Ухвала

від 31.05.2017 по справі 815/5492/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5492/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання - Макогон С.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕМЕНТ до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 жовтня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕМЕНТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправною відмову ДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період липень 2016 року ТОВ "ЕСТЕМЕНТ", а податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за звітний (податковий) період липень 2016 року такою, що подана ТОВ "ЕСТЕМЕНТ" у день її фактичного отримання ДПІ, а саме: 25.08.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовляє у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки підстави для відмови у прийнятті відсутні.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що діяв в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позов.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

29 грудня 2015 року, у зв'язку із зміною ТОВ "ЕСТЕМЕНТ" свого місцезнаходження (з м. Одеса, Малиновський район вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5 на м. Львів, Залізничний район, вул. Устияновича 8А/1), проведено державну реєстрацію змін до установчих документів підприємства, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесено відповідний запис (а.с. 17-21). У зв'язку з цим, контролюючим органом - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за попереднім місцем обліку було розірвано з позивачем договір про визнання електронних документів.

У період з 01.01.2016 року по 29.03.2016 року місцезнаходженням ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" було: 79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Устияновича, буд. 8А/1. З січня 2016 ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" перебувало на обліку як основний платник у Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Згідно відомостей ЄДР, 29.03.2016 року ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" змінило своє місцезнаходження з міста Львів, Галицький район, вулиця Устияновича, буд. 8А/1 на м. Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, де знаходиться по теперішній час.

05.05.2016 року засобами електронного зв'язку направило договір між ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання електронних документів від 05.05.2016 року №050520161 (а.с.22-24), про що отримано квитанцію №1 від 05.05.2016 року (а.с.25).

ТОВ „ЕСТМЕНТ" не було отримано квитанції №2 щодо результатів прийняття/неприйняття зазначеного договору. У зв'язку з чим, ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" не мало можливості подавати податкову звітність з ПДВ в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, попри те, що позивач являється платником ПДВ.

18.08.2016 року ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" поштою було надіслано на адресу Галицької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень 2016 року та додатки до неї, яку отримано 25.08.2016 року Галицькою ОДПІ, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 25.08.2016 року № 10060/1304-08 Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомила ТОВ „ЕСТЕМЕНТ" про відмову у прийнятті податкової декларації підприємства з ПДВ за липень 2016 року (а.с. 28-29).

У зазначеному листі Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області як на підставу відмови посилається на те, що ОУ ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2016 року №193/11/15.52.21.06 повідомлено про те, що в ході проведених заходів та візуальному обстеженні податкової адреси, а саме: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5 підприємства ТзОВ „ЕСТЕМЕНТ" (ЄДРПОУ 39428282) на момент відвідування встановлено (а.с.28-29).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області порушено порядок прийняття у позивача податкової звітності та безпідставно відмовлено у прийнятті звітності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Статтею 49 ПК України врегульоване подання податкових декларацій до контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податку на додану вартість, направляв до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість, для платників якого звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, що встановлено п.202.1 ст.202 ПК України.

Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, п. 49.4 цієї статті встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Крім того, згідно п.10.13 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 -10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (за новим місцезнаходженням позивача) не повідомило позивача щодо результатів прийняття/неприйняття договору про визнання електронних документів.

Враховуючи викладене, подання позивачем податкової звітності шляхом її надсилання поштою з повідомленням про вручення і описом вкладення до ДПІ за попереднім місцем реєстрації, до складання нового договору, узгоджується з п. 49.4 ст. 49 ПК України та Порядком № 1588.

Статтею 48 ПК України врегульовано складання податкової декларації, зокрема її зміст та обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Крім того, за правилами п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.10 вказаної статті визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З наведеного вбачається, що процедура прийняття податкової звітності полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій з перевірки наявності і достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України, та реєстрації податкової звітності у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених вищенаведеними нормами податкового законодавства, у тому числі висунення будь-яких не визначених вказаними правилами Закону передумов щодо такого прийняття, забороняється.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу такі як місцезнаходження юридичної особи та в силу ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судова колегія приходить до висновку, що фактично звітність позивача з податку на додану вартість не прийнята відповідачем з підстав зазначення в ній відомостей, а саме інформації про фактичну адресу платника податків.

Доводи, на які посилається апелянт, а саме лист ОУ ДПІ у Малиновському районі щодо встановлення місцезнаходження позивача у м.Одесі судова колегія не приймає до уваги, оскільки направлення податкової декларації з ПДВ за попереднім місцем реєстрації юридичної особи, до закінчення року в якому змінено місцезнаходження, прямо передбачено чинним законодавством. Крім того, ПК України не містить таку підставу для відмови у прийнятті податкової звітності, як знаходження юридичної особи за іншим місцезнаходженням, в даному випадку переїзд у іншу область на протязі календарного року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ДПІ не було законних підстав для відмови позивачу у прийнятті податкової звітності з ПДВ за липень 2016р., в зв'язку з чим суд першої інстанції вірно визнав протиправними дії податкового органу щодо відмови ТОВ "ЕСТЕМЕНТ" у прийнятті такої звітності.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян