Постанова

від 29.05.2017 по справі 810/1859/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1859/14 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Горяйнова А.М,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2014 року №0000162204 та 0000172204.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 №0000172204 та №0000162204 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 246 104 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 27 січня по 07 лютого 2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Укрсклотрейд за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 13 лютого 2014 року № 100/22-4/30530431.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 33 547 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 1 336 758 грн.

На підставі висновків вищеозначеного Акта перевірки 04 березня 2014 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162204, яким позивачу зменшено розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 336 758 грн. та №0000172204, яким позивача зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 33 547 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 16 773,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ Укрсклотрейд , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції та стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягають в межах даної адміністративної справи лише суми за податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2014 №0000172204 та №0000162204 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 246 104 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 0 3 січня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ Укрсклотрейд (постачальник) було укладено договір поставки № 0301/12, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю склобій безбарвний, а покупець зобов'язувався прийняти його і оплатити за ціною та на умовах, викладених у договорі.

Фактичне виконання договірних зобов'язань за вказаними господарськими операціями підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: додатковими угодами, актами звіряння розрахунків, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, актами здачі-прийняття робіт та банківськими виписками.

Вказані документи з боку ТОВ Укрсклотрейд за період з січня 2012 року по лютий 2013 року були підписані директором ОСОБА_3, а за лютий 2013 року,- новим керівником підприємства - ОСОБА_4

При вирішенні справи колегією суддів враховано, що згідно з протоколом допиту свідка від 28 січня 2014 року ОСОБА_4, останній зазначив, що з лютого 2013 року працював на посаді директора ТОВ Укрсклотрейд . Назване товариство придбав у ОСОБА_3 для придбання склотари, та її реалізації у подальшому. Проте, печатка та документи ТОВ Укрсклотрейд йому передані не були, а тому він будь-яку фінансово-господарську діяльність на ТОВ Укрсклотрейд не здійснював .

Таким чином, враховуючи, що особа, яка підписувала первинну документацію від імені контрагента у період з 18.02.2013 заперечує свою участь у підписанні податкових накладних, - вони не можуть вважатись належним доказом реальності таких господарських операцій.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи було учасниками спору було повідомлено про те, що кримінальне провадження в рамках якого були відібрані пояснення у ОСОБА_4 було закрите.

Поряд з цим, попередній керівник контрагента позивача, - ОСОБА_3 , свою участь у проведенні спірних господарських операцій не заперечує. На час складення та підписання таких документів він значився керівником ТОВ Укрсклотрейд в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення з приводу визнання спірних правочинів недійсними, немає вироків суду, які б набрали законної сили у кримінальних справах стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів за фактом скоєння злочинів, визначених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Вищеозначені документи завірені печаткою названого товариства та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

При цьому, обґрунтовуючи відсутність реального здійснення господарських операцій з TOB Укрсклотрейд при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач керувався головним чином Актом про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Колегія суддів критично оцінює посилання на такий акт, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акта щодо виявлених порушень норм податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізуються шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки контрагента встановлена неможливість проведення зустрічної звірки. Тобто, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не є належним джерелом доказів та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Тобто, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В ході апеляційного перегляду справи представник податкового органу розширив обґрунтування своєї правової позиції та зазначив також про відсутність окремих бухгалтерських документів, які, як правило, супроводжують здійснення подібних господарських операцій, а саме: товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та походження, з огляду на, що колегія звертає увагу на таке.

Сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, і не спростовує факту здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 01.06.2010 , вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, протее , ймовірно , могли мати місце у майбутньому.

Враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивного характеру спірних господарських операцій за період з січня 2012 року по 18 лютого 2013 року та, як наслідок, відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за такими операціями, - колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та доводи, викладені відповідачем у Акті перевірки, не мають правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 №0000172204 та №0000162204 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 246 104 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного переглялу та справи та спростовують висновки суду першої інстанції .

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.03.2014 №0000172204 в цілому та №0000162204 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 246 104 грн . , з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бучанський завод склотари задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 №0000172204 та №0000162204 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1 246 104 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 0 1 червня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Горяйнов А.М.

Бєлова Л.В.