Ухвала

від 22.05.2017 по справі 805/1165/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/27954/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендер І.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року

у справі №805/1165/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Форест Парк Готель

до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області,

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальності Форест Парк Готель (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 7 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позовні вимоги задовольнив, зобов'язав відповідача подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновок про повернення надміру сплаченої плати за землю за серпень 2014 року в сумі 19 917,71 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок позивача. Також стягнув на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивач у лютому 2014 року подав до контролюючого органу податкові декларації з земельного податку та орендної плати за землю за 2014 рік, у яких визначив загальну річну суму плати за землю в розмірі 260 397,98 грн.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом від 18 березня 2016 року №18, у якому просив повернути надміру сплачену плату за землю за серпень 2014 року в сумі 20 343,20 грн., у тому числі з основного платежу в сумі 13 367,25 грн. та фінансових санкцій, пені в сумі 6 975,95 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок підприємства у строки передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

У відповідь на вказаний лист податкова інспекція повідомила позивача про відсутність законних підстав для здійснення повернення надміру сплаченої плати за вказаний період з урахуванням фінансових санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у спірному періоді (серпень 2014 року) був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, отже сплатив вказану суму надмірно, що дає йому право на її повернення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив про те, що відповідно до інтегрованої картки платника податку не вбачається сум коштів, зарахованих до відповідного бюджету, понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на відповідну дату, що підлягають поверненню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки або комунальної власності) від 31 січня 2014 року № 9003477301, № 9003477329, № 9003477323, № 9003477309, № 9003477335 з додатками, відповідно до яких позивач зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, розташовану за адресою: 85727, смт.Комсомольський, вул. Сонячна, буд. 20.

Підставою для висновку позивача про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з плати за землю слугували приписи статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , якою передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, під час проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року №1669-VІ.

Статті 6 та 7 вказаного Закону передбачають під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02 грудня 2015 року № 1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження №1275-р до зазначених населених пунктів, зокрема, належить смт.Комсомольський, Волноваського району, Донецької області.

Загальна сума, яку позивач просить повернути, у зв'язку із надмірно сплатою плати за землю за серпень 2014 року складає 19 917,71 грн.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 43.1 зазначеної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 43.5 вказаної статті контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанції факту здійснення позивачем діяльності на території проведення антитерористичної операції, що звільняє останнього від сплати за користування земельними ділянками, а також відсутність наявного податкового боргу станом на 18 березня 2016 року, та враховуючи дотримання порядку повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання зі сплати за землю, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі №805/1165/16-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.