Ухвала

від 01.06.2017 по справі 533/1018/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1018/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1049/17Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секретарі Ткаченко Т.І.

за участю представника відповідача Погорілого Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", третя особа Відділ Держгеокадастру у Козельщинському районі Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", третя особа Відділ Держгеокадастру у Козельщинському районі Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

З рішенням місцевого суду не погодилась позивач ОСОБА_3, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оспорюваний договір оренди не містить таких істотних умов, як: кадастровий номер земельної ділянки, порядок внесення орендної плати, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; зазначення індексації орендної плати, порядок її внесення; вартість земельної ділянки, яка у договорі не відповідає дійсній.

Також вказує, що всупереч п. 19 договору оренди земельна ділянка передана орендарю в день підписання договору.

Вказує, що п.п.8-13 договору оренди не передбачено правил, відповідно до яких здійснюється виконання умов договору оренди землі щодо внесення і перегляду орендної плати та проведення індексації.

Відсутність у договорі оренди істотної умови як порядок внесення і перегляду орендної плати, порушує її права, оскільки відповідач систематично порушує вимоги закону та договору щодо строків виплати орендної плати, допустив заборгованість по її сплаті за 2016 рік, сплачена сума орендної плати не відповідає розміру, обумовленому договором оренди, оскільки не проведена її індексація; не сплатив пеню за порушення строків виплати орендної плати.

Вважає, що п. 20 договору оренди та інші його положення не передбачають умов повернення земельної ділянки, що є підставою для визнання договору недійсним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Місцевим судом установлено, що 31.05.2012 року між ОСОБА_5 та СФГ Криниця укладено договір оренди землі № 6, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, яка знаходиться на території Пашківської сільської ради, площею 7,15 га.

Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Козельщинському районі 08.10.2012 року за №532200004001543 (а.с.6, 7).

31.05.2012 р. сторони підписали акт передачі-приймання земельної ділянки (а.с.8).

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_5 на праві власності на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2015 р. вказана земельна ділянка належить дружині померлого ОСОБА_3 (а.с.10-11).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди містить істотні умови щодо розміру орендної плати, форм платежу, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату; умови повернення орендодавцеві земельної ділянки, нормативну грошову оцінку землі. Така умова як вартість земельної ділянки Законом України Про оренду землі як істотна не передбачена.

Позивач не довела те, що відсутність в осопорюваному договорі таких умов як кадастровий номер земельної ділянки, індексація орендної плати, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, порушує її права чи законні інтереси.

Також суд дійшов висновку про те, що передання земельної ділянки до державної реєстрації оспорюваного договору всупереч положенням ст. 19 договору оренди, не є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час підписання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 послалась на те, що в договорі оренди відсутні такі істотні умови, як кадастровий номер земельної ділянки, яка передається в оренду; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; зазначення індексації орендної плати, порядок її внесення; вартість земельної ділянки (вартість, зазначена у договорі, не відповідає дійсній), а передача земельної ділянки за актом приймання-передачі відбулася до державної реєстрації договору оренди, що на думку позивача є підставами для визнання договору оренди недійсним.

Згідно п.п. 1, 2 оспорюваного договору оренди № 6, укладеного між ОСОБА_5 та СФГ Криниця 31.05.2012 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, яка знаходиться на території Пашківської сільської ради, площею 7,15 га.

П. 7 договору оренди передбачено, що договір укладено на 5 років.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4241,92 грн., у строки до 31 грудня поточного року у грошовій або за згодою сторін, натуральній (с/г продукцією, послугами) формі, що оформлюється документально.(п.п. 8-10 договору оренди).

Розмір орендної плати переглядається один раз на 2 роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення (п.п. 11-12 договору).

П. 20 договору оренди погоджено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Дослідивши умови оспорюваного договору оренди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний договір містить такі істотні умови, як визначення орендної плати із зазначенням її розміру, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Відповідно до п. 4 оспорюваного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 84838,40 грн., тоді як за інформацією відділу Держгеокадастру у Козельщинському районі у 2012 році вона становила 148975 грн. (а.с. 95).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що дана обставина не є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки Законом України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення вказаного договору та його державної реєстрації, не передбачено такої істотної умови договору як нормативна грошова оцінка чи вартість земельної ділянки.

На час укладення договору та його державної реєстрації, сторони погодили саме такий розмір нормативної грошової оцінки землі, за життя ОСОБА_5 не оспорював договір оренди з вказаних підстав, а спадкоємець ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до орендаря щодо зміни умов договору оренди у відповідності до п. 36 вказаного договору.

Як установлено місцевим судом та вбачається з оспорюваного договору оренди, в ньому відсутні відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки, індексації орендної плати, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягають захисту порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Таким чином, оспорюваний договір може бути визнаний недійсним за наведених позивачем підстав лише за умови порушення його прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах при розгляді справ №6-78цс13 від 25 грудня 2013 року, № 6-215цс14 від 21січня 2015 року, №6-233цс14 від 4 лютого 2015 року та в роз'ясненнях, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Разом з тим, позивач не надала доказів на підтвердження того, що відсутність в оспорюваному договорі оренди вказаних істотних умов, порушено її права чи законні інтереси.

Також районний суд встановив, що згідно п. 8 акту передачі-приймання вказана земельна ділянка передана орендарю до проведення державної реєстрації договору оренди, що суперечить п. 19 договору, та дійшов вірного висновку про те, що вказана обставина не є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки позивач не зазначила та не довела, чим саме передача земельної ділянки орендареві до проведення державної реєстрації вказаного договору призвела до порушення її прав чи законних інтересів.

Посилання позивачки на систематичне порушення відповідачем строків та виплати орендної плати на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки як орендодавець ОСОБА_5 за життя, так і його дружина ОСОБА_3 після смерті чоловіка отримували від СФГ Криниця орендну плату за оспорюваним договором оренди, про що свідчать надані відповідачем апеляційному суду копії видаткових касових ордерів, квитанцій та розписок, згідно яких у серпні 2012 р. ОСОБА_5 отримав від орендаря орендну плату в розмірі 2917 грн.. у квітні, липні, листопаді 2013 року - 3000 грн., 3332 грн. та 6000 грн. відповідно. У лютому 2015 р. позивач ОСОБА_3 отримала від відповідача орендну плату в розмірі 2000 грн., у березні 2015 р. - 1005,03 грн., у квітні 2015 р. - 3000 грн., у вересні 2015 р. - 700 грн. грудні - 4000 грн. та 2170 грн.

Вірно встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, проаналізувавши умови оспорюваного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги переважно дублюють вимоги позовної заяви, належними доказами не підтверджені, вірних висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ С.М.Бондаревська

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак