Ухвала

від 29.05.2017 по справі 755/16511/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16511/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ч. 3 ст. 191, ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 та обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ч. 3 ст. 191, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи призначеною на посаду заступника голови ВФСТ «Колос» АПК України з 11.08.11 розпорядженням голови ВФСТ «Колос» від 10.08.2011 року № 25-к, являючись службовою особою в силу покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції, управляючи коштами та майном товариства відповідно до його статуту, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, будучи обізнаною із нормами ст.ст. 10,11,13,94,97,98 Кодексу законів про працю, ст.ст.1,8,15 Закону України «Про оплату праці», п.п. 3.4,3.5.,3.8.,3.11 колективного договору ВФСТ «Колос» АПК України, зареєстрованого Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією від 04.05.2011 № 2222, якими врегульовано порядок призначення премії першому заступнику голови виключно на підставі постанови Президії ВФСТ «Колос», в порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, привласнила грошові кошти ВФСТ «Колос» АПК України шляхом підписання розпоряджень про встановлення премії ВФСТ «Колос» АПК України з додатком про премії на власне ім`я у період з 24.08.2011 до 29.03.2013 на загальну суму 64102,25, якими остання розпорядилась на власний розсуд, чим вчинила привласнення грошових коштів ВФСТ «Колос» АПК України на вказану суму.

Крім цього, перебуваючи на посаді заступника голови ВФСТ «Колос» АПК України та згідно розпорядження голови ВФСТ «Колос» АПК України ОСОБА_6 , від 10.08.2011 року № 25-к виконуючи його обов`язки, являючись службовою особою в силу покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції, управляючи коштами та майном товариства відповідно до його статуту, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, вчинила розтрату майна ВФСТ «Колос» АПК України шляхом зловживання службовою своїм службовим становищем, вчинене повторно.

Так, як вказує заявник, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату грошових коштів ВФСТ «Колос» АПК України шляхом зловживання своїм службовим становищем, в порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будучи достовірно обізнаною зі статутом підприємства, та умовами матеріального забезпечення голови товариства, на підставі підробленого офіційного документу постанови пленуму ВФСТ «Колос» АПК України від 29 вересня 2011 року № 9 «Про розгляд компенсації вартості житла в м. Києві», в яку була внесена завідомо неправдива інформацію про те, що головному бухгалтеру ВФСТ «Колос» АПК України доручено оформити компенсацію першому заступнику голови ВФСТ «Колос» ОСОБА_5 за найм житлової квартири згідно договору оренди від 23.09.2011 року № 1-093 в розмірі 5800 гривень щомісячно на весь період дії договору та надати позику в розмірі 5800 гривень (компенсації страхової суми) терміном на 1 рік, отримала в касі товариства кошти в якості позики на оплату оренди квартири з вересня 2011 року по березень 2013 року в загальному в розмірі 116 000 гривень, які в подальшому використали для сплати оренди вартості квартири АДРЕСА_1 , тим самим вчинила розтрату грошових коштів ВФСТ «Колос» АПК України.

В рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження представником ВФСТ «Колос» АПК України був заявлений цивільний позов.

В зв`язку з чим, як зазначає заявник, в ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер 1822587300:04:000:0646, площею 2,4745 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Студеницької сільської рада, Коростишівській район, Житомирська область, яка належить ОСОБА_5 .

Тож, заявник, враховуючи положення ст. 170 КПК України, просив накласти на це майно арешт з підстав вказаних у частині 2 зазначеної статті Кодексу.

У судовому засіданні слідчий та прокурор, кожен окремо, клопотання підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, на підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, за клопотанням слідчого, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі власника майна.

Дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме метою арешту вищевказаного нерухомого майна є забезпечення цивільного позову.

Клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думкою заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер 1822587300:04:000:0646, площею 2,4745 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Студеницької сільської рада, Коростишівській район, Житомирська область, яка належить ОСОБА_5 шляхом заборони відчуження.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: ОСОБА_1