Ухвала

від 24.05.2017 по справі 805/2303/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 травня 2017 року К/800/8211/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2016

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017

у справі № 805/2303/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ 15.03.2017 (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 805/2303/16-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2017 касаційну скаргу ДПІ залишено без руху як таку, що подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 212 та ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення; не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою було зазначено, що згідно з датою поштового штемпеля на конверті, в якому касаційна скарга надіслана до Вищого адміністративного суду України, касаційна скарга відправлена засобами поштового зв'язку 15.03.2017, тоді як ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду прийнята в порядку письмового провадження 07.02.2017. Водночас клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не заявлено.

В межах встановленого строку, наданого для виправлення недоліків при поданні касаційної скарги, відповідач надав платіжне доручення від 11.05.2017 № 250 про сплату судового збору у сумі 1984,32 грн. та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обґрунтоване тим, що обмежене помісячного плану бюджетних асигнувань на сплату судового збору об'єктивно виключило можливість сплатити судовий збір у розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI та відповідно подати касаційну скаргу у строк, встановлений ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, не надаючи доказів на підтвердження цих доводів.

При цьому суд звертає увагу на те, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

В п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є об'єктивною причиною, яка унеможливлює звернення до суду у строк, визначений законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами 4, 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі № 805/2303/16-а.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева