Рішення

від 23.05.2017 по справі 922/3706/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р.Справа № 922/3706/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна", м. Балаклія до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ - Групп", м. Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест", м. Київ , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест", м. Київ про визнання правочину недійсним та стягнення 20584183,30 грн., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 40/17 від 28.04.2017 р.;

відповідача (ТОВ "СДМ - Групп") - не з'явився;

відповідача (ТОВ "БК Трансбудінвест") - ОСОБА_2, довіреність № 12/16 від 09.08.2016 року;

відповідача (ТОВ "Трініті-Інвест") - ОСОБА_2, довіреність № 31/17 від 23.03.17р.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Євроцемент - Україна" (позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою про визнання Договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест", як експедитором Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна" за Договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2012 р., недійсним; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ - Групп" (Код ЄДРПОУ 32337105), Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" (Код ЄДРПОУ 36050234) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" (Код ЄДРПОУ 37027557) солідарно в якості відшкодування збитків на користь ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" (Код ЄДРПОУ 00293060) 20584183,30 грн. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за договором про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року було нібито здійснено декілька господарських операцій, внаслідок яких виникла заборгованість підприємства позивача - ПАТ "Євроцемент - Україна" в сумі 20584183,80 грн. та призвела до значного зменшення ресурсів підприємства, що втілюються в економічній вигоді, тобто завдало в цій сумі збитків. Правочини (господарські операції) між ТОВ "БК Трансбудінвест" та ТОВ "Трініті-Інвест" не відповідають загальним підставам дійсності правочинів зазначеним у ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в силу того, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених ними, вчинені внаслідок зловмисної домовленості, містять ознаки фіктивності та були спрямовані на заволодіння майна юридичної особи позивача. Фіктивність оспорюваних правочинів підтверджується тією фактичною обставиною, що після отримання коштів ТОВ "БК Трансбудінвест" не перерахував їх ТОВ "Трініті-Інвест" і протягом чотирьох років ТОВ "Трініті-Інвест" не пред'явило наказ про стягнення заборгованості з ТОВ "БК Трансбудінвест" до виконання, а також тим, що керівник ТОВ "БК Трансбудінвест" і єдиний засновник, кінцевий бенсфіціар ТОВ "Трініті-Інвест" є однією особою. На виконання оспорюваних правочинів не передавалося майно, а можливість досягнути домовленість ТОВ "БК Трансбудінвест" з ТОВ "Трініті-Інвест" підтверджується обставиною пов'язаності осіб. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 228, 232, 234 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що правочини вчиненні на виконання договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 р. прямо вплинули на права та інтереси позивача - ПАТ "Євроцемент - Україна" та завдали збитків в розмірі 20584183,80 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2016 р. о 11:30.

Ухвалою суду від 09.11.2016 р. задоволена заява Публічного АТ "Євроцемент - Україна" про вжиття заходів забезпечення позову. З метою забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти ТОВ "БК Трансбудінвест", що знаходяться на банківських рахунках: 26003010032970 у ПАТ "СБЕРБАНК" МФО 320627; 26009121163 в АБ "УКРГАЗБАНК" МФО 320478; 26009001037237 в ПАТ "КБ ХРЕЩАТИК" МФО 300670; 260040367601 в ПАТ "КБ ЄВРОБАНК" МФО 380355; 26005036146076 в ПАТ "КОМІНВЕСТБАНК" МФО 312248 та на інших рахунках, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Трініті-Інвест" (код 37027557) в межах суми позову, а саме 20584183,30 грн., що знаходяться на всіх його банківських рахунках, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

ТОВ "БК Трансбудінвест", через канцелярію господарського суду 22.11.2016 р. за вх. № 39707, надало відзив на позовну заяву, який судом прийнятий та долучений до матеріалів справи. В обґрунтування відзиву на позовну заяву ТОВ "БК Трансбудінвест" посилається на факти, які були встановлені рішеннями суддів у справах №910/8258/13, № 922/1263/13 та № 826/21862/15, які відповідно до ст. 35 ГПК України не вимагають повторного доказування.

22.11.2016 р. судом розгляд справи було відкладено на 08.12.2016 р. о 14:15.

Ухвалою суду від 08.12.2016 р.:

- задоволена заява ПАТ "Євроцемент -Україна" від 07.11.2016 р. (вх.№ 37200) про відстрочення сплати судового збору;

- відстрочено Публічному акціонерному товариству "Євроцемент-Україна" сплату судового збору в розмірі 161700,00 грн. до прийняття судового рішення по справі;

- задоволено клопотання позивача від 08.12.2016 р. (вх. № 42242, вх.№ 42243, вх.№ 42244) про витребування доказів;

- зобов'язано надати ТОВ "БК Трансбудінвест" належним чином завірену копію та оригінал для огляду в судовому засіданні статуту та сторінок паспорта ОСОБА_3 із його підписом та завірені його підписом;

- зобов'язано надати ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" через ОСОБА_4 інформацію з належно завіреними копіями документів на підтвердження права власності щодо номерів та переліку вагонів, що перебували у власності Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" в періоді з січня 2012 року по травень 2012 рік;

- зобов'язано надати ТОВ "Трініті-Інвест" належним чином завірені копії та оригінали для огляду в судовому засіданні Договори купівлі-продажу вагонів з номерами:

2540523; 52540804; 52581535; 52581568; 52581576; 53610556; 53610804; 59820928; 59821751; 59822130; 59822148; 59822692; 59823047; 59823559; 52542487: 52545662; 52547965; 52548435; 52548930; 52553724; 52582749; 53063426 53067302; 53610564; 59821058; 59821322; 59821538; 59821769; 59822387: 59822510; 59822734; 59823237: 60174729; 66373754; 66474727; 67182568; 67696344; 67856708; 52539731; 52539855; 52539863; 52541661; 52541679; 52548120; 52548146; 52554110; 52555125; 52578978; 52581410; 52582079; 52591179; 53063442; 53610416; 59820068; 59821025; 59821405; 59821595; 59822056; 59822171; 59822817; 52549946; 52551835; 52554821; 52582558; 53067427; 53610663; 53610739; 59822338; 59822569; 59822650; 59822726; 59822807; 59822831; 52552882; 52554102; 52581428; 53610465; 3610580; 53610762; 59821041; 59821298; 59821900; 59822072; 59822437; 59822767; 59822775; 59822783; 59823245; 52543634; 52549045; 52555117; 52555323; 53063335; 53067237; 53610457; 53610705; 59821272; 59822361; 59822536; 59822908; 59823070; 59823278; 59823369; 59823799; 52540838; 52548450; 52554813; 52582582; 52590320; 53061966; 53061982; 59821165; 59821389; 59821678; 59822411; 59822684; 59822825; 59823435; 52545589; 52547486; 52547544; 52550225; 52553732; 52553963; 52581519; 52582756; 53067344; 53610770; 59820084; 59820100; 59820910; 59821009; 59821280; 59822585; 59823104; 52547445; 52547460; 52548138; 52549920; 52551819; 52553708: 52590205; 52591153; 53063434; 52540549; 59821264; 59821843; 59821983; 50822759; 50823161; 59823351; 59823450; 59823518; 52540549, 52547585, 2550241,52552775, 2554938; 9820761: 59820944; 59821157, 59821488, 59821918, 59822049, 59822270, 59823526, 52581543; 52582038; 53063376; 53610523; 53610788; 59820753; 59821397, 59821652, 59823153; 52545738: 52547940, 52551975, 52554847; 52582509, 52582541, 53067484,59820977, 59820985, 59822098, 59822221; 59822262; 59822593; 59822718; 59823112, 52540804, 52540820, 52550233; 52554334; 52581535, 53063327, 53063426; 53610556; 53610564; 59820837; 59821058; 59821207; 59822387; 59822981, 59822155, 52543626; 52545746; 52552858; 52554003; 52555372; 53063301; 59820035; 59821447, 59821587, 59821736; 59823039; 59823427; 59823575; 52540523; 52581576; 53610804; 59820001, 59820928, 09821751; 59822130; 59822148: 59822312; 59822445;59822692, 59823047, 59823559, 65810129, 66709338; 67610626: 51543634, 52549045, 52554102, 52555117, 53610456, 59821041, 59821298, 59822437; 59822536: 59822767; 59822245; 59823278; 59823807; 52541653, 52546801, 53063335, 13067237; 53610457, 53610630, 53610705, 59821272, 59821496, 59821892, 59822015, 59822361, 59822908; 59823070; 59823369: 59823401; 59823799; 59823849, 52539756, 52545431, 52550225, 52550266, 52551983; 52581584, 53610507, 59820142; 59821686, 59823310, 5982351, 59823450, 59823518; 52551819; 52553708, 52553716; 52554813, 52590205, 52591153, 53063434, 53610481, 59820076; 59821264; 59821843, 59822411; 59823161, 52548146, 52552882, 52554110, 52555323, 52581428; 53610580; 53610762; 59821025; 59821900, 59822072, 59822775, 59822783, 52545589, 52547445, 52547460; 52548138, 52549920, 52554732, 52582582, 52582756, 53063459, 53067344, 53610770; 59820084; 59820100: 59820910: 59822585, 59822759, 52540549, 52547585, 52552775, 52554938; 52581543, 59820761, 59820944; 59821157, 59821819, 59821918, 59822049, 59822205, 59822528; 59822601; 59822874, 59823146, а також видаткові накладні та/або акти на підтвердження отримання зазначених вагонів у власність; баланси із додатками та примітками за 2012 рік.

Розгляд справи було відкладено на 23.12.2016 р. на 12:00 годину.

ТОВ "БК Трансбудінвест", через канцелярію господарського суду 23.12.2016 р. за вх. № 44138, надало доповнення до відзиву на позовну заяву, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Згідно них ТОВ "БК Трансбудінвест" просило суд відмовити в задоволенні позову та вказувала про пропуск позивачем строку позовної давності щодо пред'явлення вимоги про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 23.12.2016 р. було задоволено клопотання позивача про призначення по справі судової економічної експертизи; призначена по справі судова економічна експертиза; зобов'язано позивача - ПАТ "Євроцемент - Україна" здійснити оплату вартості експертиз; провадження у справі зупинено.

Ухвалами суду від 15.03.2017 р. було поновлено провадження у справі, задоволено клопотання представника відповідача (ТОВ "БК Трансбудінвест") про відкладення розгляду справи, задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.03.2017 р. о 14:00.

Ухвалою суду від 29.03.2017 р. задоволено клопотання про витребування доказів, задоволено клопотання судового експерта про надання документів необхідних для проведення судової експертизи; провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 18.05.2017 р. провадження у справі було поновлено, призначена справа до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2017 р. о 14:00.

Представник ТОВ "БК Трансбудінвест", через канцелярію господарського суду 18.05.2017 р. за вх. № 16148, надав доповнення до відзиву на позовну заяву, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Згідно них представник ТОВ "БК Трансбудінвест" просив суд у позові відмовити та вказував про пропуск позивачем строків позовної давності.

ТОВ "СДМ - Групп", через канцелярію господарського суду 18.05.2017 р. за вх. № 16030, надало відзив на позовну заяву, який судом прийнятий та долучений до матеріалів справи. Згідно нього ТОВ "СДМ - Групп" просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.05.2017 р. за вх. № 16780, надав письмові пояснення, які судом прийняти та долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача просив суд визнати договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" в якості експедитора Публічного акціонерного товариства "Євроцемент -Україна" недійсним на підставі ст. 234 ЦК України та стягнути збитки на підставі ст. 216 ЦК України.

Представник ТОВ "БК Трансбудінвест" та ТОВ "Трініті-Інвест", через канцелярію господарського суду 18.05.2017 р. за вх. № 16767, надав клопотання про виключення з числа відповідачів по справі ТОВ "СДМ - Групп" та направлення справи за територіальною підсудністю до м. Києва.

Представник відповідачів (ТОВ "БК Трансбудінвест") та (ТОВ "Трініті-Інвест") у судовому засіданні підтримав надане клопотання, просив суд направити матеріали справи за територіальною підсудністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти даного клопотання заперечував в повному обсязі, вказуючи на те, що один з відповідачів, а саме, Товариство з обмеженою відповідальністю "СДМ - Групп", знаходиться у місті Харкові.

Враховуючи положення ч.3 ст. 15 ГПК України, якою передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, та положення ч.3 ст. 21 ГПК України, якою передбачено, що відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу, господарський суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника ТОВ "БК Трансбудінвест" та ТОВ "Трініті-Інвест" про виключення з числа відповідачів по справі ТОВ "СДМ - Групп" та направлення справи за територіальною підсудністю до м. Києва.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів (ТОВ "БК Трансбудінвест") та (ТОВ "Трініті-Інвест") у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.07.2011 р. між ТОВ "БК Трансбудінвест" та ПАТ "Євроцемент - Україна" був складений Договір транспортного експедирування № 1270, у відповідності до вимог якого Клієнт (ПАТ "Євроцемент - Україна") доручає Експедитору (ТОВ "БК Трансбудінвест"), а Експедитор зобов'язується за оплату та за рахунок Клієнта надати наступні види транспортно-експедиційних послуг:

- організація забезпечення або забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організація перевезення вантажів залізничним та іншими видами транспорту;

- здійснення розрахунків з транспортними організаціями за перевезення вантажів та іншими організаціями, які залучаються експедитором для виконання цього Договору (експедитори, агенти, митні брокери та ін.);

- надання інструкцій щодо проведення й оформлення товарно-транспортної документації на вантаж;

- фрахтовка транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів Клієнта;

- ведення обліку надходження та відправки вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

- здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її відправка за належністю;

- забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів Клієнта;

- оформлення документів та організація роботи у відповідності до митних, карантинних та санітарних вимог.

Згідно п. 5.2 договору, плата Експедитору складається з:

- винагороди Експедитору, за організацію транспортно - експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта;

- витрати Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього договору;

- оплату зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього договору, в т.ч. відшкодування витрат Експедитора на банківське обслуговування та придбання валюти;

Загальна сума договору становить суму всіх фактично наданих Експедитором послуг згідно актів прийому-передачі наданих послуг за весь термін дії даного договору.

Вартість конкретного перевезення за договором визначається на підставі поданої Заявки, виставленого до неї Експедитором і оплаченого Клієнтом рахунку-фактурі та підписаного Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 5.5 договору, Клієнт сплачує Експедитору плату за транспортно - експедиторське обслуговування у розмірі згідно виставленому рахунку-фактурі. У суму плати Експедитора включаються:

- винагорода Експедитора за організацію транспортно - експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта;

- витрати Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього договору;

- оплату зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього договору.

Відповідно до ст. 316 ГПК України і ст. 929 ЦК України, які регламентують договір транспортного експедирування, яким є договір № 1270 і ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» , Експедитор для виконання договору з Клієнтом вправі укладати договір з третіми особами від свого імені або від імені клієнта. Договір № 1270 в п. 2.1.2. прямо передбачає, що при залученні третіх осіб до виконання договору, Експедитор вправі укласти з ними договір від свого імені. При цьому, ні діючим законодавством, ні умовами договору № 1270 не обмежені права Експедитора при підписанні умов такого договору, зокрема по встановленню розмірів витрат третіх осіб (оплата наднормативного використання вагонів), чи його обов'язок по узгодженню умов такого договору з Клієнтом.

Експедитор уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трініті-Інвест» Договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.1. договору № 02/12-11п ТОВ «Трініті-Інвест» зобов'язувалося за плату і за рахунок ТОВ "БК Трансбудінвест" виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у власних вантажних вагонах по території України, країнам СНГ та Балтії.

14.12.2012 р. між ТОВ "СДМ-Групп" (Поручитель) та ПАТ "Євроцемент - Україна" (Кредитор) був укладений Договір поруки.

Пунктом 1.1. договору поруки було передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання експедитором ТОВ "БК Трансбудінвест" свого обов'язку, що виник за договором транспортного експедирування № 1270.

Відповідно до п.1.2. договору зобов'язання боржника відповідно до договору транспортного експедирування № 1270 полягає в організації перевезення вантажів кредитора залізничним чи іншим видом транспорту по узгодженій з кредитором транспортній схемі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2015 р. у справі № 922/1263/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті- Інвест", до Публічного АТ "Євроцемент -Україна" про стягнення коштів позовні вимоги ТОВ "БК Трансбудінвест" були задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" 15471120,0 грн. заборгованості по оплаті послуг третьої особи (за наднормативне користування вагонами) та 141790,04 грн. за оплату послуг по переадресуванню вантажу, 3% річних в сумі 936774,61 грн., інфляційних нарахувань 3965679,15 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 68820,00 грн. (всього - 20584183,80 грн.).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2015 р. залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 24.02.2016 р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 р. у справі № 922/1263/13 відмовлено.

При цьому, суд зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2017 р. у справі № 922/1263/13 була задоволена заява Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" про перегляд рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1263/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1263/13 скасовано, прийнято нове рішення, в задоволенні позову відмовлено повністю. Однак, рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2017 р. у справі № 922/1263/13 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки станом на момент розгляду справи № 922/3706/16 воно не набрало законної сили.

Крім того, слід зазначити, що призначена у справі судова економічна експертиза не була проведена з вини позивача (заінтересована особа у проведені експертизи), у зв'язку з її не оплатою позивачем.

З приводу фіктивності договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року та відсутності у сторін по договору наміру створити правові наслідки, обумовлені договором, а також твердження позивача про те, що за договором ні відповідач 2, ні відповідач 3 не передавали один одному будь-які матеріальні цінності, суд зазначає, що у даному випадку не може бути застосована ст. 232 ЦК України для визнання договору недійсним. Не можуть бути і застосовані ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України в обґрунтування недійсності договору, оскільки договір реально виконувався.

З приводу доводів позивача про фіктивність договору у зв'язку з тим, що відповідач 2 тривалий час не пред'являв наказ про стягнення по справі № 922/1263/13 до виконавчої служби, суд зазначає, що наказ пред'явлено до виконання у межах строку, встановленого законом для такого пред'явлення - 1 рік.

Щодо суми у розмірі 20584183,30 грн. суд зазначає, що ця сума перерахована позивачем добровільно на виконання рішення суду по справі № 922/1263/13. Крім того, перерахована позивачем сума була повернута відповідачем 2 позивачу, як помилково перерахована - заява № 01/16 від 05.08.2016 р. та платіжне доручення № 2 від 05.08.2016 р.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

Необхідно звернути увагу, що договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11-п від 02.12.2011 року, укладений між ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" та ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ", - не містить посилань щодо ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА". Тому, наданими до суду доказами по даній справі не підтверджується факт того, що даний договір було укладено саме на виконання договору транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року між ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" та ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ".

Відповідно до п. 2.1.2 договору транспортного експедирування № 1270, експедитор (ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ") зобов'язується укласти від свого імені договори на перевезення вантажу з перевізниками - підприємствами в Україні та за кордоном, а також іншими організаціями, які будуть залучені до виконання даного договору.

З цього випливає, що ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" мало укладати договори на перевезення вантажів ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" одночасно з двома категоріями суб'єктів: перевізниками та іншими залученими організаціями.

При цьому, договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року не передбачено право експедитора передавати виконання свого обов'язку щодо укладання договорів із компаніями - перевізниками та іншими залученими організаціями третім особам.

Договори на перевезення вантажу з іншими організаціями, які залучаються для виконання договору транспортного експедирування, мали б бути укладені після укладання договору транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року. Тому, у разі, якщо договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11-п від 02.12.2011 року дійсно укладався саме для виконання перевезень ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА", він мав включати в себе посилання на договір транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року.

Так, сторони до суду не надали достатніх доказів, які б могли підтвердити мету, а отже спрямованість на реальне настання правових наслідків у вигляді виконання обов'язків експедитора ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" саме за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року.

Виходячи із системного аналізу всіх договорів в сукупності, стосовно договорів про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11-п від 02.12.11р. та транспортного експедирування № 1270 від 01.07.11р., суд приходить до висновку, що договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11-п від 02.12.11р., сам по собі не може слугувати належним та допустимим доказом у підтвердження виконання ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" своїх обов'язків перед ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА", без наявності документів та доказів, які б доводили що договір № 02/12-11-п від 02.12.2011 року дійсно укладався саме для виконання перевезень ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА".

Виходячи із предмету договору та обов'язків експедитора за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.11р. (п.2.1.2. договору) відповідач ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" являється "...іншою залученою організацією...", яка разом із перевізником виконувала повний цикл складного процесу залізничних вантажних перевезень.

Згідно п. 7 положень Статуту залізниць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, зазначено, що саме залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій.

Відповідно до п. 8 положень вищевказаного статуту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Таким чином, виключно ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" є залізничним перевізником, втім ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" не являється перевізником.

З огляду на те, що сторонами до суду не надавався договір перевезення, укладений між ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" та ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ", тому суд вважає, що стосовно договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11-п від 02.12.11р. не можливо перевірити інформацію та зробити прив'язку саме до позивача ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА", з підстав того, що даний договір не укладався на виконання обов'язків експедитора саме за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.11р.

Тобто, сторонами по справі не доведено достатніми та належними доказами, що договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року дійсно укладався задля організації перевезень вантажів ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" на виконання договору транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року.

Слід звернути увагу, що ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" не надало доказів того, що виступало оператором вантажних перевезень на користь позивача за будь - якими договорами.

Відповідно до Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Мінтрансзв'язку України від 28.09.2004 № 856, оператор - це самостійний суб'єкт господарювання, який на підставі договорів із залізницею і вантажовідправниками бере участь у процесі перевезення вантажів з використанням власного рухомого складу або орендованого в іншого власника або яким він володіє на підставі сумісної діяльності, договору управління майном тощо.

Згідно з п. 6.2 вищевказаних Правил оператор повинен мати відповідну ліцензію згідно із Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і сертифікат відповідності продукції та послуг згідно з Положенням про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 01.06.98 № 207.

Таким чином, до операторів встановлені такі вимоги: наявність договорів з залізницею та вантажовідправником; наявність власного рухомого складу або орендованого в іншого власника або яким він володіє на підставі сумісної діяльності, договору управління майном тощо; наявність відповідної ліцензії.

ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" суду зазначені вище документи для підтвердження таких повноважень не надало.

Втім, із залучених до справи відповідей на адвокатські запити випливає, що ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" не мало та не має ліцензії оператора, зокрема, ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" повідомила наступне: за період з січня 2012 року по теперішній час за ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів вантажні вагони не зареєстровані, зазначене підприємство відсутнє у довіднику "Собственники грузовых вагонов государств-участников Содружества", інформація щодо перевезень за участю даного підприємства у період з січня по травень 2012 року у базах даних філії "Головний інформаційний обчислювальний центр", "ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", - відсутня.

Разом з тим, сторонами та іншими учасниками судового процесу до суду не надано залізничних накладних та інших документів, в яких би містилось посилання, що ТОВ "Трініті - інвест" є платником тарифу, вантажовідправником, орендатором вагонів, оператором, тощо.

У той же час, за договором № 02/12-11п від 02.12.11р. згідно рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/8258/13 від 21.05.2013 року, позов ТОВ "Трініті - інвест" задоволено з підстав доведеності заборгованості за наднормативний простій вагонів на станціях в очікуванні навантаження та/або завантаження.

Рішенням по справі № 922/1263/13 від 24.02.2015 року позов ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" до ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" задоволено про стягнення заборгованості по оплаті послуг третьої особи. Згідно п.2.2.2. договору транспортного експедирування №1270 від 01.07.11р. ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" зобов'язується організувати своєчасне відвантаження та відправлення вантажу у відповідності до порядку, погодженому з експедитором.

Виходячи із обсягу наданих сторонами матеріалів справи, такий порядок з експедитором погоджений не був. А тому, у договорі транспортного експедирування не встановлено порядку відвантаження та завантаження вагонів, не погоджено нормативного строку протягом якого позивач мав би здійснити завантаження та відправку вагонів, строку знаходження на маршруті.

Зважаючи на вищевикладене, договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.11р. не обумовлює обов'язок позивача щодо сплати послуг третіх осіб за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.11 року у зв'язку із наднормативним користуванням вагонів.

Таким чином, позивачем не було доведено причино - наслідкового зв'язку між договором про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011 року та збитками у зв'язку із сплатою заборгованості за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.2011 року.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

В силу приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

У зв'язку із тим, що ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" не було доведено взаємозв'язку правовідносин між ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" та ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" до правовідносин між ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" та ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" позовні вимоги про визнання договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.11р., укладеним між ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" та ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ", як експедитором ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-Україна" за договором транспортного експедирування № 1270 від 01.07.12 недійсним; стягнення з ТОВ "СДМ - ГРУПП" (код ЄДРПОУ 32337105), ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36050234) та ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37027557) солідарно в якості відшкодування збитків на користь ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ- Україна" (код ЄДРПОУ 00293060) 20584183,30 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.11 та стягнення збитків в сумі 20584183,80 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Щодо заяви ТОВ "БК Трансбудінвест" про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України визначено:

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; -

- перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства;

- перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання;

- у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття;

- за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

- за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку;

- за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання;

- винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заява ТОВ "БК Трансбудінвест" про застосування позовної давності підлягає відхиленню.

Статтею 68 ГПК України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні позову, у зв'язку з чим потреба у забезпеченні позову відпала, суд вважає за необхідне скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2016 р. Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо у спорі про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь товариства, то вони стягуються на користь учасників (акціонерів) такого товариства, зазначених у частині восьмій статті 28 цього Кодексу, у тій частині, в якій вони понесені цими учасниками (акціонерами). Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, з огляду на те, що позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, та те, що судом була відстрочена Публічному акціонерному товариству "Євроцемент-Україна" сплата судового збору в розмірі 161700,00 грн. до прийняття судового рішення по справі, господарський суд приходить до висновку, що з позивача належить стягнути на користь Державного бюджету України суму не сплаченого судового збору у розмірі 161700,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 12, 16, 203, 215, 228, 232, 234, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 21, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" (64200, Харківська область, м. Балаклія, проммайданчик ВАТ "Євроцемент-Україна", код ЄДРПОУ 00293060) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) 161700,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2016 р. у справі № 922/3706/16 щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" (36050234), що знаходяться на банківських рахунках:

26003010032970 у ПАТ "СБЕРБАНК" МФО 320627;

26009121163 в АБ "УКРГАЗБАНК" МФО 320478;

26009001037237 в ПАТ "КБ ХРЕЩАТИК" МФО 300670;

260040367601 в ПАТ "КБ ЄВРОБАНК" МФО 380355;

26005036146076 в ПАТ "КОМІНВЕСТБАНК" МФО 312248 та на інших рахунках, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2016 р. у справі № 922/3706/16 щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" (код 37027557) в межах суми позову, а саме 20584183,30 грн., що знаходяться на всіх його банківських рахунках, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_5