Рішення

від 01.06.2017 по справі 922/1322/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р.Справа № 922/1322/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до СПОЖИВЧОГО ОСОБА_1 "ЖАСМІНОВИЙ", м. Харків про стягнення 12569,64 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №01-16юр/6010 від 15.08.2016;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - СПОЖИВЧОГО ОСОБА_1 ОСОБА_3 РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТАНКОПІЯ грошових коштів в сумі 19487,51 грн. - вартість електричної енергії за січень 2017 (де 16239,59 грн. - тарифна складова та 3247,92 грн. - ПДВ 20%); 891,81 грн. пені; 95,44 грн. - 3% річних та 194,88 грн. - інфляційних втрат за лютий 2017 року, нарахованих станом на 01 квітня 2017 року.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №04-7672С від 06.07.2004 щодо оплати вартості електричної енергії за січень 2017 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 19487,51 грн., а також нараховано пеню на суму боргу, що утворилась за грудень 2016 року та січень 2017 року, яка заявлена до стягнення в сумі 891,81 грн. Крім того, за порушення грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії за грудень 2016 року та січень 2017 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано станом на 01 квітня 2017 року 3% річних в сумі 95,44 грн. та 194,88 грн. інфляційних втрат.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідачем було змінено його найменування з СПОЖИВЧОГО ОСОБА_1 ОСОБА_3 РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТАНКОПІЯ на СПОЖИВЧИЙ ОСОБА_1 "ЖАСМІНОВИЙ" та місцезнаходженням відповідача є: 61100, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 20/1.

Отже, враховуючи те, що зміна найменування відповідача була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що відповідачем у даній справі є СПОЖИВЧИЙ ОСОБА_1 "ЖАСМІНОВИЙ".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 травня 2017 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Позивач 16 травня 2017 року подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №15567), в якій він просить стягнути з відповідача 11387,51 грн. вартість електричної енергії за січень 2017 (де 9489,59 грн. - тарифна складова та 1897,92 грн. - ПДВ 20%); 891,81 грн. - пені; 95,44 грн. - 3% річних та 194,88 грн. - інфляційні втрати.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та додані до неї документи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, прийняв надану заяву до провадження та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 17 травня 2017 року розгляд справи було відкладено на 01 червня 2017 р. о 10:00 год.

Представник позивача 26 травня 2017 р. надав супровідним листом (вх. №17269) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Також, представник позивача 01 червня 2017 р. надав клопотання (вх. №18127) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 01 червня 2017 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про відкладення розгляду справи на 01 червня 2017 року була надіслана на адресу відповідача: 61100, м. Харків, вул. Танкопія, 20/1, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте не була повернута підприємством зв'язку до господарського суду.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06 липня 2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (надалі -Постачальник) та СПОЖИВЧИМ ГАРАЖНИМ КООПЕРАТИВОМ ОСОБА_3 РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТАНКОПІЯ, який перейменовано на СПОЖИВЧИЙ ОСОБА_1 "ЖАСМІНОВИЙ" (надалі - Споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії №04-7672С (надалі - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).

Відповідно до пункту 9.11 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка зі сторін в установленому Договором порядку заявила про припинення його дії, а тому на даний час Договір є пролонгованим на 2017 рік.

Згідно п.2.1.2. Договору Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати Споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділу 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності Споживачу" та додатку 2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до умов пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

За умовами пункту 2.2.7 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до пункту 4.5 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, включаючи ПДВ. У платіжному дорученні Споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані в п. 4.1. та п.4.2.).

Згідно пункту 5 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору, Споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

Так, згідно акту про використану електричну енергію за грудень 2016 року відповідачем спожито електроенергії у кількості 18808 кВт на суму 24262,32 грн.

Позивачем виставлено відповідачу за використану електричну енергію за грудень 2016 рахунок № 7672 на суму 6360,41 грн., який відповідач отримав 23.12.2016 та мав сплатити до 31.12.2016.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплату за використану електричну енергію за грудень 2016 здійснив 06.01.2017 згідно платіжного доручення № 4 від 06.01.2017 на суму 7500 грн.

Також, згідно акту про використану електричну енергію за січень 2017 року відповідачем спожито електроенергії у кількості 15990 кВт на суму 20627,10 грн.

Позивачем виставлено відповідачу за використану електричну енергію за січень 2017 рахунок № 7672 на суму 19487,51 грн., який відповідач отримав 24.01.2017 та мав сплатити до 01.02.2017.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплату за використану електричну енергію за січень 2017 здійснив 20.04.2017 згідно платіжного доручення № 15 від 20.04.2017 на суму 8100 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за використану електричну енергію за січень 2017 становить 11387,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором спожиту електричну енергію у січні 2017 р. не оплатив.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі наявної заборгованості не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за отриману електроенергію за Договором про постачання електричної енергії №04-7672С від 06.07.2004 за січень 2017 року в розмірі 11387,51 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 891,81 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.4.2.1. Договору Споживач, за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, встановив, що розмір пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 886,89 грн.

Так, розмір пені за період з 01.02.2017 по 31.03.2017, нарахованої на суму боргу 19487,51 грн. становить 882,01 грн., а пені, нарахованої за один день прострочення на борг в сумі 6360,41 грн. (05.01.2017) становить 4,88 грн., що разом складає 886,89 грн.

Отже, в решті частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4,92 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних підлягає також частковому задоволенню в розмірі 95,02 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,42 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 194,88 грн., суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга Закон", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 194,88 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1599,59 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 12564,30 грн.

Стягнути з СПОЖИВЧОГО ОСОБА_1 "ЖАСМІНОВИЙ" (61100, м. Харків, вул. Танкопія, 20/1, код ЄДРПОУ 22680811) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 11387,51 грн. - вартість електричної енергії за січень 2017 року (де - 9489,59 грн. - тарифна складова та 1897,92 грн. - ПДВ 20%); 886,89 грн. - пені; 95,02 грн. - 3% річних; 194,88 грн. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору в сумі 1599,59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 5,34 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 06.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_4