Постанова

від 29.05.2017 по справі 804/2897/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 р. Справа № 804/2897/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС (далі - відповідач) з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8386,43грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено наступне. Відповідач не працевлаштував інвалідів у 2016 році відповідно до встановленого нормативу. Порушення норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форми 10-ПІ від 24.01.2017 р. Невиконання нормативу у працевлаштуванні одного інваліда супроводжується накладенням адміністративно-господарських санкцій. Відповідач до 18.04.2017 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8386,43грн. за невиконання нормативу у 2016 році. Проте, відповідач відмовляється від самостійного погашення суми недоїмки із санкцій, що зумовило звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 р. від відповідача витребувано звіти форми 3-ПН.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції спирався на письмові заперечення, зазначаючи наступне. Відповідач вжив усіх передбачених Законом заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та систематично повідомляв Криворізький міський центр зайнятості про наявну вакантну посаду для працевлаштування інваліда. Представник також зазначив, що відповідач не може бути притягнений до відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутності у населеному пункті за місцем знаходження підприємства відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС (код ЄДРПОУ 38333635) зареєстровано 31.01.2013 р., про що здійснено запис в ЄДРПОУ про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 227 102 0000 014196.

Судом встановлено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС покладено обов'язок щорічно подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

24 січня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік.

За звітом відповідача форми №10-ПІ у 2016 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 14 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично не працювало; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

У рядку 6 Звіту форми №10-ПІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у сумі - (а.с.6).

Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС (код ЄДРПОУ 38333635) не виконано норматив в працевлаштуванні однієї особи з обмеженим можливостями, що стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8386,43грн.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування 1 інваліда.

В статті 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.91 N 875-ХІІ (далі - Закон №875).

Частинами 1,2 ст. 17 Закону №875 передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1-2 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.7 ст.19 Закону №875 порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Порядок №70).

Згідно з пунктом 2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3-4 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

01 січня 2013 року набув чинності Закон України Про зайнятість населення №5067-VI №5067 (далі - Закон №5067).

Згідно з ч.3 ст. 14 Закону № 5067-VI роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону №5067 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Так, пунктами 3,4,5 цього Порядку №316 від 31.05.2013 р. передбачено, що Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У розділі ІІІ даного Порядку визначено, що у звіті №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України „Про зайнятість населення» ), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України „Про зайнятість населення» , а також внутрішньо переміщених осіб, зокрема, інваліди.

Отже, в контексті прийнятого Закону України Про зайнятість населення №5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

За правилами, визначеними ст.20 Закону №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

При цьому, на відмінну від Закону України Про зайнятість населення від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року, у Законі від 05 липня 2012 року №5067-VI не передбачено обов'язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за звітом відповідача форми №10-ПІ у 2016 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 14 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично не було; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

Тобто, не виконано норматив у працевлаштуванні однієї особи-інваліда.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом 2016 року здійснював ряд заходів з метою виконання нормативу працевлаштування інвалідів, а саме: інформував протягом звітного року центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми №3-ПН).

Крім того, протягом спірного періоду на підприємстві відповідача була працевлаштована особа з обмеженими можливостями.

На підтвердження працевлаштування інваліда протягом спірного періоду відповідач надав суду наказ №17-к від 02.06.2016 р. Про прийняття на роботу ОСОБА_4, яка згідно з пенсійним посвідченням №3295015228 є інвалідом ІІІ групи з дитинства.

Листом від 08 червня 2016 року відповідач повідомив директора Криворізького міського центру зайнятості про те, що вакантна посада інваліда укомплектована з 03.06.2016 р., у зв'язку з чим відповідач просив центр зайнятості зняти вакансію.

З урахуванням фактичних обставин у даній справі, суд вважає, що відповідачем здійснено усі передбачені чинним законодавством дії для виконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Сам факт відсутності працевлаштованих інвалідів на підприємстві відповідно до встановленого нормативу не є безумовною ознакою правопорушення та підставою для відповідальності підприємства.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТІЛПЛЮС про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 травня 2017 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 31.05.2017 суддя з оригіналом згідна помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_5