КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2а-1354/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
31 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.
Межевича М.В.
суддів: Федотова І.В.
за участю секретаря Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступник - Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області, далі - Рівненська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 03.11.2009 р. №0006741741/0, №0006751741/0.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0006741741/0, №0006751741/0.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0006741741/0 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0006741741/0 відмовлено.
На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
ОСОБА_3 зареєстрований Березнівською районною державною адміністрацією Рівненської області 31.08.1999 р. як суб`єкт підприємницької діяльності. Як платник податків позивач узятий на облік з 01.09.1999 р. за № 746. Станом на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку у Березанівському відділенні Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області.
Відповідачем проведено виїзну документальну планову перевірку діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2009 р. №794/172453217450.
Даною перевіркою встановлено, що позивач у першому та другому кварталі 2009 року включив до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, вартість устаткування та обладнання, зокрема, столу масажного, електричних приладів та апаратів, фізіотерапевтичного приладу, термоковдри на загальну суму 121512,86 грн. (без податку на додану вартість).
Згідно акту перевірки відповідач дійшов висновку, що зазначене обладнання та устаткування відноситься до основних засобів, у зв'язку з чим витрати на їх придбання підлягають амортизації у порядку статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та не можуть бути віднесені до складу валових витрат у порядку, визначеному статтею 5 цього ж Закону.
Також перевіркою встановлено, що позивачем у ІІІ кварталі 2008 року було перевищено граничний обсяг виручки у розмірі 500 тис. грн., встановлений статтею 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва для платників єдиного податку на 176447,83 грн., що за висновками контролюючого органу є підставою для оподаткування суми перевищення за правилами загальної системи оподаткування.
З урахуванням викладеного, відповідач в акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва , пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , у результаті чого позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 44694,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0006741741/0, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 44694,10 грн.
Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у першому та другому кварталі 2009 року було придбано обладнання та устаткування на загальну суму 146609,31 грн., у тому числі ПДВ 18688,00 грн., а саме, стіл масажний, електричний прилад Panasonic KX-FS253, апарат по догляду за тілом Prezor-03, апарат Vivax Crio pro, термоковдру, фізіотерапевтичний комбінований прилад Intellect Mobil Combo.
Реальність господарських операцій з придбання вказаного обладнання та устаткування не заперечується сторонами. Між сторонами також відсутній спір в частині умов, за якими були придбані вказані товари, у тому числі щодо ціни та податкового періоду.
На суму витрат, понесених у зв'язку з придбанням вказаного обладнання та устаткування у загальному розмірі 121512,86 грн. (без податку на додану вартість), позивач зменшив сукупний чистий оподатковуваний дохід у першому та другому кварталі 2009 року.
Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України Про оподаткування прибутку підприємств .
Згідно з додатком № 7 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Міністерства фінансів України та Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. №12 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями.
Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.2 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
З наведених норм вбачається, що при визначенні сукупного чистого доходу як об'єкту оподаткування до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат. До складу витрат можливим є включення амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.
Отже, нарахування амортизації суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою допустимо, але за умови ведення нею бухгалтерського обліку складу основних фондів та застосуванням відповідних норм амортизації до певних груп основних фондів, а також використання таких об'єктів у підприємницькій діяльності при отриманні доходу.
За приписами підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до 2 групи основних фондів належать автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. До 3 групи відносяться будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість кожної одиниці придбаного позивачем обладнання перевищує 1000,00 грн., та вказане обладнання призначене для використання у господарській діяльності позивача протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів. Отже, придбане позивачем обладнання та устаткування є основними фондами у розумінні Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .
За таких обставин зменшення валового доходу позивача на суму понесених витрат у зв'язку з придбанням вказаного обладнання та устаткування є можливим шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів та за умови ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року звернуто увагу суду на необхідність при новому розгляді справи встановлення обставин ведення позивачем бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів.
На вимогу суду позивачем не надано жодних доказів ведення у період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р. бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та не повідомлено причин неможливості надання таких доказів
Натомість позивачем зазначено, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зважаючи на їх правовий статус та особливості оподаткування, не покладався обов'язок ведення бухгалтерського обліку.
При цьому, обов'язок підтвердження правомірності та обґрунтованості даних податкового та бухгалтерського обліку покладається на платника податків, оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму понесених витрат.
За таких обставин позивач неправомірно зменшив суму чистого оподатковуваного доходу на суму витрат у розмірі 121512,86 грн., понесених у результаті придбання основних фондів, тому податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0006741741/0 в частині збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 18226,93 грн. є правомірним (121512,86 х 15%).
Щодо решти визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26467,17 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 26467,17 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 03.07.1998 р. №727/98, яке полягало у перевищенні у ІІІ кварталі 2008 року граничного обсягу виручки, визначеного у даній нормі Указу, на 176447,86 грн. та неоподаткуванні за загальними вимогами отриманого доходу на суму перевищення виручки.
Статтею 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 03.07.1998 р. №727/98 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.
При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до статті 5 вказаного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем. Тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , який, згідно із п. 22.10 ст. 22 Прикінцеві положення Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.
Отже, відповідач правомірно збільшив грошові зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб на суму 26467,17 грн. (176447,83х15%), застосовуючи правила, визначені Декретом Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян для оподаткування доходів, отриманих від підприємницької діяльності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в оскаржуваній частині, тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді Межевич М.В.
Федотов І.В.
Повний текст ухвали складено 06.06.2017 року
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Федотов І.В.
Межевич М.В.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2017 |
Оприлюднено | 08.06.2017 |
Номер документу | 66909053 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Сорочко Є.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні