Рішення

від 01.06.2017 по справі 921/240/17-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2017 рокуСправа № 921/240/17-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" вул. Ізюмська, 5, м. Київ, 03039, фактична адреса: вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, 46027

про, із урахуванням заяви (вх. №10905 від 15.05.2017) про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 346 650,57 грн.

За участі представників:

позивача: Семеняк В.В., довіреність №78 від 21.04.2017;

відповідача: Перепелюк П. З., довіреність № 27/2/17 від 27.02.2017.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 346 738,20 грн, з яких: 294 777,92 грн - основний борг, 39 385,78 грн - сума скорегованої дооцінки вартості товару (курсова різниця), 12 574,50 грн - три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно умов Договору поставки №27-04/1-30/70 від 27 квітня 2015 року, а також додаткової угоди №1 від 16 жовтня 2015 року до договору поставки №27-04/1-30/70 від 27 квітня 2015 року, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 11 квітня 2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27 квітня 2017 року, який відкладено до 15 травня 2017 року.

11 травня 2017 року від ТОВ "ДВА АГРО Україна" надійшла на електронну адресу господарського суду Тернопільської області заява від 10.05.2017 (вх. №10570 (е) від 11.05.2017), оригінал якої подано представником позивача в судовому засіданні 15 травня 2017 року (вх. №10905) про уточнення позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача 294 777,92 грн - основної суми боргу, 12 574,50 грн - 3 % річних та 39 298,15 грн - суму дооцінки вартості товару (курсової різниці), що разом становить 346 650,57 грн.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог (п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"), суд розцінив заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №10905 від 15.05.2017), як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми дооцінки вартості товару (курсової різниці) та ухвалою суду від 15.05.2017 прийняв її до розгляду.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

Також, 15.05.2017 представник позивача подав в судовому засіданні заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. №10905 від 15.05.2017).

Ухвалою суду від 15 травня 2017 розгляд справи було відкладено на 01 червня 2017 року.

Крім того, 01.06.2017 товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "ДВА АГРО Україна" через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 12007 від 01.06.2017), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 289777,92 грн - основної суми боргу, 12 574,50 грн - 3 % річних та 39 298,15 грн - суму дооцінки вартості товару (курсової різниці), що разом становить 341 650,57 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" (вх. № 12007 від 01.06.2017) про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом.

Присутній в судовому засіданні 01 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги, із врахуванням заяви про їх зменшення підтримав та просить суд стягнути з відповідача 289777,92 грн - основної суми боргу, 12 574,50 грн - 3 % річних та 39 298,15 грн - суму дооцінки вартості товару (курсової різниці), що разом становить 341 650,57 грн.

Відповідач, згідно усних пояснень присутнього в судовому засіданні 01.06.2017 представника, а також письмового відзиву на позов №113 від 29.05.2017 (вх. № 11774 від 29.05.2017), позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 294 777, 92 грн визнає. При цьому, відповідач вимоги позивача в частині стягнення скорегованої дооцінки вартості товару в сумі 39385,78 грн заперечує та вважає їх такими, що не підтверджені відповідними доказами, відповідно в цій частині позову просить суд відмовити. Також, щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 12574,50 грн - повноважний представник ТОВ "Агроцентр-Галичина" покладається на думку суду.

Крім того, 29.05.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", в порядку ст. 38 ГПК України, звернулось до суду із письмовим клопотанням №104 від 25.05.2017 (вх. №11775) про витребування доказів. Зокрема, просить суд витребувати у позивача: доказ імпортної складової структури ціни позову; докази включення до сум податкового зобов'язання ТОВ "ДВА АГРО Україна" суми коригування (донарахування) вартості товару, отриманого контрагентом ТОВ "Агроцентр-Галичина"; офіційно підтверджену інформацію щодо курсів валюти закупівлі імпортованого товару до гривні, встановленого ПАТ "Укрсиббанк", використаних у розрахунку коригування вартості товару станом на 02.04.2017 та наведеному у позовній заяві. Окрім того, просить суд витребувати у Головного управління статистики м. Київ та Головного управління ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Київ фінансові звіти позивача станом на 02.04.2017.

Розглянувши клопотання відповідача №104 від 25.05.2017 про витребування доказів, заслухавши в судовому засіданні пояснення та обґрунтування представників сторін, суд вважає, що останнє не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

В силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі (постанова пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. №18).

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище норм, клопотання сторони, подане в порядку статті 38 ГПК України, в обов'язковому порядку має містити відомості про те, які саме конкретно докази вона просить витребувати та відповідно обґрунтування причин неможливості отримання нею особисто даних доказів з метою надання суду в підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем заявлено вимогу витребувати у позивача докази імпортної складової структури ціни товару.

Відповідач, в обґрунтування підстав необхідності витребування зазначених вище доказів, посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 "Про удосконалення порядку формування цін", відповідно до якої формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. З огляду на положення даної постанови, відповідач вважає, що оскільки товар (стягнення вартості якого згідно договору поставки №27-04/1-30/70 від 27.04.2015 є предметом спору у даній справі) не є імпортним і не містить імпортної складової структури ціни, відповідно нарахування суми скорегованої дооцінки вартості даного товару є неправомірним.

Однак суд вважає, що докази імпортної складової структури ціни товару не мають значення для правильного вирішення даного господарського спору, а зазначені вище обґрунтування необхідності витребування у позивача доказів імпортної складової структури ціни товару є хибними.

Так, відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в ст. 632 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долара, є чинними, не визнаними недійсними, а тому, їх дотримання є обов'язковим в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 912/2173/16.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає правомірними доводи позивача про наявність у нього права на коригування ціни поставленого товару.

Також, суд зазначає, що відсутні підстави і для задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача доказів включення до сум податкового зобов'язання ТОВ "ДВА АГРО Україна" суми коригування (донарахування) вартості товару, оскільки відповідачем ніяким чином не обґрунтовано які саме дані будуть встановлені судом при дослідженні зазначених вище доказів та, відповідно, яке значення останні мають для правильного вирішення даного господарського спору.

Крім того, суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості по договору поставки № 27-04/1-30/70, укладеного 27 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина". В той же час, відображення у податковому обліку позивача операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Агроцентр - Галичина" підтверджує лише факт здійснення сторонами господарської операції та не може бути належним доказом підтвердження заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем суми коригування (донарахування) вартості товару.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що докази включення до сум податкового зобов'язання ТОВ "ДВА АГРО Україна" суми коригування (донарахування) вартості товару не стосується предмету спору.

Із зазначених вище підстав безпідставним є клопотання відповідача і в частині витребування у Головного управління статистики м. Київ та Головного управління ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Київ фінансових звітів позивача станом на 02.04.2017.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача офіційно підтвердженої інформації щодо курсів валют закупівлі імпортованого товару до гривні, встановлених ПАТ "Укрсиббанк" на сайті http://kurs.com.ua/ukrsibbank суд зазначає, що розміщена на веб-сайтах банків інформація з метою інформування населення, в тому числі, і щодо курсу продажу долара США, має офіційний характер, тому посилання на веб-сайт певного банку (в даному випадку ПАТ "Укрсиббанк") є посиланням на офіційне джерело інформації.

Отже, суд вправі самостійно зайти на даний сайт та перевірити зазначену позивачем інформацію щодо курсу продажу гривні станом на зазначену у розрахунку дату, відповідно витребовувати дані докази у ТОВ "ДВА АГРО Україна" немає необхідності.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача № 104 від 25.05.2017 про витребування доказів, подане в порядку статті 38 ГПК України, задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення в судовому засіданні представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Так, 27 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна", в особі директора Бойко В.Г., який діє на підставі Статуту (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", в особі директора Керницького О.І., який діє на підставі Статуту (надалі - Покупець) був укладений договір поставки товару № 27-04/1-30/70 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець, зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин (надалі - "Товар") на умовах, визначених у Договорі (п. 1.1. Договору).

Згідно п.2.1. та 2.2. Договору, загальна сума Договору визначається Додатками (специфікаціями), накладними та/або рахунками фактурами. Ціни на товар дійсні на момент укладення Договору й визначаються у гривнях та в грошовому еквіваленті в доларах США.

Сторони у п. п.2.4, 2.5 Договору узгодили, що сума, яка підлягає сплаті за Товар в гривнях, визначається за курсом продажу долара США публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на дату виписки рахунку, який щоденно розміщується на офіційному сайті ПАТ "УКРСИББАНК" за адресою: http://kurs.com.ua/ukrsibbank. У випадку зниження комерційного курсу гривні відносно долара США у період з моменту відвантаження товару до моменту його повної оплати, більш ніж на 4%, Постачальник перераховує вартість відвантаженого та попередньо не повністю оплаченого Покупцем товару, за винятком суми сплаченого авансу, за формулою:

So = A + (Sn/K1)*K2, де

A - авансовий платіж (перша частина платежу, якщо такий платіж здійснювався);

So - вартість товару з урахуванням коригування у зв'язку із зміною курсу долара США;

Sn - вартість товару на дату його відвантаження без урахування авансового платежу;

K1 - курс долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату відвантаження товару;

K2 - курс долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату оплати товару.

