Рішення

від 30.05.2017 по справі 915/275/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Справа № 915/275/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Садко» (54044, АДРЕСА_1)

до відповідача: Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38)

про: стягнення заборгованості 53867,65 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 76 від 22.05.2017,

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 36/07-Д від 16.02.2016,

Суть спору:

31 березня 2017 року Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Садко» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.03.2017 (вх. № 4806/17), в якій просить стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» на користь позивача 53867,65 грн., у тому числі: 38121,32 грн. - заборгованість за надані послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції (з яких інфляційні - 5381,32 грн.), 1346,41 грн. - 3% річних, 14399,92 грн. - пеня.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договорів № 61/1316 від 15.09.2015, № 61/1314 від 16.09.2015, № 01/1612-015-61/1319 від 16.12.2015; актів здачі-приймання послуг від 08.10.2015, 19.12.2015; рахунків №№ 1, 2 від 08.10.2015, № 3 від 19.12.2015; акту звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2015 року; претензій №№ 01/2501-16, 02/2501-16, 03/2501-16 від 25.01.2016; норм статей 526, 530, 625, 549, 550 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином грошових зобов'язань згідно з умовами укладених між сторонами договорів.

Відповідач у відзиві-клопотанні № 36/150 від 12.04.2017 просить суд:

1) відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат;

2) зменшити розмір пені до 100,00 грн.;

3) відстрочити виконання судового рішення на 1 рік;

4) на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан відповідача, - звільнити від сплати судового збору.

При цьому, належних обґрунтувань в підставу заявлених клопотань відповідачем не наведено, лише міститься посилання на скрутний фінансово-господарський стан підприємства.

Судом у судовому засіданні зауважено на зазначене клопотання відповідача, зокрема, щодо відстрочення виконання судового рішення, що таке процесуальне право сторона може реалізувати на будь-якій стадії виконання судового рішення, але однозначно після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.05.2017 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Також, у судовому засіданні представник позивача висловив заперечення щодо зменшення пені до 100 (ста) гривень, а також щодо відстрочення судового рішення.

Відповідач у судовому засіданні визнав суму основного боргу та підтримав заявлені ним клопотання про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат; зменшення розміру пені до 100,00 грн.; відстрочення виконання судового рішення на 1 рік та звільнення від сплати судового збору.

30.05.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

1) 15 вересня 2015 року між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» (виконавець) та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (замовник) було укладено договір № 61/1316, відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується надати за заявкою замовника послуги з водолазного обслуговування ракетного катера Прилуки , а саме: обстеження підводної частини катера, контроль поставки корабля в док на клітки (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору замовник сплачує послуги виконавця у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця після підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків.

Відповідальність сторін встановлена розділом 5 договору.

15 вересня 2015 року сторонами підписано акт-допуск для виконання робіт на території підприємства по договору № 61/1316 від 15.09.2015.

08 жовтня 2015 року між сторонами підписано акт здачі-приймання послуг по договору № 61/1316 від 15.09.2015 на послуги з водолазного обстеження ракетного катера Прилуки . За даним актом, договірна ціна по договору складає 9170,00 грн., належить до виплати 91700,00 грн.

Відповідно до рахунку № 2 від 08.10.2015 сума до сплати складає 9170,00 грн., у тому числі ПДВ - 1528,33 грн.

Позивачем наголошено, що вказаний рахунок отримано відповідачем нарочно, одночасно із актом здачі-приймання послуг.

Відповідач даний факт не заперечив.

2) 16 вересня 2015 року між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» (виконавець) та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (замовник) було укладено договір № 61/1314, відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується надати за заявкою замовника послуги з водолазного обслуговування корабля морської охорони проекту 1241.2 Григорій Куроп'ятников (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору замовник сплачує послуги виконавця у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця після підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків.

Відповідальність сторін встановлена розділом 5 договору.

16 вересня 2015 року сторонами підписано акт-допуск для виконання робіт на території підприємства по договору № 61/1314 від 16.09.2015.

08 жовтня 2015 року між сторонами підписано акт здачі-приймання послуг по договору № 61/1314 від 16.09.2015 на послуги з водолазного обслуговування корабля морської охорони проекту 1241.2 Григорій Куроп'ятников . За даним актом, договірна ціна по договору складає 9170,00 грн., належить до виплати 91700,00 грн.

Відповідно до рахунку № 1 від 08.10.2015 сума до сплати складає 9170,00 грн., у тому числі ПДВ - 1528,33 грн.

Позивачем наголошено, що вказаний рахунок отримано відповідачем нарочно, одночасно із актом здачі-приймання послуг.

Відповідач даний факт не заперечив.

3) 16 грудня 2015 року між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» (виконавець) та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (замовник) було укладено договір № 01/1612-015-61/1391, відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується надати за заявкою замовника послуги з водолазного обслуговування докових робіт по забезпеченню роздільного спуску корабля морської охорони проекту 1241.2 Григорій Куроп'ятников (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору замовник сплачує послуги виконавця у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця після підписання сторонами актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків.

Відповідальність сторін встановлена розділом 5 договору.

16 грудня 2015 року сторонами підписано акт-допуск для виконання робіт на території підприємства по договору № 01/1612-015-61/1391 від 16.12.2015.

19 грудня 2015 року між сторонами підписано акт здачі-приймання послуг по договору № 01/1612-015 від 16.12.2015 на послуги з водолазного обслуговування докових робіт по забезпеченню роздільного спуску корабля морської охорони проекту 1241.2 Григорій Куроп'ятников . За даним актом, договірна ціна по договору складає 14400,00 грн., належить до виплати 14400,00 грн.

Відповідно до рахунку № 3 від 19.12.2015 сума до сплати складає 14400,00 грн., у тому числі ПДВ - 2400,00 грн.

Позивачем наголошено, що вказаний рахунок отримано відповідачем нарочно, одночасно із актом здачі-приймання послуг.

Відповідач даний факт не заперечив.

4) 11 січня 2016 року між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 4 квартал 2015 року, згідно якого за даними позивача на 31.12.2015 заборгованість на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Садко» 32740,00 грн.

Таким чином, виконавцем - Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» умови вищевказаних договорів виконані в повному обсязі, замовник же умови договорів не виконав, виставлені рахунки не оплатив.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем на адресу Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» надіслано претензії № 01/2501-16, № 02/2501-16, № 03/2501-16 від 25.01.2016, до яких додано розрахунки заборгованості по кожному з договорів.

Однак, станом на момент звернення позивача до господарського суду з позовною заявою б/н від 29.03.2017 (вх. № 4806/17), заборгованість відповідачем не погашена, тобто взяті на себе зобов'язання не виконані.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті послуг.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, відповідно до приписів статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договорів № 61/1316 від 15.09.2015, № 61/1314 від 16.09.2015 та № 01/1612-015-61/1319 від 16.12.2015 надав відповідачу, а останній прийняв послуги на загальну суму 32740,00 грн., що не заперечується відповідачем як з усних пояснень, так і з наданого акту звірки (а. с. 39), та підтверджується наданими суду позивачем актами здачі-приймання послуг від 08.10.2015, 19.12.2015; рахунками №№ 1, 2 від 08.10.2015, № 3 від 19.12.2015

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплати за договорами не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги в розмірі 32740,00 грн., яка не оспорюється відповідачем.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1346,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5381,32 грн.

Розрахунки нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань наявні в матеріалах справи.

Судом перевірено надані розрахунки та встановлено, що позивачем розрахунок інфляційних та трьох відсотків річних здійснено арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідач у відзиві-клопотанні № 36/150 від 12.04.2017 просить суд відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, а також зменшити розмір пені до 100,00 грн., посилаючись на скрутний фінансово-господарський стан підприємства.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 5.3 договорів № 61/1316 від 15.09.2015, № 61/1314 від 16.09.2015 та № 01/1612-015-61/1319 від 16.12.2015 сторони передбачили, що за порушення термінів платежів більш ніж на 7 (сім) календарних днів замовник оплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення прострочення) від суми прострочення.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім наведеного, за приписами норм ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, вчасно не оплативши отримані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

За змістом п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 14399,92 грн.

Розрахунки нарахування пені наявні в матеріалах справи.

Судом перевірено надані розрахунки та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Отже, в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із останніми змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 7 від 14.07.2016) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що по-перше, відповідач є державним підприємством, по-друге, беручи до уваги те, що рухоме і нерухоме майно відповідача перебуває під арештом, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих послуг, то суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 7000,00 грн. із заявлених позивачем 14399,92 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38; ідентифікаційний код 14313240) на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Садко» (54044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 20865601) 32740,00 грн. - основного боргу, 5381,32 грн. - інфляційних втрат, 1346,41 грн. - 3% річних, 7000,00 грн. - пені, 1600,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення пені в сумі 7399,92 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 06 червня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова