Постанова

від 29.05.2017 по справі 816/594/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/594/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Яремчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРМ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРМ" (надалі - відповідач, ТОВ "ЦРМ") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17795,00 грн та пені в розмірі 42,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2016 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував частково з тих підстав, що протягом 2016 року на підприємстві працював інвалід ІІІ групи ОСОБА_3, якому інвалідність встановлено лише з липня 2016 року. У зв'язку з цим просив суд зменшити суму адміністративно-господарських санкцій, стягнення яких, у розмірі заявленому в позові, призведе до скрутного фінансового становища на підприємстві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі обставини.

ТОВ "ЦРМ" (код ЄДРПОУ 37343621) зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку.

31.01.2017 ТОВ "ЦРМ" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 5).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2016 році становила 40 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2 осіб.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) становить 2 особи.

Однак, на думку позивача, на підприємстві недотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв'язку з чим здійснено нарахування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17 795,00 грн (за 1 особу) та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 42,72 грн (за 6 днів (з 19.04.2017 по 24.04.2017)) (а.с. 6).

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст.217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вищенаведених норм свідчить на користь висновку про те, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом № 875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 Закону № 875-XII).

Згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві ТОВ "ЦРМ" у 2016 році (а.с. 5, зі звороту), на підприємстві працювали:

- ОСОБА_4 з ІІІ групою інвалідності, довідка МСЕК №171532, термін на який встановлена інвалідність: з 16.06.2013 по 01.07.2016, довідка МСЕК №0496678, термін на який встановлена інвалідність: з 21.07.2016 по 01.09.2017;

- ОСОБА_3 з ІІІ групою інвалідності, довідка МСЕК №0553329, термін на який встановлена інвалідність: з 21.07.2016 по 01.09.2017.

У судовому засіданні представник позивача вказала, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як середньооблікова чисельність інвалідів у ТОВ "ЦРМ" складала 1,42 (17 місяців, відпрацьованих інвалідами: 12 місяців року = 1,42), що округлюється до 1, а не до 2, як зазначено в рядку 02 поданого підприємством Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з цим у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на підприємстві з 2013 року на посаді заступника директора з виробництва працює ОСОБА_3 з вадами ока, якому лише у 2016 році встановлена ІІІ група інвалідності. До цього моменту ОСОБА_3 не бажав звертатись до медичної установи за отриманням групи інвалідності через свою принципову позицію, згідно з якою він вважає себе здоровою і повноцінною особою, а тому не бажає користуватися пільгами і перевагами, гарантованими державою для осіб з вадами здоров'я.

При вирішенні питання щодо правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_3 фактично перебував у трудових відносинах з відповідачем ще з 2013 року суд вважає доведеним факт працевлаштування підприємством двох осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Відтак відповідач дотримався нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 06.06.2017.

Суддя Є.Б. Супрун