Ухвала

від 31.05.2017 по справі 370/742/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/742/16-к Головуючий у І інстанції Хрипун С. В. Провадження № 11-кп/780/559/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 48 31.05.2017

УХВАЛА

Іменем України

31 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: Капічон О.М.,

суддів: Сливи Ю.М., Ященко І.Ю.,

секретаря : Загорулько О.В.,

за участю прокурора: Стаховської Н.О.,

обвинуваченої: ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 42016111200000146 за апеляційною скаргою прокурора Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року , якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016111200000146 від 02 березня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору, скаргу захисника ОСОБА_3, подану у відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України залишено без розгляду,

В С Т А Н О В И Л А:

10 березня 2017 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016111200000146 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернуто прокурору та скаргу захисника ОСОБА_3, подану у відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України, залишено без розгляду.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки наведені у ньому висновки не містять деталізації, не є конкретними та зрозумілими і неконкретність обвинувачення вказує на відсутність факту належно сформульованого обвинувачення, що є порушенням п.5 ч.2 ст. 291 КПК України і підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 Вимоги обґрунтовує тим, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, зазначає, що в повернутому обвинувальному акті містяться формулювання обвинувачення з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносяться до предмету доказування у кримінальному провадженні, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України викладені у хронологічному порядку. Прокурор зазначає, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення складається з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо, а правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті містить не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті, а й точне формулювання, в тому числі й об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, на думку прокурора, обвинувальний акт відповідає вимогам закону. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було зазначено конкретні недоліки, які необхідно усунути прокурору, не визначено чітких строків для їх усунення, а прийняте рішення є необгрунтованим та таким, що затягує судовий процес.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник просить відмовити в її задоволенні. Позицію обґрунтовує тим, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки під час підготовчого судового засідання було встановлено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень процесуального закону, що вказує на порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а аргументи, наведені в апеляційній скарзі є неспроможними та некоректними.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Пунктом а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

У п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

ОСОБА_5 зазначити, що обвинувачення у вчиненні злочину вважається сформульованим, якщо у ньому викладене твердження про вчинення особою діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України із викладенням у ньому ознак цього діяння, зазначених у диспозиції відповідної статті Особливої частини КК України з посиланням на обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному процесі. Тільки обвинувачення, яке є конкретним і зрозумілим для обвинуваченого вважається належно сформульованим і породжує відповідні наслідки, в тому числі необхідність та можливість захисту обвинуваченого від даного обвинувачення.

В обвинувальному акті, який складено щодо ОСОБА_2 містяться тільки відомості фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначена правова кваліфікація вчиненого нею діяння з посиланням на положення закону і частину статті закону України, без зазначення чітко сформульованого обвинувачення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про нечіткість викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, що є порушенням норм КПК України та унеможливлює подальше провадження за вказаним обвинувальним актом.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що посилання прокурора на відсутність правових підстав для повернення судом першої інстанції обвинувального акта щодо ОСОБА_2 є необґрунтованим, а тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016111200000146 від 02 березня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору, скаргу захисника ОСОБА_3, подану у відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України залишено без розгляду - залишити без зміни.

С У Д Д І :

О.М. ОСОБА_6 ОСОБА_5 Ященко