Ухвала

від 30.05.2017 по справі 820/450/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 р.Справа № 820/450/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. по справі № 820/450/17

за позовом Комунального підприємства "Харківспецбуд"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство Харківспецбуд , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в.о. начальника Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області форми Р № 0001831402 від 19.05.2016 року та форми Р № 0003981402 від 29.09.2016 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.11.2016 року № 16102-17 Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року по справі № 820/450/17 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 10.03.2015 року № 156 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Харківспецбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством Укрспецпоставка-М за період травень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 982/20-38-14-02-07/32168454 від 28.03.2016 року Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Комунального підприємства Харківспецбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Укрспецпоставка-М за період травень 2015 року .

З висновків, які містяться в акті № 982/20-38-14-02-07/32168454 від 28.03.2016 року вбачається, що перевіркою встановлено порушення КП Харківспецбуд : п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 224 223,00 грн; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 201 801,00 грн, у тому числі: за 2015 рік на суму 201 801,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 982/20-38-14-02-07/32168454 від 28.03.2016 року контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 29.09.2016 року форми Р № 0003981402, форми В4 № 0001831402 від 19.05.2016 року та податкова вимога від 25.11.2016 року № 16102-17.

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу, за результатами оскарження відповідно до Рішення про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 01.12.2016 року № 25920/6/99-99-11-01-02-25: Державна фіскальна служба України, керуючись гл. 4 ПКУ скасовує ППР Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.05.2016 року № 0001841402 щодо якого контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ПП Укрспецпоставка-М та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за травень 2015 року та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначене ППР, ППР Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.05.2016 року № 0001831402 та рішення про результати розгляду первинної скарги та залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє .

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.05.2016 року № 0001831402, від 29.09.2016 року № 0003981402 та податкова вимога Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 25.11.2016 року № 16102-17 - необґрунтовані та незаконні і підлягають скасуванню, а позовні вимоги Комунального підприємства Харківспецбуд - задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як зазначено в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підставі п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Видаткова накладна - це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію договору та копії первинних документів щодо фінансово-господарських операцій між КП Харківспецбуд та ПП Укрспецпоставка М (ЄДРПОУ 36033135).

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що КП Харківспецбуд придбало товар (свердла, рукавички, профіль, цвяхи, мастика, цемент, інше) у ПП Укрспецпоставка М (ЄДРПОУ 36033135) відповідно до договору поставки № Б-0072 від 27.04.2013 року.

Факт отримання вказаного товару підтверджується наступними видатковими накладними: видаткова накладна № 68 від 05.05.2015 року, видаткова накладна № 69 від 05.05.2015 року, видаткова накладна № 70 від 05.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000097 від 05.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000098 від 05.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000102 від 06.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000103 від 06.05.2015р видаткова накладна № хп-0000104 від 06.05.2015р., видаткова накладна № хп-0000099 від 06.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000100 від 06.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000101 від 06.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000105 від 07.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000106 від 07.05.2016 року, видаткова накладна № хп-0000107 від 07.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000108 від 07.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000109 від 07.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000110 від 07.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000111 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000112 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000113 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000114 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000115 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000116 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000117 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000118 від 08.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000119 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000120 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № 73 від 13.05.2016 року, видаткова накладна № 74 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000121 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000122 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000124 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000123 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000125 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000126 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000127 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000128 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000129 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000130 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000131 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000132 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000133 від 13.05.2015 року, видаткова накладна № 76 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000134 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000135 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000136 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000137 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000138 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000139 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000140 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000141 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000142 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000143 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000144 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000145 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000146 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000147 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000148 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000149 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000150 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000151 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000152 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000153 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000154 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000155 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000156 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000157 від 14.05.2015 року, а видаткова накладна № хп-0000158 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000159 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000160 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000161 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000162 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000163 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000164 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000165 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000166 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000167 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000168 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000169 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000170 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000171 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000172 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000173 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000174 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000175 від 14.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000187 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000176 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000177 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000178 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000179 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000181 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000182 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000180 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000183 від 15.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000184 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000185 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000186 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000188 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000189 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000190 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000191 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000192 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № хп-00001893 від 18.05.2015 року, видаткова накладна № 79 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № 80 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № 81 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № 82 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № 83 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № 84 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000194 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000195 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000196 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000197 від 19.05.2015 року, видаткова накладна № хп-0000198 від 19.05.2015 року, видаткова накладна від 19.05.2015 року № ХП-0000199, видаткова накладна від 19.05.2015 року № ХП-0000200, видаткова накладна від 19.05.2015 року № ХП-0000201, видаткова накладна від 21.05.2015 року № ХП-0000207, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000206, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000205, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000204, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000203, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000202, видаткова накладна від 20.05.2015 року № ХП-0000208, видаткова накладна від 21.05.2015 року № ХП-0000209, видаткова накладна від 21.05.2015 року № ХП-0000210, видаткова накладна від 22.05.2015 року № 86, видаткова накладна від 22.05.2015 року № 87, видаткова накладна від 22.05.2015 року № ХП-0000212, видаткова накладна від 22.05.2015 року № ХП-0000211, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000213, видаткова накладна від 22.05.2015 року № ХП-0000211, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000215, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000216, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000217, податкова накладна від 25.05.2015 року № 148, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000218, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000219, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000220, видаткова накладна від 25.05.2015 року № ХП-0000221, видаткова накладна від 28.05.2015 року № 88, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000224, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000225, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000226, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000227, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000228, видаткова накладна від 28.05.2015 року № ХП-0000229, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000231, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000232, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000233, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000234, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000235, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000236, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000237, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000238, видаткова накладна від 29.05.2015 року № ХП-0000239

Зазначений товар було використано на ремонт житлового фонду територіальної громади м. Харкова. На підтвердження цього позивачем надано відомості ресурсів з ремонту житлових будинків територіальної громади м. Харкова.

Також встановлено, що ПП Укрспецпоставка М за вказаною господарською операцією були виписані наступні податкові накладні:

Податкова накладна № 1 від 05.05.2015 року, Податкова накладна № 2 від 05.05.2015 року, Податкова накладна № 3 від 05.05.2015 року, Податкова накладна № 5 від 05.05.2015 року, Податкова накладна № 6 від 05.05.2015 року, Податкова накладна № 10 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 11 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 12 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 7 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 8 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 9 від 06.05.2015 року, Податкова накладна № 13 від 07.05.2015 року, Податкова накладна № 14 від 07.05.2016 року, Податкова накладна № 15 від 07.05.2015 року, Податкова накладна № 16 від 07.05.2015 року, Податкова накладна № 17 від 07.05.2015 року, Податкова накладна № 18 від 07.05.2015 року, Податкова накладна № 19 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 20 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 21 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 22 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 23 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 24 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 25 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 26 від 08.05.2015 року, Податкова накладна № 29 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 30 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 31 від 13.05.2016 року, Податкова накладна № 32 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 34 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 35 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 36 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 37 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 38 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 39 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 40 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 41 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 42 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 43 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 44 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 45 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 46 від 13.05.2015 року, Податкова накладна № 47 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 48 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 49 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 50 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 51 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 52 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 53 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 54 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 55 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 56 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 57 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 58 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 59 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 60 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 61 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 62 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 63 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 64 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 65 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 66 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 67 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 68 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 69 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 70 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 71 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 72 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 73 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 74 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 75 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 76 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 77 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 78 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 79 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 80 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 81 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 82 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 83 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 84 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 85 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 86 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 87 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 88 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 89 від 14.05.2015 року, Податкова накладна № 100 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 92 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 93 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 94 та від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 95 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 96 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 97 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 98 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 99 від 15.05.2015 року, Податкова накладна № 101 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 102 від 185.05.2015 року, Податкова накладна № 103 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 104 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 105 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 106 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 107 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 108 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 109 від 18.05.2015 року, Податкова накладна № 112 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 113 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 114 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 115 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 116 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 117 № 84 від 19.05.2015 року, Податкова накладна № 119 від 19.05.2016 року, Податкова накладна № 120 від 19.05.2016 року, Податкова накладна № 121 від 19.05.2016 року, Податкова накладна № 122 від 19.05.2016 року, Податкова накладна № 123 від 19.05.2016 року, податкова накладна від 19.05.2015 року № 124, податкова накладна від 19.05.2015 року № 125, податкова накладна від 19.05.2015 року № 126, податкова накладна від 21.05.2015 року № 128, податкова накладна від 21.05.2015 року № 129, податкова накладна від 21.05.2015 року № 130, податкова накладна від 21.05.2015 року № 131, податкова накладна від 21.05.2015 року № 132, податкова накладна від 21.05.2015 року № 133, податкова накладна від 21.05.2015 року № 134, податкова накладна від 21.05.2015 року № 135, податкова накладна від 21.05.2015 року № 136, податкова накладна від 22.05.2015 року № 138, податкова накладна від 22.05.2015 року № 139, податкова накладна від 22.05.2015 року № 140, податкова накладна від 22.05.2015 року № 141, податкова накладна від 25.05.2015 року № 143, податкова накладна від 22.05.2015 року № 141, податкова накладна від 25.05.2015 року № 145, податкова накладна від 25.05.2015 року № 146, податкова накладна від 25.05.2015 року № 147, податкова накладна від 25.05.2015 року № 148, податкова накладна від 25.05.2015 року № 149, податкова накладна від 25.05.2015 року № 150, податкова накладна від 25.05.2015 року № 151, податкова накладна від 28.05.2015 року № 154, податкова накладна від 28.05.2015 року № 155, податкова накладна від 28.05.2015 року № 156, податкова накладна від 28.05.2015 року № 157, податкова накладна від 28.05.2015 року № 158, податкова накладна від 28.05.2015 року № 159, податкова накладна від 28.05.2015 року № 160 податкова накладна від 29.05.2015 року № 161, податкова накладна від 29.05.2015 року № 162, податкова накладна від 29.05.2015 року № 163, податкова накладна від 29.05.2015 року № 164, податкова накладна від 29.05.2015 року № 165, податкова накладна від 29.05.2015 року № 166, податкова накладна від 29.05.2015 року № 167, податкова накладна від 29.05.2015 року № 168, податкова накладна від 29.05.2015 року № 169,

Стосовно порушення вимог п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по взаємовідносинам позивача з контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки витрати, які не підтверджені первинними документами контролюючим органом не були виявлені.

Окрім цього встановлено, що відповідно до Рішення Головного управління ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги від 18.08.2016 року № 4815/10/20-40-10-01-14, було частково задоволено скаргу КП Харківспецбуд та скасовано податкове повідомлення рішення за № 0001841402 від 19.05.2016 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 100 900,50 грн., в іншій частині рішення Східної ОДПІ м. Харкова та податкове повідомлення № 0001831402 залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення.

Відповідно до положень п. 7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 року № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, податкові повідомлення-рішення згідно з п. п. 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегією суддів встановлено, що контролюючим органом, в порушення вимог вказаного порядку не було своєчасно складено податкове повідомлення-рішення за наслідками адміністративного оскарження. Нове податкове повідомлення рішення було складено лише 29.09.2016 року за № 0003981402.

Крім того колегія суддів наголошує, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Слід зазначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 17.071997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колдегія суддів звертає особливу увагу на те, що Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 .

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Отже, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальності на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зауважує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Отже, поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Згідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд № 192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечиним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в рішеннях по справам № К/800/5902/14, № К/800/19206/14 та № К/800/10869/13.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. по справі № 820/450/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2017 р.