Пунктом 2.7. Договору визначено, що Покупець здійснює оплату товару на умовах передплати в розмірі 30% від вартості партії товару на підставі рахунку Постачальника протягом трьох робочих днів від дати його виставлення, а інша частина вартості партії товару (70%) повинна бути сплачена Покупцем до 30 вересня 2015 року.

Сторонами врегульований порядок приймання-передачі товару у Розділі 5 Договору, де зокрема зазначено, що приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних (п.5.3. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.10.1. Договору).

16 жовтня 2015 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору поставки товару №27-04/1-30/70 від 27.04.2015, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 2.7. Договору та виклали в такій редакції: Покупець здійснює оплату товару на умовах передплати в розмірі 30% від вартості партії товару на підставі рахунку Постачальника впродовж 3 (трьох) робочих днів від дати його виставлення, а інша частина вартості партії товару 70% повинна бути сплачена Покупцем до 31 жовтня 2015 року.

Крім того, сторони п. 1.2. Додаткової угоди визначили, що вона поширює свою дію на відносини сторін, що виникли з 27.04.2015 та є невід'ємною частиною Договору.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки та додатків до нього позивачем був поставлений відповідачу товар, визначений у специфікаціях № № 1-13 на суму 1 715 648,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №46/1 від 07.05.2015 на суму 10 983,17 грн, №66 від 18.05.2015 на суму 12 566,40 грн, №90 від 27.05.2015 на суму 263 819,62 грн, №111 від 10.06.2015 на суму 394 921,06 грн, №126 від 19.06.2015 на суму 48 974,40 грн, №138 від 22.06.2015 на суму 84 934,08 грн, №167 від 10.07.2015 на суму 47 015,21 грн, №180 від 30.07.2015 на суму 62 046,00 грн, №190 від 14.08.2015 на суму 74 743,96 грн, №201 від 15.09.2015 на суму 136 519,26 грн, №211 від 23.09.2015 на суму 60 667,20 грн, №218 від 12.10.2015 на суму 231,84 грн, №226 від 22.10.2015 на суму 97 201,92 грн, №228 від 22.10.2015 на суму 421 255,80 грн, №37 від 05.05.2015 на суму 2 745,79 грн, №57 від 14.05.2015 на суму 9 100,08 грн, №238 від 05.11.2015 на суму 2 122,85 грн та №269 від 04.12.2015 на суму 62 208,00 грн. Відповідач, у свою чергу, прийняв даний товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, згідно долучених представником позивача до матеріалів справи 15.05.2017 супровідним листом (заява) (вх.№10906) видаткових накладних №133 від 30.05.2016 на суму 30 119,04 грн, №162 від 07.06.2016 на суму 36 288,00 грн та довіреностей №182 від 27.05.2016 і №207 від 03.06.2016 вбачається, що позивачем в межах дії договору №27-04/1-30/70 від 27.04.2015 поставлено відповідачу товар ще на суму 66 407,04 грн.

Разом з тим, у вищезазначених видаткових накладних вказано договір № 27-041/1-30/70 від 27.04.2015 , тоді як учасники спірних правовідносин уклали правочин за номером 27-04/1-30/70 від 27.04. 2015.

В той же час, із долученого позивачем до матеріалів справи листа №53 від 21.03.2017, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" повідомило ТОВ "Агроцентр-Галичина" про те, що у видаткових накладних №133 від 30.05.2016 та №162 від 07.06.2016 допущена технічна помилка в номері договору і вірним слід вважати договір поставки №27-04/1-30/70 від 27.04. 2015.

Отже, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 858 463,68 грн.

Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди оплата за товар здійснюється в гривнях шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок Постачальника на умовах передплати в розмірі 30% від вартості партії товару на підставі рахунку протягом трьох робочих днів від дати його виставлення, а інша частина вартості товару 70% повинна бути сплачена Покупцем до 31.10.2015.

В порушення умов Договору відповідач провів оплату за отриманий товар лише частково в сумі 1 563 685,76 грн, про що свідчить банківська виписка з 01.01.2015 до 31.12.2016, сформована банком 01.02.2017.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" становить 294 777,92 грн, що, підтверджується (окрім іншого) підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами звірки взаємних розрахунків за період січень 2015 року - грудень 2016 року та січень 2015 року - березень 2017 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, всупереч умов Договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №27-04/1-30/70 від 27.04.2015 в сумі 294 777,92 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 3 % річних за період з 01.11.2015 по 03.04.2017 в сумі 12 574,50 грн.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання судом перевірено з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" представлений розрахунок 3% відсотків річних та визначено, що до задоволення підлягають заявлена позивачем сума - 12 574,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю в розмірі 39 298,15 грн.

Так, сторони в п. п. 2.2, 2.5, 2.6 договору домовились визначати грошовий еквівалент ціни товару в доларах США, сума, що підлягає сплаті за товар в гривнях, визначається за курсом продажу долара США публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на дату виписки рахунку, який щоденно розміщується на офіційному сайті ПАТ "УКРСИББАНК" за адресою: http://kurs.com.ua/ukrsibbank. Договірна початкова вартості товару визначається згідно розрахунку (додатків до договору), разом з ПДВ.

У випадку зниження комерційного курсу гривні відносно долара США у період з моменту відвантаження товару до моменту його повної оплати, більш ніж на 4%, Постачальник перераховує вартість відвантаженого та попередньо не повністю оплаченого Покупцем товару, за винятком суми сплаченого авансу, за формулою:

So = A + (Sn/K1)*K2, де

A - авансовий платіж (перша частина платежу, якщо такий платіж здійснювався);

So - вартість товару з урахуванням коригування у зв'язку із зміною курсу долара США;

Sn - вартість товару на дату його відвантаження без урахування авансового платежу;

K1 - курс долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату відвантаження товару;

K2 - курс долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату оплати товару.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку суми дооцінки вартості товару (курсової різниці) станом на 02.04.2017, розрахованого за вказаною формулою по видатковій накладній №228 від 22.10.2015 на суму 421 255,80 грн, де:

- (К1) курс продажу долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату відвантаження товару: на 22.10.2015 - 23,95 грн/долару США;

- (К2) курс продажу долара США за даними ПАТ "УКРСИББАНК" на дату позовної заяви: на 03.04.2017 - 27,15 грн/долару США;

- (А) авансовий платіж 22.10.2015 в сумі 126 376,74 грн;

- (Sn) вартість товару на дату його відвантаження без урахування авансового платежу: 22.10.2015 на суму 294 879,06;

відповідачу нарахована сума дооцінки вартості товару (курсова різниця) в розмірі 39 298,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вірно застосовано встановлений курс продажу долара США на зазначені дати і такі дії відповідають п.2.5 договору (витяг з веб-сайту http://kurs.com.ua/ukrsibbank міститься в матеріалах справи).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що також вбачається з п.8 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №3-133гс14.

Таким чином, наведеними нормами закону, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, які є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спорів у подібних правовідносинах із застосуванням тих самих норм матеріального права, умовами Договору поставки та встановленими судом обставинами справи спростовуються доводи відповідача щодо неправомірності визначення у договорі ціни товару в еквіваленті долар США поряд із визначенням такої ціни в національні валюті України, оскільки дані умови договору не суперечать нормам чинного законодавства України, а коригування платежів, в основі яких лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно іноземної валюти) прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим позовні вимоги, в частині стягнення курсової різниці в сумі 39 298,15 грн, розрахунок якої відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, також підлягають задоволенню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги, із врахуванням поданих позивачем заяв про зменшення позовних вимог, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення в сумі 341 650,57 грн, з яких: 289 777,92 грн - основна заборгованість, 39 298,15 грн - сума дооцінки вартості товару (курсова різниця), 12 574, 50 грн - 3% річних.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

Згідно п. 2.8. постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" за подання позовної заяви згідно платіжного доручення №1866 від 03.04.2017 сплачено судовий збір у розмірі 5 201,07 грн, тоді як 1,5% ціни позову (згідно заяви про зменшення позовних вимог 341 650,57 грн) становить 5124,76 грн.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 5124,76 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Тоді як, з Державного бюджету України позивачу, за умови подання останнім заяви, підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в сумі 76,31грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. М.Кривоноса, 2Б, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37556849 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна", вул. Ізюмська, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 38454264:

- 289 777 (двісті дев'яносто чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн 92 коп. - основної заборгованості;

- 39 298 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 15 коп. - суми дооцінки вартості товару (курсової різниці);

- 12 574 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 50 коп. - 3% річних;

- 5124 (п'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 76 коп. - судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 06 червня 2017 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька