Ухвала

від 31.05.2017 по справі 824/526/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/35221/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Вербицької О.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника позивача Павчука І.С.,

представника відповідача Зайевої Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.08.2016

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016

у справі № 824/526/16-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лоріпласт (далі - позивач, ТОВ Лоріпласт )

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернівецькій області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Лоріпласт звернулось у серпні 2016 року до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0000391406.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.08.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт № 21/24-13-14-02/37835997 від 17.06.2016.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті порушення позивачем, зокрема, вимог: п. п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637), а саме не забезпечено своєчасне (повне) оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО (№ 3000150315р/1 від 29.07.2015) в розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків на суму 566 830,00 грн.

06.07.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000391406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 2 834 150,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ № 436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно п. 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

В п. 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначають, що лише невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке абз.3 ст. 1 Указу № 436/95 встановлена відповідальність.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у досліджуваний період при проведенні готівкових розрахунків із застосуванням РРО підприємством було здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, тобто було фактично оприбутковано. Таким чином, позивачем не було порушено вимог п. 2.6 Положення № 637.

Щодо доводів відповідача про несвоєчасність оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків 24.11.2015 та 07.12.2015 в КОРО, то судами попередніх інстанцій встановлено, що бухгалтер ТОВ Лоріпласт роздруковував Z-звіти з одночасним їх вклеюванням в КОРО наступного дня лише у зв'язку із відсутністю електроенергії на підприємстві. Зазначена обставина підтверджується: показами свідка - бухгалтера ТОВ Лоріпласт , листами ПАТ Гравітон (власника орендованих позивачем приміщень) від 25.11.2015 № 09-02/140.1 та від 08.12.2015 № 09-02/142.1.

Відповідач посилався на лист ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго від 01.07.2016 № 863, в якому зазначено, що згідно записів в оперативному журналі і в журналі заявок споживачів ОДГ Чернівецького РЕМ: 24.11.2015, 25.11.2015, 07.12.2015, 08.12.2015 аварійних вимкнень електричної енергії, перепадів напруги та скарг споживачів за адресою вул. Руська, 248 не було.

Проте, як обґрунтовано зазначають суди, факт відсутності скарг споживачів за названою адресою безумовно не свідчить про відключення (припинення) електропостачання в указаний вище час та дні.

Крім того, судами встановлено, що відповідач в судовому засіданні подав до апеляційного суду докази формування звітних чеків 24.11.2015 та 07.12.2015 ТОВ Вест Буковина , яке зареєстроване за тією ж адресою, що й позивач. Водночас, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248 знаходиться комплекс будівель, частину з яких орендує позивач. Тобто, відключені від електропостачання в указаний вище час та дні могли бути лише будівлі позивача, при збереженні електропостачання об'єктів ТОВ Вест Буковина . Крім того, ТОВ Вест Буковина могло сформувати звітні чеки з використанням автономних систем електроживлення, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено технічну неможливість роздрукувати Z-звіти 24.11.2015 та 07.12.2015. При цьому на наступний день (відповідно 25.11.2015 та 08.12.2015) такі були роздруковані та вклеєні у КОРО, що не заперечувалось відповідачем. Крім того, факт роздрукування Z-звітів і підклеєння їх у КОРО; відповідність суми готівкових коштів за результатами Z-звіту сумі готівкових коштів, визначеній в касових документах; здача суми готівкових коштів в банківську установу; наявність прибуткових і видаткових касових ордерів (наведені обставини відповідачем не заперечувались) свідчать про те, що позивач не мав на меті занизити показники доходів, чого відповідачем спростовано не було. Зазначене дає підстави вважати про відсутність вини позивача, що виключає можливість притягнення його до фінансової відповідальності.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.08.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 824/526/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін О.В. Вербицька