Постанова

від 31.05.2017 по справі 916/1497/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р.Справа № 916/1497/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ Муніципальна служба охорони - Захватаєв Р.А. - за довіреністю;

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони

на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2017 року

по справі №916/1497/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони

про стягнення 500408грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судових засіданнях 27.04.2017р., 15.05.2017р. та 30.05.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 31.05.17р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

06.06.2016р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони (надалі - відповідач, ТОВ Муніципальна служба охорони ), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 409532грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01.01.2013р. - 288000грн., сума 3% річних - 13300грн. та сума інфляційних нарахувань - 108232грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.01.2013р. між сторонами у справі був укладений договір оренди обладнання №030113, за умовами якого позивач за обумовлену орендну плату надав відповідачу в тимчасове володіння та користування обладнання (зазначене у додатку 1 до договору) для використання у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Проте відповідач востаннє сплатив орендну плату за травень 2013 року, внаслідок чого у ТОВ Муніципальна служба охорони перед ФОП ОСОБА_2 за період з червня 2013 року по травень 2016 року утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 288000грн.; за несвоєчасне виконання умов договору в частині сплати орендної плати позивачем відповідачу були нараховані річні та інфляційні втрати у вищезазначених розмірах відповідно до розрахунків, які містяться у тексті позовної заяви.

З посиланням на норми ст.ст.11,16, ч.1 ст.626, ст.ст. 629, 525,526,759,762,764,625 (ч.2) ЦК України, ст.193 ГК України ФОП ОСОБА_2 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. позов задоволено повністю - стягнуто з ТОВ Муніципальна служба охорони на користь ФОП ОСОБА_2 288000грн. заборгованості з орендної плати, 13300грн. 3% річних, 108232грн. інфляційних втрат та 6142,98 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ Муніципальна служба охорони без задоволення. В резолютивній частині рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. змінено невірно зазначений ідентифікаційний код ТОВа Муніципальна служба охорони 37678588 на вірний 37678555.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. у справі №916/1497/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.12.2016р. справу №916/1479/16 прийнято до свого провадження.

27.02.2017р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просив відхилити позовну заяву.

02.03.2017р. ФОП ОСОБА_2 подав суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 500408грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. - 352000грн., 3% річних - 19800грн. та інфляційні нарахування - 128608 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2017р. (суддя Д`яченко Т.Г.) позов задоволено - стягнуто з ТОВ Муніципальна служба охорони на користь ФОП ОСОБА_2 500408грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. у розмірі 352000грн., сума 3% річних у розмірі 19800грн. та сума інфляційних нарахувань у розмірі 128608грн.; стягнуто з ТОВ Муніципальна служба охорони на користь ФОП ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 7506,12грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.11,ч.2 ст.16, ч.1 ст.509, ст.526, ч.1 ст.626, ст.ст.629,627, ч.1 ст.759, ст.625 ЦК України, ст.ст.193,173,175, ч. ст.218 ГК України та вмотивовано тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №030113 від 01.01.2013р., позивачем (Орендодавцем) було передано, а відповідачем (Орендарем) було прийнято обумовлене в додатку номер 1 до Договору обладнання, а саме пульт централізованого спостереження „Орлан" з чотирма виносними модемами, НАSP-ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse, що засвідчується Актом приймання передачі обладнання та комплектуючих, переданих в оренду, який є Додатком №2 до Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, та підписаний з боку Орендодавця та Орендаря. Матеріали справи не містять доказів повернення майна, отриманого відповідачем за Актом, позивачеві, доказів сплати орендної плати, починаючи з липня 2013 року за користування об'єктом оренди, отже, з урахуванням п.9.1, п.9.2 Договору, відповідно до яких Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, та припиняє свою дію 25 грудня 2013 року, Договір є діючим. Судом встановлено факт неналежного виконання ТОВом Муніципальна служба охорони прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди обладнання №030113 від 01.01.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 352000 грн. за Договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом. Крім того, розрахунок 3% річних проведено позивачем за період з липня 2013р. по лютий 2017р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 19800 грн. Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з липня 2013р. по січень 2017р. - відповідно до розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 128608 грн. Суд, перевіривши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 19800 грн. та інфляційних втрат у розмірі 128608 грн., вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення правомірними. Наданий відповідачем 10.03.2017р. розрахунок 3% річних не приймається судом до уваги, у якості контррозрахунку, оскільки розрахунок ТОВ „Муніципальна служба охорони" здійснений за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р., проводився відповідачем на суму 8000 грн., яка є місячним платежем в якості орендної плати за укладеним Договором, а не на суму боргу, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року за період з 01.07.2013р. по 28.02.2107р. Суд відхилив посилання відповідача на відмову у продовженні договору оренди на новий строк, оскільки відповідне повідомлення надсилалось на неналежну адресу ФОП ОСОБА_2 та не могло бути ним отримане.

Не погодившись з рішенням суду від 10.03.2017р., ТОВ Муніципальна служба охорони звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- договір оренди №030113 від 01.01.2013р. є недійсним, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження права власності на предмет договору оренди;

- ОСОБА_2 надає пояснення щодо наявності права власності на предмет договору оренди №030113 від 01.01.2013р., однак не надає доказів набуття такого права власності, проте гарантує наявність такого права умовами самого договору оренди (п.1.2), із чого вбачається, що фактично ОСОБА_2 повідомив директору ТОВ МСО неправдиві відомості щодо предмета договору оренди;

- з огляду на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він відповідно до ст. 761 ЦК України є власником або уповноваженим на укладання договору оренди майна, можливо дійти висновку, що позивач, як орендодавець, не мав право укладати оскаржуваний договір оренди, а тому відповідно ст.ст. 203, 215 ЦК України даний договір слід визнати недійсним, як такий, що вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- відповідно до ч.1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Однак, такі істотні умови договору, як орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу Договором №030113 від 01.01.2013р. не передбачені;

- місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, а саме вважає, що Договір оренди №030113 від 01.01.2013р. є діючим по теперішній час (до повного виконання сторонами своїх зобов'язань) - умова Договору про його дію до повного виконання не може вважатися встановленим строком припинення такого договору;

- у будь якому випадку Договір оренди №030113 від 01.01.2013р. не може бути продовжений автоматично більше ніж один раз з дня обумовленого його припинення, тобто з 25 грудня 2013 року, на дванадцять місяців, до 25 грудня 2014 року;

- позовні вимоги є безпідставними також і тому, що предмет договору оренди (відповідно до Додатку №1 до Договору № 030113 від 01.01.2013р. це пульт централізованого спостереження Орлан з чотирма виносними модемами, НА5Р - ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер АМО, монітор НР, клавіатура з мишкою) було вилучено самим ФОП ОСОБА_2 - позивачем по справі.

Разом з апеляційною скаргою скаржником подане клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. відновлено ТОВ Муніципальна служба охорони процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

В засіданні суду апеляційної інстанції 27.04.2017р. ФОП ОСОБА_2 заявив відвід колегії суддів (надавши відповідну письмову заяву), у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 15.05.2017р.

26.04.2017р. позивач подав суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення ухвали суду від 03.04.2017р., в якій просив суд:

- роз'яснити йому, які саме докази суд розглядав в підтвердження поважності причин які унеможливили отримання копії рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2017р.представником відповідача раніше 17.03.2017р.;

- роз'яснити, які саме докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі були додані до апеляційної скарги яка надійшла до суду 28.03.2017р. та яку саме оцінку дав суд цим доказам.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. по справі №916/1497/16 відмовлено.

29.05.2017р. скаржник подав суду апеляційної інстанції письмові пояснення до апеляційної скарги.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 01.01.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони (Орендар) був укладений Договір оренди обладнання №030113 (надалі - Договір №030113), відповідно до умов п. 1.1. якого Орендодавець надає Орендарю за обумовлену договором плату в тимчасове володіння та користування обладнання, яке зазначено в Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною його частиною, для використання в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

У Додатку №1 до Договору №030113 від 01.01.2013р. Перелік обладнання та комплектуючих, що передають в оренду зазначено, що в оренду передається наступне обладнання:

1.Пульт централізованого спостереження Орлан з чотирма виносними модемами.

2.НАSP - ключ апаратного захисту.

3.Настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse.

Відповідно до п.1.2 Договору №030113 від 01.01.2013р. на момент укладення договору Орендодавець гарантує, що обладнання, що передається в оренду, належить Орендодавцю на праві власності, не перебуває в заставі, не арештоване, не є предметом позовів третіх осіб.

Пунктом 1.3 Договору №030113 від 01.01.2013р. сторони визначили, що у разі невиконання умов п.1.2 Договору, він, на вимогу Орендаря, може бути визнаний недійсним.

Відповідно до п.2.1.1 Договору№030113 від 01.01.2013р., Орендодавець зобов'язаний передати, згідно з Додатком №1 до Договору, обладнання яке є об'єктом оренди на протязі п'яти днів з моменту підписання дійсного договору.

