Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/18760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/18760/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/18760/16

За позовом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної

реабілітації інвалідів"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія-Поділ";

2) компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Юдіної Ірини Георгіївни

про визнання недійсним договору управління майном

за участю представників сторін:

від позивача: Розводовська М.А., довіреність № б/н від 03.08.2016р.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія-Поділ" (далі - відповідач - 1) та компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) (далі - відповідач - 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіної Ірини Георгіївни (далі - третя особа) про:

- визнання недійсним договору управління майном від 25 липня 2014 року, з моменту його укладання;

- зобов'язання уповноваженої особи, на яку покладено реєстрацію іншого речового права, вилучити запис за номером: 6464671 від 25.07.2014р. 23:15:50 з Реєстру інших речових прав, який був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною Іриною Георгіївною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні договору управління майном від 25 липня 2014 року сторонами не було дотримано в момент його вчинення вимог, встановлених частинами 1,2 ст. 203 ЦК України та наказу №3253/5 Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/18760/16 (суддя Нечай О.В.) та розгляд справи призначений на 29.05.2017р., у зв'язку зі зверненням Господарського суду міста Києва із судовим дорученням про надання правової допомоги до Центрального органу іноземної держави (Об'єднане Королівство Великої Британії) провадження у справі № 910/18760/16 зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016р. поновлено провадження у справі та за заявою позивача, на підставі ст.89 ГПК України, виправлено описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.10.2016р. у справі № 910/18760/16.

Розпорядженням В.о.керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. № 05-23/1692, у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_12, в провадженні якого перебувала справа № 910/18760/16, проведено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справу №910/18760/16 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. справу №910/18760/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.05.2017р.

29.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явку представника, який перебуває у відрядженні, та про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Присутній у судовому засіданні 29.05.2017р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.10.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.10.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, в порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.10.2016р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, перелік таких обставин наведений у зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 був повідомлений належним чином та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, а також подати свої заперечення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Враховуючи викладене. суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів та третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014р. був укладений договір управління майном (далі - договір) між Компанією Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.), місцезнаходження Британські Вергінські острови, номер компанії БВО: 1825124, в особі гр. Німеччини ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності, посвідченої від імені компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) 23.05.2014р. присяжним повіреним та державним нотаріусом, що діяв від імені та в інтересах держави Гренада, ОСОБА_13 та підписано директором ОСОБА_14 строком до 01.04.2015р., апостильованої 29.05.2014р. ОСОБА_7, старшим адміністратором Міністерства закордонних справ Гренади (далі - установник управління), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю Синергія-Поділ , ідентифікаційний код юридичної особи 38778720, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації 18.07.2013р., 10711020000030955, в особі директора ОСОБА_15, що діяв на підставі статуту, протоколу №1/20 від 20.03.2014р., наказу №1 від 13.03.2014 року (далі - управитель).

Відповідно до п. 1.1. договору установник управління передав управителю, а управитель прийняв наступне майно: адміністративна будівля (літера П ), загальною площею 916,9 кв. м, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе (тепер - Кирилівській), буд. 60.

В розділі 8 Підписи сторін цього договору, в графі установник управління зазначено Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), наявний підпис представника Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.) за довіреністю та відтиск печатки Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.).

Договір управління майном 25.07.2014р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною Іриною Георгіївною, на підставі чого останньою було внесено запис про реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно за №6464671 від 25.07.2014р.

Позивач також зазначає, що в тексті договорі допущені суттєві помилки, а саме:

- в абз. першому вступної частини договору, замість назви Віргінські острови зазначено Вергінські острови

- в п. 1.6. замість назви Віргінські острови зазначено Біргінські острови ;

- не вказана держава, де зареєстровано юридичну особу, що суперечить Наказу №3253/5 Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010 року, а саме - п. 6.11.

- наявні скорочення найменувань юридичних осіб Split Group Ltd. та Avers Veirat Ltd., а також, допущена помилка перекладу в слові Лімітет , що суперечить Наказу №3253/5 Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010 року, а саме - п. 6.9.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014р. у справі №910/5761/14 позовні вимоги підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" задоволені, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі (літерА "П") загальною площею 916,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, укладений 07.04.2011р. між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №636 (пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року).

В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014р. у справі №910/5761/14 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.04.2011 року (пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року) залишено в силі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у справі №910/26688/14 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2015р. № 910/26688/14 про витребування у компанії Split Group Ltd. (Спліт Групп Лімітед) об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. П , заг. пл. 916,9 кв.м, з реєстраційним номером 75298680000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), 60 на користь підприємства Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів .

28.04.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна відповідно до чинного законодавства України на підставі рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/5761/14 від 11.06.2014р., постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/5761/14 від 18.11.2014р., постанови Вищого господарського суду України по справі № 910/5761/14 від 28.07.2015р., рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/26688/14 від 31.07.2015р., постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/26688/14 від 05.04.2016р., наказу Господарського суду міста Києва по справі № 910/26688/14 від 20.04.2016р. здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (літера П ), загальною площею 916,9 кв.м, що знаходить у м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 60 на користь підприємства Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів .

Позивач стверджує, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням Наказу №3253/5 Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010р., містить численні помилки в тексті договору, підписаний представником та скріплений печаткою Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), що не є стороною зазначеного договору, а також не було дотримано в момент його вчинення вимог, встановлених частинами 1,2 ст. 203 ЦК України, у зв'язку із просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, однією зі сторін оскаржуваного правочину є Компанія Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) в особі уповноваженого представника - гр. Німеччини ОСОБА_5.

Разом з тим, в розділі 8 Підписи сторін договору, в частині підпису установником управління зазначено Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), наявний підпис, як зазначено, представника Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.) за довіреністю та відтиск печатки Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.).

При цьому, Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.) не є стороною договору управління майном від 25 липня 2014 року, а тому у останнього відсутні підстави бути його підписантом.

Також судом встановлено, що оскаржуваний договір від імені компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) уповноваженою особою, в тому числі гр. Німеччини ОСОБА_5, який, як зазначено в договорі, діяв на підставі довіреності, посвідченої від імені компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) 23.05.2014р. присяжним повіреним та державним нотаріусом, що діяв від імені та в інтересах держави Гренада, ОСОБА_13 та підписано директором ОСОБА_14 строком до 01.04.2015р., апостильованої 29.05.2014р. ОСОБА_7, старшим адміністратором Міністерства закордонних справ Гренади, не підписаний.

Згідно ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ст. 1030 цього ж кодексу предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Відповідно до ст. 1032 ЦК установником управління може бути власник майна, яке знаходиться в управлінні, а у випадках, прямо передбачених законом, - особа, яка не є власником (орган опіки та піклування, опікун, піклувальник, нотаріус тощо), коли необхідність управління наявна, а воля власника з причин, від нього незалежних, відсутня.

Не може виступати установником особа, якій майно належить на іншому правовому титулі, ніж право власності, якщо інше не передбачено в силу прямої вказівки закону. Право власності в особи виникає на підставах, визначених законом. Право власності на нерухоме майно має підтверджуватися правовстановлювальними документами, згідно з переліком, визначеним законодавством. Право власності на рухоме майно презумується в особи і в разі його оспорювання може підтверджуватися будь-якими припустимими доказами належності володільцю.

У випадку відсутності в установника титулу власника на момент укладення договору управління майном така угода може бути визнана недійсною як укладена неналежною стороною.

Відповідно до оспорюваного договору установником управління є компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.).

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно абз. 2 п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , до вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення у справах № 910/5761/14 та № 910/26688/14 мають преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, повторного доведення не потребують.

В зазначених рішеннях, зокрема встановлено, що адміністративна будівля (літера П ), загальною площею 916,9 кв. м, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе (тепер - Кирилівській), буд. 60, яка є предметом спірного договору, вибула з власності підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів незаконно, а тому компанія Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) не може вважатися добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна.

Як встановлено судом, 28.04.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна відповідно до чинного законодавства України здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (літера П ), загальною площею 916,9 кв.м, що знаходить у м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 60 на користь підприємства Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів .

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, з урахуванням відсутності підпису уповноваженого представника та печатки Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) на спірному правочині, враховуючи, що підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів є законним власником адміністративної будівлі літера П , загальною площею 916,9 кв. м, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе (тепер - Кирилівській), буд. 60, а Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) є недобросовісним набувачем вказаного майна, суд дійшов висновку, що останній як установник управління не володів необхідним обсягом обсяг цивільної дієздатності в момент вчення договору управління майном від 25.07.2014р., а тому наявні беззаперечні, в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, підстави для визнання його недійним та задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, посилання позивача на порушення положень Наказу №3253/5 Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства не приймаються судом до уваги, оскілки, враховуючи предмет розгляду у даній справі, вказані порушення не входять до предмету доказування, та підлягають встановленню та кваліфікації в межах оскарження нотаріальних дій.

Також, оскільки позов у даній справі подано до товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія-Поділ" та компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.), а вимога про зобов'язання уповноваженої особи, на яку покладено реєстрацію іншого речового права, вилучити запис за номером: 6464671 від 25.07.2014р. 23:15:50 з Реєстру інших речових прав, заявлена щодо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіної Ірини Георгіївни, яка має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним з моменту укладання договір управління майном від 25 липня 2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія-Поділ" та компанією Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.).

3. Стягнути з Split Group Ltd. (Спліт Групп Лімітед) (Британські Віргінські острови, БВО:1825124) на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 21, код ЄДРПОУ 32209626) витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00 грн. Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія-Поділ" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 60, код ЄДРПОУ 38778720) на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 21, код ЄДРПОУ 32209626) витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00 грн. Видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.2017р.

СуддяА.І. Привалов