Ухвала

від 23.05.2017 по справі 815/1948/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1948/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Південьмортранс до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 12 вересня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю Південьмортранс до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 року № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 217 861 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № НОМЕР_2 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 294 826 грн. (за основним платежем - 196551 грн., за штрафними санкціями - 98275 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 227 094 грн. (за основним платежем 151 396 грн., за штрафними санкціями - 75 698 грн.)

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки плановою виїзною документальною перевіркою ТОВ Південьмортранс достеменно встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість.

ТОВ Південьмортранс надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на формальність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що в період з 14 по 22 вересня 2015 року, на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04 вересня 2015 року №409-п, та згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Південьмортранс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Південьмортранс код 23859021 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 13-57).

Суд першої інстанції встановив, що згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення:

1) п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 196 551 грн., у т.ч. за січень-грудень 2013 року, лютий-грудень 2014 року.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, скористався своїм правом наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України, та подав до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на акт від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 з додатками первинних документів (т. 1 а.с. 60-97). За результатами розгляду заперечень на акт перевірки відповідач висновки акту від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 залишив без змін, а заперечення підприємства - без задоволення, про що повідомив товариство листом від 12.10.2015 р. №19299/22-01 (т. 1 а.с. 98-104).

На підставі акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 та з урахуванням висновку №10/22-01 від 12 жовтня 2015 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

1) №0002022201 від 16 жовтня 2015 року, яким за порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ Південьмортранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 151 396, 00 грн. - за основним платежем та 75 698, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 105);

2) №0002052201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ТОВ Південьмортранс зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 217 861, 00 грн. (т. 1 а.с. 106);

3) №0002032201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ Південьмортранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 551, 00 грн. - за основним платежем та 98 275, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 107).

Суд першої інстанції встановив, що не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Головного управління ДФС в Одеській області (т. 1 а.с. 108-114), за результатами розгляду якої було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки згідно пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та виданий наказ від 04 грудня 2015 року №582-п, яким призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Південьмортранс з питань, що стали предметом оскарження (т. 1 а.с. 115).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04 грудня 2015 року №582-п, в період з 07 по 11 грудня 2015 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Південьмортранс з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складений акт від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, яким висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 підтверджені частково ( т. 1 а.с. 117-137).

З висновками акту перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 позивач також не погодився, про що зазначив під час його підписання та в подальшому звернувся до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області із запереченнями до акту. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 позивачу надана відповідь від 31 грудня 2016 року 25794/10/15-51-22-01-01, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін, а скаргу ТОВ Південьмортранс - без задоволення (т. 1 а.с. 155-168).

Також суд першої інстанції встановив, що за результатами оскарження в адміністративному порядку, податкові повідомлення-рішення №0002052201, №0002032201, №0002022201 від 16 жовтня 2015 року залишені без змін рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 25 грудня 2015 року №3341/10/15-32-10-02 та рішенням Державної фіскальної служби України від 18 березня 2016 року №5912/6/99-99-10-01-04-25 (а.с. 138-154, 178-183, том 1).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення №0002022201 від 16 жовтня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 151 396,00 грн. - за основним платежем та 75 698, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 217 861, 00 грн., прийняті відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 про порушення ТОВ Південьмортранс вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Водночас, судом першої інстанції зауважив, що під час проведення ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області додаткової перевірки за скаргою позивача, висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 стосовно порушення ТОВ Південьмортранс п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн., не підтвердились.

Натомість, в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 містяться висновки про порушення ТОВ Південьмортранс п. 5, п. 6, п. 10, п. 11, п. 12, п. 13 П(С)БУ 15 правил визначених Планом рахунків бухгалтерського обліку щодо бухгалтерських рахунків 631, 791, 90, 949, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення, ст. 1, п. 11.1, п. 11.3, п. 11.4 ст. 1 Правил перевезення, п. 1.2 розд. 4 Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, ст. 794 Цивільного кодексу України, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 ст. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело, на думку податкового органу, до заниження податку на прибуток за 2013 рік на 151 396,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на 217 861,00 грн. (т. 1 а.с. 136-137).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865, висновки про заниження ТОВ Південьмортранс податку на прибуток за 2013 рік на 151 396,00 грн. обґрунтовані податковим органом завищенням підприємством, задекларованих у рядку 05.1 Декларації Собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг витрат, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс .

Також суд першої інстанції встановив, що з приводу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 зазначено, що перевіркою повноти визначення доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року не встановлено його заниження або завищення (т. 1 а.с. 15).

Проте згідно акту перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, податковим органом встановлено заниження ТОВ Південьмортранс повноти визначення доходу з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс , що є порушенням п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 ст. 135.4 ст. 135 ПК України (т. 1 а.с. 119).

Отже, актом перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 спростовані висновки попереднього акта від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 щодо порушення ТОВ Південьмортранс вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, шляхом завищення саме витрат.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0002022201 від 16 жовтня 2015 року складено саме на підставі спростованих самим відповідачем висновків акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 про порушення ТОВ Південьмортранс вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з абз. 5 п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції зауважив, що у податковому повідомленні-рішенні має бути зазначено підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та посилання на норму Податкового кодексу України, відповідно до якої зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.

Водночас, під час розгляду справи, суд першої інстанції встановив, що спірні податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року, після їх оскарження в адміністративному порядку, не відповідають вимогам до змісту податкових повідомлень-рішень, оскільки прийняті на підставі порушень, які не підтверджені за результатами додаткової позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження (акт перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021).

Суд першої інстанції зазначив, що фактично, відповідач відкликав свої висновки про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн., а тому прийняті на підставі вказаних висновків податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року вважаються відкликаними.

З підстав, що зазначені в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 податкові повідомлення-рішення не приймались.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року підлягають скасуванню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ Південьмортранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 551, 00 грн. - за основним платежем та 98 275,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд першої інстанції встановив, що висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 стосовно порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 196 551 грн., у т.ч. за січень-грудень 2013 року, лютий-грудень 2014 року, підтверджені в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до матеріалів справи, позивачу не визнано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ ТД Орлан , ТОВ КТТК Лоджистікс , ТОВ ДИССАР , ТОВ Весна-КНК .

Так, суд першої інстанції встановив, що 30 листопада 2012 року між ТОВ Південьмортранс (Відправник) та ТОВ ТД Орлан (Перевізник) укладений Договір перевезення вантажів №30-10/12, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірені йому Відправником морські контейнери (20* або 40*) з вантажем (згідно з товарно-транспортною накладною - ТТН, або CMR) з місця відправлення, яким є Іллічівський морський торгівельний порт чи Іллічівський морський рибний порт, або Одеський морський торгівельний порт, до пункту призначення, яким є склад ТОВ Весна - КНК , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі - працівнику ТОВ Весна КНК в м. Одеса, після чого здати порожній контейнер до пункту призначення. В свою чергу, Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення контейнера з вантажем, включаючи час очікування під завантаження та транспортування порожнього контейнера до пункту здачі. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника (т. 2 а.с. 1-3).

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження реальності операцій по даному договору позивач надав до суду належним чином завірені копії податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, видаткових ордерів (а.с. 1-357 - том 2, том 3-9, а.с. 1-141 - том 10), які є первинними документами, підписані уповноваженими посадовими особами позивача та ТОВ ТД Орлан , а також, скріплені відтисками печаток останніх.

Також суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, та встановив, що на виконання умов Договору перевезення вантажів №30-10/12 від 30 листопада 2012 року, перевізник ТОВ ТД Орлан за замовленням ТОВ Південьмортранс здійснювало перевезення вантажів з пунктів завантаження: Іллічівський морський торгівельний порт, Одеський морський торгівельний порт до пункту призначення (розвантаження): м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4. При цьому дослідженні судом першої інстанції товарно-транспортні накладні містять відбитки штампу Південної митниці, щодо перебування вантажів під митним контролем та завершення документального контролю.

Проте в акті перевірки зазначено, що на підставі податкової інформації встановлено, що ТОВ ТД Орлан не має адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, у т.ч. щодо надання послуг перевезення вантажів по договору з ТОВ Південьмортранс ; та до перевірки не надано актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, доручення власників вантажів свого товару ТОВ Південьмортранс для відправки.

Також, суд першої інстанції встановив, що ТОВ Південьмортранс , в період, який перевірявся, укладений Договір перевезення вантажів з ТОВ КТТК Лоджистікс (Перевізник) №02-02/14 від 02 квітня 2014 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірені йому Відправником морські контейнери (20* або 40*) з вантажем (згідно з товарно-транспортною накладною - ТТН, або CMR) з місця відправлення, яким є Іллічівський морський торгівельний порт чи Іллічівський морський рибний порт, або Одеський морський торгівельний порт, до пункту призначення, яким є склад ТОВ Весна - КНК , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі - працівнику ТОВ Весна КНК в м. Одеса, після чого здати порожній контейнер до пункту призначення. В свою чергу, Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення контейнера з вантажем, включаючи час очікування під завантаження та транспортування порожнього контейнера до пункту здачі. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника (т. 10 а.с. 172-176).

Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження реальності операцій по цьому договору позивач надав до суду належним чином завірені копії податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, у т.ч. міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, видаткових ордерів (т. 10 а.с. 149-252, том 11 а.с. 1-171).

Відповідно до матеріалів справи, зокрема товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції встановив, що на виконання умов Договору перевезення вантажів №02-02/14 від 02 квітня 2014 року, перевізник ТОВ КТТК Лоджистікс на замовлення ТОВ Південьмортранс здійснювало перевезення вантажів з пунктів завантаження: Іллічівський морський торгівельний порт, Одеський морський торгівельний порт до пункту розвантаження: склад ТОВ Весна - КНК (м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4). Дослідження судом товарно-транспортні накладні містять відбитки штампу Південної митниці, щодо перебування вантажів під митним контролем та завершення документального контролю.

Також суд першої інстанції дослідив лист-відповідь в.о. начальника адміністрації Одеського морського порту від 16 червня 2016 року вих. №38А/455, наданий на запит Головного управління ДФС в Одеській області від 04 травня 2016 року щодо здійснення ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс своїх послуг на території адміністрації Одеського морського порту, відповідно до якого зазначені підприємства є перевізниками у відносинах з експедитором та отримувачем - ТОВ Південьмортранс (т. 11 а.с. 210-218).

Проаналізувавши первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання укладених з ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс договорів перевезення вантажів, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підтверджують реальність та правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання послуг з перевезення, до податкового кредиту.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що податковим органом поставлено під сумнів реальність операцій за договорами перевезення вантажів, оскільки до перевірки не надано актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, доручення власників вантажів свого товару ТОВ Південьмортранс для відправки, а щодо ТОВ ТД Орлан наявна податкова інформація, яка свідчить про неможливість надання послуг з перевезення вантажів цим підприємством.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем під час перевірки досліджені, первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс , та відповідно до акту перевірки не встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно висновків акту, при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ Південьмортранс , податковим органом використано податкову інформацію щодо ТОВ ТД Орлан .

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Суд першої інстанції встановив, що висновки податкового органу щодо нереальності договору перевезення вантажів №30-10/12 від 30 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ Південьмортранс (Відправник) та ТОВ ТД Орлан (Перевізник) фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно ТОВ ТД Орлан , в той час як сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагента позивача може свідчити лише про можливі порушення ним норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак не спростовувати реальність господарських операцій з ТОВ Південьмортранс ; та не є така інформація і доказом здійснення позивачем узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, пославшись при цьому на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Перевіряючи доводи податкового органу щодо ТОВ КТТК Лоджистікс , суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки не зазначено недоліків в роботі цього контрагента позивача, так само як і не наведено податкової інформації, яка б ставила під сумнів можливість виконання укладеної з ним угоди.

Що стосується відсутності актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, суд першої інстанції зазначив, що питання стосовно умов передачі товару перевізнику та навпаки, за умови фактичного виконання перевезень, які підтверджені, зокрема товарно-транспортними накладними, не підлягає доведенню позивачем.

Суд першої інстанції встановив, що інших сумнівів щодо реальності укладених між позивачем, ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс договорів перевезення в акті перевірки не викладено.

Також суд першої інстанції встановив, що, в період, який перевірявся, позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ ДИССАР .

Так, суд першої інстанції встановив, що 25 грудня 2013 року ТОВ ДИССАР складена на користь ТОВ Південьмортранс податкова накладна №2137, на придбання офісного паперу на суму 9 000, 00 грн., з яких 1 500, 00 - податок на додану вартість (т. 12 а.с. 3). На підтвердження операцій по придбанню офісного паперу у ТОВ ДИССАР позивач надав до суду видаткову накладну №РН-ДС04964 від 25 грудня 2013 року, а також рахунок-фактуру №СФ-ДС01234 від 23 грудня 2013 року на суму з ПДВ 9 000,00 грн. (т. 12 а.с. 4-5). У лютому 2014 року ТОВ Південьмортранс суму ПДВ у розмірі 1500 грн. віднесло до податкового кредиту.

Проте, як встановив суд першої інстанції в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, сформованого на підставі податкового накладної ТОВ ДИССАР від 25 грудня 2013 року, внаслідок його не підтвердження первинними документами.

Суд першої інстанції зазначив, що вказані висновки обґрунтовані неможливістю ТОВ ДИССАР здійснювати продаж товару, враховуючи наявність податкової інформації, а саме: акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.04.2014 року №870/15-53-22-3/38643460 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: грудень 2013 року; висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси №367/15-53-07 від 01.04.2014 року про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ ДИССАР (код 38643460).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі аналізу вказаної інформації податковий орган дійшов висновку про штучне формування ТОВ ДИССАР податкового кредиту третім особам (Покупцям) та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету у відповідному періоді, а саме грудень 2013 року.

Вирішуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ДИССАР , суд першої інстанції встановив, що під час перевірки позивач на підтвердження придбання у ТОВ ДИССАР офісного паперу надав усі необхідні первинні документи, зауважень до яких або про їх невідповідність вимогам законодавства, в акті перевірки не зазначено.

Суд першої інстанції зазначив, що податкова інформація та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не свідчать про відсутність купівлі офісного паперу позивачем у ТОВ ДИССАР , як встановлено в акті перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно скасовано ТОВ Південьмортранс податковий кредит, сформований на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ ДИССАР .

Також суд першої інстанції встановив, що ТОВ Південьмортранс (Орендар) укладений Договір оренди нежитлових приміщень №000001 від 01 жовтня 2010 року з ТОВ Весна-КНК (Орендодавець) щодо оренди приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 205/4, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01 квітня 2011 року (т. 12 а.с. 39-42, 45), на підтвердження виконання якого, сторонами договору складені наступні документи, які наявні у матеріалах справи, а саме: акти здачі-приймання приміщень, податкові накладні, акти надання послуг (т. 12 а.с. 43-106).

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 зазначено, що з 01 жовтня 2013 року вказаний договір є недійсним, а тому позивач зависив суму податкового кредиту з жовтня 2013 року по грудень 2014 року на 10 591,00 грн., оскільки договір оренди від 01.10.2010 року укладений з порушенням вимог ст. 794 ЦК України, т.я. нотаріально не засвідчений.

Суд першої інстанції не погодився з висновком податкового органу, що відсутність нотаріального посвідчення договору оренди є підставою для скасування позивачу податкового кредиту сформованого, у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні орендної плати за користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 204, ст. ст. 215, 216, 794 ЦК України, на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Оскільки угоди не визнаються недійсними лише на підставі висновків контролюючого органу в Акті перевірки, а це питання відноситься до компетенції судових органів відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів щодо недійсності Договору оренди нежитлових приміщень №000001 від 01 жовтня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ Весна-КНК , суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати вказаний договір недійсним та скасовувати сформований за такою угодою податковий кредит.

Враховуючи встановлені фактичні обставини при розгляді справи, посилаючись на пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору в цій справі є правомірність:

- податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 року № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 217 861 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № НОМЕР_2 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 294 826 грн. (за основним платежем - 196551 грн., за штрафними санкціями - 98275 грн.);

- податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 227 094 грн. (за основним платежем 151 396 грн., за штрафними санкціями - 75 698 грн.)

Відповідно до матеріалів справи оскаржені податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 105, 106, 107) прийняті контролюючим органом на підставі акта перевірки від 29 вересня 2015 року № №2387/22-01/21651865 Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Південьмортранс код 23859021 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року (т. 1 а.с. 13-57).

Як правильно встановив суд першої інстанції, та апеляційна скарга не містить заперечень з цього приводу, податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року прийняті на підставі висновків акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 про порушення ТОВ Південьмортранс (неправомірне завищення валових витрат) вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в той час як в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, зазначено, що висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 стосовно порушення ТОВ Південьмортранс п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн., не підтвердились.

Одночасно в акті від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, зазначено, що податковим органом встановлено заниження ТОВ Південьмортранс повноти визначення доходу з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ ТД Орлан та ТОВ КТТК Лоджистікс , що є порушенням п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 ст. 135.4 ст. 135 ПК України (т. 1 а.с. 119).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року, після їх оскарження в адміністративному порядку, не відповідають вимогам, які пред'являються до змісту податкових повідомлень-рішень, оскільки прийняті на підставі порушень, які не підтверджені за результатами додаткової позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження (акт перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021).

При цьому апеляційна скарга не містить відомостей, що на підставі встановлених в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 порушень приймались податкові повідомлення-рішення, та щодо фактичного відкликання відповідачем своїх висновків про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо протиправності скасування податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ Південьмортранс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 551, 00 грн. - за основним платежем та 98 275,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків актів перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 та від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, податковий орган встановив порушення ТОВ Південьмортран вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижений податок на додану вартість на 196 551 грн., у т.ч. за січень-грудень 2013 року, лютий-грудень 2014 року, внаслідок завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ ТД Орлан , ТОВ КТТК Лоджистікс , ТОВ ДИССАР , ТОВ Весна-КНК .

При розгляді справи суд першої інстанції дослідив господарські правовідносини позивача з контрагентами ТОВ ТД Орлан , ТОВ КТТК Лоджистікс , ТОВ ДИССАР , ТОВ Весна-КНК (договори та первинну бухгалтерську та податкову документацію), та встановив реальність господарських правовідносин заперечення проти чого відсутні в апеляційній скарзі.

Натомість висновки податкового органу, як правильно встановив, суд першої інстанції, щодо порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту ґрунтуються виключно на податковій інформації (листи, акти про неможливість проведення перевірки, інформації щодо відсутності ресурсів, припущення щодо нікчемності договорів та ін.) яка стосується контрагентів позивача, без врахування первинної бухгалтерської та податкової документації позивача, до змісту якого акти перевірок не містять жодних зауважень.

Враховуючи відсутність заперечень в апеляційній скарзі стосовно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які мають значення для справи, апеляційний суд, враховуючи приписи 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 96-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 06 червня 2017 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець