Рішення

від 30.05.2017 по справі 904/3988/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2017 Справа № 904/3988/17

За позовом За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Енергодар Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 97 460,64 грн. пені, 137 303,04 грн. штрафу, 98 073,60 грн. неустойки

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1129 від 18.05.2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б\н від 19.04.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" заборгованості на загальну суму 332 837,28 грн., з яких:

- 97 460,64 грн. пеня: за період з 01.04.2016 по 05.05.2016 - 21 453,60 грн., 01.04.2016 по 22.05.2016 - 31 873,92 грн., 01.04.2016 по 30.05.2016 - 44 133,12 грн.;

- 137 303,04 грн. 7% штраф;

- 98 073,60 грн. неустойка в розмірі 5% ціни договору поставки (договір неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2015 для забезпечення виконання договору № 20/05/48 від 26.06.2016).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/05/48 від 26.06.2016 в частині своєчасної поставки товару, а саме за наступними видатковими накладними:

- № РН-0000016 від 05.05.2016 на суму 612 960,00 грн. прострочення поставки 35 днів (з 01.04.2016 по 05.05.2016);

- № РН-0000018 від 20.05.2016 на суму 612 960,00 грн. прострочення поставки 52 днів (з 01.04.2016 по 22.05.2016);

- № РН-0000019 від 30.05.2016 на суму 735 552,00 грн. прострочення поставки 60 днів (з 01.04.2016 по 30.05.2016).

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач просить суд двічі притягнути відповідача до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення. Відповідач вважає вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу такими, що суперечать Конституції України та Цивільному кодексу України.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення в порядку ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України загального розміру штрафних санкцій вдвічі оскільки позивачем не було надано суду доказів для встановлення факту заподіяння позивачу з боку відповідача збитків, їх розмір та наслідки для підприємства позивача.

Позивачем надані письмові пояснення де вказує, що договір неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2016 є діючим, не визнаний недійсним в установленому порядку, а, отже, підлягає виконанню. За змістом статті 230 Господарського кодексу України неустойка, штраф та пеня у господарських відносинах є окремими видами штрафних санкцій, та Господарський кодекс України не встановлює обмежень щодо їх одночасного застосування.

Щодо клопотання відповідача про зменшення загального розміру штрафних санкцій позивача вказує, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України необхідно враховувати, що постачальником прострочено постачання продукції, яка використовується для виготовлення продукції для атомних електростанцій, постачальником було допущено прострочення постачання щодо всього обсягу продукції, постачання якої було передбачено договором поставки № 20/05/48 (160 шт. на суму 1 608 000,00 грн.), тривалість прострочення є значною (від 31 до 116 днів).

Також позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи на наявними в ній матеріалами за відсутності представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2017 з призначенням її до розгляду на 20.04.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 20.04.2017 було оголошено перерву до 11.05.2017, після чого розгляд справи відкладався до 30.05.2017.

У судовому засіданні 30.05.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (далі - постачальник, відповідач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі - покупець, позивач) 26.06.2015 укладено договір поставки № 20/05/48 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити в передбачені договором строки покупцю наступну продукцію:

1. поковка "ОСОБА_2 опорна" (креслення 1.4317.П.000.090.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 в кількості 64 шт. за ціною 13 100,00 грн. на суму 838 400,00 грн., строк поставки 15.12.2015;

2. поковка "Цоколь" (креслення 1.4317.П.000.089.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 в кількості 64 шт. за ціною 12 440,00 грн. на суму 796 160,00 грн., строк поставки 15.12.2015,

а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Додатковою угодою № 2 від 15.12.2015 (а.с. 16 том 1) сторони погодили, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 4 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та пункту 11.5 договору поставки № 20/05/48 від 26.06.2015 сторони домовилися продовжити строк поставки продукції до 31.03.2016.

Загальна сума договору складає 1 961 472,00 грн., в т.ч. ПДВ 326 912,00 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 3.1, 3.2 договору).

Оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції (п.4.1 договору).

Продукція відвантажується на умовах DDP - склад покупця (ІНКОТЕРМС 2000) м. Южноукраїнськ Миколаївської області, промзона, ремонтно-механічний завод ВП "Атоменергомаш" ЦМС (п.5.4 договору).

Згідно п.7.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством Украйни та договором.

За порушення вказаних в договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків (п.7.2 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п.10.1 договору).

Відповідно до п.11.2 договору забезпечення виконання договору не повертається постачальнику (банківська гарантія або гарантія страхової компанії) або сплачується постачальником покупцю (неустойка) у разі:

- порушення встановлених договором строків постачання;

- постачання продукції неналежної якості або без повного комплекту належно оформлених супроводжувальних документів.

26.06.2015 між сторонами укладено договір неустойки № 20/05/48-н відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується у випадках, передбачених пунктом 2 цього договору, сплатити покупцю неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки № 20/05/48 від 26.06.2015, укладеного між постачальником як переможцем торгів і покупцем в результаті проведення останнім закупівлі сталі нерафінованої (сталь нержавка, у зливках чи інших первинних формах і напівфабрикати з нержавкої сталі) за процедурою відкритих торгів.

Відповідно до п.2 договору неустойки постачальник сплачує покупцю неустойку, вказану в п.1 договору, в наступних випадках: - порушення встановлених договором строків постачання; - поставки продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів.

Сплата неустойки здійснюється постачальником протягом 7 календарних днів після виникнення підстав для її сплати, вказаних в п.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця (п.3 договору неустойки).

На виконання умов договору постачальником була здійснена поставка товару на загальну суму 1 961 472,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0000016 від 05.05.2016 на суму 612 960,00 грн., прибутковий ордер № ПН-0000099 від 06.05.2016;

- № РН-0000018 від 20.05.2016 на суму 612 960,00 грн., прибутковий ордер № ПН-0000107 від 23.05.2016;

- № РН-0000019 від 30.05.2016 на суму 735 552,00 грн., прибутковий ордер № ПН-0000113 від 31.05.2016.

Причиною виникнення спору є несвоєчасна поставка відповідачем товару у сумі 1 961 472,00 грн. на підставі чого позивачем нараховані 97 460,64 грн. пені, 137 303,04 грн. 7% штрафу та 98 073,60 грн. неустойки в розмірі 5% ціни договору поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення умов договору відповідачем була здійснена поставка несвоєчасно з порушенням строків поставки (строк поставки продукції до 31.03.2016):

- за видатковою накладною № РН-0000016 прострочення поставки 35 днів (з 01.04.2016 по 05.05.2016);

- за видатковою накладною № РН-0000018 прострочення поставки 52 днів (з 01.04.2016 по 22.05.2016);

- за видатковою накладною № РН-0000019 прострочення поставки 60 днів (з 01.04.2016 по 30.05.2016).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252 та від 09.04.2012 № 20/246-08.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 7% штрафу та 5% неустойки суд вважає їх арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи те, що умови договору, передбачаються відповідальність лише відповідача за порушення його зобов'язань у вигляді штрафу та пені, аналогічної відповідальності за порушення позивачем своїх зобов'язань (несвоєчасна оплата поставленої продукції) умови договору не передбачають, прострочення відповідача носить незначний характер та складає 60 днів.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 50%, а саме до 68 651,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 97 460,64 грн., вимога позивача про стягнення штрафу підлягає задоволенню частково у сумі 68 651,52 грн., вимога позивача про стягнення неустойки підлягає задоволенню у сумі 98 073,60 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами пункту 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у сумі 4 992,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Відродження, будинок 100, ідентифікаційний код 35114066) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, ідентифікаційний код 26444970) пеню у сумі 97 460,64 грн., штраф у сумі 68 651,52 грн., неустойку у сумі 98 073,60 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 992,56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя ОСОБА_3