Постанова від 02.06.2017 по справі 826/15714/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2017 року № 826/15714/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства внутрішніх справ України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо припинення ОСОБА_1 з 01.01.2015 щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ поновити ОСОБА_1 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заборгованість із зазначених виплат за період з 01.01.2015 по дату ухвалення судом рішення у цій справі;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у розмірі 8606,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після виявлення факту неотримання починаючи з 01.01.2015 щомісячних виплат у зв'язку з відставкою, позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України з вимогою про поновлення таких виплат, проте, отримав необґрунтовану відмову, оскільки, за твердженнями позивача, станом на момент виходу у відставку діяли положення ч. 4 ст. 31 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, якими було передбачено здійснення вказаних виплат.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що станом на 01.01.2015 положення ч. 4 ст. 31 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратили чинність, а тому здійснення заявлених виплат на користь позивача були правомірно припинені.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, з огляду на що, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про відставку ОСОБА_1 від 05.03.2014 №116-р визначено прийняти відставку заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату ОСОБА_1, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 31 Закону України Про державну службу .

Наказом Міністерства внутрішніх справ України По особовому складу від 05.03.2014 №257 встановлено, відповідно до ст. 31 Закону України Про державну службу , виплачувати ОСОБА_1, державному службовцеві 1-го рангу, як такому, що не досяг віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону, щомісячно 85% посадового окладу заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, з урахування надбавок за ранг та вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону, та який станом на 05.03.2014 має страховий стаж для призначення пенсії 36 років 11 місяців 12 днів і стаж роботи на посадах другої категорії 10 років 10 місяців 28 днів.

З огляду на виявлений позивачем факт невиплати останньому щомісячно 85% посадового окладу, починаючи з 01.01.2015, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Міністра внутрішніх справ України від 15.06.2016.

У відповідь на вказане звернення Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 29.07.2016 №15/2-Л-953 повідомив позивача про те, що ч. 4 ст. 31 Закону України Про державну службу , згідно з якою проводилась виплата, виключено з 01.01.2015 пп. 1 п. 11 розділу І Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України .

Вважаючи вказану підставу для припинення виплат необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правим актом, який станом на момент виникнення спірних правовідносин (05.03.2014 - прийняття відставки позивача) регулював суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, є Закон України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Приписами ч. 4 ст. 31 вказаного Закону у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі відставки державного службовця, який не досяг віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як п'ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону. У разі наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у зв'язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії наказу Міністерства внутрішніх справ України По особовому складу від 05.03.2014 №257, відповідно до ст. 31 Закону України Про державну службу встановлено виплачувати ОСОБА_1, державному службовцеві 1-го рангу, як такому, що не досяг віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону, щомісячно 85% посадового окладу заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, з урахування надбавок за ранг та вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону.

Таким чином, станом на момент прийняття відставки позивача (05.03.2014) діяла законодавча норма, яка передбачала здійснення позивачу щомісячної виплати 85 відсотків його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, що підтверджено змістом наказу Міністерства внутрішніх справ України По особовому складу від 05.03.2014 №257.

У той же час, пп. 1 п. 11 розділу І Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII (набрав чинність 01.01.2015) виключено ч. 4 ст. 31 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Отже, за твердженнями відповідача, виходячи з того, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII з 01.01.2015 виключено положення ч. 4 ст. 31 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у позивача припинилось право на отримання щомісячно 85% посадового окладу заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, з урахування надбавок за ранг та вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії.

Суд вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, суд дійшов до висновку, що позивач має право на продовження отримання вказаних виплат, що узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у тому числі права на отримання щомісячно 85% посадового окладу), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Невід'ємною частиною положень цієї статті є практика Європейського суду з прав людини, яка виробила критерії правомірності позбавлення власника його майна в інтересах суспільства (справа Зубко та інші проти України ).

Зокрема, позбавлення власника його майна повинно мати правомірну мету в суспільному інтересі (a legitimate aim in the public interest ), обрані засоби мають бути належними (спроможні досягти мети в принципі) і пропорційними. Позбавлення власника його майна також має бути законним, а саме: відповідати не лише нормативно-правовим актам, а і принципу верховенства права, положенням Конвенції; складовою принципу законності є принцип правової визначеності , що передбачає обов'язок органів влади при обмеженні права діяти відповідно до відомих (прозорих) та достатньо визначених правил ( передбачуваних з точки зору застосування), що виключають свавілля (вибірковість та непередбачуваність дій).

У той же час позбавлення позивача у межах спірних правовідносин права на отримання щомісячно 85% посадового окладу не відповідає жодному з цих критеріїв. Слід зазначити, що зупинення здійснення таких виплат порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права позивача на мирне володіння своїм майном, яке він правомірно розраховував отримати внаслідок виходу у відставку та на підставі правових норм, які діяли у цей період. Відтак, відмова відповідача у продовженні здійснення вказаних виплат свідчить про безпідставне звужування прав, які позивач правомірно (законно) очікував отримати.

Таким чином, суд вказує, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо припинення ОСОБА_1 з 01.01.2015 щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років є протиправними, з огляду на що відповідача слід зобов'язати поновити ОСОБА_1 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, а також стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, за період з 01.01.2015 по 25.05.2017 (дату ухвалення судом рішення у цій справі).

Суд також звертає увагу, що ст.ст. 1 та 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ).

Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ).

Відтак, стягненню з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 також підлягає сума компенсації втрати частини доходів, розрахована станом на момент проведення остаточних розрахунків з ОСОБА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо припинення ОСОБА_1 з 01.01.2015 щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, за період з 01.01.2015 по 25.05.2017.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, розрахованої станом на момент проведення остаточних розрахунків з ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова