Ухвала

від 31.05.2017 по справі 822/536/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/536/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

31 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Кучерука О.С.

представників відповідача: Калужської Н.О., Басової А.А., Величко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2017 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суду залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контрактів укладених з низкою підприємств.

Доставка вантажів позивачеві здійснювалась на підставі договорів про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП "Дока-Транс" (код ЄДРПОУ 35435322), TOB "Ама Фрейт Україна" (код ЄДРПОУ 32663455), TOB "Негабарит-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37707423), TOB "Овертранс" (код ЄДРПОУ 30626867), TOB "Транском Україна" (код ЄДРПОУ 39052936), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3).

Під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме договори, довідки про транспортні витрати та рахунки-фактури.

Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Оплата рахунків за отримані транспортно-експедиційні послуги здійснювалась підприємством шляхом безготівкових розрахунків на розрахункові рахунки контрагентів.

У період з 13.09.2016 року по 10.10.2016 року на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області від 31.08.2016 № 516 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB "Старокостянтинівцукор" посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор", щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.10.2016 року № 0091/6/22-01-14- 11/НОМЕР_4, в якому викладені висновки посадових осіб відповідача про порушення позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - МК України) в частині зазначення достовірних відомостей про визначення митної вартості, ч. 1 ст. 257 МК України в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення, п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України в частині правильності визначення бази оподаткування ввізним митом, ст. 3 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" від 28.12.2014 року № 73- VIII в частині правильності визначення бази оподаткування додатковим імпортним збором, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в частині правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість, що спричинило заниження податкових зобов'язань на суму 17 285,10грн. (у тому числі ввізного мита - 2 436,23грн., додаткового імпортного збору - 1 866,69грн., податку на додану вартість -12 982,18грн.).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, а саме: №000007/14-08 від 03.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання на мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на суму 3043,06 гривень; №000008/14-08 від 03.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання на додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на суму 2333,36 гривень; №000009/14-08 від 03.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 16212,51 гривень.

Фактичною підставою для нарахування податків слугувало невключення позивачем до митної вартості товарів експедиційних послуг наданих перевізником, вартість яких вказана в довідках про транспортні витрати.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Закону України № 996-XIV від 16.07.99 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень слугував висновок відповідача про подання позивачем недостовірних відомостей про вартість ввезеного товару і, як наслідок, неповної сплати останнім митних платежів та ПДВ.

Так, перевіркою було виявлено, що в первинних документах наданих позивачем не зафіксовано розподіл транспортних витрат, а саме сум вартості експедиційних послуг, до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, а до митної вартості оцінюваних товарів транспортні витрати повинні включатися в повному обсязі, в тій сумі, що документально підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються як для нарахування митних платежів, так і для розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Пунктом 1 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою, при цьому згідно із пунктом 5 зазначеної статті це є обов'язково у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни, та у разі якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Пунктом 2 ст. 53 МК України визначені документами, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач для визначення митної вартості товару за МД від 20.08.2015 року №400050000/2015/009022, від 20.08.2015 року №400050000/2015/009042, та товарів №1, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 11, 13 за МД від 02.06.2016 року №400050000/2016/007016, що поставлявся відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, використав другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару, для решти товарів та МД позивач використав основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Тобто, до митної вартості не включаються витрати на транспортування та експедиційні послуги після ввезення товару на територію України, за умови що ці витрати документально підтвердженні та піддаються обчисленню.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції також встановлено, що до митного оформлення імпортованого товару декларант на підтвердження витрат на транспортування надавав довідки про транспортні витрати згідно яких транспортно-експедиційні послуги виділені двома рядками: вартість транспортних витрат по доставці вантажу від місця завантаження до митного кордону України та вартість транспортно-експедиційних витрат по доставці вантажу від митного кордону України до місця розвантаження.

Як вбачається зі змісту рахунків-фактур, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно вимог п. 2 ст. 53 МК України, для відображення в митній декларації, транспортно-експедиційні послуги виділені трьома рядками: послуги за межами України, по території України, по території України (з урахуванням ПДВ).

Однак, на офіційний запит Головного управління ДФС у Хмельницькій області, перевізниками надані довідки про транспортні витрати, відповідно до яких вартість транспортно-експедиційних послуг виділена трьома рядками: транспортні витрати по доставці вантажу від місця завантаження до митного кордону України, вартість транспортних витрат по доставці вантажу від митного кордону України до місця розвантажування та вартість експедиційних послуг.

Так, згідно вимог ч. 11 ст. 58 МК України за умови відсутності документального підтвердження виділення витрат на перевезення, здійснених за межами митної території України та на митній території України, зазначені витрати (вартість експедиційних послуг) повинні включатися до митної вартості оцінюваних товарів в повному обсязі.

Таким чином, документи, надані позивачем, не дають можливість ідентифікувати та виділити вартість експедиційних послуг до митного кордону України та після ввезення на митну територію України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що спричинило заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень від 03.11.2016 року №000007/14-08, №000008/14-08 та №000009/14-08.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 липня 2017 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.