Постанова

від 21.08.2017 по справі 908/1017/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2017 справа № 908/1017/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2017 (підписано 06.06.2017) у справі№ 908/1017/17 (суддя Горохов І.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя доУправління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка, Запорізька область простягнення 81 839,30 грн. В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка, Запорізька область (Відповідач) про стягнення невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в сумі 79 338,74 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність своєї вини в несвоєчасному виконанні зобов'язання через відсутність бюджетного фінансування.

Також апелянт посилається на те, що оскільки договір про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій у 2016 році та жодні акти звіряння не укладались, то кредиторська заборгованість відсутня.

Крім того заявник вважає, що даний спір належить до компетенції адміністративного суду.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання, яким просив розгляд справи проводити у відсутності його представника, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості в сумі 79 338,74 грн. по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії норм Законів України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 зазначеної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Якимівському району Запорізької області є Управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, протягом січня - грудня 2016 року позивачем надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають в Якимівському районі та мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 79 338,74 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - грудні 2016 року за формою "2-пільга".

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, що понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 79 338,74 грн. відповідачем відшкодовані не були, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 79 338,74 грн.

Позивач 31.03.2017 направив відповідачу лист № 12/129 від 30.03.2017 з вимогою відшкодування понесених витрат, що підтверджується фіскальним чеком № НОМЕР_1 від 31.03.2017, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 153, т. 1).

Вказана вимога залишена без відповіді та виконання.

Через невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості у сумі 79 338,74 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані протягом січня - грудня 2016 року послуги зв'язку пільговим категоріям населення сумі в 79 338,74 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх обов'язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогійна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які базуються на вимогах закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання відповідача на те, що договір про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій у 2016 році та жодні акти звіряння не укладались, а відтак кредиторська заборгованість відсутня, судова колегія вважає безпідставними, оскільки надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачено вимогами чинного законодавства України, а відсутність договору про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій в 2016 році та актів звіряння розрахунків за формою "3-пільга" свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Також судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що спір є адміністративним, оскільки спір у справі стосується неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань і жодна із сторін не здійснює владні управлінські функції. Фінансування з державного бюджету надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відповідно до вимог чинного законодавства України не свідчить про те, що даний спір є спором про право, порушене внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень під час здійснення владної управлінської функції. Відтак в даному випадку, спір не є публічно-правовим, а є господарським і підлягає розгляду в господарському суді.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2017 року у справі № 908/1017/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2017 року у справі № 908/1017/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3