Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/4974/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/4974/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПЕЧЕРСЬК-2006 до 1) Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Реноме 2) Київської міської ради прозобов'язання вчинити дії Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача:Лозінська Л.В., Пилипчук А.В., за довіреністю від відповідача-1: не з'явилися від відповідача-2:Безносик А.О., за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЧЕРСЬК - 2006 (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Реноме (далі - відповідач-1) та Київської міської ради (далі - відповідач-2) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що задоволення потреби у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, відповідно до її цільового призначення, не може бути задоволене будь-яким іншим способом, ніж встановлення сервітуту на частині, площею 0,0816 га, земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:022:0016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 було порушено провадження у справі № 910/4974/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017.

У судове засідання 18.04.2017 представники позивача з'явились, представник відповідача-1 не з'явився.

Представник відповідача-2 з'явився та подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у зв'язку з тим, що відповідачем-2 не порушуються права позивача та у останнього наявна можливість користуватись орендованою ним земельною ділянкою. Крім того, відповідач-2 вказує, що позивачем не підтверджено неможливість встановлення сервітуту іншим шляхом ніж за рішенням суду.

Враховуючи неявку представника відповідача-1 в судове засідання, невиконання позивачем та відповідачем-1 вимог ухвали суду від 29.03.2017, суд відклав розгляд справи на 15.05.2017.

10.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що ПАТ Страхова компанія Реноме проти задоволення позовних вимог ТОВ Печерськ -2006 не заперечує, однак вказує, що договір оренди №82-6-00512 від 20.09.2008, на підставі якого земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016 перебувала у нього в оренді, припинився 20.08.2013 та на даний час питання поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки не вирішене.

Також, 10.05.2017 представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 15.05.2017 представники позивача та відповідача-2 з'явились, представник відповідача -1 не з'явився.

У судовому засіданні 15.05.2017 представниками позивача було подано письмові клопотання про долучення документів до матеріалів справи та пояснення, в яких ТОВ ПЕЧЕРСЬК-2006 вказує, що встановлення спірного сервітуту не потребує наявності протиправного характеру дій відповідача-2 та порушення ним прав позивача, а достатнім є доведення неможливості задоволення позивачем своїх потреб у користуванні орендованою земельною ділянкою. Крім того, позивач вказує, що звертався до Київської міської ради із листами щодо укладення договору про встановлення сервітуту, однак відповідач-2 вказав на необхідність прийняття відповідного рішення Київської місткої ради, порядок отримання якого не визначений.

Враховуючи неявку представника відповідача-1 та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 29.05.2017.

25.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення ТОВ ПЕЧЕРСЬК-2006 з додатками, у яких позивач вказує, що помилково ідентифікував земельну ділянку, як належну на праві користування ПАТ Страхова компанія Реноме , та просив вважати вірною ідентифікацію спірної земельної ділянки, щодо якої підлягає встановлення сервітуту, як належну громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Крім того, в даних письмових поясненнях позивач вказує, що має на меті у визначеному законом порядку набути право користування спірною земельною ділянкою для задоволення своєї потреби у веденні господарської діяльності, доступ до якої можливий лише через частину спірної земельної ділянки.

В судове засідання 29.05.2017 представники позивача з'явились, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача-1 в судове засідання 29.05.2017 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, які приймали участь в розгляді справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 між ТОВ Печерськ-2006 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельних ділянок, згідно з умовами якого (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 12.08.2015) позивач є орендарем земельних ділянок з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0025, площею 0,2022 га, та з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, площею 1,2985 га, що розташовані по вулиці Ділова (стара назва вулиці - Дмитрова), 5 у Печерському районі м. Києва.

У зв'язку необхідністю задоволення потреби у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, та з метою отримання правових підстав користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0016, позивач звернувся до Київської міської ради з листом вх. №43605 від 26.12.2016 з пропозицією укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно вказаної частини земельної ділянки по вул. Ділова, буд. 5 в м. Київ. До вказаного листа ТОВ Печерськ-2006 було додано проект відповідного договору про встановлення сервітуту; кадастровий план частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту (додаток №1 до договору); АБРИС частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту (додаток №2 до договору).

Листом №057026-971 від 19.01.2017 Київською міською радою було надано відповідь на звернення позивача, в якому, зокрема, зазначалось, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПАТ Страхова компанія Реноме , а також що на ній розташоване нерухоме майно відповідача. Крім того, відповідач вказував на можливість укладення відповідного договору сервітуту лише після прийняття Київською міською радою відповідного рішення.

20.01.2017 позивач звернувся до ПАТ Страхова компанія Реноме з листом-пропозицією про укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно вказаної частини земельної ділянки по вул. Ділова, буд. 5 в м. Київ. До даного листа ТОВ Печерськ-2006 було додано проект відповідного договору про встановлення сервітуту; кадастровий план частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту (додаток №1 до договору); АБРИС частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту (додаток №2 до договору).

Листом №Д/007 від 26.01.2017 відповідач-1 відмовив позивачу в укладенні договору сервітуту.

В подальшому з метою здійснити всі необхідні дії для встановлення сервітуту в позасудовому порядку позивач звернувся із листами до Київської міської ради щодо порядку встановлення сервітуту на підставі рішення Київської міської ради.

У відповідь на наведені звернення відповідач-2 листом №057026-3071 від 21.02.2017 повідомив позивача, що процедура встановлення сервітуту та укладення відповідного договору не визначена діючим Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради №63/9120 від 28.02.2013. А також у вказаному листі відповідач-2 повідомляв, що інформація щодо встановлення сервітутів на підставі рішень Київської міської ради у Департаменті земельних ресурсів відсутня.

Спір у справі виник у зв'язку із неможливістю задоволення потреб ТОВ Печерськ-2006 у користуванні орендованою ним земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, у інший законний спосіб, окрім як шляхом встановлення сервітуту на частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:022:0016, що належить громаді м. Києва в особі Київської міської ради, та ненаданням останньою згоди щодо встановлення права сервітуту.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Приписами ст. 403 Цивільного кодексу України визначено зміст сервітут.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У п.п. 2.31, 2.33, 2.34 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин зазначено, що господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов). У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою. Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача. З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

З огляду на наведене вбачається, що пленуму Вищого господарського суду України визначає наступні умови, за яких позов про встановлення права сервітуту підлягає задоволенню:

1) відсутність протиправного характеру дій відповідача (власника/володільця земельної ділянки);

2) вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки;

3) наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно;

4) неможливість задовольнити потреби землекористувача (позивача) земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб.

Досліджуючи питання вжиття позивачем заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 14.10.2008, за наслідками розгляду спору за позовом ПП ГЕО-2004 до Товариства індивідуальних забудовників Добробут про встановлення земельного сервітуту, досліджуючи питання вжиття позивачем всіх заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю, визнав достатніми доказами вчинення відповідних дій факт отримання проекту договору про встановлення сервітуту відповідачем.

З наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, листів позивача на адреси відповідачів із пропозицією укласти договір сервітуту (з додаванням до них проекту відповідного договору, кадастрового плану частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту, та АБРИСу частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту), а також листів позивача до відповідача-2 про надання інформації з приводу порядку укладення відповідного договору на підставі рішення Київської міської ради) вбачається, що, з урахуванням змісту відповідей Київської міської ради на звернення позивача, ТОВ Печерськ-2006 вжило всіх необхідних та передбачених законодавством заходів для встановлення сервітуту за домовленістю із власником земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що відповідачами не наведено жодних законодавчо обґрунтованих тверджень можливості вчинення позивачем додаткових заходів для досягнення між сторонами домовленості щодо встановлення сервітуту, аніж ті, що вже були вчинені ТОВ Печерськ-2006 , а також не заперечується факт отримання проекту договору про встановлення сервітуту.

Таким чином, обґрунтованим є висновок про дотримання позивачем вимог законодавства в частині вжиття заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Неможливість задовольнити свої потреби у користуванні орендованою земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, позивачем обґрунтована тим, що доступ до вказаної земельної ділянки можливий лише через земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016.

На підтвердження вказаних доводів позивачем надано суду кадастровий план частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту, АБРИСу частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, космічну фотозйомку з нанесенням меж земельних ділянок з бази даних земельного кадастру, з яких вбачається, що доступ ТОВ Печерськ-2006 до земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, яка перебуває у його користуванні на праві оренди, можливий лише через земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016, та немає самостійного виходу до доріг загального користування.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном - сервітуту.

За наслідком дослідження вказаних доказів, а також зважаючи на ненаведення відповідачами іншої інформації щодо альтернативних шляхів доступу позивачем до орендованої ним земельної ділянки, судом встановлено, що єдиним варіантом доступу до орендованого позивачем майна є частина земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016 площею 0,0816 га в наступних межах: доступ із земель загального користування - з вулиці Ділова у Печерському районі міста Києва між земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0025 (належна ТОВ Печерськ-2006 ) та ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0007 (належна Акціонерному комерційному банку соціального розвитку Укрсоцбанк ).

Твердження відповідача-2 про відсутність перешкод позивача у користуванні визначеною судом частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016 площею 0,0816 га спростовуються наявними в матеріалах справи фотографіями вказаного проходу, з яких вбачається, що рух нею обмежений встановленими шлагбаумами.

Варто зауважити, що доведення неможливості особи реалізації свого права під'їзду та проходу до майна, яке належить йому на праві користування у зв'язку із специфікою розташування земельної ділянки стало однією із підстав, скасування постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2015 у справі №910/4703/15-г судових рішень попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту.

У судовому засіданні представники позивача звернули увагу суду на відсутність правових підстав користування ТОВ Печерськ-2006 чужим майном - земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016. А також вказали, що позивач має прагнення до користування конкретним матеріальним благом, що зумовлене змістом об'єктивного права і є самостійним об'єктом судового захисту, а отже охоронюваним законом інтересом у відповідності до тлумачення цього поняття Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004.

Нормою прямої дії ч. 2 ст. 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно п. 1.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ Печерськ-2006 доведено наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно без набуття законних правових підстав користуватись частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016.

Неможливість задовольнити потреби позивача, як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026 підтверджується наданими листами Київської міської ради.

Зокрема, у листі №057026-3071 від 21.02.2017 виконавчий орган відповідача-2 повідомив, що діючим Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради №63/9120 від 28.02.2013, процедура встановлення сервітуту та укладення відповідного договору не визначена.

Відсутність нормативного-правового регулювання процедури встановлення сервітуту та укладення відповідного договору на земельній ділянці, що розташована у м. Києві, шляхом розгляду даного питання на відповідній сесії Київської міської ради, також підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів №05707-1951 від 05.02.2017, в якому зазначається, що інформація щодо встановлення сервітутів на підставі рішень Київської міської ради у Департаменті земельних ресурсів відсутня.

У своєму рішенні у справі Сєрков проти України (заява №39766/05) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатись у тому, що спосіб, у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі Скордіно проти Італії (№ 1) (Scordino v. Italy) (№ 1)) [ВП], заява № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V). Суд також зазначає, що можливість різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства порушує вимоги Конвенції щодо якості закону .

З огляду на наведене вбачається, що відсутність чіткого регламентування процедури встановлення сервітуту у позасудовому порядку унеможливлює реалізацію позивачем свого законного інтересу на встановлення права користування чужим майном - земельною ділянкою інакшим шляхом, ніж звернення до суду із відповідним позовом.

Крім того, відповідно до умов договору оренди від 26.03.2008, укладеного між ТОВ Печерськ-2006 та Київською міською радою, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, була орендована позивачем для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Димитрова, буд. 5 у Печерському районі м. Києва.

Таким чином для ефективного використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням вбачається необхідність безперешкодного доступу до останньої транспортних засобів та робочої сили для забезпечення будівництва житлово-офісного комплексу, забезпечення якого можливе лише шляхом встановлення сервітуту з підстав наведених вище.

Більше того, зважаючи на те, що на земельній ділянці, орендованій позивачем, буде розміщуватись, експлуатуватись та обслуговуватись житлово-офісний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, тобто неможливо визначити достеменно термін протягом, якого у позивача існуватиме необхідність у користуванні спірною земельною ділянкою, то цілком обґрунтованою є вимога про встановлення сервітуту без визначення строку.

Суд відзначає, що у даному випадку невизначення строку, на який підлягає встановленню сервітут, не впливає та не порушує права відповідача-2, який в силу приписів

ст. 406 Цивільного кодексу України в будь-який час вправі звернутись із вимогою про припинення сервітуту за наявності обставин, які мають істотне значення.

Щодо відсутності протиправного характеру дій відповідача, суд зазначає, що відповідачем-2 заперечується противність його поведінки в частині вчинення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026. Водночас позивачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б спростовували такі твердження відповідача-2, а відтак, судом встановлено відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Печерськ-2006 у зв'язку з обранням належного способу захисту та необхідністю захисту свого права шляхом подання негаторного позову.

В той же час, зі змісту позовної заяви ТОВ Печерськ-2006 , а також письмових та усних пояснень представників позивача вбачається, що останнім будь-яких позовних вимог до відповідача-1 не заявлено, а зазначення в прохальній частині позову ПАТ Страхова компанія Реноме користувачем земельної ділянки, на яку позивач просить пошити право сервітуту, було здійснено виключно для додаткової ідентифікації спірної земельної ділянки.

Відтак, між позивачем та відповідачем-1 відсутній будь-який спір, що свідчить про наявність правових підстав для припинення провадження у цій частині на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ Печерськ-2006 до Київської міської ради про встановлення сервітуту, а в частині позовних вимог ТОВ Печерськ-2006 до ПАТ Страхова компанія Реноме - провадження у справі підлягає припиненню.

Зважаючи на те, що позовні вимоги у даній справі стосуються встановлення права, а не захисту порушеного права чи оспорювання неправомірних дій відповідача-2, то судовий збір у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Київської міської ради задовольнити.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 (03150,

м. Київ, вул. Ділова, буд. 5; код ЄДРПОУ 34414872) право постійного земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер: 8 000 000 000:79:022:0016), площею 0,0816 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Ділова, буд. 5 у Шевченківському районі м. Києва в межах відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.

3. Визначити істотні умови сервітуту:

- вид сервітуту - право проходу та проїзду на велосипеді; проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці.

- строк сервітуту - без визначення строку;

- площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,0816 га в межах відповідно до наявних в матеріалах справи кадастрового плану частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту, АБРИСу частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту та космічної фотозйомки з нанесенням меж земельних ділянок з бази даних земельного кадастру;

- плата за встановлення та користування сервітутом - у розмірі земельного податку за 0,0816 га, який підлягає сплаті за час користування земельною ділянкою протягом року;

- порядок розрахунків - за кожен календарний рік здійснюється в строк до 20 січня наступного року.

4. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Печерськ-2006 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Реноме провадження у справі №910/4974/17 припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.05.2017

Суддя О.А. Грєхова