Постанова

від 13.07.2017 по справі 904/3988/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року Справа № 904/3988/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 1129 від 18.05.2017

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.04.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Енергодар Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 97 460, 64 грн. пені, 137 303, 04 грн. штрафу, 98 073, 60 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" про стягнення з останнього на свою користь 332 837, 28 грн., з яких: 97 460, 64 грн. пеня, 137 303, 04 грн. 7% штрафу; 98 073, 60 грн. неустойка в розмірі 5% ціни договору поставки (договір неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2015 для забезпечення виконання договору № 20/05/48 від 26.06.2015).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17 (суддя Бондарєв Е.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у сумі 97 460, 64 грн., штраф у сумі 68 651, 52 грн., неустойку у сумі 98 073, 60 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 992, 56 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/05/48 від 26.06.2015 з урахуванням додаткової угоди до нього № 2 від 15.12.2015 в частині своєчасної поставки продукції, передбаченої умовами договору поставки відповідальності відповідача за порушення строків поставки продукції у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої договором неустойки № 20/05/48-н відповідальності відповідача за порушення встановлених договором поставки строків постачання продукції у вигляді неустойки. Оцінивши даний випадок прострочення поставки продукції, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, врахувавши, що умови договору передбачають відповідальність лише відповідача за порушення його зобов'язань у вигляді штрафу та пені, аналогічної відповідальності за порушення позивачем своїх зобов'язань (несвоєчасна оплата поставленої продукції) умови договору не передбачають, незначний період прострочення відповідача, суд вважав за необхідне зменшити розмір штрафу до 50%, а саме до 68 651,52 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені і штрафу та про зменшення вдвічі іншої частини позовних вимог.

Відповідач не погоджується з судовим рішенням з тих підстав, що прийнятим судом рішенням відповідача двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення, а саме судовим рішенням стягнуто з відповідача неустойку та пеню і штраф, які згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України є неустойкою, що, на думку відповідача, є порушенням приписів ст. 61 Конституції України. При цьому відповідач звертає увагу, що договором неустойки також передбачена відповідальність відповідача у вигляді неустойки у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки. Відповідач посилається на положення частини другої статті 231 ГК України, якою встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, та зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, однак, в порушення чинного законодавства суд стягнув з відповідача неустойку у розмірі 5%, що не відповідає законодавству. Відповідач вважає, що неустойка відповідно умов договору вже встановлена, але суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача про те, що умови договору поставки щодо пені та штрафу є такими, зміст яких суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, тобто доводам відповідача щодо недійсності угоди. Також, як стверджує відповідач, суд не прийняв до уваги його доводи щодо неправильного визначення позивачем дат поставки товару та невірного розрахунку пені. Окрім того, відповідач не погоджується з судовим рішенням щодо незначного зменшення штрафних санкцій та зазначає, що позивач не надав суду доказів для встановлення факту заподіяння позивачу збитків з боку відповідача, їх розміру та наслідків для підприємства позивача, що і призвело до незначного зменшення штрафних санкцій судом, які безпосередньо залежать від збитків.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що згідно зі статтею ст. 231 ГК України наявність умови про відповідальність контрагента у договорах із суб'єктами державного сектора економіки є фактично обов'язковою, оскільки навіть за її відсутності у тексті договору вона застосовується безпосередньо на підставі вказаної статті Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення постачання, які зазначені у договорі поставки, відповідають вищезазначеній правовій нормі. Позивач посилається на ті обставини, що договір поставки укладено за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", під час проведення якої додатком до документації конкурсних торгів був проект договору поставки, що підлягає укладенню з переможцем торгів, та який містив п. 7.2. про відповідну відповідальність, з яким погодився відповідач. Позивач зазначає, що після визначення відповідача переможцем торгів ним було укладено договір у повній відповідності до проекту договору у складі документації конкурсних торгів; ніяких заперечень щодо умов договору від відповідача не надходило до звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за вказаним договором. Оскільки в апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність стягнення забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді неустойки, позивач в противагу цим запереченням посилається на положення Закону України "Про здійснення державних закупівель", якими передбачено в якості способу забезпечення виконання договору про закупівлю неустойку. За доводами позивача, укладений між сторонами договір неустойки є діючим, не визнаний недійсним у встановленому порядку, а отже підлягає виконанню, у зв'язку з чим, на думку позивача, суд правомірно стягнув з відповідача вказане забезпечення виконання договору про закупівлю. Відносно періоду, за який нарахована та заявлена до стягнення пеня, позивач зазначає, що умовами договору передбачено постачання продукції саме на склад покупця, отже, датою отримання товару позивачем є дата складання прибуткового ордеру про його надходження на такий склад, а не дата видаткової накладної, яка відображає лише дату її складання, а не отримання зазначеного товару покупцем. Щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій, то, на думку позивача, штрафні санкції нараховані у розмірі, встановленому договором, який підписано відповідачем без зауважень, у зв'язку з чим штрафні санкції не є надмірними; штрафні санкції не є надмірними також порівняно з вартістю продукції, щодо постачання якої допущено прострочення; відокремлений підрозділ підприємства позивача не є юридичною особою, фінансується юридичною особою незалежно від фінансових результатів діяльності та не є прибутковим. Позивач вважає, що при вирішенні питання про зменшення суми штрафних санкцій необхідно взяти до уваги не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, зокрема те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Також, позивач звертає увагу, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, виходячи з приписів ст. 83 ГПК України, допускається лише у виняткових випадках.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.; розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 06.07.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017).

У судовому засіданні 06.07.2017 оголошено перерву на 13.07.2017.

У судовому засіданні 13.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (постачальник) та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (покупець) уклали договір поставки № 20/05/48 (далі - Договір, а.с. 9-10, т. 1). Вказаний договір укладено за результатами проведення процедури конкурсних торгів; умови укладеного договору відповідають проекту договору у складі тендерної документації (а.с. 167-182, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити в передбачені Договором строки покупцю наступну продукцію:

1. поковка "Труба опорна" (креслення 1.4317.П.000.090.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 у кількості 64 штуки за ціною 13 100, 00 грн., на загальну суму 838 400, 00 грн. без ПДВ, строк поставки - до 15.12.2015;

2. поковка "Цоколь" (креслення 1.4317.П.000.089.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 у кількості 64 штуки за ціною 12 440, 00 грн., на загальну суму без ПДВ 796 160, 00 грн., строк поставки - до 15.12.2015; загальна сума поставки без ПДВ 1 634 560, 00 грн., ПДВ 20% - 326912, 00 грн., загальна сума поставки з урахуванням ПДВ (20%) - 1 961 472, 00 грн.

Також, за умовами п. 1.1. Договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

15.12.2015 позивач та відповідач уклали до Договору додаткову угоду № 2 (а.с. 16, т. 1), якою погодили продовження строку поставки продукції до 31.03.2016.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна сума Договору складає 1 961 472, 00 грн., в т.ч. ПДВ 326 912, 00 грн.

Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. Договору).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Продукція відвантажується на умовах DDP - склад покупця (ІНКОТЕРМС 2000) м. Южноукраїнськ Миколаївської області, промзона, ремонтно-механічний завод ВП "Атоменергомаш" ЦМС (п. 5.4. Договору).

За умовами п. 7.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим Договором.

За порушення вказаних у Договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків (п. 7.2. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 11.2. Договору забезпечення виконання Договору не повертається постачальнику (банківська гарантія або гарантія страхової компанії) або сплачується постачальником покупцю (неустойка) у разі:

порушення встановлених Договором строків постачання;

постачання продукції неналежної якості або без повного комплекту належно оформлених супроводжувальних документів.

26.06.2015 позивач та відповідач уклали договір неустойки № 20/05/48-н (а.с. 17, т. 1), відповідно до умов якого (п. 1.) постачальник зобов'язується у випадках, передбачених пунктом 2 цього договору, сплатити покупцю неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки № 20/05/48 від 26.06.2015, укладеного між постачальником, як переможцем торгів, і покупцем в результаті проведення останнім закупівлі сталі нерафінованої (сталь нержавка, у зливках чи інших первинних формах і напівфабрикати з нержавкої сталі) за процедурою відкритих торгів.

Відповідно до п. 2 договору неустойки постачальник сплачує покупцю неустойку, вказану в пункті 1 цього договору, в наступних випадках: - порушення встановлених договором строків постачання; - поставки продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів.

Сплата неустойки здійснюється постачальником протягом 7-ми календарних днів після виникнення підстав для її сплати, вказаних в п. 2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця (п. 3 договору неустойки).

На виконання умов Договору поставки постачальником здійснена поставка покупцю продукції на загальну суму 1 961 472, 00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 28, 30, 32, т. 1) та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 140-142, т. 1; товарно-транспортні накладні надані відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду (протокол судового засідання від 06.07.2017):

№ РН-0000016 від 05.05.2016 на суму 612 960, 00 грн. (ТТН № 06 від 05.05.2016), прибутковий ордер № ПН-0000099 від 06.05.2016

№ РН-0000018 від 20.05.2016 на суму 612 960, 00 грн. (ТТН № 17 від 20.05.2016), прибутковий ордер № ПН-0000107 від 23.05.2016

№ РН-0000019 від 30.05.2016 на суму 735 552, 00 грн. (ТТН № 18 від 30.05.2016), прибутковий ордер № ПН-0000113 від 31.05.2016

Оскільки відповідач несвоєчасно здійснив поставку позивачу обумовленої Договором продукції на суму 1 961 472, 00 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь передбачені Договором поставки штрафні санкції: 97 460, 64 грн. пені, 137 303, 04 грн. 7% штрафу, а також передбачену договором неустойки неустойку у розмірі 5% від загальної вартості Договору поставки, яка за розрахунком позивача складає 98 073, 60 грн.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач є державним підприємством заснованим на державній власності (а.с. 41-47, т. 1), тобто згідно ч. 2 ст. 22 ГК України є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, частиною другою статті 231 Господарського кодексу України законодавець прямо передбачив можливість одночасного стягнення пені та штрафу у певних випадках (додаткове стягнення штрафу за критерієм прострочення оплати понад тридцять днів).

Відповідно до частин другої та третьої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу у розмірі, який встановлений ними в договорі, що узгоджується із положеннями частини другої ст. 231 Господарського кодексу України та положеннями щодо свободи договору, встановленої статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з тим, що укладаючи Договір поставки, сторони дійшли згоди про стягнення у разі невиконання відповідачем умов Договору щодо поставки визначеної Договором продукції у встановлений строк штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідальність за порушення строків поставки продукції, передбачена п. 7.2. Договору, повністю відповідає відповідальності, передбаченій абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання негрошового зобов'язання у відсотках від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 03.12.2013 у справі № 3-35гс13 (справа господарського суду № 908/43/13-г) стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджується дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

За викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про недійсність умов Договору поставки, якими встановлюється відповідальність за порушення строків поставки у вигляді пені та штрафу.

З урахуванням умов Договору поставки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу, заявлених на підставі п. 7.2. Договору поставки.

У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Проте, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, заявленої до стягнення, прийшов до висновку, що позивачем невірно визначено дати поставки товару, та, відповідно, дати закінчення прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції.

Так, належним доказом поставки продукції відповідачем та отримання її позивачем є саме видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які підписуються обома сторонами та є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію. Дати отримання товару у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних співпадають.

У випадку отримання позивачем продукції у дати інші, ніж зазначено у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, позивач мав право вносити коригування до дат таких документів, якщо вони не відповідають фактичним датам поставки, проте, ці документи підписані з боку позивача без зауважень.

Прибуткові ордери, які застосовуються для оформлення надходження продукції на склад покупця, та які містять іншу дату отримання продукції, не можуть бути належними доказами поставки продукції, оскільки складаються одноособово позивачем та пов'язані з особливостями оформлення приймання товару на підприємстві позивача та особливостями ведення бухгалтерського обліку на підприємстві останнього.

Враховуючи дати отримання позивачем продукції згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 94 273, 25 грн. згідно наступного розрахунку:

на суму 612 960, 00 грн. за період з 01.04.2016 по 04.05.2016 у сумі 20 840, 64 грн.

на суму 612 960, 00 грн. за період з 01.04.2016 по 19.05.2016 у сумі 30 035, 04 грн.

на суму 735 552, 00 грн. за період з 01.04.2016 по 29.05.2016 у сумі 43 397, 57 грн.

Штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції у сумі 137 303, 04 грн. розраховано правильно.

Також, приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до 50%, а саме до 68 651, 52 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

У період розгляду справи місцевим господарським судом відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки вдвічі (а.с. 69-70, т. 1). Відповідно до поданої апеляційної скарги відповідач просить зменшити розмір неустойки, нарахованої за договором неустойки, вдвічі. В обґрунтування клопотань відповідач посилається на відсутність встановленого факту заподіяння позивачу з боку відповідача збитків простроченням виконання зобов'язання.

Суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив розмір штрафу, заявленого до стягнення на підставі п. 7.2. Договору поставки.

Враховуючи положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України, реалізація господарським судом права зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) допускається лише у виняткових випадках.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Зменшуючи на 50% розмір штрафу, заявленого на підставі п. 7.2. Договору поставки, місцевий господарський суд зазначив, що приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, врахував те, що умови Договору, передбачають відповідальність лише відповідача за порушення його зобов'язань у вигляді штрафу та пені, аналогічної відповідальності за порушення позивачем своїх зобов'язань (несвоєчасна оплата поставленої продукції) умови Договору не передбачають, прострочення відповідача носить незначний характер та складає 60 днів.

Однак, з вказаними доводами суду першої інстанції, наведеними в якості підстави для зменшення штрафу чи пені, колегія суддів не погоджується.

Так, пославшись на причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, суд не зазначив, які саме причини прийняті до уваги, при тому, що ні в поданих відповідачем до суду першої інстанції, ні у поданих до суду апеляційної інстанції поясненнях відповідача останній не наводить жодних підстав, які унеможливлювали чи утруднювали своєчасне виконання поставки продукції позивачу, як і не вказує про вжиття ним заходів щодо здійснення ним поставки у повному обсязі у встановлений Договором строк.

Відсутність у Договорі поставки встановленої відповідальності позивача за прострочення оплати товару також не свідчить про наявність підстав для зменшення відповідальності відповідача, оскільки наявність прострочення оплати продукції за спірними поставками у справі не доведена, окрім того, у випадку такого прострочення відповідач має право на стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідач самостійно уклав спірний договір поставки, погодився з умовами та строками поставки, які вказані в ньому, та обсягом відповідальності у випадку порушення цих умов.

Ті обставини, що розмір відповідальності, передбачений умовами Договору у вигляді штрафу та пені, є, як вважає відповідач, занадто великим, та ті обставини, що прострочення складає невеликий термін - до 60 днів, не свідчать про винятковість випадку в розумінні закону, за наявності якого можливе зменшення судом неустойки.

Заявлені до стягнення на підставі п. 7.2. Договору поставки суми пені та штрафу, які апеляційний господарський суд визнав правомірно заявленими, складають 231 576, 29 грн., що є співрозмірним загальній сумі спірних поставок - 1 961 472, 00 грн.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників.

Відповідач не надав жодного доказу свого тяжкого майнового стану, непомірності заявленого до стягнення штрафу чи пені у зв'язку зі своїм фінансовим становищем.

Окрім того, визначений сторонами Договору штраф підлягає стягненню за сам факт допущення порушення умов Договору - прострочення поставки, яке складає більше 30 днів, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв'язку з цим збитки.

Не прийнято судом до уваги і обставин, на які посилається інша сторона - позивач, та не враховано його інтересів. А саме, суд не врахував, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, виробляє більше 50 % всього обсягу електричної енергії в Україні, є оператором ядерних установок.

За викладеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення як розміру пені, так і розміру штрафу, заявлених позивачем на підставі п. 7.2. Договору поставки; рішення місцевого господарського суду у цій частині підлягає зміні зі стягненням з відповідача на користь позивача пені у сумі 94 273, 25 грн. та штрафу у сумі 137 303, 04 грн.

Відносно вимог позивача про стягнення неустойки, заявленої до стягнення на підставі договору неустойки, апеляційний господарський суд не погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для її стягнення.

Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (редакція на дату виникнення спірних правовідносин) забезпечення виконання договору про закупівлю - надання учасником замовнику гарантій виконання своїх зобов'язань за договором про закупівлю, включаючи такі види забезпечення як порука, гарантія, застава, завдаток, неустойка, депозит.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено документацією конкурсних торгів. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених частинами першою і другою статті 30, частиною третьою статті 31 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їх об'єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їх об'єднань).

Договором неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2015 (пункт 1 в поєднанні з підпунктом 2.1.) передбачено, що за порушення встановлених Договором строків постачання постачальник зобов'язується сплатити покупцю неустойку у розмірі 5% від загальної вартості Договору поставки № 20/05/48 від 26.06.2015.

Виходячи з формулювання відповідальності, визначеної вказаними пунктами договору неустойки, ця неустойка за своєю правовою природою є штрафом.

Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 08.02.2017 у господарській справі № 910/29752/15).

Як встановлено вище, пунктом 7.2. Договору поставки також передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки у вигляді штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Наявність правових підстав для стягнення штрафу у сумі 137 303, 04 грн. на підставі п. 7.2. Договору поставки апеляційним господарським судом встановлена вище.

Позивач, вимагаючи стягнути з відповідача не лише штраф, передбачений п. 7.2. Договору поставки, але і неустойку у вигляді штрафу на підставі договору неустойки, по суті просить стягнути дві штрафні санкції одного виду за одне і те саме порушення (порушення строків поставки товару), що не відповідає вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Доводи позивача стосовно того, що у договорі неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2015 йдеться не про штраф, а саме про неустойку, не відповідають положенням закону (ст.ст.549, 551 ЦК України) та цього договору, оскільки в ньому йдеться про неустойку як відповідальність за неналежне виконання договору, обчислену саме як штраф, а не про неустойку як гарантію виконання зобов'язання, яка відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" вноситься не пізніше дати укладення договору про закупівлю з метою забезпечення виконання договору (ст. 26), тобто коле ще порушення не відбулось і відповідальність не настала.

Посилання позивача на те, що договір неустойки № 20/05/48-н від 26.06.2015 є діючим, не визнаний недійсним в установленому порядку, а отже, підлягає виконанню, апеляційна інстанція не бере до уваги, оскільки суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 ЦК України (ч. 3 ст.16 ЦК України), зокрема, в разі вчинення особою дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2 ст. 13 ЦК України), а саме право відповідача, унормоване у статті 61 Конституції України.

Вказане відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 21.06.2016 у справі № 904/9133/15 та постанові від 20.09.2012 у справі № 14/5005/15698/2011.

Отже, враховуючи зазначене вище, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків поставки продукції штрафу, передбаченого одночасно Договором поставки та договором неустойки відсутні.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на підставі договору неустойки 98 073, 60 грн. штрафу в розмірі 5% від загальної вартості Договору поставки № 20/05/48 від 26.06.2015 слід відмовити.

Рішення місцевого господарського суду у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у цих позовних вимогах.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам; судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам за апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17 скасувати в частині стягнення неустойки у сумі 98 073, 60 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у сумі 98 073, 60 грн. відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17 змінити щодо суми стягнення пені, штрафу та розподілу судових витрат.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Відродження, будинок 100, ідентифікаційний код 35114066) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26444970) пеню у сумі 94 273, 25 грн., штраф у сумі 137 303, 04 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 3 473,64 грн.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 у справі № 904/3988/17 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71500, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, провулок Відродження, будинок 100, ідентифікаційний код 35114066) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 670, 80 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 18.07.2017

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко