Постанова

від 07.09.2017 по справі 910/4974/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. справа№ 910/4974/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників: позивача - Лозінська Л.В., Пилипчук А.В.

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - Безносик А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р.

у справі № 910/4974/17 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Реноме"

2. Київської міської ради

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Реноме" (далі - відповідач-1) та Київської міської ради (далі - відповідач-2) про:

- встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Печерськ-2006" права постійного земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер: 8 000 000 000:79:022:0016), площею 0,0816 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Ділова, буд. 5 у Шевченківському районі м. Києва, в межах відповідно до кадастрового плану земельної ділянки;

- визначення істотних умов сервітуту: вид сервітуту - право проходу та проїзду на велосипеді; проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці; строк сервітуту - без визначення строку; площа, на яку поширюється земельний сервітут - 0,0816 га в межах відповідно до наявних в матеріалах справи кадастрового плану частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту, АБРИСу частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту та космічної фотозйомки з нанесенням меж земельних ділянок з бази даних земельного кадастру; плата за встановлення та користування сервітутом - у розмірі земельного податку за 0,0816 га, який підлягає сплаті за час користування земельною ділянкою протягом року; порядок розрахунків - за кожен календарний рік здійснюється в строк до 20 січня наступного року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 р. у справі № 910/4974/17 позов задоволено; в частині позовних вимог до відповідача-1 провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р., Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 посилається на те, що Київською міською радою не надавались відповіді на звернення позивача, оскільки такі відповіді надавались саме Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, а тому, на думку відповідача-2, позивачем не було вчинено жодний дій для досудового врегулювання спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 910/4974/17, а розгляд справи призначено на 20.07.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 р. було відкладено розгляд справи до 07.09.2017 р.

В засідання суду, призначене на 07.09.2017 р., представник відповідача-1 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.03.2008 р. між ТОВ "Печерськ-2006" (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельних ділянок, згідно з умовами якого (з урахуванням договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 12.08.2015 р.) позивач є орендарем земельних ділянок з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0025, площею 0,2022 га, та з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, площею 1,2985 га, що розташовані по вулиці Ділова (стара назва вулиці - Дмитрова), 5 у Печерському районі м. Києва.

26.12.2016 р. позивач звернувся до Київської міської ради з листом № 43605 з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки по вул. Ділова, буд 5 в м. Київ у зв'язку з необхідністю задоволення потреби у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, та з метою отримання правових підстав користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0016.

До вказаного листа ТОВ "Печерськ-2006" було додано проект відповідного договору про встановлення сервітуту; кадастровий план частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту (додаток № 1 до договору); АБРИС частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту (додаток № 2 до договору).

У відповідь, листом № 057026-971 від 19.01.2017 р. Київська міська рада вказала, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПАТ "Страхова компанія "Реноме", а також що на ній розташоване нерухоме майно відповідача. Крім того, відповідач вказував на можливість укладення відповідного договору сервітуту лише після прийняття Київською міською радою відповідного рішення.

20.01.2017 р. позивач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Реноме" з листом-пропозицією про укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно вказаної частини земельної ділянки по вул. Ділова, буд. 5 в м. Київ. До даного листа ТОВ "Печерськ-2006" було додано проект відповідного договору про встановлення сервітуту; кадастровий план частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту (додаток №1 до договору); АБРИС частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту (додаток № 2 до договору).

26.01.2017 р. листом № Д/007 відповідач-1 повідомив позивачу про те, що на той момент були відсутні правові підстави для укладення такого договору.

В подальшому з метою здійснити всі необхідні дії для встановлення сервітуту в позасудовому порядку позивач звернувся із листами до Київської міської ради щодо порядку встановлення сервітуту на підставі рішення Київської міської ради.

У відповідь відповідач-2 листом № 057026-3071 від 21.02.2017 р. повідомив позивача, що процедура встановлення сервітуту та укладення відповідного договору не визначена діючим Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради № 63/9120 від 28.02.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, він позбавлений можливості користуватися орендованою ним земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, у інший законний спосіб, окрім як шляхом встановлення сервітуту на частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:022:0016, що належить громаді м. Києва в особі Київської міської ради, та ненаданням останньою згоди щодо встановлення права сервітуту.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як передбачено ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У відповідності до п. п. 2.31, 2.33, 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача. З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листів позивача до відповідача-2 про надання інформації з приводу порядку укладення відповідного договору на підставі рішення Київської міської ради та з урахуванням змісту відповідей Київської міської ради на звернення позивача, ТОВ "Печерськ-2006" вжило всіх необхідних та передбачених законодавством заходів для встановлення сервітуту за домовленістю із власником земельної ділянки.

Таким чином, висновок місцевого суду про дотримання позивачем вимог законодавства в частині вжиття заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки є обгрунтованим.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він не може задовольнити потреби у користуванні орендованою земельною ділянкою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0026, оскільки доступ до вказаної земельної ділянки можливий лише через земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016.

Відповідно до кадастрового плану частини земельної ділянки, на яку планується поширити право земельного сервітуту, доступ ТОВ "Печерськ-2006" до земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, яка перебуває у його користуванні на праві оренди, можливий лише через земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016, та немає самостійного виходу до доріг загального користування.

Згідно з постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном - сервітуту.

Встановлено, що єдиним варіантом доступу до орендованого позивачем майна є частина земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016 площею 0,0816 га в наступних межах: доступ із земель загального користування - з вулиці Ділова у Печерському районі міста Києва між земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0025 (належна ТОВ "Печерськ-2006") та ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0007 (належна Акціонерному комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк").

Згідно з п. 1.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Таким чином, ТОВ "Печерськ-2006" доведено наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно без набуття законних правових підстав користуватись частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016.

Неможливість задовольнити потреби позивача, як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, підтверджується також наданими листами Київської міської ради.

Так, у листі № 057026-3071 від 21.02.2017 р. виконавчий орган відповідача-2 повідомив, що діючим Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради № 63/9120 від 28.02.2013 р., процедура встановлення сервітуту та укладення відповідного договору не визначена.

Відсутність нормативного-правового регулювання процедури встановлення сервітуту та укладення відповідного договору на земельній ділянці, що розташована у м. Києві, шляхом розгляду даного питання на відповідній сесії Київської міської ради, також підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів № 05707-1951 від 05.02.2017 р., в якому зазначається, що інформація щодо встановлення сервітутів на підставі рішень Київської міської ради у Департаменті земельних ресурсів відсутня.

Таким чином, оскільки відсутнє чітке регламентування процедури встановлення сервітуту у позасудовому порядку, тому позивач позбавлений можливості реалізувати свій законний інтерес на встановлення права користування чужим майном - земельною ділянкою інакшим шляхом, ніж звернення до суду із відповідним позовом.

Крім того, відповідно до умов договору оренди від 26.03.2008 р., укладеного між ТОВ "Печерськ-2006" та Київською міською радою, земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0026, була орендована позивачем для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Димитрова, буд. 5 у Печерському районі м. Києва.

Таким чином, для ефективного використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням необхідним є безперешкодний доступ до останньої транспортних засобів та робочої сили для забезпечення будівництва житлово-офісного комплексу, забезпечення якого можливе лише шляхом встановлення сервітуту.

Також, враховуючи те, що на земельній ділянці, орендованій позивачем, буде розміщуватись, експлуатуватись та обслуговуватись житлово-офісний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, тобто неможливо визначити термін протягом, якого у позивача існуватиме необхідність у користуванні спірною земельною ділянкою, тому обґрунтованою є вимога про встановлення сервітуту без визначення строку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги ТОВ "Печерськ-2006" до Київської міської ради про встановлення сервітуту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви ТОВ "Печерськ-2006" вбачається, що останнім будь-яких позовних вимог до відповідача-1 не заявлено, а зазначення в прохальній частині позову ПАТ "Страхова компанія "Реноме" користувачем земельної ділянки, на яку позивач просить поширити право сервітуту, було здійснено виключно для додаткової ідентифікації спірної земельної ділянки.

Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 8 000 000 000:79:022:0016, на частині якої позивач просить встановити сервітут, перебувала в оренді ПрАТ СК Реноме до 20.08.2013 р. за договором оренди № 82-6-00512 від 20.09.2008 р.

08.08.2013 р. відповідач-1 звернувся в установленому порядку до відповідача-2 з клопотанням про продовження зазначеного договору оренди земельної ділянки, однак відповідне рішення Київською міської радою досі не прийнято.

Відтак, між позивачем та відповідачем-1 відсутній спір щодо встановлення сервітуту.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що в частині позовних вимог ТОВ "Печерськ-2006" до ПАТ "Страхова компанія "Реноме" - провадження у справі підлягає припиненню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Київської міської ради задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р. у справі № 910/4974/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4974/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко