Ухвала

від 31.05.2017 по справі 821/1255/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1255/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Лущай В.О. та представника відповідача Незгоди Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат до Головного управління ДФС у Херсонській області (третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю НПО ДОНГРІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат (далі ТОВ Херсонський тепличний комбінат ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2016 року № 0000541422.

В обґрунтування позову зазначалось, що 18 квітня 2016 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ НПО ДОНГРІ за вересень, жовтень, листопад 2015 року, подальшого використання, реалізації придбаних у платника податків товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2016 року за № 31/21-22-14-06/37238536, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, пп. а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого у вересні-листопаді 2015 року підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 321754 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у листопаді 2015 року на суму 321754 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2016 року № 0000541422, яким ТОВ Херсонський тепличний комбінат зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 321754 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року позовні вимоги ТОВ Херсонський тепличний комбінат задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 травня 2016 року № 0000541422. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ Херсонський тепличний комбінат судовий збір в сумі 4826 грн. 31 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права, зокрема вимоги положень Податкового кодексу України, а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 18 квітня 2016 року посадовою особою ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Херсонський тепличний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ НПО ДОНГРІ за вересень, жовтень, листопад 2015 року, подальшого використання, реалізації придбаних у платника податків товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2016 року за № 31/21-22-14-06/37238536, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, пп. а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого у вересні-листопаді 2015 року підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 321754 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у листопаді 2015 року на суму 321754 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2016 року № 0000541422, яким ТОВ Херсонський тепличний комбінат зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 321754 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з ТОВ НПО ДОНГРІ .

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 названої статті Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за період вересень-листопад 2015 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ НПО ДОНГРІ .

При цьому позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ НПО ДОНГРІ (Постачальник) договір поставки вугільної продукції від 16 червня 2014 року за № 16-06-01, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця вугільну продукцію, а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару. Кількість, склад та ціна на товар визначаються в Додаткових угодах, які є невід'ємними частинами до цього Договору. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом рівномірними партіями або партіями, які вказані Покупцем в щоденних нарядах, переданих Вантажовідправнику чи Постачальнику за електронною адресою, зазначеною в Договорі (а. с. 57-59).

Додатковими угодами № 1 від 16 червня 2014 року, № 2 від 10 серпня 2014 року та № 3 від 29 вересня 2014 року до названого вище Договору поставки визначено кількість та ціну за вугільну продукцію. В зазначених Додаткових угодах також зазначено, що поставка товару здійснюється з червня по грудень 2014 року включно на умовах поставки DAP - поставка у місці призначення (ст. призначення) (Інкотермс 2010) (а. с. 60-62).

Крім того, позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ НПО ДОНГРІ (Постачальник) договір поставки вугільної продукції від 1 вересня 2015 року за № 0915У, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця вугільну продукцію, а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару. Кількість, склад та ціна на товар визначаються в Додаткових угодах, які є невід'ємними частинами до цього Договору. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом рівномірними партіями або партіями, на умовах, визначених в Додаткових угодах на підставі заявок Покупця (а. с. 145-146).

Додатковою угодою № 1 від 1 вересня 2015 року до названого вище Договору поставки визначено кількість та ціну за вугільну продукцію. У названій додатковій угоді також зазначено, що поставка товару здійснюється з вересня по листопад 2015 року включно на умовах поставки DAP - поставка у місці призначення (ст. призначення) (Інкотермс 2010) (а. с. 147).

В акті перевірки ГУ ДФС у Херсонській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товарів (послуг), придбаних у ТОВ НПО ДОНГРІ протягом перевіреного контролюючим органом періоду. В обґрунтування висновку щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум податку за господарськими операціями з названим контрагентом, відповідач зазначає, що залізничні накладних складені із певними недоліками, зокрема відсутній календарний штемпель прибуття вантажу та календарний штемпель видачі вантажу, не зазначена повна адреса де саме здійснювалась дана господарська операція. Крім того, у залізничних накладних в графі 4 одержувач зазначено ПП Винсплав та начальник станції, які не мають ніякого відношення до фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ НПО Донгрі .

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названому вище договору з ТОВ НПО Донгрі безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів та бульбоплодів) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - договорами поставки, накладними, посвідченнями якості, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату товару, а також документами, що підтверджують транспортування вантажу (а. с. 57-59, 66-86, 88-100, 115-125, 126-137).

При цьому на забезпечення виконання зобов'язань по укладеним вище угодам, ТОВ НПО ДОНГРІ було укладено з ТОВ ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС договір про організацію перевезень вантажів від 28 серпня 2015 року за № 1516/15, відповідно до якого ТОВ ТРАНС СИСТЕМ ЛОДЖИСТІКС (Експедитор) надає послуги ТОВ НПО ДОНГРІ (Клієнт) щодо організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послуг (а. с. 155-160).

З пояснень сторони позивача вбачається, що вугілля, яке було поставлено ТОВ Херсонський тепличний комбінат , закуповувалось третьою особою у ТОВ Перша трейдінгова компанія . Умовами названого договору було передбачено, що вугілля постачалось залізничним транспортом на умовах РСА ( Інкотермс 2010 р.), що передбачає доставку продавцем товару до залізничної станції відправлення. Право власності на вугілля та усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходили до ТОВ НПО ДОНГРІ з моменту передачі вугілля перевізнику, що визначалось датою, вказаною залізничною станцією відправлення на залізничній накладній про приймання вантажу до перевезення. Це пояснює ту обставину, що в залізничних накладних в графі відправник зазначений не власник товару (ТОВ НПО ДОНГРІ ), а акредитований на залізниці вантажовідправник - особа, яка укладала договір із залізницею на основі місячного плану перевезень, та договір з попереднім власником товару (ТОВ Перша трейдінгова компанія ) на доставку товару на залізничну станцію. Вантажовідправниками виступали ДП Вугільна компанія Краснолиманська , ТОВ ПТК , ПАТ ЦЗФ Комсомольска та ПАТ ЦЗФ Росія .

Відповідно до п. 6 Розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, залізнична накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Таким чином, зазначеним вище Статутом визначено, що вантажовідправником може бути як вантажовласник, так і відправник вантажу, який не є власником вантажу. Вантажоодержувачем (одержувач вантажу, вантажовласник) у Статуті визначена зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, тобто не обов'язково власник цього вантажу.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Статуту, окремі недоліки в оформленні залізничної накладної не можуть ставити під сумнів товарність спірних господарських операцій.

На спростування доводів апелянта щодо пов'язаності позивача з ПП Винсплав , яке вказано у залізничних накладних в графі 4 як одержувач , позивачем надано договір про надання комплексу послуг від 2 жовтня 2014 року за № 02/010, відповідно до якого ПП Винсплав (Перевізник) надає послуги ТОВ Херсонський тепличний комбінат щодо організації різновиду послуг щодо перевезення вантажу, подачі чи вигрузки вугілля, про що позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, а також товарно-транспортні накладні про перевезення вугілля (а. с. 63, 97-110).

На вимогу суду апеляційної інстанції стороною позивача надано пояснення щодо видаткової накладної від 25 вересня 2015 року № РН-0000016, в якій зроблено посилання на договір поставки від 16 червня 2014 року за № 16-06-01, строк дії якого, на думку контролюючого органу, у 2015 році вже закінчився.

З пояснень позивача вбачається, що Додатковою угодою № 4 від 1 жовтня 2014 року до Договору поставки від 16 червня 2014 року за № 16-06-01 було продовжено строк названого договору до 31 грудня 2015 року. Зазначена Додаткова угода № 4 була відсутня на підприємстві у зв'язку з тим, що у період з 17 по 19 березня 2015 року відбулось блокування роботи підприємства, що призвело до знищення деяких документів з ведення господарської діяльності позивача, за фактом якого порушено кримінальне провадження № 12015230020001050, а тому позивач звернувся до свого постачальника ТОВ НПО ДОНГРІ щодо надання копії відповідної Додаткової угоди.

На підтвердження цього факту, представником позивача до суду надано копію постанови про закриття кримінального провадження слідчого СВ Комсомольського РВ ХМУ УМВС України у Херсонській області від 29 травня 2015 року (№ 12015230020001050), а також копію Додаткової угоди № 4 від 1 жовтня 2014 року до Договору поставки від 16 червня 2014 року за № 16-06-01 (а. с. 221-232).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податку, яким в даному випадку є ТОВ НПО ДОНГРІ .

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій названий вище постачальник товару (робіт, послуг) був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач, як покупець (отримувач послуг), не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку у контролюючому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 7 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в контролюючому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ НПО ДОНГРІ податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2015 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірності дій іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 травня 2016 року № 0000541422, є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 2 червня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко