Ухвала

від 30.05.2017 по справі 813/2808/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 р. Справа № 876/4767/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ніко Захід Моторс до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001102201/4016, №0001112201/4017 від 20.03.2014 та №0001202210/10064, №0001182210/10062, №0001192210/10063 від 25.12.2013 (із врахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 28.02.2014 №5104/10/13-01-10-08-05/289) та з урахуванням рішення Міністерства доходів і зборів України, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги від 5359/6/99-99-10-01-15.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач прийняв оскаржені рішення на підставі помилкових і необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки №66/22-40/36248920 від 06.12.2013. Вважає, що позивач подав первинні бухгалтерські документи, які в своїй сукупності підтверджують господарські операції з технічного обслуговування транспортних засобів та реалізації автотоварів, і як наслідок правомірність формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Також, позивач зазначає про надання до перевірки первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства, в підтвердження надання транспортних послуг, які обґрунтовують правомірність формування платником податку витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Крім цього, позивач також не погоджується з висновком відповідача, що стосується завищення витрат на збут, оскільки ними зроблено не правильний розрахунок та не розмежовано витрат, які відшкодовуються за дилерською угодою та витрат, які не відшкодовуються за згаданою угодою. Позивач вважає, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства ведеться облік покупців, які отримали заміну товару або послуги з ремонту (обслуговування), і це дозволяє йому формувати витрати на збут. Також, позивач вважає, що ним правомірно відображено збитки, які зменшено під час перевірки. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекціє у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001202210/10064, №0001182210/10062 від 25.12.2013 та №0001102201/4016, №0001112201/4017 від 20.03.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що головне управління Міндоходів у Львівській області провело планову виїзну перевірку ТзОВ Захід Моторс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2001 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.12.2013 №66/22-40/36248920.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми П від 25.12.2013 №0001202210/10064, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1756935,00грн., форми Р від 25.12.2013 №0001182210/10062, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1164905,75грн, в тому числі за основним платежем 1029625,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 134470,75грн., форми Р від 25.12.2013 №0001192210/10063, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 732621,20грн, в тому числі за основним платежем 605013,20грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 127608,00грн.

Апеляційним судом встановленого, оскільки позивач не надав до перевірки документи, що підтверджують проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, ціни товарів і обліку їх кількості.

До перевірки, продовжується в акті, надано фіскальні чеки без зазначення конкретного найменування (зазначення тільки, що це запчастини і на яку суму, або послуги, без зазначення які саме), ціни товарів і обліку їх кількості. Як наслідок зроблено висновок про неможливість ідентифікувати надані до перевірки наряди замовлення з проведеною оплатою, у зв'язку з чим підприємством до оподаткування включено отримані готівкові кошти від кінцевих споживачів і не включено реалізовані товари (роботи, послуги) згідно з нарядами-замовленнями.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до абз. 1 та 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим вказаного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, що звіти касира, які містять назви покупців, номер замовлення та ціну; фіскальні чеки, що підтверджують оплату з використанням РРО повної суми товарів і послуг по кожному окремому наряду-замовлення на загальну суму 3025066,00грн; наряди замовлення.

Разом з тим, реалізовані товари (роботи, послуги) на суму 3025066,00грн підприємством в бухгалтерському обліку відображено проводками Дт 361 (розрахунки з покупцями та замовниками) Кт702 (дохід від реалізації товарів) та КТ703 (дохід від реалізації робіт, послуг). Також, оплату від покупців відображено проводками Дт303 (каса в національній валюті) та Кт361(розрахунки з покупцями та замовниками).

Згідно первинних документів, а саме всіх нарядів-замовлень, журналів-ордерів по рахунках 361,702,703,704, оборотних відомостях за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 в бухгалтерському обліку відображено дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) по рахунках 702,703,704 на загальну суму 30675301,99грн. У фінансовій звітності, а саме в звіті про фінансові результати за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у рядку 035 (чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)) відображено суму 12657,00грн, за період 2012 у рядку 035 відображено суму 18018,00грн, тобто сума повністю відповідає даним облікових реєстрів бухгалтерського обліку.

Таким чином, судова колегія вважає, що документи підтверджують реальність господарських операцій, як реалізацію товарів (робіт, послуг), так і їх оплату в повному обсязі та підтверджують її здійснення, а саме зазначення у фіскальному чеку номеру наряду-замовлення на суму 3025066,00грн дозволяє ідентифікувати роботи, які надавались, та запчастини, які придбавались, у зв'язку з чим такі документи вважаються первинними.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 вказаної статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей вказаного Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження виконання послуг на суму 178333,00грн позивач надав відповідачу партнерську угоду №MZ-01/09-P від 01.02.2009, дилерську угоду № MZ-05/10 від 01.01.2010, акти здачі прийняття робіт та товарно-транспортні накладні, які вказують на те, що постачальником автомобілів було ДП Авто Інтернешнл , а перевезення автомобілів із м.Києва до м.Львова здійснювалось перевізником ТзОВ Н-Транс , прихідні та видаткові накладні, акти приймання-передачі автомобілів, рахунки, довіреності, платіжні документи, з яких вбачається, що відбувався фактичний рух активів, зміни, у зобов'язаннях підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю. При цьому, до таких документів відповідач зауважень не мав.

Також, надані первинні бухгалтерські документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, містять всі необхідні реквізити, які передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568, в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій.

У Розділі 11 вказаних Правил, не передбачено таких вимог до товарно-транспортної накладної, які зазначив відповідач, зокрема, наявність у графі Зазначений вантаж здав посади, прізвища, імені, по батькові, підпису, штампу вантажовідправника, у графі Вантаж прийняв наявності печатки перевізника, вказівки кому із представників товариства та за яким дорученням передано вантаж.

Наявність певних недоліків при складанні первинних документів не може вказувати на відсутність руху активів між контрагентами, які підтверджуються також і іншими документами.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до інших витрат відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи наявні партнерська угода №MZ-01/09-P від 01.02.2009, дилерська угода № MZ-05/10 від 01.01.2010 року.

Предметом такої угоди є здійснення та організація протягом визначеного строку просування та збут автомобілів Маzda на території Львівської області. Також у цих угодах передбачені права і обов'язки обох сторін. Дистриб'ютор зобов'язується розвивати, підтримувати та контролювати дилерську мережу, формувати цінову політику, проводити спільні маркетингові дослідження, брати участь в організованих Дилером рекламних акціях, виставках, направлених на просування торгової марки, проводити навчання та технічні тренінги для персоналу, надавати іншу допомогу по взаємопогодженому плану та на додатково обумовлених умовах, компенсувати понесені витрати на проведення гарантійних ремонтів згідно п.7.7. та 7.8 п.7 Дилерської угоди та відповідно до умов передбачених Правилами гарантійного обслуговування і ремонту автомобілів . Система нарахування дилерської винагороди та система мотивації (нарахування бонусів дилеру), пов'язаних з продажем автомобілів Маzda, передбачені додатком №3 до дилерської угоди №М2-05/10 від 01.01.2010 року.

Нарахування дилерської винагороди за просування автомобілів Маzda на ринку України, за виконання планових показників з продажу, за показники якісної роботи персоналу дилерського підприємства та інша винагорода розраховується та виплачується дистриб'ютором на власний розсуд, що прямо передбачено додатком №3 до дилерської угоди.

Апеляційним судом встановлено, що у вказаній угоді не передбачено обов'язку дистриб'ютора покривати збитки понесені дилером у зв'язку з провадженням господарської діяльності, всі понесені витрати на збут, в т.ч. на рекламу.

Більше того, вказаним договором передбачено обов'язок дилера щодо просування та збуту продуктів марки Маzda, розробку та реалізацію маркетингових і рекламних заходів за власний рахунок, із визначенням мінімальної вартості витрат на рекламу, мінімальної кількості площин зовнішньої реклами тощо, які ТзОВ Захід Моторс зобов'язане використовувати щомісячно, обов'язково використовуючи при цьому захищені знаки для товарів та послуг Маzda , поряд із власними знаками ідентифікації.

Разом з тим, ДП АВТО Інтернешнл перерахувало позивачу винагороду на суму 396856,10грн. Відшкодування понесених витрат на проведення гарантійних ремонтів за перевіряючий період становить 1470716,48грн.

При заповненні графи 3 (відшкодування витрат згідно з 719 рах. без ПДВ в кореспонденції з рахунком Дт361) відповідач зазначив дохід, одержаний позивачем на загальну суму 462151,00грн як від дистриб'ютора, так і від інших підприємств. В акті перевірки відповідач зазначив, що сума доходу одержана лише від ДП Авто Інтернешнл . Так, сума 462151,00грн. включає в собі дохід, отриманий від надання інших послуг таким контрагентам як ТзОВ Гарас (1810,33,00грн без ПДВ), ПАТ Кредобанк (13157,04грн без ПДВ), ТОВ ВІА-ОЙЛ (1125,00грн без ГІДВ), ПП Астро (966,90грн без ПДВ), ТОВ НІКО СКАЙЛАЙН МОТОРС (44475,17грн без ПДВ), ТОВ Авто Інтернешнл Севастополь (1083,33грн без ПДВ), ПАТ Укрсоцбанк (2677,13грн) та від ДП Авто Інтернешнл (396856,10грн без ПДВ), що підтверджується журналами-ордерами по рах.361 в розрізі контрагентів.

При заповненні графи 4 (відшкодування витрат по гарантійних ремонтах згідно 719 рах. без ПДВ в кореспонденції з рахунком Дт3778) контролюючий орган зазначив дохід на загальну суму 1470717,00грн., що відповідає сумі, зазначеної в журналі-ордері по рах.3778 (розрахунки з іншими дебіторами за гарантійні роботи), які прийняті та підписані дистриб'ютором, згідно з актами виконаних гарантійних робіт за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.

При заповненні графи 5 (витрати на гарантійні ремонти та запчастини згідно з 9491 рах.) контролюючий орган зазначив суму витрат замінених по гарантії запчастин, яка дорівнює 1309153,73грн та відповідає регістрам бухгалтерського обліку підприємства, а саме в журналі-ордері по 39 рах., що є наявний в матеріалах справи.

Доходи відображаються в обліку підприємства згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування передбачає відображення в обліку та фінансовій звітності доходів і витрат у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Принцип відповідності полягає в порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погодженні з цим доходом. Тому позивач визнав дохід від надання послуг з гарантійного обслуговування, в момент підписання акта з ДП Авто Інтернешнл про прийняття до відшкодування гарантії, і одночасно визнав собівартість замінених по гарантії запчастин. Дані таблиці, зазначені у графах 4 і 5 відносяться до господарської операції щодо надання послуг з гарантійного обслуговування, відповідно до умов гарантійного обслуговування автомобілів дилерської угоди та відповідно до умов, передбачених у Правилах гарантійного обслуговування і ремонту автомобілів . Суд зазначає, що відповідач безпідставно використовував такі показники при розрахунку суми перевищення витрат, пов'язаних з просуванням товару, відображених в декларації платника, з отриманими коштами від дистриб'ютора.

При заповненні графи 8 (витрати на збут згідно з 93 рах. віднесені на витрати) відповідач зазначив суму витрат у розмірі 2041374,00грн., що відповідає сумі, зазначеній позивачем у декларації з податку на прибуток, а саме за 2-4 квартали 2011 року у рядку 06.2 (витрати на збут) у сумі 990831,00грн. та за 2012 рік у рядку 06.3 ВЗ (витрати на збут) у сумі 1050544,00грн. Розшифровки в розрізі витрат на збут відповідно до бухгалтерського та податкового обліку наявні в матеріалах справи. Крім цього, в матеріалах справи є оборотно-сальдова відомість з 01.04.2011 по 31.12.2012 по рахунках, журнал-ордер по рахунку 93. Дані по рахунку 93, що зазначаються в облікових регістрах бухгалтерського обліку відповідають даним, зазначеним у фінансовій звітності (ряд.080 форма №2).

Таким чином, всі первинні документи, на підставі яких формується склад витрат по рахунку 93, надано позивачем під час перевірки. До оформлення документів, як і до складу витрат, що відображені позивачем на 93 рахунку, зауважень зі сторони відповідача не надходило. Факт ненадання будь-яких первинних документів відсутній, не зазначено про це і в акті перевірки. Згідно з розшифровкою витрат на збут за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, основну частину витрат на збут складають витрати, пов'язані з оплатою праці працівників збутових підрозділів та податків на заробітну плату (851806,00грн), витрати по оренді приміщення та обладнання (395675,00грн), витрати, пов'язані з рекламою (400806,00грн), охоронні послуги (84172,00грн), витрати зі страхування автомобілів (67349,00грн), комунальні послуги (72658,00грн), амортизація необоротних активів (76268,00гр) і інші витрати (92640,00грн).

Всі вказані витрати на загальну суму відповідно до пп.138.10.3. п.138.10 ст.138 ПК України пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та відносяться до складу витрат на збут. Крім того, відшкодування зазначених витрат позивачу зі сторони ДП Авто Інтернешнл не задекларовано ніякими угодами. Тому, відповідач неправомірно використовував показник витрати на збут при розрахунку суми перевищення витрат, пов'язані з просуванням товару, відображених в декларації платника, з отриманими коштами від дистриб'ютора.

Сума від'ємного значення 1 кварталу 2011року у розмірі 328253,00грн задекларовано на підставі, поданої 31.10.2011 позивачем уточнюючої декларації за 1 квартал 2011 (квитанція №9009731329 від 31.10.2011). Вказана уточнююча декларація подана позивачем за період, що вже перевірявся податковим органом.

Згідно положень п.50.3 ст.50 ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Зазначене говорить про те, що законодавцем передбачено право позивача на подання уточнюючого розрахунку після проведення перевірки, яке кореспондується з повноваженнями суб'єкта владних управлінських функцій на проведення позапланової перевірки.

Однак, відповідач не здійснив перевірку показників уточнюючого розрахунку від 31.10.2011 року, а лише обмежився твердженням про те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування не підтверджується актом попередньої перевірки.

Таким чином, відповідач не дослідив всі обставини, що мали значення для прийняття обґрунтованого рішення і відповідно дійшов до передчасних висновків при прийнятті рішення.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року у справі №813/2808/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.05.2017 року