсягу позовних вимог.

Також, відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування у виниклих відносинах такого засобу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, який, окрім іншого передбачає і можливе обмеження у праві користування майном, належним відповідачу та може призвести до суттєвого обмеження в праві власності.

Внаслідок викладеного суд вважає, що подана заява не містить належних доказів та аргументів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем обрано неналежний засіб забезпечення позову через належність майна не відповідачу, внаслідок чого в задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 210 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її постановлення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.О. Парфьонов