Зазначене в Додатку номер 1 до Договору №030113 від 01.01.2013р. обладнання, а саме пульт централізованого спостереження Орлан з чотирма виносними модемами, НАSP-ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse було передано Орендодавцем та прийнято Орендарем, про що свідчить Акт приймання передачі обладнання та комплектуючих, переданих в оренду, який є Додатком №2 до Договору №030113 від 01.01.2013р., та підписаний з боку Орендодавця та Орендаря (копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Відповідно до п. 2.2.4. Договору№030113 від 01.01.2013р. Орендар зобов'язаний в строки, узгоджені сторонами дійсного Договору, вносити оренду плату за користування отриманим в оренду обладнанням.

Орендна плата складає 8000грн. на місяць (п.5.1 Договору№030113 від 01.01.2013р.).

Відповідно до пунктів п.9.1, п.9.2 Договору №030113 від 01.01.2013р. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, та припиняє свою дію 25 грудня 2013 року.

Згідно із п.9.7 Договору №030113 від 01.01.2013р. якщо за 5 днів до спливу строку дії Договору оренди жодна з його сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду по Договору або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах використання обладнання, договір автоматично продовжується на наступний дванадцятимісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання за умовами Договору №030113 від 01.01.2013р. виконав у повному обсязі - передав ТОВ Муніципальна служба охорони об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання передачі в оренду обладнання (Додаток 2 до Договору оренди №030113 від 01.01.2013р.).

Відповідач протягом часу з січня 2013р. по травень 2013р. сплатив позивачу орендну плату на виконання умов Договору №030113 від 01.01.2013р., що підтверджується виписками АБ Південний по рахунку ФОП ОСОБА_2 (т.1, а.с.16-20).

Звертаючись до суду з позовом ФОП ОСОБА_2 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) зазначив, що починаючи з червня 2013р. ТОВ Муніципальна служба охорони перестало виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором №030113 від 01.01.2013р. - припинило сплачувати орендну плату. Отже борг з орендної плати за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р. (44 місяці) становить 352000грн. (44*8000грн.=352000грн.), на які ФОП ОСОБА_2 інфляційні втрати - 128608грн. та 3% річних - 19800грн.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовідносини між сторонами по даній справі виникли на підставі укладеного Договору оренди обладнання №030113 від 01.01.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №030113 від 01.01.2013р. ФОП ОСОБА_2 передав, а ТОВ Муніципальна служба охорони прийняло обумовлене в Додатку №1 до Договору №030113 від 01.01.2013р. обладнання - саме пульт централізованого спостереження „Орлан" з чотирма виносними модемами, НАSP-ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse.

Матеріали справи не містять доказів повернення майна, отриманого відповідачем за Актом, позивачеві, доказів сплати орендної плати, починаючи з липня 2013 року за користування об'єктом оренди, отже суд першої інстанції дійшов праовмірного висновку про те, що з урахуванням п.9.1, п.9.2 Договору, відповідно до яких Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, договір є діючим.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він 07.12.2013р. надсилав ФОП ОСОБА_2 письмове повідомлення від про непродовження дії договору (ч.1, а.с.185) що свідчить про небажання ТОВ Муніципальна служба охорони продовжувати строк дії Договору №030113 від 01.01.2013р. на наступний 12-місячний строк.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З повідомлення від 07.12.2013р. вбачається, що воно було направлено відповідачем за адресою : 68633, м.Ізмаїл, в/ч 93916, б.4 кв.12.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Відповідно до інформації, яка міститься Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на 01.01.2013 року, місце проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначено як: 68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, Військова частина 93916АДРЕСА_1.

Таким чином, повідомлення від 07.12.2013р. було направлено відповідачем на неналежну адресу позивача, а отже не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставини повідомлення Орендарем Орендодавця про непродовження дії Договору №030113 від 01.01.2013р., доказів отримання такого повідомлення ФОП ОСОБА_2 відповідач не надав.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ТОВ Муніципальна служба охорони , наведені останнім з наданням копій поштових конвертів, на яких зазначена належна позивачу адреса, та які, за твердженням відповідача, також ФОП ОСОБА_2 не отримуються, як належний доказ того, що, як стверджує відповідач, позивач не отримує кореспонденцію за місцем своєї реєстрації, оскільки це не спростовує доводів позивача щодо невірно зазначеної і не належної йому як реєстраційної, тієї адреси стосовно індексу, яка була зазначена на поштовому конверті з відправленням зазначеного вище повідомлення про небажання продовжувати строк дії Договору, а отже і неможливістю отримання позивачем такого повідомлення.

Таким чином, за встановлення факту неналежного виконання ТОВом Муніципальна служба охорони зобов'язань за Договором №030113 від 01.01.2013р. суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 352000грн. за вищезазначеним договором за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України,учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 1.1, 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.

В заяві ФОП ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог від 02.03.2017р. (т.2, а.с.113-118) містяться розрахунки інфляційних втрат та 3% річних. Розрахунок 3% річних проведено за період з липня 2013р. по лютий 2017р. - відповідно до розрахунку розмір 3% річних становить 19800 грн. Розрахунок інфляційних втрат здійснено ФОП ОСОБА_2 за період з липня 2013р. по січень 2017р. - відповідно до розрахунку інфляційні втрати становлять 128608 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначені розрахунки, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правильності зазначених розрахунків, а отже - і обґрунтованості позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, наданий відповідачем 10.03.2017р. суду першої інстанції розрахунок 3% річних правомірно не був прийнятий судом до уваги, так як цей розрахунок здійснений відповідачем за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р., на суму 8000грн. (яка є місячним платежем в якості орендної плати за Договором №030113 від 01.01.2013р.), а не всю суму боргу, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором №030113 від 01 січня 2013 року за період з 01.07.2013р.

Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. по даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.12.2016р. звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не були перевірені доводи відповідача щодо обставин вилучення 01.08.2013р. позивачем у відповідача обладнання, яке було передано в оренду за договором оренди №030113 від 01.01.2013р. Також судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки розгляду справи судом першої інстанції за відсутності представника відповідача, а також за відсутності будь-яких документів в обґрунтування заперечень відповідача. Крім того, судами не було надано правової оцінки судовим рішенням у справі №522/12965/14-ц, які були залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24.10.2016р.

З вищезазначеного приводу колегія суддів зазначає наступне.

При новому розгляді справи господарський суд Одеської області ухвалою від 18.01.2017р. витребував з Приморського ВП ГУНП в Одеській області ( належним чином засвідчені копії усіх документів, наявних в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за №12013170500008655 від 03.08.2013р., за заявою ОСОБА_4 (директора ТОВа Муніципальна служба охорони ).

27.02.2017р. на виконання ухвали суду копії матеріалів кримінального провадження №12013170500008655надійши до господарського суду Одеської області (т.2, а.с.72-112).

З вищезазначених матеріалів вбачається, що 03.08.2013р. громадянин ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій, відповідну заяву було внесено до ЄРДР за кваліфікацією ч. 1 ст.190 КК України, про що свідчить відповідний витяг з кримінального провадження №12013170500008655. В заяві ОСОБА_5 просив здійснити заходи, спрямовані на припинення несанкціонованого втручання в дію електронних систем пульта дистанційного спостереження ТОВ Муніципальна служба охорони з боку ОСОБА_2, який вивіз даний пульт у невідомому напрямку, чим блокував роботу ТОВ М.С.О. , а також розповсюджує неправдиві відомості про роботу фірми,та діючи за домовленістю з іншими охоронними фірмами фактично ставить під загрозу збереження майна клієнтів.

Постановою Слідчого СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 29.08.2013р. кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170500008655 від 03.08.2013р., закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Таким чином, твердження відповідача про вилучення орендованого обладнання у ТОВа Муніципальна служба охорони особисто ОСОБА_2 не підтверджені будь-якими належними та допустимими письмовими доказами, отже відповідачем не доведені.

В частині надання правової оцінки судовим рішенням у справі №522/12965/14-ц за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони про стягнення грошових кошів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, в межах розгляду справи №№522/12965/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ТОВа Муніципальна служба охорони про стягнення грошових кошів ФОП ОСОБА_2 участі не приймав (не був стороною справи), отже, судом першої інстанції цілком слушно зазначено про те, що не можуть прийматися до уваги, як такі, що не потребують додаткової перевірки та доказування, будь-які факти, які встановлені судом в межах вищезазначеної цивільної справи щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

У постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2016р. по справі №№522/12965/14-ц зазначено, що 03.08.2013р. ОСОБА_2 (з яким відповідач уклав договір № 030113 від 01 січня 2013 року про надання в оренду обладнання пульту централізованого спостереження і згідно якого відповідачу було передано в оренду пульт централізованого спостереження, NASP- ключ апаратного захисту, комп'ютер та відповідно номер телефонного зв'язку), незаконно вилучив орендоване обладнання, у зв'язку з цим ТОВ Муніципальна служба охорони звернулось до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення злочину.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016р. у справі №522/12965/14-ц не встановлювався факт вилучення обладнання ОСОБА_2

Разом з цим, обставина незаконного вилучення майна вважалась би підтвердженою у разі наявності вироку суду щодо позивача, яким би встановлювалося вчинення ОСОБА_2 відповідних дій та їх незаконність, що випливає із нормативного змісту ч.4 ст.35 ГПК України: Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Наявність такого вироку суду для господарського суду породжувала би необхідність вважати обов'язковими висновки щодо того, чи мало місце незаконне вилучення обладнання у ТОВ Муніципальна служба охорони та чи вчинене це діяння саме ОСОБА_2

Наразі такий вирок відсутній, кримінальне провадження закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, а інших доказів вилучення майна суду не надано.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає, що підстави для застосування п.1 с.1 ст.83 ГПК України, як того вимагає відповідач, відсутні.

Твердження ТОВ Муніципальна служба охорони що договір оренди №030113 від 01.01.2013р. є недійсним, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження права власності на предмет договору оренди, спростовуються матеріалами справи, а саме:

- копією договору №2 від 03.01.2012р., укладеним між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець), за умовами якого ФОП ОСОБА_2 придбав у власність, зокрема, обладнання ПЦС (пульт централізованого спостереження) Орлан (т.2, а.с.156-157);

- копією видаткової накладної №РН-0000025 від 08.02.2012р. до вищезазначеного договору (т.2, а.с.158);

- копією паспорту комплекту розширення пульта централізованого спостереження каналу зв'язку GSM Орлан (Орлан голосовий) (т.2, а.с.159-160).

Договір №030113 від 01.01.2013р. наразі є чинним, доказів зворотнього матеріали справи не містять (ініціювання ТОВ Муніципальна служба охорони судового спору з приводу визнання недійсним договору, тощо), а отже його умови мають виконуватись сторонами належним чином.

Відповідач не скористався своїм правом оспорити договір з підстав його невідповідності закону ані в окремому судовому провадженні, ані в межах даної справи шляхом подання зустрічного позову, натомість, вимагає від господарського суду реалізації процесуальних повноважень, які є правом, а не обов'язком суду і не повинні підміняти собою процесуальні ініціативи зацікавленої сторони виходячи з принципу диспозитивності.

У відповідності до п.9.7 Договору №030113 від 01.01.2013р. якщо за 5 днів до спливу строку дії Договору оренди жодна з його сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду по Договору або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах використання обладнання, договір автоматично продовжується на наступний дванадцятимісячний строк.

Матеріали справи не містять повідомлення відповідачем позивача за адресою: 68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, Військова частина 93916АДРЕСА_1. (яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) про намір не продовжувати дію Договору, отже договір є таким, що є автоматично продовжувався на наступний 12-місячний строк.

Посилання ТОВ Муніципальна служба охорони на те, що Договір №030113 від 01.01.2013р. не містить низки істотних умов, ніяким чином не свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, оскільки по-перше відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (про що зазначено у ч. ст.627 ЦК України), а по-друге - таке право передбачено та унормовано приписами ст.625 ЦК України.

На думку колегії суддів, повернення орендованого майна ФОП ОСОБА_2 за Договором №030113 від 01.01.2013р. має відбуватись у той самий спосіб, в який майно передавалось ТОВ Муніципальна служба охорони у 2013р. - шляхом складання відповідного Переліку(акту) обладнання та комплектуючих, отже належним доказом повернення позивачу майна може бути лише вищезазначений Перелік (Акт); доказів складання та підписання якого матеріали справи не містять.

Відповідач не надав доказів, що після направлення ФОП ОСОБА_2 повідомлення про небажання продовжувати договір, ТОВ Муніципальна служба охорони вживало заходів для повернення майна з оренди позивачу, що, на думку колегії суддів свідчить про продовження користування ним майном та, відповідно, законність вимог про стягнення орендної плати за спірний період та нарахованих на заборгованість інфляційних та річних.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів звертає увагу на нелогічність та непереконливість тверджень про припинення дій договору 25.12.2013р. у зв'язку із згаданим повідомленням про непродовження його дії, оскільки під ризиком відповідальності у вигляді сплати неустойки за весь час користування майном після закінчення оренди згідно ч.2 ст.785 ЦК України ТОВ Муніципальна служба охорони повинно було вживати заходів для термінового повернення майна після направлення повідомлення від 07.12.2013р., адже кримінальне провадження було закрите ще 29.08.2013р., або вчинити інших заходів, спрямованих на з'ясування долі майна, якщо воно в нього в дійсності було відсутнє.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про задоволення позову місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, підстави для його зміни або скасування відсутні, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2017р. у справі №916/1497/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 06.06.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.