Вирок

від 07.06.2017 по справі 787/27/17

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 787/27/17

номер провадження 1-кп/558/24/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року смт. Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області в складі:

суддя Мельник Д.В.,

секретар судового засідання Хом'як О.О.,

за участю:

прокурор Матвєєва Ю. В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2,

потерпілий ОСОБА_3,

законний представник потерпілого ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_4,

потерпілий ОСОБА_5,

представник потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180210000378 від 14.08.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя села ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, вільно володіючого українською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального Кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

13.08.2016 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виїхав на автомобілі НОМЕР_1 з села Пляшева Радивилівського району Рівненської області в напрямку селища Демидівка Рівненської області. Власником вказаного автомобіля, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО №518338 від 18.12.2012 року, є ОСОБА_7, жителька міста Рівне, вулиця Ювілейна, 11 Рівненської області.

Рухаючись приблизно о 22 годині по автодорозі Т-1806 сполученням Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни в напрямку селища Демидівка Рівненської області, ОСОБА_1, знаходячись на 81 км.+150 м. вказаної автодороги, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.2, 12.6 ґ), 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, в'їжджаючи в поворот, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, здійснив виїзд автомобіля НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом марки ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ, який рухався в зустрічному напрямку та був під керуванням неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичного експерта №232 від 17.10.2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, травматичного шоку 1-2 ст., закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки із зміщенням, відкритого уламкового перелому в середній третині обох кісток правої гомілки із зміщенням, рваної рани задньої поверхні правого гомілково-ступневого суглобу з пошкодженням ахілового сухожилка із розміщенням судинно-нервового пучка.

Види ушкоджень вказують на значну за силою дію тупих предметів, що, в сукупності з їх масивністю, чисельністю, різноманітним характером та локалізацією на різних анатомічних ділянках, могло мати місце при дорожньо-транспортній пригоді. Дані тілесні ушкодження, згідно п.2.1.1 а) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент отримання.

Під час перебування в лікарні потерпілому ОСОБА_3 по медичним показам була проведена ампутація правої гомілки на рівні між верхньою та середньою третинами та була сформована кукса на цьому рівні.

Зазначені ушкодження, згідно п.2.1.1 г) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень які спричинили стійку втрату загальної працездатності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла марки ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно до висновку експерта (судово-медична експертиза) №233 від 25.10.2016 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому передньої колони правого кульшового суглобу зі зміщенням, закритого перелому н/гілки лівої сідничної кістки без зміщення, відкритого перелому зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу.

Вказані ушкодження є результатом дії тупих предметів, могли утворитись у пасажира мотоцикла під час дорожньо-транспортної пригоди 13 серпня 2016 року за вказаних обставин, і згідно п.2.2.1 в) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), мають ознаки середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.

Згідно висновку експерта (судова автотехнічна експертиза з обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди) №3.1-943/16 від 30.11.2016 року, у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1 наступних пунктів Правил дорожнього руху України, які вимагають:

пункт 2.3. б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

пункт 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

пункт 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У відповідності до норм ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, суд з'ясував думку сторони обвинувачення та сторони захисту, інших учасників судового провадження щодо тих доказів, які потрібно дослідити та про порядок їх дослідження. Суд визнав за необхідне дослідити всі докази та обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а саме допитати обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідити долучені документи, висновки експертів та інші докази по справі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та щиро розкаявся. ОСОБА_1 суду показав, що дійсно, 13.08.2016 року біля 22.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухався автомобілем Volkswagen Transporter по автодорозі із села Пляшева Радивилівського району в напрямку селища Демидівка. Під час руху, автомобіль зачепив колесами обочину і перевернувся. При цьому, під час перекидання, автомобіль зіткнувся із мотоциклом на зустрічній полосі. Зі слів ОСОБА_1, після зіткнення автомобіля та мотоцикла, він почув крики хлопців, які знаходилися в мотоциклі. Після дорожньо - транспортної пригоди, зупинялися інші транспортні засоби, водії яких надавали потерпілим допомогу. ОСОБА_1 повідомив суду, що частково відшкодував потерпілим спричинену шкоду і в подальшому буде допомагати їм ОСОБА_1 просить суд призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_3 під час допиту суду показав, що раніше з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий не був, на даний момент з ним не спілкується. Інший потерпілий по справі ОСОБА_5 є його рідним братом, відносини між ними нормальні. Зі слів потерпілого, 13.08.2016 року біля 21.00 години вечора він, перебуваючи за кермом мотоцикла, разом зі своїм братом ОСОБА_5 рухався по автодорозі із села Вербень Демидівського району в сторону села Пляшева. Покриття дороги в той час було сухим, рухався він зі швидкістю 50-60 кілометрів на годину. В цей час він побачив, що зустрічний автомобіль Volkswagen Transporter виїхав на полосу, по якій вони рухались. В подальшому даний автомобіль перевернувся і задньою правою частиною зіткнувся з мотоциклом. В результаті зіткнення транспортних засобів, вони з братом лежали на обочині із спричиненими тілесними ушкодженнями. По поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 на місці транспортної пригоди, потерпілий зрозумів, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що посвідчення на керування мотоциклом у нього немає, під час дорожньо- транспортної пригоди 13.08.2016 року захисних шоломів у нього та його брата не було. Потерпілий ОСОБА_3 свій цивільний позов підтримав повністю, просить його задовільнити. При цьому потерпілий не наполягає на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, пов'язаного із реальним позбавленням його волі.

Законний представник потерпілого ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_4 під час судового розгляду справи також висловила думку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, не пов'язаного із реальним позбавленням його волі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що раніше з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий не був, на даний момент з ним не спілкується. Інший потерпілий по справі ОСОБА_3 є його рідним братом, відносини між ними нормальні. Зі слів потерпілого, 13.08.2016 року біля 21.00 години вечора він, разом зі своїм братом ОСОБА_3 на мотоциклі рухався по автодорозі із села Вербень Демидівського району в сторону села Пляшева. Керував мотоциклом його брат ОСОБА_3. Під час руху, він побачив зустрічний автомобіль із увімкнутим дальнім світлом, який різко виїхав на їхню полосу. Моменту зіткнення з автомобілем потерпілий не пам'ятає, але він отямився від криків свого брата. Потерпілий ОСОБА_5 свій цивільний позов підтримав повністю, просить його задовільнити. При цьому потерпілий не наполягає на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, пов'язаного із реальним позбавленням його волі.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є батьком потерпілих по справі, відносини з ними нормальні. З обвинуваченим ОСОБА_1 свідок спілкується, раніше знайомий не був. Свідок показав, що ввечері 13.08.2016 року приїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди. Його синам лікарі надавали медичну допомогу. По поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 на місці транспортної пригоди, свідок зрозумів, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Автомобіль Volkswagen Transporter та мотоцикл Иж були перевернутими. Після аварії потерпілі отримали тілесні ушкодження, погіршився їх психологічний стан, вони стали закритішими, пригніченими. Зі слів свідка, обвинувачений ОСОБА_1 надавав кошти на лікування потерпілих.

Свідок ОСОБА_9 показав, що з обвинуваченим ОСОБА_1 був раніше знайомий, відносини нормальні. Із потерпілими свідок раніше знайомий не був, відносини нормальні. ОСОБА_9 працює фельдшером в селі Пляшева Радивилівського району. Ввечері 13.08.2016 року йому зателефонувала дружина та повідомила, що на автодорозі сталася аварія. Приїхавши на місце пригоди, він побачив перевернутий автомобіль. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були в стані травматичного шоку. Після надання ним потерпілим медичної допомоги, вони були госпіталізовані. Обвинувачений ОСОБА_1 також перебував на місці пригоди, та бідкався з того, що він зробив аварію та постраждали люди. Зі слів свідка ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_1 на місці дорожньо - транспортної пригоди був у нетверезому стані, з рота вчувався запах алкоголю.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що із обвинуваченим ОСОБА_1 раніше не знайомий, з потерпілими у дружніх відносинах. 13.08.2016 року біля 22 години вечора ОСОБА_10 рухався мопедом по автодорозі із села Вербень Демидівського району в сторону села Пляшева. Попереду нього попутно з ним рухалися на мотоциклі ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Раптово бус, який їхав на зустріч, виїхав на зустрічну полосу і зіткнувся із мотоциклом. Коли свідок зупинився то побачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 лежали на асфальті в крові, а водій буса Volkswagen Transporter білого кольору, був у полі. Обвинувачений ОСОБА_1 був зляканий, вибачався. По поведінці обвинуваченого ОСОБА_1 на місці транспортної пригоди, свідок зрозумів, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Також свідок ОСОБА_10 показав суду, що зі слів інших осіб, йому відомо, що в той день, напередодні аварії, ОСОБА_1 вживав спиртне на річці в селі Пляшева.

Допитавши обвинуваченого, потерпілих та свідків, дослідивши документи, висновки експертів та інші докази, з'ясувавши питання, що вирішуються при ухваленні вироку, суд вважає доведеною у ході судового розгляду винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України,- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до письмового витягу з кримінального провадження №12016180210000378, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2016 року було внесено відомості про те, що 13 серпня 2016 року близько 22 години на 81 км.+150 м. автодороги Т18 Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та мотоцикла ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП водій та пасажир мотоцикла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доставлені в Демидівську районну лікарню Рівненської області (а.с.1 том №1).

Із дослідженого судом протоколу огляду місцевості від 14.08.2016 року, схеми та фототаблиці до нього встановлено, що місцем вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, є проїжджа частина на 81 кілометрі автодороги Т18 Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни. Згідно до ч.1 ст.237 Кримінального процесуального кодексу України, під час проведення даної слідчої дії слідчим зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та мотоцикла ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ під керуванням ОСОБА_3 (а.с.14-28 том №1).

Судом досліджено протокол слідчого експерименту від 27.10.2016 року та схеми до нього, протокол слідчого експерименту від 24.11.2016 року. Встановлено, що під час даних слідчих дій потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 підтвердили та показали обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за їх участю 13.08.2016 року (а.с.122-128,192-194 том №1).

Судом досліджено висновки судової інженерно-транспортної експертизи №3.1.-796/16 від 12.12.2016 року та №3.1.-795/16 від 12.12.2016 року. Встановлено, що на момент проведення експертизи у автомобіля НОМЕР_1, робоча гальмівна система та система рульового керування знаходились у працездатному стані, а несправність, яка призвела до часткової відмови фар ближнього та дальнього світла виникла під час дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, у мотоцикла ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ на момент проведення експертизи система рульового управління, а також фари ближнього та дальнього світла знаходились у працездатному стані, а несправність, яка призвела до часткової відмови робочої гальмівної системи, виникла під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.161-165,170-173, том №1).

Окрім того, судом досліджено висновок судової інженерно-транспортної експертизи №3.1-943/16 від 30.11.2016 року. Встановлено, що в дорожній ситуації, яка мала місце під час дорожньо-транспортної пригоди, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 12.1, 12.2 і 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України. Однак, невідповідність вимогам п. п. 10.1 і 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Для забезпечення безпеки руху в даній дорожній обстановці ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 2.3 б), 10.1, 12.1, 12.2 і 12.6 ґ) Правил дорожнього руху України. Разом з тим водій мотоцикла ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ, тобто потерпілий ОСОБА_3, в даній дорожній обстановці не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем НОМЕР_1 (а.с.200-205, том №1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №231 від 17.10.2016 року, у обвинуваченого ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Вказані ушкодження виникли під час дії тупого(их) предмету(ів), могли утворитись внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, можливо 13.08.2016 року, і згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року) відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (а.с.137-138, том №1)

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №232 від 17.10.2016 року, у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: політравми, травматичного шоку 1-2 ст., закритого перелому середньої третини правої стегнової кістки із зміщенням, відкритого уламкового перелому в середній третині обох кісток правої гомілки із зміщенням, рваної рани задньої поверхні правого гомілково-ступневого суглобу з пошкодженням ахілового сухожилка із розміщенням судинно-нервового пучка.

Вказані види ушкоджень вказують на значну за силою дію тупих предметів, що, в сукупності з їх масивністю, чисельністю, різноманітним характером та локалізацією на різних анатомічних ділянках, могло мати місце при дорожньо-транспортній пригоді. Дані тілесні ушкодження, згідно п.2.1.1 а) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент отримання.

Під час перебування в лікарні потерпілому ОСОБА_3 по медичним показам була проведена ампутація правої гомілки на рівні між верхньою та середньою третинами та була сформована кукса на цьому рівні.

Зазначене ушкодження, згідно п.2.1.1 г) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень які спричинили стійку втрату загальної працездатності (а.с.83-84, том №1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №233 від 25.10.2016 року, потерпілий ОСОБА_5 лікувався стаціонарно у Рівненському військовому госпіталі з наступним діагнозом: закритий перелом передньої колони правого кульшового суглобу зі зміщенням, закритий перелом н/гілки лівої сідничної кістки без зміщення, відкритий перелом зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу. Встановлено, що вказані ушкодження є результатом дії тупих предметів, та могли утворитись у пасажира мотоцикла під час дорожньо-транспортної пригоди 13 серпня 2016 року за вказаних обставин. Згідно п.2.2.1 в) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ №6 Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 року), дані ушкодження мають ознаки середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (а.с.78-79, том №1).

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, підтверджується і іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи.

Досліджені судом вищевказані докази, сторонами кримінального провадження та потерпілими не оспорювалися, є такими, що зібрані у відповідності до вимог діючого кримінального процесуального кодексу та підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України. Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, вважаючи на спричинення ним своїми діяннями потерпілим як середньої тяжкості тілесного ушкодження так і тяжкого тілесного ушкодження, суд керується Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2015 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті . Відповідно до пункту 6 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного суду України, порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 Кримінального кодексу України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, у відповідності з ч.1 ст.65 Кримінального кодексу України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких.

Із досліджених судом документів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 є раніше не судимим, до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху не притягувався (а.с.231,233, том №1).

Обвинувачений ОСОБА_1 на військовому обліку та у лікарів нарколога та психіатра на диспансерному обліку не перебуває. ОСОБА_1 має захворювання гіпертонічного типу (а.с.225,226,230,231 том №1).

За місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8, обвинувачений ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. ОСОБА_1 спокійний, ввічливий, користується авторитетом і повагою серед односельчан, у громадських місцях і в побуті веде себе добре. Заяв, скарг про порушення громадського порядку та негідної поведінки в побуті в сільську раду відносно ОСОБА_1 не надходило. Зі сторони сільської ради претензій до ОСОБА_1 немає (а.с.222,223, том №1).

Разом з тим, згідно довідки №1122 від 13.10.2016 року, ОСОБА_1 здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителькою села Маслянка Млинівського району, вулиця Центральна, 60. Остання постійно хворіє і потребує стороннього догляду і нагляду (а.с.227, том №1).

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.У відповідності до ч.2 ст. 66 Кримінального кодексу України, суд також визнає обставиною, що пом'якшує обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, часткове відшкодування ним завданого збитку.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до п. 13 ст.67 Кримінального кодексу України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Так, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №280, о 2 годині 30 хвилин 14.08.2016 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №959 від 06.09.2016 року, у зразках крові, відібраної у ОСОБА_1 14.08.2016 року о 21.40 годині, було виявлено спирт етиловий в концентрації 2,10 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння (а.с.131-133 том №1).

Призначаючи покарання ОСОБА_1, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, суд керується вимогами ч.ч.1,2 ст.65 Кримінального кодексу України про те, що особі, яка вчинила злочин, призначається покарання у межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин і дане покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання та інші фактичні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 для виправлення та попередження нових злочинів, необхідно призначити покарання у межах санкції частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Також суд, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 та інші встановлені обставини справи, керуючись ст.ст.75,76 Кримінального кодексу України, приходить до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

У відповідності до ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України, прокурором у кримінальному провадженні пред'явлено позов в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь комунального закладу Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 на загальну суму 15995,20 гривень та позов в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 на загальну суму 8897,50 гривень.

Згідно до ч.1 ст.129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що вищевказані позови підлягають до задоволення повністю зі слідуючих підстав.

Норми ч.1 статті 1206 Цивільного кодексу України зобов'язують особу, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.03.1993 року Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , встановлює механізм визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць на утримання лікувального закладу, за виключенням витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт та придбання інвентаря та обладнання.

Комунальний заклад Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради діє на підставі статуту, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 20.06.2013 року (а.с.214-219, том №1).

Відповідно до письмового повідомлення посадових осіб комунального закладу Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної ради №979/01-09/16 від 29.09.2016 року, ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні даного медичного закладу з 14 серпня по 09 вересня 2016 року (26 ліжко-днів). Сума витрат лікарні становить 15995 гривень 20 копійок. Дані кошти були витрачені на оплату праці з нарахуваннями, на харчування, на засоби медичного призначення та інші господарсько-комунальні потреби (а.с.86, том №1).

Військова частина А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України діє на підставі Положення, затвердженого директором Військово-медичного департаменту міністерства оборони України 09.07.2013 року (а.с.206-2013, том №1).

Відповідно до письмового повідомлення посадових осіб Рівненського військового госпіталю №3663 від 26.12.2016 року, ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні даного закладу 24 ліжко-дні. Сума витрат лікарні становить 8897 гривень 50 копійок, що було спрямовано на засоби медичного призначення та витрати на 24 ліжко-дні (а.с.74-75, том №1).

Таким чином, суд робить висновок про те, що обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, проведено у відповідності із чинним законодавством України та встановленим порядком.

Норми ч.3 ст.1206 Цивільного кодексу України вказують на те, що якщо лікування потерпілого від злочину проводилося закладом охорони здоров'я, що є у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. При цьому, якщо лікування потерпілого від злочину проводилося закладом охорони здоров'я, що є у власності держави, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Крім того, потерпілими у кримінальному провадженні ОСОБА_3, ОСОБА_5 та законним представником потерпілого ОСОБА_3 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином та стягнення додаткових витрат на протезування на загальну суму 500701 гривень 75 копійок.

Згідно до ч.1 ст.129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення зі слідуючих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Норми ст.23 Цивільного кодексу України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши долучені до позову докази (а.с.76-108 том №2), вважаючи на характер та обсяг завданої обвинуваченим ОСОБА_1 шкоди потерпілим, беручи до уваги його матеріальний стан, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошової суми в розмірі шістдесят тисяч гривень. Крім того, суд вважає за необхідне, стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошової суми в розмірі двісті тисяч гривень. При цьому, суд бере до уваги дослідженні докази про те, що обвинуваченим ОСОБА_1С після пред'явлення позову, в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було відшкодовано по дві тисячі гривень(а.с.170,171 том №2).

Крім того, судом встановлено, що в позові заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 12 201 гривня 75 копійок (а.с.71-75 том №2). Згідно письмової розписки потерпілого ОСОБА_3 від 19.05.2017 року, дані кошти йому були відшкодовані добровільно обвинуваченим ОСОБА_1 після пред'явлення позову(а.с.171 том №2).

Крім того, згідно ст.1195 Цивільного кодексу України фізична особа,яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю протезування.

Судом досліджено документи, які підтверджують, що на протезування, внаслідок ампутації правої нижньої кінцівки нижче коліна у потерпілого ОСОБА_3, необхідно затратити кошти на загальну суму 188 500 гривень (а.с.107,108 том № 2).

Судом було досліджено довідки судових експертів про витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні. Встановлено, що на проведення експертиз були понесені витрати на загальну суму 5500 гривень 90 копійок (а. с. 147, 160, 169, 177, 199 том №1). Відповідно до ч.2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016180210000378 за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, ухвалою слідчого судді від 26.12.2016 року в ході досудового розслідування було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту, як на речовий доказ, на автомобіль НОМЕР_1, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО №518338 від 18.12.2012 року, є ОСОБА_7. Автомобіль передано на зберігання в Радивилівське відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області (а.с.33,34,48-49 том №1, а.с.12 том №2).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Вважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не є власником автомобіля марки Volkswagen Transporter , суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з даного транспортного засобу та повернення його законному власнику.

Крім того, речовим доказом по справі було визнано також мотоцикл марки ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ, переданий на зберігання власнику ОСОБА_8. (а. с. 53,54 том №1).

Відповідно до ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке було об'єктом кримінального правопорушення, повертається власникам (законним володільцям).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 129, 174, 369-371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 65, 66, 67, 69-1, 75, ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2(два) роки.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України, п.п.1, 2 ч.1,п.2 ч.2 ст.76 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позов прокурора в інтересах держави в особі комунального закладу Рівненська обласна дитяча лікарня Рівненської обласної Ради до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину задовільнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної дитячої лікарні Рівненської обласної Ради (33027 місто Рівне вулиця Київська, будинок №60, р/р 35412001036664 в ГУ ДКСУ у Рівненській області код 03067009, МФО 833017 ) грошові кошти в сумі 15 995 ( п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто пять) гривень 20 (двадцять) копійок, які були витрачені даним медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3.

Позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину задовільнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь військової частини А1446 (Рівненський військовий госпіталь) Міністерства оборони України (33005 місто Рівне вулиця О. Теліги, будинок №2А, р/р 31253269215560, код 07722570 ДКСУ місто Київ, МФО 820172, КПКВ 2101080 ) грошові кошти в сумі 8 897 ( вісім тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 50(п'ятдесят ) копійок, які були витрачені даним медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5.

Позов потерпілого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_3 ОСОБА_13 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином та стягнення додаткових витрат на протезування задовільнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 198 000 (сто дев'яносто вісім тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої злочином.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 58 000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої злочином.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 188 500 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот ) гривень додаткових витрат, викликаних необхідністю протезування.

В інший частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів в сумі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Скасувати захід кримінального провадження у виді накладення арешту, як на речовий доказ, на автомобіль НОМЕР_1, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО №518338 від 18.12.2012 року, є ОСОБА_7, жителька міста Рівне вулиця Ювілейна, будинок №11.

Речовий доказ по справі, а саме: автомобіль НОМЕР_1, який зберігається в Радивилівському відділенні поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, повернути власниці ОСОБА_7.

Речовий доказ по справі, а саме: мотоцикл марки ИЖ реєстраційний номер 01-20 РВЗ, повернути власнику ОСОБА_8.

Вирок може бути оскаржено до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України,то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження, а саме обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про його доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.В.Мельник