Постанова

від 24.01.2019 по справі 820/450/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №820/450/17

адміністративне провадження №К/9901/31528/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року

у складі судді Полях Н.А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року

у складі суддів Старостіна В.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С.

у справі № 820/450/17

за позовом Комунального підприємства Харківспецбуд

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

30 січня 2017 року Комунальне підприємство Харківспецбуд (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 19 травня 2016 року №0001831402, від 29 вересня 2016 року №0003981402 та вимоги від 25 листопада 2016 року №16102-17, з мотивів безпідставності прийняття вимоги та податкових повідомлень - рішень.

28 березня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 30 травня 2017 року Харківського апеляційного адміністративного суду, задоволено позов Комунального підприємства Харківспецбуд , внаслідок чого скасовані податкові повідомлення - рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19 травня 2016 року №0001831402 та від 29 вересня 2016 року №0003981402 та скасовано податкову вимогу податкового органу від 25 листопада 2016 року №16102-17, з мотивів правомірності формування витрат та податкового кредиту по факту придбання товару, що обумовлює безпідставність прийняття податкових повідомлень-рішень, формування податкової вимоги та недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу їх прийняття.

26 червня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити у повному обсязі.

06 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України внаслідок усунення податковим органом недоліків наведених в ухвалі цього суду від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №820/450/17 з Харківського окружного адміністративного суду.

Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/31528/18 передані до Верховного Суду.

03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/31528/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу № 820/450/17 з Харківського окружного адміністративного суду.

14 березня 2018 року справа №820/450/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32168454, перебуває на податковому обліку податкового органу з 17 грудня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2012 року.

У березні 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством Укрспецпоставка-М за період травень 2015 року, результати якої викладені в акті від 28 березня 2016 року № 982/20-38-14-02-07/32168454 (далі - акт перевірки).

19 травня 2016 року керівником податкового органу згідно підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0001841402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язання у сумі 201801 грн., за порушення пункту 11 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), статті 135 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 100900, 5 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (том 1 арк. справи 32).

29 вересня 2016 року керівником податкового органу згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, з посиланням на незбереження документів бухгалтерського обліку, з урахуванням результатів адміністративного оскарження прийняте податкове повідомлення-рішення №0003981402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 201801 грн., за порушення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкцію дорівнюють 0 (том 3 арк. справи 168).

19 травня 2016 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, прийняте податкове повідомлення - рішення №0001831402, яким за порушення пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року у сумі 224223 грн.

25 листопада 2016 року керівником податкового органу сформована та направлена Підприємству податкова вимога №16102-17, якою станом на 24 листопада 2016 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язання становить 235464 грн. 91 коп., в тому числі за основним платежем 198536 грн. 99 коп., пеня 36927 грн. 92 коп.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій визнали висновки податкового органу неприйнятними та висновувалися на наступному.

Щодо податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Буквальний аналіз положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 1, частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , здійснений судами попередніх інстанцій, зумовив висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, суди попередніх інстанцій визнали, що сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанції наведене значення видаткової накладної, як первинного бухгалтерського документу, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено укладання та виконання Підприємством договору поставки від 27 квітня 2013 року з Приватним підприємством Укрспецпоставка М , в межах якого позивач придбав товар (свердла, рукавички, профіль, цвяхи, мастика, цемент, інше), факт отримання вказаного товару підтверджений видатковими накладними, перелік яких наведений в судових рішеннях, використаний позивачем у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях на ремонт житлового фонду територіальної громади м. Харкова. На підтвердження цього позивачем надано відомості ресурсів з ремонту житлових будинків територіальної громади м. Харкова.

За наслідками виконання господарських операцій продавцем товару, контрагентом позивача, Приватним підприємством Укрспецпоставка М виписані податкові накладні, повний перелік яких наведений в судових рішеннях, які є предметом цього касаційного перегляду.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством Укрспецпоставка М та про безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2015 року на 224223 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та встановлено, що на підтвердження дотримання приписів цих норм, правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем надані документи по його взаємовідносинам з контрагентом, в ході перевірки витрати, які не підтверджені первинними документами контролюючим органом не виявлені.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем витрат за взаємовідносинами з його контрагентом по факту придбання товару та не доведенням податкових правопорушень, покладених в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, внаслідок того, що доводи відповідача ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не спростована належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди попередніх інстанцій звернулися до положень приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, за якими, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову та зазначили, що відповідачем до суду не надано переконливих доказів обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень та вимоги, а досліджені матеріали справи вказують на необґрунтованість та незаконність оскаржуваних рішень та вимоги.

Суд визнає, що доведеність позивачем правомірності формування валових витрат, доводить безпідставність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, і як наслідок цього протиправність прийнятого податкового повідомлення рішення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Скасування податкового повідомлення - рішення предметом якого є визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток від 29 вересня 2016 року свідчить про відсутність складу податкового боргу з цього податку станом на 24 листопада 2016 року та відсутність об'єкту для нарахування пені, що доводить наявність підстав для скасування податкової вимоги.

Звертаючись із касаційною скаргою податковий орган просить про переоцінку доказів, яка з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені частиною першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 820/450/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер