Рішення

від 31.05.2017 по справі 908/1017/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/21/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 Справа № 908/1017/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний 133

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, 72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Центральна, буд. 67

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1053 від 20.12.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 16.05.2017 звернулось Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка про стягнення заборгованості в сумі 79 338,74 грн.

16.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 908/1017/17, присвоєно справі номер провадження 15/21/17, судове засідання призначене на 31.05.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у січні - грудні 2016 позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Якимівському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 79 338,74 грн. Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за січень - грудень 2016 відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 79 338,74 грн., яку позивач просить стягнути з посиланням на ст. ст. 11, 509, 530, 614, 617, 625 Цивільного кодексу України, 144, 174, 193, 218 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2017 представник позивача надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву з проханням розглядати справу без участі представника ОСОБА_1. На виконання ухвали господарського суду надано витребувані документи та відзив в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що ОСОБА_1 вважає, що його дії як відповідача відповідають чинному законодавству та повноваженням, як розпорядника коштів, а також, що позов подано з порушенням правил підвідомчості та підсудності, що встановлені господарським процесуальним кодексом, у зв'язку з чим розгляд зазначеного спору належить до компетенції адміністративного суду і має розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 31.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» , Закону України «Про охорону дитинства» , Закону України «Про прокуратуру» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинної до 01.01.2017) встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (включаючи оплату пільг за послуги зв'язку) (в редакції, чинної до 01.01.2017), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету № 256, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Якимівського району є ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг, приписи ч. 2 п. 8 Порядку № 256.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 N 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» , та Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, направлялись щомісячно ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (належним чином засвідчені копії надано до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що в січні - грудні 2016 року позивачем надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Якимівському районі, які мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 79 338,74 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - грудні 2016 року (форми № 2-пільга).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку. Акти звіряння складаються за формою № 3-пільга, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга» .

Отже, складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься відповідно до вимог законодавства до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які останній не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що акти за формою № 3-пільга за результатами розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень - грудень 2016 року відповідачем складено не було та не направлено на підписання позивачу.

Позивач направляв відповідачу лист № 12/129 від 30.03.2017 з вимогою оплати відшкодування понесених витрат, який залишено відповідачем без задоволення.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 79 338,74 грн. за січень - грудень 2016 не відшкодовані.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України вбачається, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що договір про надання послуг електрозв'язку громадянами пільгових категорій в 2016 році та жодні акти звіряння не укладались, а відтак кредиторська заборгованість відсутня, суд вважає безпідставним. Надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачена вимогами чинного законодавства України. Відсутність договору про надання послуг електрозв'язку громадянами пільгових категорій в 2016 році та актів звіряння розрахунків за формою 3-пільга свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Вимогами статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік справ, підвідомчі господарським судам, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, утому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Доводи відповідача викладені в відзиві на позовну заяву щодо того, що спір є адміністративним, суд вважає безпідставними оскільки спір у справі стосується належного виконання відповідачем своїх зобов'язань і жодна із сторін не здійснює владні управлінські функції. Фінансування з державного бюджету надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відповідно до вимог чинного законодавства України не свідчить про те, що даний спір є спором про право, порушене внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень під час здійснення владної управлінської функції. Відтак в даному випадку, спір не є публічно-правовим, а є господарським і підлягає розгляду в господарському суді Запорізької області.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов'язання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг за січень - грудень 2016 року в розмірі 79 338,74 грн. у встановленому законом порядку не виконані, відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72503, Запорізька область, Якимівський район, м. Якимівка, вул. Центральна, буд. 67, ідентифікаційний код 03193028) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний код 21560766) суму заборгованості в розмірі 79 338 (сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 74 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 06 червня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов